Пробачити і допустити — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Пробачити і допустити

Казна та Політика
2428
Амністія капіталів може вивести з тіні і включити в економічний оборот десятки мільярдів гривень. Але для цього держава повинна залучити бізнес взаємовигідними умовами легалізації.
Ідея "амністії капіталів" існує в Україні вже давно. Мотивація проста: значна частина економіки перебуває в "тіні", притому мільярди доларів, що обертаються тут, отримані різними шляхами, здебільшого в "бунтівні" 1990-ті. За оцінками Кабміну, станом на 2011 рік частково або повністю не контролюються державою обороти в розмірі до 30% обсягу реального ВВП, або не менше 360 млрд грн. в торішніх показниках. І цілком логічно було б включити ці кошти в легальний економічний обіг, щоб вони відкрито працювали, дозволяючи всім зацікавленим сторонам бачити повноту господарської картини країни.
Нагадаємо, ще в 2000 році амністувати легалізовані доходи пропонував президент Леонід Кучма. У 2005 році про цю популярну ідею згадали і у президента Віктора Ющенка. Потім комплексна ініціатива була підготовлена кабінетом Віктора Януковича в 2007 році. А цієї весни секретар Ради національної безпеки та оборони Андрій Клюєв запропонував повернутися до теми амністії капіталів: "Таким шляхом йшли багато країн. Потрібно уважно і дуже виважено порахувати, як все це зробити. Так, для легалізації уряд міг би попросити власників капіталу сплатити 5% від легалізованих сум".
До речі, 30% - не унікальний показник. За даними університету Йоганна Кеплера (м. Лінц, Австрія), у тому ж 2011 році частка тіньової економіки в Європі становила від 7-8% ВВП в Австрії та Швейцарії до 30% і більше в низці центрально- і східноєвропейських країн. Якщо звузити коло до зони євро (куди, як відомо, входять навіть не всі члени Євросоюзу), то за розмахом "тіні" лідирує Естонія: порядку 28,6% ВВП. За нею йдуть Кіпр з 26% і Мальта з 25,8% ВВП. У великих країнах показник нижчий: в Італії "сірий" сектор складає 21,2% ВВП, а у відносно стабільній Німеччині - 13,7%.
І вже тим більше нинішні 30% - це набагато менше, ніж в 90-х роках, коли у вітчизняному господарському обороті "тінь" досягала 60-70%.
Дані до задачі
Але що ж заважає провести настільки очевидну і корисну реформу? Експерти сходяться в тому, що владі потрібно продемонструвати твердий намір дотримуватися принципів амністії, в т.ч. що стосується невикористання отриманих даних проти господарів капіталів. Інакше кажучі, має бути достатня довіра до нової ініціативи. Раніше це не вдавалося жодній українській влади (та й чи було реальне бажання?). І з цієї точки зору велике значення має політична стабільність, яка сьогодні забезпечена в країні, стверджує політолог та економіст Віталій Кулик. На його думку, є підстави вважати, що сьогоднішня владна команда збереже свої позиції як мінімум до наступних президентських виборів, тобто до 2015 року.
А значить, є політичні передумови для "капітальної" амністії. Однак залишається протиріччя між формальною законністю та економічною доцільністю. Керуючий партнер консалтингової компанії Ernst & Young в Україні Олексій Кредісов відзначає: у багатьох інших країнах, в т.ч. більш розвинених і багатих, відповідь дана на користь доцільності. При цьому легалізація - не стільки джерело додаткових грошей для держбюджету (що допускають зараз в Податковій службі), скільки інвестиційний і кредитний ресурс. Робота з яким повинна бути вигідною не тільки державі та одержувачам, а й самому власнику коштів.
Фінансисти вважають, що основні параметри амністії повинні бути такими. По-перше, говорить В.Кулик, окрім власне дозволу на легалізацію, вона повинна включати податкову амністію, тобто повне або переважне звільнення від сплати податків за тіньовий період. По-друге, амністія повинна бути чітко одноразовою, інакше може виникнути спокуса сподіватися на нові амністії і тим часом продовжувати роботу в "тіні". Для профілактики таких підходів по закінченні термінів подачі заявок на амністію антитіньове законодавство може бути посилено, що дозволить продемонструвати переваги легальної роботи. Варіантом посилення може бути т.зв. непряме виявлення доходів платника податку, коли держоргани можуть відкрито оперувати "сірою" касою підприємств, зазначає почесний президент юркомпанії Jurimex Данило Гетманцев. У т.ч. законно зіставляючи доходи і витрати юросіб. А це вже новий рівень економічної прозорості.
По-третє, не варто забувати, що бізнес давно знайшов ефективну легальну форму виведення капіталу з-під держконтролю - це офшори. І завдання амністії, продовжує В. Кулик, звичайно, не полягає в тому, щоб замінити офшорну базу. Він підкреслює, що ключове завдання - максимально спростити легальне ведення справ через фірми-резиденти, стимулюючи капітал залишатися в країні.
По-четверте, як правильно зауважує А.Клюєв, повинна бути встановлена плата за легалізацію у вигляді відсотка від суми. Аналітики рекомендують не більше 8%, а найкраще - максимально стимулюючий рівень 4-5%. І застерігають від спокуси завищити відсоток: так, О.Кредісов впевнений, що ситуативна жадібність держорганів в даному випадку сильно зашкодить загальному успіху справи і відлякає бізнес. Зауважимо, у 2009 році варіантом амністії пропонувалася стимулююча ставка 4-8%, прив'язана до моменту подачі документів в Податкову: найменший відсоток в перший місяць кампанії, найбільший - в останні 3 місяці. Планувалося, що загальний термін кампанії складе півроку.
Що стосується конкретного моменту проведення амністії, то екс-заступник міністра фінансів України Тетяна Єфименко переконана: її можна проводити приблизно через рік після впровадження Податкового кодексу (ПК) - не формального введення, а саме впровадження. А значить, кампанія амністії має розпочатися найраніше в 2013 році. "А ще через якийсь час після самої легалізації в ПК повинні вступити в силу норми про непряме визначення доходів", - говорить вона, тобто те саме посилення, про яке говорилося вище. Сьогодні "непрямі" методи успішно працюють і в США, і в Європі. Притому Т.Єфименко вважає, що амністія повинна тривати не менше ніж 1-2 роки - і, знову-таки, не мати зворотної сили: після її закінчення держава не повинна повертатися до питання законності амністованих капіталів.
У цьому контексті В.Кулик нагадує про ті новації, які вже можуть розглядатися як кроки на шляху до амністії і довіри бізнесу: "Перш за все, це декриміналізація економічних злочинів. 17 січня набув чинності закон про гуманізацію відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності. Головне нововведення - в тому, що покаранням у даній сфері замість позбавлення волі будуть штрафи. Штраф може бути замінений судом на інше покарання тільки при несплаті в термін, встановлений судовим рішенням. Декриміналізується 17 складів злочинів, притому закон має зворотну силу - закриваються всі відповідні справи, зі звільненням засуджених. Це все можна вважати позитивом для можливої амністії капіталів і бізнесів і для інвестклімату в країні".
Які потенційні мінуси амністії? Більшість експертів згодні в тому, що реальних витрат-то і немає - якщо не брати до уваги сентенції на тему "несправедливості", "потурання олігархам" і т.п. Але негативи виникнуть, якщо держава підійде до амністії формально і з "дулею в кишені", акцентує Д.Гетманцев. Тим самим відлякуючи бізнес і спонукаючи його ще ретельніше ховати свої гроші.
А як у них?
Що ж говорить світовий досвід? Президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий наводить приклад Бельгії, де в 2004 році вступив в силу закон про амністію вивезених капіталів. Протягом року без жодних санкцій можна було перевести гроші назад в країну, заплативши 6% з коштів, вкладених в акції бельгійських компаній не менш ніж на 3 роки, і 9% з сум, що просто повернулися. Національний Мінфін розраховував, що в країну повернеться 10-15 млрд євро, що дозволило б поповнити держбюджет на 850 млн євро. Акція проходила під егідою Євросоюзу і зачіпала Люксембург, де зберігалися основні бельгійські капітали (в Люксембурзі податок на дохід не стягується, а в Бельгії складає 50%).
Проте в країну повернувся лише 1 млрд євро (6% від плану), а скарбниця поповнилася на 50 млн євро. Головними причинами цього В. Лановий називає 1) домовленості з Люксембургом про можливість подальшого зберігання коштів в його банках, 2) непривабливість інвестицій в акції бельгійських компаній, 3) надію власників на наступні амністії, коли вони ще встигнуть подати заявки.
Набагато успішнішим Д.Гетманцев з Jurimex вважає досвід Італії, де фінансова амністія пройшла в 2001-02 роках. На відміну від Бельгії, тут не тільки легалізувалися активи, а й пробачалися несплачені податки, тобто одночасно проходила амністія капіталів і податків. За Декретом про легалізацію заявник був зобов'язаний заплатити 2,5% задекларованої вартості майна або придбати італійські цінні папери на суму 12% вартості, а натомість податкові органи видавали "сертифікати конфіденційного внеску". Ці папери містили такі пункти:
• звільнення від подання декларації, сплати податкових заборгованостей і аудиту коштів, отриманих до легалізації;
• ліквідація облікових записів щодо заборгованостей, пені і штрафів відносно активів, що амністуються;
• повна конфіденційність всіх переміщень активів для податківців, органів соцзабезпечення та інших зацікавлених державних органів;
• конфіденційність разового оподаткування капіталу, що заявляється.
У той же час після кампанії посилилися заходи за порушення податкового законодавства. Якщо до неї штраф за приховування капіталу або майна від оподаткування становив від 250 до 2000 євро незалежно від суми, то потім він склав від 5% до 25% незадекларованих коштів плюс конфіскація майна на відповідну суму.
Ефект не змусив себе чекати, розповідає Д.Гетманцев: тільки за перші 2 місяці в легальний обіг повернулися активи вартістю 61 млрд євро, податкові збори зросли на 24 млрд євро, в т.ч. один тільки разовий податок на легалізовані активи поповнив держбюджет на 1,4 млрд євро. Все це дозволило кабінету Сільвіо Берлусконі звільнити від податку на доходи щорічний дохід менш ніж 25 тис. євро і скоротити для підприємців деякі інші податки.
А в Ірландії амністія тривала і вимагала 25% одноразової збору з капіталу, але принесла в бюджет 1,5 млрд дол, або 2,5% річного ВВП. Д.Гетманцев повідомляє, що плюсами ірландського варіанта стали акцент на одноразовості акції, посилення регулювання по її завершенні, а також ефективна роз'яснювальна кампанія в ЗМІ.
Отже, резюмують наші співрозмовники, із закордонного досвіду можна зробити 2 базових висновки: по-перше, амністію капіталу краще поєднувати з податковою амністією, по-друге, після закінчення акції дійсно є сенс посилювати санкції.
Максим Польовий
За матеріалами:
МінПром
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас