2506
Чому український бензин і дизпальне не можуть конкурувати з імпортним
— Енергетика
Головна проблема вітчизняної нафтопереробки в тому, що вона вже нездатна запропонувати конкурентний товар. Ні за ціною, ні за якістю.
Ефективність нафтопереробного заводу визначається так званою глибиною переробки. Грубо кажучи, це відносний показник, який демонструє, який відсоток нафти, що переробляється, завод здатний перетворити на нафтопродукти. В Європі на сучасних НПЗ цей показник перевалює за 90%. В Україні, наприклад, на Лисичанському НПЗ, за запуск якого всі так борються, глибина переробки – близько 70%. Не дивно, що це підприємство не витримало конкуренції.
Другий аспект – якість. Головна вимога до пального в Європі – низький вміст шкідливих речовин. В першу чергу – сірки. Для того щоб контролювати виробників, був розроблений спеціальний екологічний стандарт – «Євро», який в ЄС постійно підвищується. Наприклад, у 1992 р. в європейських країнах діяв найнижчий стандарт – Євро-1, допускав зміст сірки в пальному до 0,1%. Сьогодні нафтопродукти, що поставляються на європейський ринок, повинні відповідати стандарту Євро-5, вимога щодо вмісту сірки в якому стало жорсткішою в 100 разів (норма – 0,001%).
На що здатні українські НПЗ
В Україні з шести НПЗ два західноукраїнські підприємства – Надвірнянський і Дрогобицький НПЗ – здатні видати на-гора лише Євро-2. Але в січні-вересні 2012 р. вони сировину взагалі не переробляли. Херсонський НПЗ не працює з 2005 р.
Теоретично, нафтопродукти стандарту Євро-4 здатні випускати три заводи: Одеський, Лисичанський і Кременчуцький. Але НПЗ у Лисичанську зупинений в березні нинішнього року. Одеський НПЗ простоює з листопада 2010 р.
Сьогодні працює тільки один порівняно сучасний завод – в Кременчуці. Але обслуговує він тільки «свої», «родинні» (групі «Приват». – Forbes.ua) АЗС, а залишок відправляє не на внутрішній ринок, а на експорт.
Шебелинський ГПЗ працює, але виробляє лише 76-й бензин.
Підприємств, які можуть виробляти пальне стандарту Євро-5, в Україні не існує.
Ми, наприклад, вже більше 10 років закуповуємо переважно пальне виробництва Литви, Білорусі, іноді – Румунії. Причина одна – якість. На жаль, як десятиліття тому, так і зараз, тільки імпортні бензини відповідають усім сучасним євростандартам.
Єдиний для української нафтопереробної галузі вихід з глибокої кризи – модернізація заводів та виведення їх на ринок з вже якісним пальним, що відповідає сучасним євростандартам. І для цього не потрібні ніякі мита на імпортне пальне. Доказом тому можуть служити якраз ті підприємства, з яких сьогодні в Україну імпортуються нафтопродукти.
Приклад для наслідування
Один з найбільших зарубіжних постачальників – Мозирський НПЗ (Білорусь). Багато хто посилається на те, що у білоруського заводу велика перевага перед Україною, тому що він в рамках Митного союзу отримує нафту з Росії без будь-яких мит. Але білоруси почали модернізацію своїх НПЗ задовго до «митної» дружби з Росією.
Завод вже випускає бензин і дизпальне європейської якості – Євро-5, які експортуються в такі європейські країни, як Нідерланди, Італія, Польща. До того ж у Мозирі запущений проект будівництва установки гідрокрекінгу. У такого незвичного для вуха багатьох читачів поняття є два важливі показники. Перший – вартість. Установка обійдеться заводу в $1,2 млрд (таких грошей не бачили всі українські нафтопереробні заводи разом узяті). Другий показник – глибина переробки, яка після запуску установки складе 92%. З такою глибиною Мозирський НПЗ зможе працювати в плюс, навіть якщо дешева російська нафта «закінчиться».
Підтвердженням може служити й інше підприємство, що поставляє нафтопродукти в Україну – Мажейкяйський НПЗ (Литва). На початку 2000-х на єдиний у країнах Балтії нафтопереробний завод претендували російські інвестори. Але литовці обрали польську компанію PKN Orlen, яка стала власником НПЗ в 2006 р. Після цього поставки російської нафти в Мажейкяй по нафтопроводу «Дружба» припинилися. А полякам, щоб зберегти рентабельність, довелося задуматися над ефективністю виробництва.
PKN Orlen потрібно було вирішити все ті ж проблеми – глибина переробки і вміст шкідливих речовин. У 2010 р., коли компанія розглядала можливість продажу Мажейкяйського НПЗ, свої інвестиції в реконструкцію підприємства вона оцінила в $900 млн. А в 2012 р. в ремонтні роботи було вкладено ще $65 млн. Сьогодні литовський завод випускає пальне стандарту Євро-5, а глибина переробки – не менше 90%. Минулий рік Мажейкяйський НПЗ закінчив із прибутком близько $30 млн. Без всяких пільгових цін на нафту.
Олена Хилієнко,
директор мережі АЗС «Паралель»
директор мережі АЗС «Паралель»
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
