2126
Важкі часи для локомотиву "українського економічного дива"
— Казна та Політика
Локомотив "українського економічного дива", провідна експортна галузь, основний постачальник валюти в країну - металургія - перебуває в нестерпному очікуванні визначення своєї подальшої долі. Куди поверне колесо Фортуни? Ситуація на світовому ринку двоїста: одні металургійні корпорації (здебільшого західні) гинуть з тріском і гуркотом, інші (як правило, з країн, що розвиваються) опиняються на підйомі. Щоб втримати завойовані позиції в умовах цієї дивної кон'юнктури, українські металурги готові працювати собі в збиток. Що вони зараз і роблять...
Невиправдані очікування
На думку віце-президента Української асоціації металургійних підприємств (УАМП) Сергія Грищенка, чекати дива найближчим часом не варто. Він прогнозує, що в другому півріччі 2012 року металургійна галузь України приросту не покаже. "Тільки по чавуну ми трошки збільшили обсяги виробництва, але втратили більше 4% по сталі і 7% втратили по прокату", - зазначив Грищенко.
Він також додав, що справа навіть не в циклічних сезонних коливаннях цін. "Причина в наших застарілих хворобах, пов'язаних, в першу чергу, зі структурними проблемами галузі і нерозвиненістю ринку", - сказав експерт журналістам.
Але нерозвиненість ринку і застарілі технології - це біда, яка супроводжує наш важпром по життю. Скажу більше: ще рік тому рівень модернізації меткомбінатів був на порядок нижчим. Високі ціни на газ змусили олігархів, як мінімум, замінити древні енергоємні технології більш передовими.
За даними, які нам вдалося отримати з офіційних джерел, інвестиції в розвиток виробництва з початку року досягли 1 млрд. грн., що складає більше $7 на одну тонну продукції. Це менше, ніж у минулому році, але незрівнянно більше, ніж до кризи і підвищення цін на газ.
До того ж статичне зменшення витрат, у порівнянні з минулим роком, не відповідає практичному стану справ. Як пояснюють фахівці, зараз закінчуються проекти, розпочаті в минулому році, а процеси з налагодження закупленого обладнання істотних витрат вже не вимагають.
І все-таки навіть ці заходи не призводять поки до підвищення прибутковості металургійного бізнесу. Рентабельність українських метпідприємств у першому півріччі цього року склала мінус 7,7%, у той час як у січні-червні 2011 року - лише мінус 0,6%.
Виручка від реалізації металургійної продукції при цьому скоротилася ще більше - на 11,9% (або на 11 млрд. грн.) до 81,5 млрд. грн. Доподатковий збиток метпідприємств перевищив 1 млрд. грн. проти 256 млн. грн. в травні цього року.
Падіння виробництва сталі в Україні в цілому виявилося більш різким, ніж очікували експерти. Головний економіст Dragon Capital Олена Білан говорить, що в червні воно скоротилося на 8,6% в річному вирахуванні, хоча прогнозували падіння не більш ніж на 0,8%
Як зазвичай, в умовах, коли експорт підводить, рятівним колом є внутрішній ринок. Ось і в цьому сегменті країна виручила своїх виробників: за підсумками I півріччя 2012 року український ринок металопрокату (без урахування трубної продукції) виріс на 1%, в порівнянні з аналогічним періодом 2011 р., і склав 3,515 млн. тонн. Це дані маркетингового центру АТ "Українська гірничо-металургійна компанія ". При цьому, як повідомляють в компанії, одновідсоткове зростання виявилося в три рази меншим від очікувань. Чому так? На думку заступника генерального директора УГМК Віталія Ключника, причин декілька: холодна зима, затишшя під час Євро-2012, відсутність обігових коштів у будівельних компаній та ін.
У них ще гірше
Якщо наші комбінати ще якось виживають (як саме - загадка), то впливові західні корпорації продають свої заводи на металобрухт.
У червні оголосила про банкрутство одна з найбільших транснаціональних компаній - американська RG Steel. А на початку серпня вона продала з аукціону три свої основні метзаводи, придбані у 2011 році у російської "Северстали ".
Аналітики нагадують, що коли власник російської компанії Олексій Мордашов продав свої активи набагато дешевше, ніж купив (за $1,2 млрд.), на нього посипався град докорів. Зате тепер Мордашов може потирати руки і радіти власній далекоглядності: американці не зуміли виручити від продажу заводів навіть 15% їх вартості. Всі три комбінати пішли з молотка за $119 млн.
Більше того, як повідомляє профільний ресурс "Укррудпром" http://ukrrudprom.ua, всі три активи - Sparrows Point, Wheeling і Warren Steel чекає сумна доля. Судячи з того, хто придбав ці підприємства, швидше за все, вони більше ніколи не будуть повернені в експлуатацію.
Так, комбінат Sparrows Point, побудований більше 120 років тому, що до середини ХХ століття був найбільшим металургійним підприємством світу, дістався за $72 млн. фірмі Hilco Industrial LLC, яка спеціалізується на ліквідації бізнесів і перепродажу уживаного промислового устаткування.
Покупцем Warren Steel стала фірма Betters Enterprises, що спеціалізується на демонтажі промислових зон для використання зайнятої ними землі під інші потреби. Нарешті, окремі цехи та обладнання Wheeling були розпродані по частинах різним інвесторам за загальну суму приблизно $30 млн.
"Укррудпром" також повідомляє, що аналогічна перспектива загрожувала і найбільшому італійському меткомбінату Ilva, на якому виробництво коксу та агломерату, а також виплавка чавуну і сталі були зупинені за рішенням суду від 26 липня через надмірне забруднення навколишнього середовища. Однак за одного з найбільших роботодавців хронічно депресивної Південної Італії горою стала влада - від місцевої до центрального уряду. Компанії Riva, яка володіє комбінатом, було виділено суму 336 млн. євро на термінове приведення в порядок діючих очисних споруд та будівництво нових.
Однак надії на те, що італійський метал переможно зайде на ринок, мінімальні. Поки застарілі комбінати Старого Світу (пардон за тавтологію) модернізують в країнах, які прийнято називати такими, що розвиваються, бурхливими темпами йде будівництво нових сучасних потужностей.
Чергова широкомасштабна програма розширення сталеливарних потужностей була заявлена на початку серпня в Індії. Компанія Jindal Steel and Power Limited (JSPL) затвердила на найближчі вісім років план сукупною вартістю більше $19 млрд., спрямований на збільшення продуктивності до 20 млн. тонн на рік до 2020 року. Перший запланований завод почне працювати вже в майбутньому році.
Ще один "тигр", що розвивається, - турецька компанія Kardemir, що входить до числа найбільших виробників довгомірного прокату, також розширює виробництво і збільшує виплавку на 40%.
Це наштовхує аналітиків на простий, але очевидний висновок: металургія, як і інші "брудні" виробництва, стає долею країн третього світу. Розвинені держави, особливо, європейські, не можуть потягнути високий рівень зарплат в металургійній сфері.
Зрозуміло також, чому це відбувається саме зараз. До кризи собівартість західного і японського металу компенсувалася його високою якістю. Але час минає. Індуси і китайці навчилися не гнати халтуру, а виплавляти якісний метал, який не поступається західному, але при цьому помітно дешевше. Тому банкрутство американського гіганта - логічна ланка в ланцюжку переносу сталеливарних потужностей подалі від цивілізації.
Наш шлях - демпінг?
Що робити в цій ситуації нам, виробникам не найдешевшого і не найякіснішого металу і металопродукції? Поки аналітики шукають відповідь на це запитання, виробничники йдуть давно второваною дорогою. При різкому зниженні рентабельності галузі, про що ми сказали вище, обсяги відвантажень нашої металопродукції зростають.
Так, за даними інвесткомпанії "Арт Капітал", українські виробники сталевого прокату в серпні планують наростити на 3% м/м, до 2,36 млн. тонн. Експорт товарних слябів в серпні може збільшитися на 6%. Хоча в сегменті сортового прокату (те, що подорожче) можливе зниження показників на 2%.
Правда, це невелике зростання не компенсує вимушеного зниження обсягів і простою частини потужностей. Негативним сигналом у частині розвитку ринку є зменшення облікової чисельності працівників метпідприємств з початку 2012 року на 10 тис. осіб. Це означає, що бізнес налаштований песимістично, і 9-е місце в світовій десятці виробників сталі ми можемо не втримати.
Що ж нам у такому випадку робити? Відповідь на це питання може лежати в площині вивчення російського досвіду. Наші сусіди-металурги, які, на перший погляд, дуже схожі на нас, домоглися в умовах важкої кон'юнктури абсолютно інших результатів.
Як зазначає віце-президент УАМП Сергій Грищенко, за перше півріччя росіяни спрацювали в дзеркальному відношенні: у них виробництво сталі зросло на 4,7%, а виробництво готового прокату зросло більш ніж на 6%.
За рахунок чого були досягнуті такі хороші показники, експерт не уточнив. Але, згадуючи приклад пана Мордашова, який вчасно позбувся застарілих активів на Заході, можна зробити банальний висновок: навіть за несприятливої кон'юнктури світового ринку багато що залежить від далекоглядності і комерційного нюху менеджерів великих корпорацій. Можливо, це те, чого нам бракує ще більше, ніж сучасних технологій і посмішки Фортуни...
Галина Акімова
За матеріалами: Версії.сом
Поділитися новиною
Також за темою
В уряді обіцяють підвищити базову пенсію
В уряді назвали суму, яку Україна потребує на 2026 рік
Попри податкові пільги, Дія. City не охопила навіть половину галузі — нардеп
Порушення комендантської години: які штрафи пропонують — законопроєкт
Місія МВФ приїде до України наприкінці серпня
Уряд готує нову формулу розрахунку пенсій
