1404
Трудодень
Епопея з глобальною модернізацією трудового законодавства України триває. На початку квітня до Верховної Ради було подано нову редакцію проекту Трудового кодексу (далі - ТК; законопроект № 1108) - плід спільної роботи Федерації профспілок України, Федерації роботодавців України та Мінсоцполітики, що тривала з жовтня по лютий.
Нагадаємо: почалося все з того, що представники роботодавців задумали радикально змінити проект Трудового кодексу, внісши низку істотних доповнень: про відмову від тарифної системи оплати праці, про зміну поняття "мінімальна заробітна плата", про радикальне урізання повноважень профспілок та багато іншого.
Навколо тексту, який аналізував БІЗНЕС, велися "сепаратні переговори" між роботодавцями і міністерством, які обурили ФПУ та Комітет ВР з питань соціальної політики та праці, які тоді очолювала одна людина - Василь Хара. Останній наполягав на якнайшвидшому прийнятті ТК в затвердженому та узгодженому раніше вигляді, але Юрій Кулик, який змінив Василя Георгійовича на посту голови ФПУ, продемонстрував більш конструктивну позицію, погодившись допрацьовувати законопроект відповідно до побажань "соціальних партнерів".
Ні нашим, ні вашим
В оприлюдненому тексті проекту ТК знайшло відображення одне з давніх побажань ФРУ: згідно ч.9 ст.192 проекту, працівникам, які отримують другу вищу освіту, роботодавець буде надавати додаткову оплачувану відпустку лише в тому випадку, якщо сам відправив їх вчитися. Представники роботодавців довго і наполегливо відстоювали цю норму і врешті-решт зуміли переконати профспілки.
В інших питаннях їхні успіхи виявилися скромнішими. ФПУ навідріз відмовилася обговорювати зміну поняття "мінімальна зарплата" і наполягла на тому, щоб у новій редакції залишився пункт про участь працівників в управлінні виробництвом. "Це нормальна світова практика, коли у складі керівного органу акціонерного товариства присутній представник трудового колективу", - пояснив Григорій Осовий, заступник голови ФПУ. З питання тарифної системи вдалося досягти компромісу: записали, що застосовувати можна тарифну та "інші системи оплати праці".
Роботодавці незадоволені ст.353, згідно з якою норми генеральної угоди є обов'язковими навіть для тих роботодавців, які її не підписували. Крім того, Юрій Кузовий, директор департаменту розвитку соціального страхування ФРУ, обурений нормою, яка забороняє необґрунтовану відмову в прийомі на роботу. За новим ТК, неприйнятому кандидату потрібно буде пояснити, чому саме він не підійшов.
"А якщо це не бюджетна установа, а приватний наймач, який не зобов'язаний пояснювати комусь мотиви своїх вчинків, що стосуються його підприємства? Треба розуміти, що в даній соціально-економічній формації роботодавець завжди буде поводити себе як власник, якому видніше, як управляти його підприємством", - пояснив він. Крім цього ФРУ безуспішно намагалася виключити з проекту Кодексу норми про виплату зарплати працівникам, які страйкують, та компенсації в разі простою підприємства (зараз - 2/3 окладу, в законопроекті - 2/3 середнього заробітку працівника).
До норми про обов'язкове укладання письмових трудових договорів насторожено ставляться і профспілки, і роботодавці. Перші побоюються, що будуть "кидати" неоформлених працівників - адже, згідно з чинним законодавством, сам факт виконання роботи, підтверджений свідками, є доказом наявності трудових відносин з усіма можливими наслідками, за новими ж правилами такої однозначності немає. Роботодавців ж не влаштовує обсяг паперової роботи, особливо якщо це стосується підприємств, де працюють по кілька тисяч осіб.
Приблизно така ж історія і з трудовими книжками. Влітку минулого року представники роботодавців пропонували взагалі скасувати цей документ за непотрібністю: адже "особиста історія" кожного працівника і так зберігається в Пенсійному фонді і в податковій службі. Для працівника ж це, з одного боку, додаткове свідчення факту трудових відносин, з іншого - небезпека "вовчого квитка" у разі звільнення "за статтею". В результаті вирішили залишити все як є.
Головне, чого домоглися профспілки, так це звуження сфери дії дискримінаційних норм на малих підприємствах (недопуск профспілок, спрощена процедура звільнення тощо). Тепер цей режим пропонують застосовувати тільки на підприємствах, де працюють не більше восьми осіб (раніше - не більше 20). Дрібних фірм не те щоб мало, але вони часто є сімейними підприємствами, на яких такий спрощений режим може бути виправданий. Крім того, ФПУ пролобіювала зміну правил нарахування компенсації за затримку зарплати.
"Поки вона прив'язана до темпів інфляції, і коли інфляція штучно стримується, як зараз, компенсація теж становить близько 0,7% за місяць. Ми ж виходимо з того, що працівник, якому не виплатили зарплату, бере кредит "на життя" у банку. Тому прив'язувати розмір компенсації слід до середньої ставки кредитування. Ми пропонували встановити її на рівні потрійної облікової ставки НБУ, але зійшлися на подвійній. Зараз це відповідає приблизно 16% на місяць", - сказав пан Осовий. В новій редакції ТК залишилася неврегульованою процедура визначення розміру майнової шкоди, завданої працівником.
В топку
У підсумку, новим Трудовим кодексом незадоволені ні профспілки (які називають його "рабським"), ні роботодавці (які називають його "соціалістичним"). Невдоволена, до речі, і держава: за словами Кузового, представники Мінфіну скаржилися, що деякі гарантії, передбачені проектом (пов'язані зі звільненням з армії, переведенням на іншу роботу, простоєм), спричинять за собою збільшення видаткової частини держбюджету.
Проте інше Міністерство - соціальної політики - вважає, що Кодекс потрібно схвалювати. Про це нещодавно говорив перший заступник міністра Василь Надрага. Голосування за законопроект № 1108 внесено в попередній порядок денний засідань ВР вже на 15-18 травня.
Григорій Осовий виділив близько дюжини спірних питань, які будуть винесені на голосування. Він впевнений, що так чи інакше ТК можуть схвалити, правда, пропонує вводити його в дію не відразу, а передбачити попередній піврічний період апробації. "Щоб схвалили Кодекс зараз, а реально він запрацював, скажімо, з січня 2013 р. За цей час юристи, роботодавці і профспілки освоять новий Кодекс, визначать проблемні норми, і в нього можна буде внести корективи. Практика показує, що майже у всіх країнах СНД через рік-півтора після ухвалення нового трудового законодавства в нього вносяться уточнення. Так було і у нас, з Податковим кодексом", - зазначив Осовий.
Зайнятій бджолі нема коли сумувати
Крім Трудового кодексу уряд днями розродився ще однією новинкою в області трудового права: 5 квітня віце-прем'єр-міністр - міністр соціальної політики Сергій Тігіпко представив на суд громадськості законопроект "Про зайнятість населення" (опублікований на сайті міністерства). Він повинен буде замінити однойменний Закон 1991 р. і стати, цитуємо творців документа, "ударом по безробіттю". Бити безробіття пропонується чиновницькою казуїстикою.
Так, список осіб, які належать до категорії зайнятого (економічно активного) населення, в ст.4 нового проекту не є вичерпним: до нього додалися "інші особи, діяльність яких пов'язана із задоволенням їх особистих або суспільних потреб та не заборонена законодавством України". Це означає, що офіційний рівень безробіття у нас стане ще нижчим, а послугами Державної служби зайнятості зможе скористатися зовсім невелика частина громадян. Окремо варто відзначити, що до зайнятого населення зараховані члени особистих селянських господарств (тобто в сільській місцевості, де живе третина населення країни, зайнятість взагалі стовідсоткова).
Щасливчики, що потрапили на облік служби зайнятості, повинні бути готові до того, що втратити офіційний статус безробітного можна в разі "встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг)" - незалежно від того, наскільки систематичними були підробляння. Ця норма скопійована з законодавства ФРН і кількох інших країн ЄС.
Що стосується роботодавців, то в законопроекті пропонується їх штрафувати, наприклад, за порушення вимог щодо працевлаштування за квотою громадян вразливих категорій - штраф складе дві мінімальні зарплати. У разі неподання в Держслужбу зайнятості даних про працівників, яких чекає звільнення, стягується штраф у розмірі чотирьох зарплат за кожного працівника (за ст.20 чинного Закону - 12 зарплат). Зате якщо роботодавець фінансував професійну перепідготовку працівника, то останній, в разі дострокового звільнення, повинен буде компенсувати витрати на навчання (п.5 стор.33 законопроекту). При цьому з роботодавців знімається обов'язок відшкодовувати центрам зайнятості витрати на підготовку фахівців, які їм потрібні.
Що стосується працевлаштування молоді, то в Мінсоцполітики вважають, що цьому сприятиме те, що термін отримання допомоги з безробіття для молодих фахівців, які вперше шукають роботу, буде скорочено з 360 до 180 днів. Також роботодавець в нагороду за наймання такого претендента буде на два роки звільнений від сплати єдиного соціального внеску з цього робочого місця. Раніше його звільняли і від виплати зарплати в перший рік - платила держава, але така практика вилилася в низку корупційних скандалів, коли бізнесмени створювали фіктивні робочі місця і самі отримували "зарплату".
Крім того, Кузового турбує, що в законопроекті не передбачені механізми реалізації задумів чиновників: "Можливо, потрібно буде отримати 18 довідок плюс нікого не звільняти протягом року плюс ще щось - на таку манну небесну знайдеться мало охочих". Найскандальніша норма законопроекту міститься в ст.28: роботодавцям дозволено наймати студентів на безкоштовне стажування терміном не більше шести місяців.
"Звичайно ж, безкоштовність може бути встановлена лише за згодою сторін. Але варто згадати, що формально і випробувальний термін є "добровільним"... Інакше вас просто не візьмуть на роботу", - пояснив Віталій Дудін, юрист профспілки "Захист праці".
Стажування дійсно значно вигідніше від випробувального терміну, з точки зору роботодавця-"тимчасовика". Згідно з КЗпП, продовжувати випробувальний термін до шести місяців можна лише в окремих випадках і за погодженням з профкомом (нормальна тривалість - три місяці). Низка категорій громадян (наприклад, неповнолітні) від випробувального терміну взагалі звільнені. До того ж у цей період доведеться платити зарплату. А для найму "стажерів" немає жодних бюрократичних перешкод і не потрібно витрачатися на зарплату. До того ж після закінчення стажування, на відміну від випробувального терміну, працевлаштування на постійній основі не передбачено.
Юрій Кузовий, в цілому позитивно оцінюючи хід думок авторів законопроекту, вважає, що на практиці роботодавець не зможе скористатися такою можливістю. "Оплата" за домовленістю сторін "не передбачена в жодному законі. Є трудові відносини - повинна виплачуватися зарплата", - сказав він. Директор департаменту розвитку трудового потенціалу ФРУ Родіон Колишко заспокоює: "Оскільки держава в цьому законопроекті не передбачає прямого стимулювання роботодавців створювати такі робочі місця, то ми не прогнозуємо, що вони масово будуть користуватися таким правом".
Разом з тим можна згадати про попередні законодавчі ініціативи Мінсоцполітики, які теж були розрекламовані з великою помпою, але до сих пір навіть не були зареєстровані у Верховній Раді як законопроекти. Так що, цілком можливо, що і цього разу всі зацікавлені сторони відбудуться легким переляком.
Оксана Краснощок, директор Кадрової корпорації України:
- Зараз умови на ринку праці диктує роботодавець. У той же час дуже багато працездатних людей не розуміють, що роботодавця потрібно викликати на діалог, що умови роботи можна змінити на краще, що робота повинна відповідати особистим і професійним можливостям - словом, не до кінця знають і усвідомлюють власні права на ринку праці. Цьому не навчають ні в школах, ні в ПТУ, ні у вузах, і лише особистий досвід з часом допоможе зробити висновки.
До того ж у реаліях нашої країни людина до моменту закінчення вузу - вже сформована особистість, можливо, навіть має сім'ю, але залишається лише молодим спеціалістом для роботодавця - тобто тим, кого найменше хочеться взяти на роботу в зв'язку з відсутністю досвіду. Та й сам молодий спеціаліст не до кінця розуміє, як застосувати отримані знання, що таке робота, режим, як і за що він несе відповідальність. Не менш складне працевлаштування тих, кому за 45: безперечно, є люди цього віку, які не володіють масивом базових навичок, необхідних для успішного працевлаштування в сучасних реаліях (наприклад, знання комп'ютера, оргтехніки тощо).
Але вони готові вчитися, здобувати нову кваліфікацію. Але зараз вони, по суті, в глухому куті, бо для освоєння нової професії потрібні кошти, які їм просто нема звідки взяти. Проект закону "Про зайнятість населення" намагається вирішити це питання шляхом часткового фінансування з боку держави, однак ця схема повинна отримати чітке обґрунтування.
Ольга Дмитрієва, президент Асоціації адвокатів України:
- У ст. 28 проекту закону "Про зайнятість" сказано: "Під час проходження стажування осіб, визначених частиною першою цієї статті, роботодавець за згодою сторін може не виплачувати заробітну плату або виплачувати її в розмірі, встановленому за згодою сторін". Заробітна плата не виплачується, тільки якщо є відповідна згода сторін, тобто за взаємною згодою, а не на розсуд роботодавця. Не слід плутати поняття "стажування" і "випробувальний термін".
Стажування - це здобуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов'язків на робочому місці підприємства після теоретичної підготовки до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця. Таким чином, особи, які проходять стажування, здобувають практичні уміння і навички, тоді як роботодавець більше віддає, ніж отримує. Дане положення буде ефективним, оскільки надає можливість за взаємною згодою вибрати варіант, прийнятний для обох сторін.
Денис Горбач
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
