Двомовність по-українськи: робота язиком на мінному полі — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Двомовність по-українськи: робота язиком на мінному полі

3706
Найбільше впливу закон матиме на сферу освіти та культури. Однак, при суворому дотриманні нового закону (але тільки за такої умови) державній українській мові нічого не загрожує.
10% небезпеки
Тонка патина зовнішньої "українськості", якою покрилась наша країна за останні 20 років, може бути зчищена дуже швидко. В цих умовах найважливіше значення будуть мати практичні прецеденти використання російської та інших мов в документації, дубляжі, видавництвах та освіті, а значить в умонастроях жителів центральних областей України.
Закон, нібито покликаний впровадити в Україні норми Європейської Хартії регіональних мов, плодить суперечності, велика частина з яких цілком практичного штибу. Дуже багато що пов'язано з фінансуванням, наприклад, в питанні відкриття російських класів у школах і переведення програм вузів на російську. Але навіть не це головне. Найбільш єзуїтським положенням закону потрібно вважати горезвісну норму про 10% носіїв тієї чи іншої мови, згідно з якою російська мова може стати регіональною практично у всіх областях України. Київ уже зараз може бути включений в число російськомовних регіонів, бо в ньому подібний відсоток точно знайдеться. Саме ця норма повинна стати предметом дискусії, яку збираються організувати "регіонали" після схвалення закону в першому читанні. Без неї новий закон втрачає стратегічний сенс, перетворюючись на суто передвиборну "іграшку".
Шоу буде тривати
Неминучість ухвалення цього закону була очевидною. Те, що "регіонали" витягли з рукава головний козир напередодні парламентських виборів, не залишивши нічого на президентські, говорить про домінування стратегії "тут і зараз". Закон Колесніченка-Ківалова, по суті, такий же неповний і суперечливий, як і попередній закон УРСР про мови, і тим же чином може бути змінений або скасований будь-яким майбутнім парламентом. Млявість дій опозиції цього разу і виявлення в Раді нових тушок знову ставлять питання про методи, якими проводилось "переконання" депутатів, які дали в підсумку необхідні 9 голосів за законопроект. "Чудова дев'ятка" тушок забезпечила схвалення резонансного закону, одночасно вигідного й опозиції. Вигідного з тієї причини, що вона зможе будувати свою передвиборну кампанію в тяжкій боротьбі з вселенським злом у вигляді нового мовного проекту. І опозиція, і влада будуть однаково піаритися на цьому законі, не вилазячи з телеящика. Тому-то 5 червня опозиціонери в Раді не повторили свій "подвиг" від 24 травня, коли вони зірвали схвалення закону.
Закон закріплює в Україні фактичну двомовність із законодавчою перевагою у бік російської мови.
Політолог Віктор Небоженко впевнений - опозицію, яка показала повну беззубість під час ухвалення закону, елементарно "розвели". Але й сама опозиція також винна в цій ситуації, уклавши восени минулого року пакт з владою у вигляді закону про вибори. "Тоді їм пообіцяли координацію дій, те, що з ними будуть рахуватися. І "кинули". Так само, як і з законом про мови. Опозиціонери думали, що мова піде тільки про піар-конфлікти, про бійки на камеру, а отримали повномасштабний закон, серйозний політичний документ, який дуже сильно дестабілізує ситуацію в Україні".
Директор центру політичного аналізу "Стратагема" Юрій Романенко, навпаки, вважає закон всього лише "ритуальними танцями" навколо ритуального ж питання. "І опозиція, і влада нездатні вирішити реальні проблеми, що стоять перед людьми. І тому йдуть по старих граблях, - упевнений він. - Реально мовне питання цікавить відсотків 5-8 населення, і самим регіоналам він підніме рейтинг відсотка на 3. Опозиція ж "повелася" на цей закон і тепер буде зображувати героїчну боротьбу за мову, так як не може запропонувати адекватну соціально-економічну програму, відмінну від "регіональної".
Добре забуте старе...
Опозиція і критики закону, безумовно, мають рацію в одному - закон закріплює в Україні фактичну двомовність - з законодавчо визначеною перевагою у бік російської мови. Інакше не було б сенсу в 10-відсотковій поправці, і не потрібно було змінювати нинішній закон, який створював в Україні цілком легальний простір для використання російської мови. Закон про мови в Українській РСР передбачав і статус російської мови як мови міжнаціонального спілкування (ст. 4); і обов'язкове викладання у школах російської мови (ст. 27); і положення про те, що акти вищих органів влади публікуються російською мовою (ст. 10); і зобов'язував застосовувати російську мову в технічній та проектній документації (ст. 13); і навіть заповнювати паспорт та інші документи громадян двома мовами (ст. 14). Причому - зауважимо - заповнювати офіційно, без прописаного в щойно ухваленому законі "бажання" громадянина. Тобто, новий закон в цьому плані навіть більш ліберальний, ніж радянський.
Та й чиновники, згідно з попереднім законом, також зобов'язані були володіти не лише українською і російською мовами в рівній мірі, а й іншими національними мовами. Тоді навіщо потрібно було городити город із новим законом? Чи не тільки через низький рейтинг ПР напередодні виборчої кампанії?
"Від ухвалення закону виграли не тільки "регіонали", але і "Батьківщина" зі "Свободою", які тільки й чекали такого подарунка. Тепер вони точно можуть не турбуватися, про що говорити з виборцем. "Страшний" мовний закон затьмарить безсилля у соціальній та економічній сферах", - упевнений політолог Тарас Березовець.
Бігом в "російський світ"?
Крім положення про 10%, найбільш цікава в стратегічному відношенні стаття 20 нового закону про гарантії освіти регіональними мовами. Передбачається, що всі види навчальних закладів можуть створювати окремі класи і групи, в яких навчання ведеться іншою мовою. І тут ми виходимо на проблему формування світогляду майбутніх поколінь. Чи буде означати виховання російською мовою, причому з дитячого садка, потенційну нелояльність до української держави, до ідеї національного будівництва і європейського вибору? Чи буде молодь наступних поколінь південного-сходу, а в перспективі і всіх регіонів, де проживає 10% неукраїномовного населення (себто - майже всієї України), виплекана в дусі відданості ідеям москвоцентричності та євразійства? Наскільки ця молодь взагалі буде знати українську мову і ставитися до неї, мінімум, з повагою? Перед Україною відкривається перспектива федералізації і можливого територіального розмежування.
Мова відіграє величезну роль у формуванні світогляду. Російськомовний простір в Україні тепер буде існувати цілком офіційно, а кожен громадянин нашої країни буде гарантованим білінгвом. Нічого нового в порівнянні з фактично існуючою ситуацією в цьому не буде. Інша річ - свідомий вибір на користь "російського світу" з боку громадян України, яким цей закон полегшить існування, і дещо примирить з "неприємною" реальністю існування на території "проекту Україна". Тим більше, що Росія буде продовжувати експансію в медійний і культурний простір України. І запорукою тому в новому законі будуть кілька статей, зокрема, стаття 24, згідно з якою мову ЗМІ буде визначати його засновник. Резонно припустити, що кількість україномовних видань впаде до непристойного мінімуму, так само як український дубляж фільмів зникне - витрачатися на нього стане невигідно.
Такої думки дотримується і Тарас Березовець: "Розшириться використання російської мови в рекламі і на телебаченні, що, фактично, вже й почалося. "Помре" дубляж фільмів. Чиновники в багатьох регіонах будуть майже офіційно ігнорувати вивчення української мови. Це сумно, але це перші наслідки закону. Поки складно сказати, які поправки до нього можуть внести перед другим читанням, і що зробить з цим законом новий парламент, куди значна частина нардепів потрапить саме завдяки завзятій боротьбі "за" чи "проти" російської мови" .
Друга державна заходить "з тилу"
З іншого боку, новий закон про мови перекриває перспективу російської мови як другої державної. Нинішнім законом регіонали задовольняться. Ухваленим в першому читанні законом, як і минулим, можна оперувати для створення де-факто російськомовного простору. Тепер же простір цей буде формуватися ще швидше. І головним у цих умовах стає настрій населення. Особливо молодого покоління, що виросло вже в незалежній країні, в атмосфері такої-сякої, але українізації державної гуманітарної політики.
Тепер уважно подивимося ще раз на текст нового закону про мови. Пункт 9 статті 7 розділу 1 говорить нам про те, що "жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин не повинно тлумачитися як таке, що створює перешкоди для використання державної мови". Це створює протиріччя в самому тексті закону, тому що будь-яке використання тої ж російської мови тепер можна тлумачити як таке, що "створює перешкоду".
Синдром обивателя
На практиці така казуїстика навряд чи цікавить обивателя. Його цікавить якою мовою тепер будуть інструкції до ліків, фільми по телевізору, і чи можна буде навчати дитину російською мовою. Та ще, на додачу, для деяких бажано було відмовитися від вивчення української взагалі, як це бувало при Радянському Союзі. Саме про цей крайній випадок найчастіше згадують противники закону. Найбільш єзуїтським положенням закону потрібно вважати норму про 10% носіїв тієї чи іншої мови.
Що ж, слід визнати, що Південний Схід і особливо Крим з Донбасом так і не стали територіями, на яких українська мова мала суттєві позиції. І якщо тепер російська мова там остаточно витіснить українську, а остання перетвориться лише на формальну декларацію, то перед Україною відкривається перспектива федералізації і можливого - протягом найближчих 20 років - територіального розмежування.
"Москва тепер має право ставити питання перед Україною про національно-культурну автономію регіонів з російськомовним населенням, - вважає Віктор Небоженко. - Почалося все з мови, а закінчитися може тим, що частина депутатів від ПР, що не потрапила в нинішній парламент, утворює якусь Донецьку думу під егідою Росії".
"Битва за Центральну Україну"
В цих умовах вирішальне значення набуває умонастрій населення Центральної України - того регіону, який дає поки невелику перевагу з використання української мови. Як буде проходити "деукраїнізація" десь на Полтавщині чи Кіровоградщині, наскільки тамтешнє населення залишиться хранителем національно-культурних традицій українства - від цього залежить подальша доля не тільки української мови, але й саме існування України як держави з мінімально відмінною від "російського світу" парадигмою. "Битва за Центральну Україну" стане вирішальною для практичного застосування нового закону про мови. Саме ці регіони і Київ потрапляють під "удар 10%". Галичина свою українську завжди збереже. А ось Чернігівська та Сумська області вже, за даними того ж Колесніченка, входять в число областей, в яких російська стане регіональною мовою.
Нарешті, слід чесно запитати - а чи будуть, крім російської і, можливо, кримсько-татарської мов, використовуватися на практиці і мови інших нацменшин? Чи будуть чиновники в Одеській області вчити гагаузьку, в Криму - кримчацьку і т.д.? Навряд чи на маркування товарів цією ж кримсько-татарською держава виділить гроші. Якщо все піде саме так, то стане очевидно, що закон був спочатку "заточений" тільки під російську мову.
Мовний закон прогнозовано закладає під ідентичність України як держави міну уповільненої дії. На зміну "повзучій українізації", яку так таврували прихильники посилення російської мови, прийде більш швидка за часом деукраїнізація - як регіональна, так і галузева.
За матеріалами:
Контракти
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас