3173
Економічний націоналізм
— Казна та Політика
Україна стрімко входить в найнебезпечніший історичний відрізок (2012-2015 роки) з часів здобуття незалежності. Причин для цього багато, деякі я намагався пояснити в моїх попередніх статтях. До них, звичайно, можна додати і політичні чинники, але мені як економісту складно їх досить професійно аналізувати, тому лише зазначу, що Україну чекає крайня політична турбулентність без перспективи швидкої і законної стабілізації.
Виникає питання: як вижити в ці роки або пережити їх з мінімальними політичними та економічними втратами? Або, простіше кажучи, як зберегти державу, вберегти більшість українських компаній від розорення, а сімейні бюджети - від виснаження? Можливо, комусь це здасться згущенням фарб - хіба мало ми переживали виборів? Ще півроку тому я б теж тільки теоретично міг собі уявити таку страшну перспективу, але сьогодні мені, наприклад, уже абсолютно зрозуміло, що Україна перебуває осторонь від загальноєвропейських тенденцій, цінностей та напрямків розвитку. Ще більш сумно те, що це стало ясно і практично всім нашим європейським друзям і недругам (а останніх - теж немало).
Чому це так важливо саме зараз? Бо під час затяжних криз практично в усіх країнах починає відроджуватися, а в деяких і домінувати економічний націоналізм, який є базисом, основою інтегрального націоналізму та його крайньої форми - комплексу національної неповноцінності. Цей комплекс національної неповноцінності штовхає деякі країни на ірраціональні, здавалося б, вчинки, що принижують інші (як правило, малі) країни - жертви свавілля і міжнародного цинізму. Зрозуміло, що в сучасній Європі, на відміну від довоєнної (мається на увазі Друга світова війна), економічний націоналізм добре замаскований, але від цього він не стає менш небезпечним, особливо для України!
Які тенденції зараз домінують в Європі? У першу чергу, посилення ролі держав і бюрократії в цілому. Такі тенденції зрозумілі. Саме держави взяли на свої плечі проблеми і борги фінансового сектора (більше того, зараз більшість країн Європи вже беруть на себе проблеми і борги цілих країн, причому мова йде не тільки про Грецію). Об'єктивно, що роль урядів у розвитку економіки Європи буде посилюватися. Як наслідок, ми будемо спостерігати прихід до влади соціалістів. Франція - це перша ластівка. Соціалісти будуть все більше втручатися в економіку, заохочувати торговельні бар'єри, регулювати зарплати і доходи (через фантастичні та абсурдні податки), шукати зовнішніх ворогів або вигнанців (слабкі, беззахисні і незрозумілі країни типу України).
В таких умовах хотілося б дати пораду європейським елітам (це не манія величі, а просто важливий месидж новим лівим в Європі) - більше і якісніше можна і потрібно регулювати фінансові ринки (ринки активів). А ось товарні ринки (про які, власне, і писав А. Сміт) необхідно залишити в спокої, причому як на національному, так і на глобальному рівні. Для цих ринків чим менше втручання держави, тим краще і для країни, і для світової економіки (див. ZN.UA № 13, 2012 рік).
Звичайно, я не вірю, що моя порада буде почута. А якщо і буде, то її ще необхідно прийняти і включити в економічну політику країни. Тому потрібно готуватися до нової ситуації в Європі і світі, де економічний націоналізм і навіть економічні війни стануть реальністю. До речі, вони вже стали реальністю на території колишнього СРСР ("слабка ланка"). Одна з них - "сирна" - ще не закінчена Росією, але ми до неї повернемося.
Мій логічний ланцюжок, що пояснює прихід нового періоду (на щастя, не епохи) економічного розвитку в світі, який дуже небезпечний для України, може бути підтверджений історично (повинна ж історія чомусь вчити). Тут буде доречним процитувати Людвіга фон Мізеса, що опублікував в 1944 році книгу "Всемогутній уряд: тотальна держава і тотальна війна": "Фатальною помилкою, яка зірвала всі плани збереження миру, було саме нерозуміння людьми того, що тільки в світі чистого, досконалого і вільного капіталізму відсутні стимули для агресії і завоювання. Де немає економічної свободи, там все зовсім інакше. В сучасному світі етатизму, де кожен народ прагне до ізоляції і автаркії, не можна стверджувати, що людина не отримує ніякої вигоди від завоювання. У наш час торговельних і міграційних бар'єрів, валютного контролю та експропріації іноземного капіталу війна і завоювання можуть доставити масу вигод. Майже кожен громадянин кровно зацікавлений у протидії політиці іноземних держав, яка може ущемити його матеріальний інтерес. Тому немає нічого дивного в тому, що майже кожен громадянин хоче бачити свою країну сильною і могутньою: він розраховує отримати вигоду від її військової могутності".
Вважаю, що читач вловив основну ідею цієї геніальної цитати Л. фон Мізеса: вільний ринок - це мир і інтеграція, а втручання держави в економіку - це війна та ізоляція. Але не це головне для нас, українців. Чи кожен громадянин України "кровно зацікавлений у протидії політиці іноземних держав, яка може ущемити його матеріальний інтерес", і кожен громадянин Україна "хоче бачити свою країну сильною і могутньою"? На жаль, ні! Навіть не кожен депутат чи державний діяч України хоче цього!
Коли в Європі і світі було все добре, економіка зростала, разом з усіма зростали і ми (незважаючи на локальні, але чутливі економічні удари Росії). Ми могли лише плисти за течією. Зараз все зміниться. Зростати потрібно буде не з усіма, а всупереч усьому, за рахунок своїх ресурсів або ресурсів сусідів (якщо їх можна забрати), а удари ми будемо отримувати вже не тільки від Росії...
Стає очевидно, що малі народи не в силах захистити себе самостійно від економічного націоналізму інших народів. Не готова до такої нової світової політики і Україна, економіка якої маленька, а націоналізм став майже лайливим словом, в той час як п'ята колона робить будь-який конфлікт для України апріорі програним!
Що робити? Безглуздо давати будь-які складні рекомендації, вони нездійсненні... Але одну просту пораду дати можна: зараз всім вигідний економічний націоналізм - і уряду, і компаніям, і українським сім'ям, цей загальноєвропейський тренд потрібно взяти на озброєння. Що означає купувати українські товари, інвестувати в Україну, підтримувати українські компанії (точніше, ті, які платять податки в Україні). При вмілій інкорпорації ідей економічного націоналізму в свідомість людей навіть більшу частину нашої величезної п'ятої колони можна перетворити на патріотів, не кажучи вже про просто лояльних громадян.
Повернемося до сиру. Як, наприклад, повинен діяти уряд в даному випадку? По-перше, пояснити людям, яких економічних втрат зазнає економіка і всі люди України від таких акцій Росії: закриття заводів, скорочення зайнятості, збитки для селян, зниження бюджетних надходжень, погіршення іміджу країни. По-друге, підняти інформаційний шум в іноземних засобах масової інформації. По-третє, звернутися до СОТ та в інші міжнародні організації (чим більше, тим краще). По-четверте, за наявності підстав почати відповідні торгові санкції і т.д.
Причому потрібно постійно імпровізувати. Наприклад, провести у всіх посольствах за кордоном свято українських сирів із запрошенням провідних журналістів. А в Києві МЗС міг би запросити всіх іноземних послів на вечір українського сиру. Мінекономрозвитку могло б за допомогою нових правил торгівлі зобов'язати супермаркети віддавати українським товарам кращі місця на прилавках тощо.
І, звичайно, потрібно подякувати нашим російським колегам за РR українського сиру... Упевнений, що в такому випадку рішення про наступну недружню акцію проти України давалося б нашим партнерам не так легко, як зараз.
Олександр Савченко
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
