Франція дала лівий крен


Франція дала лівий крен

Підсумки другого туру президентських виборів у Франції повторили результати першого. Епосі Ніколя Саркозі судилося обмежитися одним терміном. 6 травня главою французької держави був обраний головний його суперник - Франсуа Олланд, який стане першим президентом-соціалістом за останні 17 років.

Соціалістичне повернення

Зниження популярності Ніколя Саркозі заздалегідь підказувало, що спроба поки що чинного президента Франції балотуватися на другий термін може і не увінчатися успіхом. Уже на початку березня 2012-го, дивлячись на більш сприятливі для свого основного суперника - соціаліста Франсуа Олланда рейтинги, глава французької держави оголошував, що в разі програшу він покине велику політику. І саме таку можливість для розвитку подій французькі виборці почали готувати вже під час голосування у першому турі весняних виборів. За підсумками першого етапу волевиявлення, що пройшов 22 квітня, Ніколя Саркозі зі своїми 27,1 відсотка "за" зайняв лише друге місце, домігшись своєрідного історичного результату - вперше за півстоліття існування П'ятої республіки чинний президент, який претендує на другий термін, не зайняв у першому турі лідируючу позицію. Проте головним сюрпризом виборів 2012 року стала навіть не проміжна перемога кандидата від Соціалістичної партії (Олланд набрав лише на півтора відсотка більше Саркозі - 28,63%), а високий результат лідера Національного фронту Марін Ле Пен. З 17,9% дочка Жан-Марі Ле Пена побила кращий результат свого батька в першому турі (16,86% голосів дозволили в 2002 році йому вийти в другий тур), і подальша доля відданих за неї голосів почала викликати все гостріший інтерес.

Незважаючи на те, що Ніколя Саркозі після першого туру прямо звернувся за підтримкою до виборців Національного фронту, успішно консолідувати і крайньо правий, і стримано правий, і центристський електорат йому не вдалося. Поки Франсуа Олланду висловлювали підтримку ліві і помірні кандидати, главі держави так і не вдалося стати офіційним "спадкоємцем" голів симпатиків націоналістів. Перед виборами Марін Ле Пен попередила про те, що сама опустить в урну порожній бюлетень і закликала своїх прихильників "зробити свій вибір".

Непроста для Ніколя Саркозі виборча гонка (під час якої президент не тільки виправдовувався за зроблені раніше дії, в тому числі - і покликані вирішити проблеми в єврозоні, а й відбивався від звинувачень у фінансуванні його кампанії 2007 року Лівією) призвела до цілком закономірного результату. У другому турі чинний президент набрав 48,3 відсотка голосів, тоді як Франсуа Олланд - 51,7 відсотка. "У Франції новий президент. Це - демократичний і республіканський вибір", - констатував він увечері 6 травня, повторивши обіцянку стати "пересічним французом". Таким чином, в головне крісло країни повертається соціаліст - вперше після завершення правління Франсуа Міттерана.

Хоча, на переконання багатьох експертів, дорогу до перемоги на соціалістичних праймеріз 57-річному Франсуа Олланду відкрило вибування з президентського забігу Домініка Стросс-Кана, випадковим кандидатом його назвати не можна. "Соціалістичну" кар'єру Олланд будував з початку 1980-х. Він встиг побувати парламентарієм від соціалістів, а в 1997 році з подачі тоді прем'єра Ліонеля Жоспена став першим секретарем Соціалістичної партії, яким і залишався до 2008 року. Протягом декількох років (з 2001 по 2008) він поєднував партійне керівництво з діяльністю мера міста Тюль в департаменті Коррез. У президентських виборах 2007 року Олланд брав непряму участь - через підтримку основної суперниці Ніколя Саркозі - своєї дружини соціалістки Сеголен Руаяль, з якою вони потім розлучилися в тому ж 2007 році. Але вже в 2011 році за відсутності ще недавно головного претендента в соціалістичні кандидати Домініка Стросс-Кана, Олланд виграв двоетапні внутрішньопартійні праймеріз, обійшовши і Руаяль, і свою наступницю на посаді першого секретаря партії Мартін Обрі. Непогані рейтинги ключового соціаліста дозволяли сподіватися на краще, у вирішальних дебатах, які пройшли 3 травня, на думку чималої кількості очевидців, Олланд виглядав переконливіше Саркозі - і підсумкового результату другого туру можна було очікувати. "Спасибі, народ Франції. Я почув вашу волю до змін, ваші надії і хочу висловити свою подяку", - звернувся переможець президентської гонки до своїх прихильників 6 травня. І, схоже, Францію дійсно можуть очікувати солідні зміни.

Марш наліво?

Перемога президента-соціаліста може пояснюватися зростанням запитів на "полівіння" державної політики Франції. Поки Ніколя Саркозі розповідав виборцям про спроби подолати рецесію в промисловості, Франсуа Олланд обіцяв своїм прихильникам типовий крен вліво. Як і можна було очікувати, соціаліст, який готується очолити державу, пропонує не економити на соціальних витратах, а підвищувати добробут громадян і вкладатися в розвиток. Обіцяючи знизити податок на прибуток для малого та середнього бізнесу, кандидат в президенти оголосив передбачуваний похід проти бізнесу великого - передбачається, що податкові послаблення для великих підприємств відійдуть у минуле, а особисті доходи понад 1 мільйон євро хочуть обкласти 75-відсотковим податком.

Ініціативи новообраного глави держави його опоненти оцінюють не надто високо. Марін Ле Пен назвала їх "косметичною операцією". У стані Ніколя Саркозі висловлюються ще різкіше: прихильниця майже екс-президента Наталі Костюшко-Морізо охарактеризувала плани Олланда як "кошмарний твір політичної фантастики". Відповідно до передвиборчої програми, Франсуа Олланд планує в порівняно стислі терміни підняти мінімальну зарплату, попрацювати над працевлаштуванням молодих фахівців і особливо молодих вчителів, звільнити від соціальних виплат горезвісних молодих фахівців і літніх працівників, які залишаються на підприємствах, а також у деяких випадках відмовитися від виходу на пенсію в 62 роки на користь старої "60-річної" норми. Олланд, як уже згадувалося, готовий істотно переглянути податкову систему, до 2017-го повернутися до нульового дефіциту бюджету і підвищити ВВП. Крім того, його наміри може порадувати багато категорій виборців, адже він готовий і будувати більше житла (причому половина з нього припаде на соціальний сектор), і зменшувати частку "мирного атома" в енергетиці, і порушити питання про легалізацію одностатевих шлюбів... Однак ключовим мотивом все-таки залишається теза "Не економити!", яка при цьому йде врозріз з політикою Євросоюзу.

Протягом усієї президентської кампанії кандидат-соціаліст неодноразово висловлював несхвалення прийнятого у березні 2012-го "бюджетного пакту". На необхідності підписання документа, що регламентує більш сувору фінансову дисципліну в регіоні, який страждає від боргової кризи, наполягали Німеччина і Франція, вступивши по ходу справи в конфлікт з Великобританією, який багато в чому відродив обговорення потенційної нестабільності ЄС. Тепер же у Франції прийшов до влади затятий противник Договору про бюджетну стабільність в його нинішній формі, який не згоден з німецьким "диктатом економії" і готовий шукати союзників серед південних країн Євросоюзу, декотрі з яких серйозно постраждали через кризу. "У пані Меркель напевно виникнуть питання з приводу моєї програми, але це і добре. Ми будемо обговорювати. Німеччина не вирішуватиме за всю Європу, - незадовго до виборів оголосив лідер гонки. Саме тому експерти очікують, що Олланду може дуже нелегко датися налагодження контактів з Берліном, з яким Париж раніше виступав єдиним фронтом, визначаючи багато в чому політику Європейського союзу.

Поки важко сказати, напевно піде в минуле нині актуальна конфігурація розстановки сил... Ймовірно, свій перший закордонний візит Франсуа Олланд здійснить саме до Берліна - причому, ймовірно, не пізніше 15 травня. Ангела Меркель, яка раніше заявила про те, що "бюджетний пакт" не потребує перегляду, вже встигла запросити президента-"новачка" в гості. "Ми будемо разом розробляти пакт економічного зростання для Європи", - формулює, тим часом, дещо інше, ніж відмова від вже затверджених домовленостей, завдання глава МЗС ФРН Гідо Вестервелле.

Однак перспективи повноцінного розвороту Франції наліво залежать не від одних тільки підсумків президентських виборів. Незабаром французам належить переобирати Національні збори, більшість в якому може і не виявитися соціалістичною. "Ви відчуваєте, що перемога близька. Але вона ще не досягнута. Зберіть свої сили, поки ми її не доб'ємося. За весь час моєї кампанії я бачив впевненість, надію, любов, але також і сумніви, питання: чи виграємо ми? Чи не використають праві ще один маневр, затію, авантюру, щоб змінити нашу долю?", - звертався до своїх прихильників щойно обраний президент. Наступна "битва" близька - перший тур парламентських виборів відбудеться вже 10 червня.

Ксенія Сокульська

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування