2633
Сирія: За крок від війни
22 червня сирійською ППО був збитий літак турецьких ВПС, що порушив кордон між двома державами. Туреччина вже погрожує Сирії помстою, а Саудівська Аравія заявила про підтримку повстанців. Між тим, на Заході все сильніше лунають голоси, що закликають не втручатися в новий конфлікт на Близькому Сході.
Схід - справа тонка
У Сирії ось вже більше року не припиняється насильство. Протистояння, що починалось як внутрішній політичний конфлікт, залучає все нових учасників. Незважаючи на те, що президент країни Башар Асад на догоду опозиціонерам розпустив уряд і парламент і призначив нові вибори, а правляча партія БААС відмовилася від закріпленої за нею за законом ролі "керівної і спрямовуючої сили". Але це не задовольнило опозиціонерів, які надихалися успіхами сусідів.
Сирійські протести були частиною "арабської весни", що охопила Близький Схід. Вибори, проведені в травні 2012 року, не задовольнили опонентів Асада, які з березня 2011 року не полишали спроб змістити президента з поста. Протести були далеко не безкровними. Уже в березні-квітні 2011 року в містах Дераа, Ас-Санамейн і Латакії почалися збройні зіткнення урядових сил з опозиціонерами. У той же час почалися і теракти. Рахунок жертв пішов на сотні людей. Однією з найбільш кривавих була бійня в Хомсі, спровокована розправою над сім'ями генералів Або Аль-Теллаві і Іяда Харфуша. Влада та опозиція звинувачували в усьому одна одну. Перші починали контртерористичні операції, артобстріли районів міст, в яких знаходилися бойовики-опозиціонери. Другі випускали з в'язниць злочинців, нападали на поліцейських, а також на немусульман і алавітів (до останніх належить правляча верхівка Сирії). До бійні приєднувалися і бойовики з інших країн - Туреччини, Косово.
Великі жертви сирійського конфлікту привернули увагу міжнародної громадськості. Особливу стурбованість проявила Ліга арабських держав. Ще до висловлювання офіційної позиції своєї держави низка саудитів оголосили про підтримку повстанців. "Ми пропонуємо винагороду 450 тисяч доларів тому, хто ліквідує Башара Асада - вбивцю, чиї злочини проти дітей та жінок справді жахливі", - заявив саудівський релігійний лідер Алі Аль-Рабіеї в кінці травня. А пізніше британські ЗМІ повідомили, що Саудівська Аравія, погодивши свої дії зі США і низкою арабських держав, планує надавати фінансову підтримку бойовим формуванням сирійської опозиції. У королівстві планують виплачувати грошове утримання бійцям повстанської армії, в тому числі і для того, щоб "сприяти масовому дезертирству серед військових". "Партії зброї, нещодавно поставлені Саудівською Аравією і Катаром бійцям опозиції, починають впливати на результат боїв в Сирії", - пише Guardian.
Така зацікавленість в сирійському конфлікті невипадкова: в Саудівській Аравії державною релігією є іслам салафітського спрямування. Його послідовників ще називають "ваххабітами". У Сирії, де більшість населення суніти, країною керують алавіти, яких деякі ісламські богослови не відносять до ісламу. Крім того, в країні мирно співіснували і представники інших релігій. Чималою була і християнська громада. Тепер же, коли повстанці серед інших гасел на озброєння взяли "Християн - в Бейрут", в країні не все спокійно. Ситуація, що склалася в Сирії, нагадує те, що відбувалося раніше в Єгипті, коли "арабська весна" в цій країні плавно перетекла в міжрелігійні зіткнення між мусульманами і християнами.
Крім того, в конфлікт включилися й інші країни з мусульманським населенням, але світські за своїм характером. Після того, як 22 червня сирійська ППО збила турецький літак, Анкара зажадала пояснень. І хоча Дамаск вказав, що літак без попередження порушив сирійські кордони, турецьких політиків це пояснення не задовольнило. "Навіть якщо ми припустимо, що літак порушив повітряний простір Сирії, хоча ситуація до цих пір не ясна, сирійці у відповідь не повинні були збивати літак. Це неприйнятний інцидент. Туреччина не може мовчазно на нього реагувати", - заявив міністр праці і соцзабезпечення Туреччини Фарук Челік. А сирійці, зі свого боку, пригадують, з чиєї території робили вилазки деякі групи бойовиків. У той же час, поки відносини близькосхідних держав розпалюються, на Заході не поспішають втручатися в конфлікт.
Захід є Захід
З самого початку конфлікту в Сирії Захід став на бік повстанців. Зокрема, США не раз висловлювали стурбованість дотриманням Декларації прав людини в Сирії. В одній з останніх кривавих боєнь, здійснених в місті Хама, держсекретар США не маючи доказів звинуватила уряд Сирії. Перебуваючи з візитом у Туреччині на початку червня Клінтон зазначила, що сподівається на відхід Асада. Та й президент США Барак Обама не раз закликав Асада піти з поста.
У той же час, уже не всі американські політики виступають за жорстку позицію відносно Сирії. "Протягом багатьох місяців міжнародна громадськість обговорює плани, чутки і пропаганду війни з Сирією, а також повалення Асада. Проте минулого тижня стало відомо про те, що Пентагон вже розглянув плани про напад на Сирію. На мій погляд, всі докази, які виправдовують напад на Сирію - фальшиві", - заявив один з впливових республіканців, учасник президентських перегонів 2012 р. Рон Пол під час виступу в Конгресі. "Докази є таким же приводом, як це було під час вторгнення до Іраку в 2003 році або під час нападу на Лівію в 2011 році. Витрачені в тих війнах кошти повинні змусити нас зупинитися, поки знову всі зусилля не будуть спрямовані на окупацію і зміну режиму в Сирії", - упевнений він. "Помилкові звинувачення уряду Асада в так званому масовому вбивстві повстанських фракцій, що воюють, - не більш ніж пропаганда війни. В даний час більшість знаючих людей визнають, що запланована війна проти Сирії стане наступним кроком до війни з Іраном", - вважає Пол. Він особливо підкреслює - нападаючи на Сирію можна серйозно зіпсувати стосунки з Росією, яка поки підтримує Асада. Більше того, у Росії в Сирії є своя військово-морська база.
Примітно, що обережність відносно Сирії закликає проявити і одвічний противник цієї держави - Ізраїль. Після Шестиденної війни мир між двома державами так і не був підписаний. Ще в травні міністр закордонних справ Ізраїлю Авідгор Ліберман заявляв: "Моя позиція: нічого гіршого режиму Асада немає, і гіршої альтернативи бути не може. В останні роки він просто перетворився на заручника в руках Ірану і "Хезболли"". Але вже в червні Ліберман визнав - усунувши Асада, проблему не вирішити. "У нас дуже чітка позиція: зміна лідерів або відхід того чи іншого керівника держави не вирішує проблем. Ми бачимо це на прикладі Лівії, Іраку, інших країн. Це не те, що одного скинеш, поставиш іншого - і все моментально вирішиться", - зазначив Ліберман. Його занепокоєння зрозуміло - країни, де пройшла "арабська весна" замість "демократії" і "процвітання" отримали розбрати (як міжетнічні, так і конфесійні), погіршення економічної ситуації. У регіоні посилилися екстремістські групи. Та і в політику шлях отримали ті партії, які раніше підозрювали в зв'язках з терористами та ісламськими фундаменталістами. Останні, до речі, вельми критично ставляться до існування такої незалежної держави як Ізраїль. А події "арабської весни" в Сирії отримали назву "п'ятничної революції", оскільки зіткнення відбувалися після п'ятничних проповідей у мечетях. Крім того, не слід забувати і погрозу Асада при застосуванні сили ззовні направити ракети на Ізраїль. "Якщо проти Дамаска будуть вжиті настільки божевільні заходи (атака країн НАТО або їх союзників), мені знадобиться не більше 6 годин, щоб розгорнути на Голанських висотах сотні ракет, а потім відправити їх в бік Тель-Авіва", - попередив Асад світове співтовариство.
Ще однією причиною, що спонукає Захід поки тягнути із застосуванням сили, є неможливість встановлення істинних винуватців в багатьох злочинах, а також непередбачуваність майбутнього Сирії. Перед очима приклад Лівії, Тунісу, Єгипту, де ситуація продовжує залишатися напруженою. І навряд чи нова війна змінить Близький Схід на краще.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
