2213
Собі не в збиток
— Казна та Політика
На підготовку до Євро-2012 з державного бюджету витрачено близько 40 мільярдів гривень. Скептики вже встигли оголосити ці гроші порожніми розтратами, які ніколи не окупляться. Ми ж постараємося розібратися, на що ці кошти пішли, і чи можливо ці витрати окупити.
Розбір польотів
Безумно - сподіватися на те, що витрати держави на Євро-2012 окупляться за місяць чемпіонату. За оптимістичними прогнозами, до кінця турніру загальна кількість уболівальників, які відвідали Україну, досягне одного мільйона. Це дуже хороша цифра, але очевидно, що навіть при такому розкладі 5000 доларів з кожного з них українська економіка не отримає.
Чи означає це, що всі витрати на Євро були марні? Найімовірніше, ні. Економічні дивіденди від проведення великих спортивних змагань характеризуються показником економічного впливу (economic impact) - спільний економічний наслідок для країни від витрат, пов'язаних зі спортивним змаганням.
Можливі економічні наслідки треба оцінювати з огляду на структуру витрат. Їх можна розділити на прямі операційні (безпосередньо пов'язані з організацією турніру) і непрямі - вкладення в інфраструктуру, що забезпечує комфортне перебування, переміщення та відпочинок учасників та гостей форуму. Перші дають економічний ефект тільки під час змагань, другі служать довше і приносять дохід весь час, протягом якого використовуються побудовані об'єкти. Крім того, варто враховувати ефект від вкладень в інфраструктуру у вигляді стимуляції різних секторів економіки, надбавки до ВВП і додаткових робочих місць.
Структура бюджетних витрат в Україні, згідно з інформацією Мінінфраструктури, виглядає так: на будівництво та реконструкцію стадіонів було виділено 7,1 мільярда гривень (близько 888 мільйонів доларів), на розвиток аеропортів - 10,5 мільярда гривень (1,3 мільярда доларів), на ремонт і будівництво доріг загального користування - 18,2 мільярда гривень (близько 2,2 мільярда доларів). Таким чином, більше 90% витрат складають саме інфраструктурні вкладення, які не зовсім некоректно відносити до категорії прямих витрат на проведення Євро-2012.
Голова відомства, віце-прем'єр-міністр Борис Колесников розповів, що прямі витрати на підготовку до чемпіонату становлять трохи більше 414 мільйонів гривень. Саме ці витрати є єдиними операційними і безповоротними витратами.
Тепер про вигоди. За оцінками експертів, підготовка до проведення чемпіонату в Україні дозволила забезпечити роботою більше 3 мільйонів людей. Крім того, за оцінками Кабміну, додаткові податкові надходження завдяки інвестиціям "під Євро-2012" склали 30,3 мільярда гривень, або 60% всіх бюджетних витрат.
Також найближчий ефект від підготовки та проведення Євро-2012 за період з 2008-го по 2012 рік складе, як мінімум, 2,8% ВВП (за основу береться ВВП 2011 року). Набагато більшим буде, як очікується, тривалий ефект від довгострокових інвестицій, який в грошовому вирахуванні буде виражатися в надбавці до ВВП в наступні роки за рахунок поліпшення туристичної, транзитної та інвестиційної привабливості країни, а також зростання продуктивності внаслідок модернізації інфраструктури. Економісти припускають, що доходи від туризму в Україні та Польщі виростуть. А модернізована інфраструктура стане додатковим козирем країни в частині залучення інвесторів на інші проекти.
Успішний футбол, як фактор окупності
Скептики відзначають, що Україна не вирішила головне питання - як надалі розпоряджатися модернізованими і побудованими стадіонами. І для порівняння наводять приклад Португалії, яка зазнала після проведення аналогічного чемпіонату величезних збитків. Окупність таких об'єктів, як стадіони та аеропорти, складає, в середньому, 50 років. Справедливості заради відзначимо, що завдання окупності стадіонів не вирішили ні українці, ні поляки, які також є господарями нинішнього чемпіонату. Інша справа, що факторів, що впливають на успішне вирішення завдання, в України значно більше, ніж у Португалії. І навіть більше, ніж у Польщі. За великим рахунком, цей чинник один - функціонування місцевих футбольних ринків, локальних футбольних клубів.
Так, привід для тривог в українців є. Однак нагадаємо, що відвідуваність українських стадіонів і без Євро-2012 - відносно велика. Зокрема, на матчі донецького "Шахтаря" в сезоні 2011/12 приходило в середньому 37 тисяч осіб, причому за останні два роки відвідуваність зросла на 10 тисяч. Непогані цифри показують київське "Динамо" (середня відвідуваність - 21 тисяча осіб, на Олімпійському стадіоні - 41 тисяча), харківський "Металіст" (26 тисяч) і львівські "Карпати" (15 тисяч на "Арені-Львів"). Очікування в Україні загалом оптимістичні, хоча про аншлаги на пересічних матчах говорити поки не доводиться.
Власне, наявність в Україні чотирьох клубів, які регулярно і відносно успішно виступають у Єврокубках, говорить про те, що ставити хрест на окупності стадіонів - рано.
Євро-2012 як антикризовий захід
Коли автомобіль не вдається завести штатними засобами, іноді доводиться підштовхнути його вручну. Економіку теж часом запускають "с толкача", історія знає цілком вдалі приклади. Так створювалося "іспанське економічне диво" часів пізнього Франка: робочі місця створювалися державою "вручну", поки приватний бізнес дужчав і набирав обертів. За рахунок цього протягом багатьох років поспіль економічне зростання в Іспанії становило не менше 7% на рік.
Втім, є і більш близький за часом і тематикою "іспанський" приклад. Олімпіада 1992 року заново відкрила світу Барселону. Столиця Каталонії пережила наймасштабніше в минулому столітті оновлення міського середовища. У підготовку міста та саме проведення змагань були вкладені мільярди доларів. Ці інвестиції не були марними: Барселона і її туристична індустрія отримали друге народження. Протягом перших трьох років кількість прильотів в столицю Каталонії збільшувалася щорічно на 20%, вона стала одним з найбільш відвідуваних міст Європи. На думку експертів, Барселоні навіть вдалося пом'якшити удар економічної стагнації, яка накрила регіон в цей період.
Запуск масштабних інфраструктурних проектів під час кризи здається парадоксальною ідеєю лише на перший погляд. При розважливому плануванні такі проекти стають не тільки "подушкою" для економіки (за рахунок додаткових робочих місць та збільшення ВВП під час їх реалізації), а й потужним стимулом до подальшого розвитку. "Інтенсифікація інфраструктурного будівництва допомогла підтримати українську промисловість в кризових умовах. Зрозуміло ж, що одне робоче місце на будівництві створює п'ять робочих місць в інших галузях. Тобто, на всі ці стадіони, на дороги працювали українські заводи, люди отримували зарплати і т.д.", - пояснює експерт Василь Стоякін.
Простіше і доступніше щодо цього висловився президент УЄФА Мішель Платіні. "Завдяки Євро-2012 Україна зробила крок вперед на 30 років", - заявив він напередодні старту турніру, підкресливши, що без чемпіонату модернізаційний розвиток України та Польщі "не був би таким величезним". Втім, УЄФА завжди буде в плюсі. Уже сьогодні в організації знають, скільки зароблять на Євро-2012 - близько 1,3 мільярда доларів.
Втрачені інвестиції
Майже 2000 кілометрів сучасних доріг, швидкісні потяги і нові вокзали, 70 нових готелів, 5 аеропортів і 4 злітно-посадкові смуги - ось, що залишиться у спадок від футбольного форуму. Все це не тільки реально наближує Україну до Європи (інфраструктурна інтеграція з якою більш важлива, ніж політична). У нас прийнято говорити про вигідне геополітичне положення України з точки зору транзитного потенціалу. Але без сучасних автодоріг цей потенціал реалізувати неможливо. Як неможливо по-справжньому відкрити Україну для туристів без сучасних аеропортів, готелів, вокзалів, залізничних експресів.
В одному моменті критику підготовки до чемпіонату важко визнати несправедливою: приватних інвестицій в сумі витрат на Євро могло бути значно більше. Звичайно, є позитивні приклади (стадіони в Донецьку і Харкові, київський і харківський аеропорти, готелі у всіх містах, які приймають чемпіонат), але це не 80% від загального числа інвестицій, які пророкували чиновники в 2007 році. З іншого боку, цьому є цілком зрозуміле пояснення: колишній уряд за три роки так нічого і не зробив, щоб залучити і зацікавити приватного інвестора. Більше того, потенційний приватний інвестор, навіть якщо б і хотів вкласти кошти в спортивну, транспортну або соціальну інфраструктуру в рамках підготовки до Євро-2012, навряд чи міг би це зробити - більшість об'єктів протягом 2007, 2008, 2009 років просто перебували в замороженому стані. Яскравий приклад - львівський стадіон, який спочатку був оголошений як показовий об'єкт приватного інвестування, але на початок 2010 року виглядав як пустир з палями.
Загроза провалу Євро-2012 до початку 2010 року стала настільки реальною, що таким складним і копітким процесом як залучення приватних інвестицій вирішено було просто пожертвувати. Для уряду не залишалося іншого шляху, крім як готувати країну до чемпіонату за допомогою наявних у розпорядженні ресурсів і в стислі терміни.
А чи був тендер?
Схвалений у липні 2010 року закон про закупівлю послуг для підготовки до Євро без тендера - прямий наслідок провалу підготовки до Євро-2012 в період з 2007 по 2010 роки. Безпрецедентний захід, на який пішли парламент і уряд, виявився єдиною можливістю наздогнати згаяний час, увійти в графік підготовки і здати всі об'єкти Євро-2012 вчасно. Вітчизняні чиновники переконують, що тендери - правильна практика, але лише в ситуації, коли час дозволяє дотриматись всіх бюрократичних процедур. А у випадку з Євро-2012 час грав проти України...
Як би там не було, про правильність та економічну виправданість таких кроків можна буде судити після міжнародного аудиту, який вже запропонував провести сам віце-прем'єр з питань підготовки до Євро-2012 Борис Колесников. Не в останню чергу і тому, що 5 мільярдів доларів, витрачені на підготовку турніру, - досить скромні витрати для такого масштабного інфраструктурного проекту. Відзначимо, за офіційними даними польського уряду, Польща витратила на підготовку до Євро 34 мільярди доларів.
Враховуючи структуру вкладень у підготовку до чемпіонату Європи з футболу, Євро-2012 складно назвати збитковим заходом, адже левова частка бюджетних коштів була витрачена не на "свято футболу", а на реальні проекти, спрямовані на модернізацію української інфраструктури. Під час підготовки до Євро-2012 урядом України не було профінансовано жодного об'єкта, щодо якого існували б побоювання щодо його подальшого функціонування, затребуваності та окупності. А значить - стратегія підготовки, обрана Міністерством інфраструктури, була правильною, і це буде доведено протягом найближчих кількох років.
Дмитро Бородін
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
