3833
Куди і навіщо поспішають мігранти з країн колишнього СРСР
Це не найвищий показник в історії - з поправкою на різницю в населенні, міграційні потоки кінця 19 сторіччя перевищували нинішні. Однак, цифра все одно дуже велика, і її найбільше зростання припало на глобалізацію останніх двох десятиліть.
Пострадянський простір не залишився осторонь від цього процесу.
Так, Російська Федерація є другою після США країною світу за кількістю залучених іммігрантів, Україна - одинадцятою, а Казахстан - п'ятнадцятою.
За кількістю емігрантів Росія, Україна і Казахстан посідають, відповідно, 3-є, 5-е і 12-е місця в світі. І навіть у відсотковому відношенні до загального населення, де перші місця мають малі країни, в топ-30 країн за кількістю емігрантів входять чотири пострадянські - Вірменія, Грузія, Казахстан і Молдова.
Міграційні коридори Росія-Україна і Україна-Росія посідають друге і третє місця у світі за обсягами міграції, після коридору Мексика-США. 6-е і 7-е місця мають міграційні коридори Казахстан-Росія і Росія-Казахстан, а 29-е і 30-е - Білорусь-Росія та Узбекистан-Росія.
У топ-30 країн з найбільш високими частками у ВВП грошових переказів від мігрантів входять чотири пострадянські країни - Таджикистан (1-е місце), Молдова (4-е місце), Киргизстан (12-е місце) і Вірменія (26-е місце).
Крім того, в топ-30 за часткою грошових переказів з країни у ВВП входять шість пострадянських країн - Киргизстан, Казахстан, Таджикистан, Молдова, Вірменія і Росія. При цьому, Росія посідає четверте місце в світі за фізичними обсягами таких переказів.
Слід зазначити, що значна частина пострадянських міграцій припадає на ранні 90-ті. Тоді громадяни колишнього СРСР роз'їжджалися по своїх рідних країнах, або, навпаки, приймали громадянство тих країн, на території яких опинилися на момент розвалу Союзу. Наприклад, за оцінкою керівника відділу міграційних досліджень Інституту демографії Олексія Позняка, з приблизно 6 мільйонів емігрантів з України лише близько 2.2 млн становлять трудові мігранти. Все інше - люди, які переїхали ще за радянських або ранніх пострадянських часів.
Джерела і точки призначення міграції
До 00-х на пострадянському просторі склався досить чіткий поділ країн на джерела мігруючої робочої сили і точки її призначення. І якщо до перших відноситься велика кількість республік, - Киргизстан, Таджикистан, Молдова, Україна і навіть Вірменія - то роль другої грає всього одна - Росія.
Так, за даними Світового банку, близько 75% трудових мігрантів з Киргизстану, більше половини мігрантів з України і Таджикистану і майже 40% мігрантів з Молдови працюють саме в Росії. Досить імовірно, що для середньоазіатських республік реальні цифри, насправді, ще вищі.
За оцінками Програми розвитку ООН (UNDP) грошові перекази пострадянських трудових мігрантів з Росії склали $15.6 млрд. Для порівняння, грошові перекази мексиканських трудових мігрантів зі США на батьківщину були, в той же період, рівні приблизно $22 млрд. Враховуючи, що населення Мексики порівняне з населенням пострадянських країн узятих разом, виключаючи Росію, а подушний ВВП США майже в чотири рази перевищує російський, це дуже велика сума.
Втім, у пострадянських мігрантів з країн східноєвропейського регіону є й інше важливе місце призначення - країни Євросоюзу. До прикладу, в Україні, якщо відштовхуватися від загальної чисельності трудових мігрантів 2.2 млн, трудові мігранти в Євросоюз дають трохи менше третини від цієї суми. Основні напрямки - Польща і країни південної Європи: Греція, Італія, Іспанія, Португалія. Щось подібне має місце і в Молдові (там частина мігрантів відтягує на себе етнічно-близька Румунія), а от з Білорусі потік трудової міграції відносно невеликий і спрямований більше в бік Росії.
Слід зазначити, що не у всіх країнах-джерелах робочої сили перекази мігрантів мають однакове значення. У Таджикистані, Молдові та Киргизстані - де їх частка у ВВП становить, відповідно, 35%, 23% і 15% - вони є, по суті, одним зі стовпів економіки і критично важливим чинником платіжного балансу.
З іншого боку, в Україні вони рівні всього 3% ВВП. У нашій країні трудова міграція лише дає додаткові робочі місця для жителів депресивних регіонів, понад ті, які вже створила столиця та інші великі міста.
Шкода і користь трудової міграції
Незважаючи на те, що про міграцію найчастіше говорять в негативному ключі, сам по собі цей феномен складно назвати поганим. Зрештою, саме виїзд на заробітки дає роботу людям, які не мають можливості її знайти вдома, або дозволяє накопичити певний капітал за рахунок більш високих закордонних заробітних плат. Поганими можуть бути умови життя мігрантів, але це дещо інше питання.
Не можна не згадати і позитивний вплив грошових переказів на стан платіжного балансу країни. У якомусь сенсі, робота гастарбайтерів аналогічна діяльності робітників на експортно-орієнтованих підприємствах.
Проблема в іншому - наявність стабільно великого відтоку робочої сили за кордон говорить про проблеми усередині самої країни. Згідно з дослідженнями Міжнародної організації з міграції, для того, щоб виключити масовий потік заробітчан з однієї країни в іншу, достатньо, щоб співвідношення ВВП на душу населення було менше 4:1 або 5:1 і щоб в країні-джерелі працівників були чіткі перспективи економічного зростання та наявності робочих місць. Відповідно, стабільно високий рівень міграції - як в депресивних республіках Середньої Азії, Молдові, або західноукраїнських регіонах - говорить про невиконання цих умов. На щастя, в Україні проблему легше залагодити, бо вона стосується лише частини країни.
Окремо слід згадати, що перекази мігрантів з Росії зіграли для пострадянського простору роль додаткового буфера після кризи. Приміром, за даними UNDP, в Євросоюзі грошові перекази східноєвропейських працівників, зайнятих у розвинених західноєвропейських країнах, з 2008-го по 2010-й стабільно падали, у сумі більш ніж на 10%. При цьому, в один тільки період 2009-2010 перекази пострадянських працівників з Росії виросли більш ніж на 18%, а в середньоазіатські республіки - приблизно на 30%. Таке зростання в грошових переказах додатково простимулювало економіки регіону, а також покращило платіжні баланси, що досить важливо в умовах кризи.
Павло Кухта
За матеріалами: lb.ua
Поділитися новиною
