608
Останнє європейське
Незважаючи на загострення відносин з Україною в Європі не відмовляються від спроб морально-політичного впливу на Київ. 24 травня Європарламент прийняв чергову резолюцію щодо України, в якій не дуже різко, але досить категорично практично повторив пакет вже знайомих вимог.
Напруження температури
Підготовка до травневої резолюції Європейського парламенту щодо України проходила в дуже непростій обстановці. Загострився інтерес до подробиць "справи Тимошенко" і особливостей ув'язнення екс-прем'єра, "Євро-бойкот", неоднозначна ситуація зі скасуванням саміту глав держав Центральної та Південної Європи, не надто втішного для офіційного Києва обговорення українського питання в Брюсселі - приводів згадати про Україну не самим добрим і не самим тихим словом у європейських політиків було більш ніж достатньо. Та й спроби політиків уже українських виправити складну іміджеву ситуацію не завжди зустрічалися з ентузіазмом. Так, нещодавня поїздка в Брюссель Миколи Азарова обернулася не тільки стриманими похвалами за окремі ініціативи (зразок довгожданого прийняття нового КПК або згоди прем'єра на допуск на касацію в "газовій" справі представників Європейського парламенту), а й наполегливими нагадуваннями про те, чого Європа продовжує неухильно очікувати від керівництва нашої держави. "Ми віримо, що відмова від процесу асоціації буде зрадою громадян і зрадою принципів Східного партнерства. Але це не означає, що ми будемо йти на компроміс в питанні демократичних цінностей, прав людини, основних свобод і верховенства права, які є частиною цієї угоди. Українська прихильність європейської інтеграції буде оцінена на основі її прихильності реформам", - попереджав в середині травня європейський комісар з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле. Приблизний перелік таких "некомпромісний" вимог озвучувався і за підсумками "українського" засідання міністрів закордонних справ країн ЄС, і в сесійній залі ПАРЄ. А чергову верифікацію демократизуючі побажання Брюсселя мали пройти на пленарному тижні ЄП - з 21 по 24 травня.
Обговорення різних проектів резолюцій та дебати щодо України в деякому роді підтверджували недавні слова однієї з співдоповідачок моніторингового комітету ПАРЄ щодо України. "Ми втомилися від розмов, ми чекаємо вже якихось реальних дій. Звичайно, ми хочемо допомогти вам, але я повторю: це потрібно перш за все вам же", - намагалася звернутися до київської свідомості Маріетта де Пурбе-Лундін. Безумовно, різкість в дусі недавнього висловлювання Ангели Меркель, яка мало не зрівняла в ступені антидемократичності керівництво України та Білорусі, поки ще риторичним мейнстрімом не стала. І все ж треба зазначити, що в процесі узагальнення проекту резолюції різні політичні сили Європарламенту - від надзвичайно дружньої до "Батьківщини" ЄНП до соціал-демократів, які засумніваються у своєму партнерстві з ПР - висловлювали практично ідентичні позиції, відрізняючись, здебільшого, ступенем категоричності запропонованих точкових заходів. Щодо заходів неточкових думки більшості фракцій ЄП сходилося. Учасники підготовки резолюції критикували Київ за ставлення до засуджених політичних противників, за зволікання в реалізації реформ (у тому числі в першу чергу - судової), за недостатню боротьбу з корупцією. Намітили європолітики і потенційну "точку неповернення". Як і раніше, її роль виконують парламентські вибори, провести які Україна повинна в повній відповідності з кращими демократичними зразками і - за участю нині топ-опозиціонерів, які перебувають в ув'язненні. При цьому в Європі, схоже, добре усвідомлюють значущість і характер такої кампанії. "Це будуть дуже гострі вибори, під час яких не обійдеться без звинувачення конкурентів у найгірших намірах, тому що температура цього конфлікту дуже висока - така, як якби мова йшла не про чергову каденцію, а про життя", - висловлювався за кілька днів до голосування по Україні віце-голова Європейського парламенту Яцек Протасевич...
Оскільки загальна частина резолюцій ПАРЄ та ЄП останнім часом повторює, варіюючи тільки ступінь різкості або конкретності формулювань, то, можна припустити, що правлячий табір і експертне середовище більше турбували ті самі точкові заходи, щодо яких фракції ЄП не відразу і не найлегшим чином відшукували консенсус. До числа таких заходів відноситься як ступінь політичності бойкоту Євро-2012 (генеральна лінія ЄП після обговорення питання схилялася до варіанту "Особиста справа кожного політика") до можливих санкцій проти України. І хоча напередодні пленарних засідань неодноразово озвучувалася втішна для Києва точка зору "Для санкцій поки зарано", можна припустити, що "санкційне" ставлення в Європі починає потроху змінюватися. В усякому разі, в залі ЄП зрідка згадують вже не про загальні заходи, а про обмеження проти конкретних категорій. "Син Януковича, сім'я і друзі єдине, що хочуть - це набивати кишені", - перераховував коло зацікавлених осіб депутат ЄП Міхаель Галер. "Олігархи не хочуть реформувати Україну за європейською моделлю, а хочуть зберегти її для свого збагачення", - розширював це коло його колега Андрій Ковачев. В Україні до такого більш предметної розмови поставилися насторожено. "Інформація про активи, нерухомість наших чиновників за кордоном вже зараз гуляє і по Інтернету, і багатьох друкованих виданнях, в тому числі німецьких, австрійських, англійських. Це означає, що в якийсь момент всі ці речі стануть предметом судових позовів. І фінал цієї історії буде дуже скоро. Час заяв уже минув. Настав час практичних дій. І ці дії можуть бути дуже відчутними", - побоюється найгіршого в коментарі для УНІАН екс-глава зовнішньополітичного відомства Володимир Огризко. І все ж в Україні до останнього вірили, що санкційний мотив у найближчу резолюцію поки не потрапить. І не без підстав.
Дорогу ув’язненим і реформам!
У повній відповідності з духом кінця дебатів, питання санкцій в резолюції і справді вирішили 24 травня не порушувати. Більше того, Європарламент не став і персоналізувати свої претензії - загальне несхвалення вчинків української влади не вилилося в перерахування цієї влади поіменно. Крім того, Україну педагогічно не забули похвалити за наміри змінюватися на краще і готовність піти назустріч побажанням президента ЄП Мартіна Шульца щодо сприяння лікуванню Юлії Тимошенко і можливості перевірки касаційних та апеляційних процесів юристом від ЄС. Таку лояльність в Україні відразу ж оцінили досить оптимістично. "Примітно, що в ЄС почули, що українська сторона відкрита для діалогу на тему, в якій тривалий час мешкають емоції, стереотипи та інсинуації. Сприйняла сигнал про діалог і українська сторона, незважаючи на те, що він був поданий під гострим соусом від шеф-кухарів європейської кухні", - заявив у четвер, 24 травня, представник України при Європейському Союзі Костянтин Єлісєєв. Але не варто забувати про те, що позитивними оцінками текст резолюції аж ніяк не ряснів.
Ще однією незначною новиною для українського керівництва може стати і те, що європейські депутати вирішили відмовитися від формалізованого бойкоту Євро-2012. Замість нього вони запропонували досить цікаву схему. В кінцевому підсумку ЄП закликав "європейських політиків, які відвідують матчі Євро-2012 в Україні, довідатися про політичну ситуацію в країні і шукати можливість відвідувати політичних ув'язнених у в'язниці". В іншому разі, вважають євро парламентарії, шлях байдужим політикам на vip-трибуни повинен бути закритий. Що, в принципі, багато в чому відповідає заклику Юлії Тимошенко організувати персональний бойкот для представників правлячого табору, в рамках якого високі гості з Європи, очевидно, повинні уникати іміджево приємних контактів з керівництвом країни.
В основному ж травнева резолюція розвиває традиції попередніх документів подібного роду. Україні далеко не в перший раз нагадали про необхідність розділяти європейські цінності. "ЄП підкреслює, що зближення України та ЄС має будуватися на прихильності європейським цінностям і свободам. ЄП підкреслює, що наріжним каменем цих стандартів повинна бути незалежна судова система", - говорить проголосований текст. Очікуваним прикладом залежності судової системи стала справа Тимошенко. Щодо долі екс-прем'єра солідарна думка євродепутатів доволі жорстка: вона, всупереч зусиллям МЗС і Генпрокуратури, без особливих сумнівів "засуджує застосування сили тюремної охорони до Юлії Тимошенко", вимагає для ув'язнених адекватного лікування, уважного апеляційного та касаційного перегляду справ (при тому, що "передкасаційну" резолюцію в МЗС України заздалегідь визнали натяком на тиск на суд) та вільного доступу бажаючих - як членів сім'ї, так і "інших людей, наприклад, посла ЄС".
Перелік очікувань від України показує, що пускати "судово-правову" справу на самоплив в Європі вже не планують. Офіційному Києву не тільки наполегливо рекомендують проводити реформи під чуйним схваленням Венеціанської комісії. Від нього максимально чітко вимагають переглянути норми Кримінального кодексу і знайти спосіб звільнити нині ув'язнених опозиціонерів та інших засуджених в рамках застосування вибіркової юстиції. "Демократична боротьба за політичні рішення повинна відбуватися в парламенті і за участю виборців на вільних виборах, вона не повинна знищуватися особистими або політично-вмотивованими діями з кримінального переслідування і маніпулювання вироками кримінальних судів", - говорить резолюція. Тому не дивно, що в її тексті євродепутати наполягають на тому, щоб "всі в'язні, засуджені за політичними мотивами, у тому числі лідери опозиції" були звільнені негайно і беззастережно. Причому в "опозиційному" випадку ступінь негайності конкретизується - ситуація з "в'язнями, ув'язненими з політичних мотивів" повинна бути вирішена "до початку виборчої кампанії".
Знову-таки, як і очікувалося, значимість кампанії, що наближається, в резолюції підкреслюється окремо і неодноразово. "(ЄП) підкреслює вирішальне значення вільних, чесних і прозорих парламентських виборів в Україні, які передбачають право лідерів опозиції на участь в них в кінці цього року", - не забувають про найголовніше для себе європейські політики. А щоб в демократичності майбутніх виборів не було особливих сумнівів, резолюція прямо звертається до членів ЄП з проханням "взяти участь у міжнародній місії спостерігачів за виборами". Таким чином, травнева резолюція знову нагадала про те, що "лакмусова" значимість парламентської гонки практично критично важлива для подальших відносин України з Євросоюзом. І в правлячому таборі ЄП запевняють, що побажання ЄП неодмінно будуть "прийняті до уваги". От тільки тут головне не упустити момент, коли одного "прийняття до уваги" буде недостатньо.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
