2639
Де розташований світовий центр?
«Захід – більше не єдиний світовий центр …» Це важливий факт, який останні 20 років лежить в основі кожної події – від міжнародної політики до бойових дій, від пошуків внутрішньополітичних рішень до «неявних» економічних конфліктів. Дана обставина є підставою дискусії, що в певний період поширилася під назвою «осьовий зсув» і перетворилася на марний і простий привід для суперечок, однак, по суті, має значення, здатне визначити майбутнє Туреччини і регіону. Все це виражає реальність, яка зумовлює нове століття не тільки для Туреччини, але і всього нашого регіону, веде до поступового регресу атлантичного партнерства, а також сплеску, здатного змінити напрямок подій, характерних для Азії та Африки в минулому столітті.
Нова дійсність утворює сутність полеміки про майбутнє, що бачиться як мета, яку ми довгі роки обговорювали. Період, що тривав з XIX століття і ознаменувався своєю нещадністю і несправедливістю насамперед у другу половину XX століття, добігає кінця.
У політичному, економічному, військовому, технологічному сенсі відбувається звуження прірви між Сходом і Заходом. Ця прірва негативно позначилася на західних країнах з точки зору людського фактора, ресурсів та мотивації. Відбувається зміна карти світових сил, порушення «центру ваги земної кулі», що призводить до краху уявлень про «однополярний світ» після розпаду «біполярного» світового балансу.
Прем’єр-міністр Реджеп Ердоган зауважив: «Захід – більше не світовий центр, світ перетворився в поліцентричну систему. У цьому зв’язку виникає необхідність переходу до більш справедливої інституційній структурі. Ніхто не може сказати, що структура ООН побудована на основі справедливості. Коли один з п’яти постійних членів ООН говорить «ні», то прийняття рішення стає неможливим». На думку Ердогана, Туреччині необхідно наполягати на вимозі перегляду механізмів прийняття рішень та вироблення нового інструменту у відповідності з новими умовами.
Ті, хто одержимий сприйняттям періоду холодної війни, вважатимуть це своєрідним відблиском «третьої світової». Наприклад, нав’язлива ідея проекту «Нове американське століття» передбачає перетворення світу в поле війни, такою ж манією є сприйняття тих, хто вважає, що як і раніше є умови для виникнення «третьої світової». Таке ж переконання формується щодо абсолютної ролі атлантичного центру. Історія людства, цивілізацій, політична історія наповнена незліченними прикладами того, як часто відбуваються зміни карти світових сил. Руйнівні Хрестові походи або навали монголів призвели до виникнення нового розподілу сил і їх розквіту. Які б втрати не спричинила перша світова війна, далі піде нова хвиля зростання.
«П’ятірка», яка приймає рішення і керує світом, не в змозі дійти згоди навіть у власних рядах і не є виразником інтересів світу. Ми стаємо свідками конфлікту протиборчих сторін на ґрунті однополярності і багатополярності у світовій політиці.
У цьому випадку міжнародні інститути повинні формуватися виходячи з нової карти сил, утворення якої зараз відбувається. Протести в цьому напрямку повинні перетворитися на політичну рішучість. Тому необхідне вдосконалення існуючої або створення нової системи насамперед таких організацій, як Рада Безпеки ООН.
Механізм прийняття рішень, характерний для періоду після Другої світової війни, в якому не представлені Африка, ісламський світ, Індія, не відповідає реаліям світу XXI століття. Основною причиною конфліктів як в нашому регіоні, так і в інших частинах світу, є саме ця проблема представництва. Що стосується Туреччини, нам необхідно принципово озвучити цю несправедливість, зберегти наш протест, і не тільки щодо Сирії, оскільки переважна більшість країн світу поділяють цю думку.
Як у політичному, так і економічному сенсі світ рухається від моно- до поліцентричності. Утворюються нові столиці, і в першу чергу економічні. Це один з історичних розломів, свідком яких вже було людство, і повернення назад не буде. Саме тому ми наполягаємо на тому, що нам самим необхідно визначити цінності, пов’язані з Туреччиною і регіоном, сформувати властивий нам погляд на світ у цілому і нас самих.
У цьому зв’язку можна стверджувати, що для нового, молодого покоління Туреччини, в порівнянні з попередніми, характерний більш широкий, більш національний, більш реалістичний погляд. Сприйняття Туреччини і світу у молодого покоління, врятованого від упереджень і упередженості певних років, формується відповідно до вищеназваних протестів. І цей процес спостерігається не лише в Туреччині, але і в Азії, Африці, на Близькому Сході.
Ми не будемо бранцями таких понять, як «пояс хаосу» або «лінія розлому». Основний наш ворог полягає в переконаності в тому, що «пояс хаосу» не здатний стати одним із нових світових центрів.
Ібрахім Карагюль
За матеріалами: ИноСМИ.ru
Поділитися новиною
