0 800 307 555
0 800 307 555

Як Партія регіонів збирається змінити Закон про мови: аналіз законопроекту


Як Партія регіонів збирається змінити Закон про мови: аналіз законопроекту

Мовне питання ніяк не "відпускає" тих, хто його підняв у період передвиборчої кампанії. Навіть депутати, комітетна спеціалізація яких далека від філологічних сентенцій, не змогли пройти повз цю тему. І от, сьогодні, 24 вересня на розгляд Комітету Верховної Ради був направлений Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про засади державної мовної політики" (стосовно посилення захисту мовних прав російського та російськомовного населення України).

Ініціатором законопроекту став депутат від Партії регіонів Олександр Черноморов, який значиться членом групи з міжпарламентських зв’язків з багатьма країни, а також заступником голови Комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Назва законопроекту зацікавила нас, то ж ми вирішили проаналізувати, що чекає на українців (і україномовних, і російськомовних), якщо він набуде чинності.

Спершу розберемо аналітичну записку до документу. З перших абзаців зазначається, що ЗУ "Про засади державної мовної політики" не враховує пропозиції стосовно посилення захисту мовних прав російського та російськомовного населення. Крім того, закон, хоча і враховує інтереси нацменшин, не враховує потреб росіян, що мешкають на території України і є "корінним народом" (про "корінний народ" - далі детальніше).

Крім того, зазначено, що цей законопроект містить в собі норми, що стануть першим кроком до закріплення в законодавстві України двомовності, яка стане відображенням реального стану двомовності в суспільстві, буде відповідати принципам соціальної справедливості”.

І цитата з основних положень:

"Запропонованими змінами встановлюється, що громадяни вільні у використанні тієї чи іншої мови в повсякденному житті та поза межами діяльності державних органів, установ, організацій, підприємств тощо. Держава не може нав’язувати громадянам використання будь-якої держаної мови в приватному житті, в діяльності громадських організацій тощо.

Законопроект, не звужуючи сферу використання державної української мови, закріплює двомовність в базовому Законі України, що регулює мовні відношення та використання мов в державі, і, таким чином, закладає підвалини для підготовки відповідних змін до Конституції України з метою посилення в ній захисту прав російськомовного населення та закріплення реального стану двомовності, що є невід’ємною та природною якістю життя нашого народу.

Запропонованими змінами уточнюються деякі положення закону які на думку розробників законопроекту, недостатньо відповідають принципам первинності прав людини. Зокрема, пропонується уточнення терміну "рідна мова", яким визначається, що громадянин може на свій розсуд визначити своєю рідною мовою будь-яку, а не тільки ту, якою він "першою оволодів в ранньому дитинстві". Це важливо, оскільки стосується інтересів та прав не тільки російськомовних громадян – і людина, яка тепер ідентифікує себе українцем, в дитинстві могла першою оволодіти мовою не тільки російською, але й будь-якою іншою. Проте, це не означає, що актом власного волевиявлення ця людина не може визнати рідною іншу мову, а не ту, якої її навчали з раннього дитинства, наприклад в дитячому будинку.

Законопроект визначає російську - мовою корінного народу та мовою міжнародного та міжнаціонального спілкування.

Законопроект вводить в базовий закон про мови також поняття "корінний народ", яке використовується у чинній Конституції, а також визначає корінним народом росіян, які мешкають на землях, що війшли до складу нинішньої держави Україна, до створення цієї держави. І якщо українцям надано право бути "титульною нацією", то росіяни мають повне право називатися "корінним народом", а не "національною меншиною", якою вони не є ані за кількісним складом, а ні за тим внеском, який зробили в розвиток нашої спільної цивілізації.

Далі, до речі, уточнюється, хто такий "корінний народ" - це народ, що мешкав на території держави Україна до її утворення в існуючих державних кордонах.

Щодо фінансово-економічного обґрунтування, що зазначено, що "прийняття законопроекту не спричинить додаткових витрат із Державного бюджету України". Але тут треба згадати про такі прості речі, як, наприклад, шкільні підручники. Їх треба розробити, надрукувати і помножити в необхідній кількості. А це все ж таки вартує грошей.

Якщо говорити про конкретні зміни до закону, то вони можуть одразу не впадати в око, але суттєво змінюють мовний стан справ. Якщо раніше мовною меншиною визначалась група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю чисельністю менша, ніж решта населення держави; зараз тлумачення поняття починається однаково, але завершується словами "та яка за своєю чисельністю менша, ніж частина населення держави, що офіційно визнає рідною мовою державну мову".

Якщо раніше закон давав недолуге визначення "рідної мови" як першої мови, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві, то тепер це пропонують доповнити словами ", або мова, яку особа визначає своєю рідною на підставі вільного волевиявлення".

Далі починаються вписування російської мови ледь не в кожний пункт. Наприклад, "Державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини", а далі доповнення: "та створення можливостей для надання на законодавчому рівні російській мові, як мові корінного народу, положення, рівного із українською мовою".

Ну, і щоб не мати сумнівів щодо того, що влада прагне виконати свою обіцянку і зробити російську мову другою державною: "зокрема - з урахуванням стану російської мови, яка широко використовується громадянами України на більшості території держави, забезпечення подальшого вільного використання та розвитку російської мови, що є історично і культурно обумовленим правом значного числа громадян України, із подальшим наданням російській мові статусу державної мови нарівні із українською мовою".

Наостанок, цікавий пункт з аналітичної записки: "...прийняття запропонованих змін до діючого Закону України "Про засади державної мовної політики» є нагальною потребую сьогодення, оскільки стосуються фундаментального права значної більшості наших співгромадян – права на рідну мову та її вільне використання в житті суспільства та держави, на її всебічний захист та підтримку".

Аналіз рейтингів статей на порталі Finance.UA показує, що "нагальні проблеми сьогодення" - це можливі курсові зміни, здатні вплинути на ціни, підвищення цін на нерухомість, на продукти харчування і т.п. Прикро те, що українці (російськомовні, чи україномовні), знову почнуть битись за те, яка мова краща, замість того, щоб сказати "Мені важливіше те, за що я завтра буду жити, а ваші мовні сварки для мене - пустий звук і набивання голосів".

Олексевич Марія

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Опитування
В Контексті Finance.ua