848
Білорусь, Росія, Україна. Приречені на торгові конфлікти
— Казна та Політика
Торгові конфлікти між країнами-сусідами - Білоруссю, Росією та Україною - на даний момент неминучі, попереджають експерти. Але, на їхню думку, в суперечках такого роду більше політики, ніж економіки.
Торгові конфлікти між Москвою, Мінськом і Києвом стали в останні роки буденним явищем. Постачання молока, м'яса, пива, автобусів, труб і навіть тюбиків для зубної пасти періодично стають джерелом чвар як між країнами Митного союзу - Росією та Білоруссю, так і з сусідньою Україною, яка вступати в цю організацію не поспішає. Експерти вважають ці суперечки в дечому політично мотивованими, пояснюючи їх виникнення різним характером і рівнем розвитку національних економік.
Суперечки запрограмовані
Коментуючи недавнє звернення російського Союзу виробників молока до уряду країни з проханням призупинити демпінгові постачання молочної продукції з Білорусі, керівник мінського Наукового дослідницького центру Мізеса Ярослав Романчук назвав основну, на його погляд, причину неминучих розбіжностей між учасниками Митного союзу.
"Економіка Росії розвиває ринкову інфраструктуру, а Білорусі - залишається державною, коли влада використовує адміністративні способи підтримки підприємств", - підкреслив Романчук. Аналітик вважає, що торгові суперечки запрограмовані також через постачання до Росії продукції, виробленої в білоруських вільних економічних зонах (ВЕЗ).
Податкові та митні пільги, що діють там, порушують принципи вільної торгівлі, закріплені в домовленостях щодо створення Єдиного економічного простору (ЄЕП), і створюють проблеми для російських конкурентів. Як це було, наприклад, з поставками в Росію тюбиків для зубної пасти, випущених в білоруських ВЕЗ. Хоча, додає Романчук, аналогічні претензії Білорусь може пред'явити постачальникам товарів з російських ВЕЗ.
Згідно з умовами створення ЄЕП, до 2017 року всі вільні економічні зони повинні бути закриті. Але, на думку голови центру Мізеса, керівники Білорусі та Росії живуть одним днем і фактично планують відкриття нових таких економічних анклавів.
Ярослав Романчук нагадав, що президент Лукашенко заявив про створення білорусько-китайського індустріального парку з податковими пільгами для його учасників, а президент Путін вирішив створювати особливі економічні зони розвитку в рамках підтримки держкорпорацій. Саме тому Романчук впевнений, що торгові конфлікти будуть продовжуватися, а вирішувати їх будуть в залежності від політичної волі влади.
"Взяти побільше, віддати поменше"
Заступник декана факультету світової економіки та політики російської Вищої школи економіки (ВШЕ) Андрій Суздальцев стверджує, що Мінськ користується вільним доступом на ринок Росії і водночас не поспішає змінювати свою економічну систему.
"Білорусь відкрита Росії тільки для отримання газу і нафти, а на свій ринок вона нікого не пускає", - вказує політолог. І наводить за приклад нещодавній скандал між "Аерофлотом" і "Белавиа", коли білоруси протестували проти збільшення кількості рейсів до Мінська російської авіакомпанії, порушивши, на думку Суздальцева, одну з умов договору про ЄЕП - вільне переміщення послуг. Експерт також не відкидає і поставок білорусами на ринок Росії товарів з третіх країн під виглядом білоруських, зокрема, м'ясної продукції.
"Поки це криза локальна, про неї майже не пишуть в російських ЗМІ, але ми приречені на торговельні конфлікти, - підкреслює Андрій Суздальцев. - Вони зникнуть, коли Білорусь почне реальну інтеграцію з Росією". Цей процес для Мінська означає важкі структурні реформи, які можуть зруйнувати економічну модель, яка є основою влади Лукашенка, попереджає аналітик.
Піти від позиції "молодшого брата"
У Києва свої проблеми з Росією і Білоруссю. Україна підписала угоду про створення зони вільної торгівлі з країнами СНД, але це не позбавило її від суперечок з учасниками Митного союзу. Причину суперечностей професор Європейського університету, голова Комітету економіки України Андрій Новак вбачає в тому, що Росія чинить на Україну серйозний тиск у зв'язку з тим, що остання не поспішає до Митного союзу.
Саме цим експерт пояснює і найвищу в Європі ціну на російський газ, яку платить Київ, що знижує конкурентоспроможність українських товарів. Хоча, вважає Новак, купуючи великі обсяги газу, Україна забезпечує підтримку правлячої російської еліти. "Києву пора йти від ролі "молодшого брата", - говорить експерт, - оскільки Кремль вміло використовує радянську психологію - центр - це Москва - багатьох українських політиків.
Причому торгові суперечки України і Росії виникають тоді, коли в Кремлі хочуть продемонструвати здатність впливати на країни колишнього СРСР, зазначає Новак. І додає, що обмеження на ввезення українських товарів під приводом захисту російських виробників не витримують критики, тому що обсяги поставок і величезний ринок Росії непорівнянні.
З сусідньою Білоруссю суперечки в України спалахують в основному тому, що Мінськ, за висловом Андрія Новака, потрапив в залежність від Кремля. Експерт побоюється повторення такої ж долі і для Києва. "Україна і Білорусь повинні налагоджувати більш тісні відносини. Хоча б для того, щоб знизити градус політичного та економічного тиску з боку Росії", - резюмує Андрій Новак.
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
