8392
На Україну наповзає тінь
Від того, що відбувається в країні, страждає не тільки політичне майбутнє нинішньої влади, а й перспективи України як такої.
Коли після арешту Юлії Тимошенко президента Віктора Януковича та українську владу попереджали, що все закінчиться ізоляцією білоруського зразка, в Києві тільки плечима знизували. І справді - це ж не до Лукашенка, а до Януковича приїжджав на конференцію, присвячену чорнобильській річниці, голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. І це Янукович вирішував, коли йому запрошувати в українську столицю президента Білорусі, з яким не хотів опинитися за одним столом високий гість із Брюсселя. Справа, як ми пам'ятаємо, завершилася відкликанням запрошення Лукашенка на конференцію і його відмовою приїжджати в Україну взагалі.
Зараз незрозуміло, навіщо Віктор Федорович сварився з Олександром Григоровичем - якщо голова Єврокомісії не хоче спілкуватися з ними обома? І не тільки голова Єврокомісії. З моменту історії з побиттям Юлії Тимошенко Віктор Янукович став фактично "нерукостисним" на Заході. Так, якась частина керівників країн ЄС ще приїде на саміт країн Центральної Європи, так, когось можна буде побачити на європейському футбольному чемпіонаті - якщо чемпіонат відбудеться, зрозуміло - але після вже запланованих протокольних заходів від українського президента будуть шарахатися як від чуми.
Вся справа в тому, що на Заході - як би це прикро не виглядало - існує громадська думка. І вибори теж існують. І політикам зовсім не хочеться відповідати на запитання про те, навіщо вони зустрічалися з людиною, що утримує у в'язниці своїх політичних супротивників і знущається над ними. Тому що цьому немає і не може бути ніяких моральних пояснень. І якщо сьогодні ще можна пояснити, що представницький форум готувався завчасно, і той чи інший президент приїхав на нього, щоб поспілкуватися з колегами - а не з Януковичем (або підтримати свою футбольну команду у випадку з чемпіонатом). Але двосторонні контакти, запрошення на нові зустрічі - все це вже не можна буде пояснити інакше, як аморальністю і неповагою власного суспільства. Саме тому Віктору Федоровичу варто підготуватися до довгого перебування в Межигір'ї - Європа і Сполучені Штати для нього закриті, та й до Києва тепер мало хто приїде. Залишається хіба що їхати в Москву.
Хоча - що означає в Москву? Якщо колишній президент і без п'яти хвилин прем'єр-міністр і голова правлячої партії говорить на відкритій зустрічі з правозахисниками, що, "коли на лаві підсудних і у в'язниці опиняються учасники президентських перегонів, прямі суперники по політичному процесу, це, як мінімум, викликає величезне здивування, навіть з урахуванням наших багатих тоталітарних традицій" - виникає запитання, чи раді там будуть українському президентові? Зауважимо, що це говорить той самий Дмитро Медведєв, з яким на зорі свого президентства Віктор Янукович підписував Харківські угоди, а потім зустрічався мало не раз на тиждень. Що може думати з приводу арешту та побиття Тимошенко майбутній президент Володимир Путін, який якраз і узгоджував з українською колегою ті самі угоди щодо газу, краще навіть і не уявляти. Звичайно, в Москві, на відміну від Брюсселя, бойкотувати Януковича не стануть - зустрічаються ж з Лукашенком - проте спілкуватися будуть без особливої радості і при нагоді нагадають про політичні репресії в найбільш невдалий момент. Погодимося, що це навіть не білоруська ізоляція. Це гірше.
Пишу про це без всякої зловтіхи, бо тут нема чому радіти - тут можна тільки переживати за свою країну та її репутацію. Президент Медведєв абсолютно правий, коли говорить, що "це кидає тінь і на саму державу, наприклад, якщо говорити про Україну, і на тих, хто такі рішення приймає". Так, від того, що відбувається, страждає не тільки політичне майбутнє Віктора Януковича, але і перспективи України як такої. Країна швидко зникає з політичної карти світу, перетворюючись на велику білу пляму, яку кожен політичний діяч і бізнесмен, що поважає себе, буде намагатися обходити стороною. Не такої долі я хотів би для України.
Віталій Портніков
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
