1970
Чому підривають Україну?
27 квітня 2012 року в Україні можуть запам'ятати надовго. В цей день Дніпропетровськ накрила хвиля підривів урн, через які постраждали 30 осіб. У місті почалася паніка, а правоохоронці швидко взялися за розслідування. Версій багато: від офіційної "Кримінал" до численних політичних.
Вибухова хвиля...
У п'ятницю, 27 квітня, могло здатися, що дивні події минулого року - це свого роду "репетиція". Нагадаємо, в 2011 році на Південному Сході України періодично відбувалися не дуже потужні вибухи, частину яких кваліфікували як теракт: від порівняно швидко розслідуваних подій в Макіївці до підривів саморобних вибухових пристроїв у Харкові, Запоріжжі та в тому ж Дніпропетровську, де 16 листопада 2011-го загинула людина. Після низки осінніх вибухів інформаційний простір України сколихнувся: правоохоронці оголосили про існування загрози Донецьку, і в місті посилили заходи безпеки. Однак біда наздогнала пізніше - і знову Дніпропетровськ.
За свідченнями очевидців, 27 квітня перший вибух у Дніпропетровську, де зовсім недавно застрелили відомого бізнесмена Геннадія Аксельрода, стався близько 11:50 на одній з трамвайних зупинок по лінії вздовж проспекту Карла Маркса - на розі з вулицею Сєрова. Через менше півгодини неподалік прогримів наступний вибух, а потім практично один за одним активувалися ще два вибухові пристрої. І хоча в місті ходили чутки про те, що подібних вибухів сталося близько десятка, офіційно підтвердженими залишилися тільки ці чотири підриви в центрі (не рахуючи повідомлень про знешкоджену пізніше "закладку"). У кожному разі вибухали урни, розташовані в людних місцях, у тому числі - близько монтажного технікуму, через що серед постраждалих помітну частину склали підлітки. На думку фахівців, пристрої були безоболонкові і не містили додаткових вражаючих елементів - що і пояснює порівняно невелике число постраждалих. Згідно з офіційними даними, всього в цей день були поранені 29 осіб (пізніше МОЗ уточнив - 30), з них 27 - госпіталізовані, деякі - у тяжкому стані...
Хвилю вибухів Україна перетравлювала непросто. Як і можна було очікувати, центр Дніпропетровська накрила хвиля паніки, пом'якшенню якої не сприяло ні тимчасове зникнення мобільного зв'язку, ні чутки про БТРи внутрішніх військ, що з'явилися на міських вулицях. Пізніше стало відомо, що і в епіцентрі подій, і в низці інших великих міст міліція перейшла на посилений варіант несення служби. А верхівка "силовиків" екстрено зібралася в Дніпропетровську: спочатку туди вилетів глава МВС Віталій Захарченко, а потім до нього приєднався і голова СБУ Ігор Калінін, і генеральний прокурор Віктор Пшонка. Керівництво ж держави насамперед висловило співчуття у "віддаленому режимі". Президент, який перебуває в Криму з робочою поїздкою, візит у постраждале місто намітив на наступний день, 28 квітня. Однак майже відразу глава держави назвав НП "черговим викликом для країни і повідомив, що "ми подумаємо, як відповісти достойно". "Думаю, що розберемося. Шкода, що так сталося", - констатував Віктор Янукович.
Протягом одного дня дніпропетровські події були кваліфіковані як теракт (відповідальність за який ще ніхто на себе не взяв) і передані Генпрокуратурою "під руку" СБУ. Зі свого боку, в Службі безпеки України розповіли, що там розглядають 6 версій події, при цьому - приміряються і до подібності квітневої серії підривів з вибухом в урні в листопаді. А ось політичну складову в подіях правоохоронні органи поки не шукають. "Не бачу ніякої політики в цьому. Це все носить кримінальний характер. А те, що справу порушено за статтею "терористичний акт" - інакше і бути не може, тому що це дії, спрямовані на те, щоб не тільки принести шкоду життю, здоров'ю, а й на те, щоб залякати людей", - заявив в ефірі телеканалу "Інтер" керівник головного слідчого управління МВС Василь Фаринник ввечері 27 квітня. "Я просив би політиків трошки зменшити запал, не наганяти пристрасті, бо народ і так відчув біду. І користуватися цим станом людей, в такій ситуації, не варто", - озвучив схожу позицію перший заступник голови СБУ Володимир Рокитський. Однак повністю відволіктися від політики в ситуації, що склалася, дуже складно: цьому мало сприяють і обставини події, і тим більше - наступні події в Києві.
...З політичним відтінком?
Цілком передбачувано події 27 квітня надали широкий простір для вправ у конспірологічних теоріях. Кримінальна версія, судячи з усього, великою популярністю в інформаційному середовищі не користувалася, зате інші ширилися у всіх доступних напрямках. Винуватцями того, що відбувається, при бажанні можна було вважати абстрактних "ворогів" (або більш "конкретних" ворогів проведення в Україні "Євро-2012"); спецслужби інших держав, включаючи сусідні; а також "дестабілізаторів" всіх можливих політичних мастей: від представників влади (ну, або вже вітчизняних спецслужб) до їх завзятих опонентів.
Складність ситуації і широту можливих трактувань того, що відбувається, важко недооцінити. Такі вибухи - вибухи в людних місцях великого міста, вибухи за місяць з невеликим до старту футбольної першості Європи, вибухи в день, коли скандал з імовірним побиттям Юлії Тимошенко в колонії знайшов оприлюднені фотопідтвердження, вибухи за півроку до парламентських виборів - важко піддаються аполітичному сприйняттю. Заклики деяких експертів до максимальної стриманості звучать логічно. "Владі потрібно сьогодні не звинувачувати і підозрювати опозицію, а опозиції не потрібно зараз говорити про те, що за цим стоїть спроба влади зіграти якісь надзвичайні та інші сценарії. Тому що будь-яке використання в політичних цілях призводить до подальшої дестабілізації не політики, взагалі соціальної, політичної, економічної, психологічної ситуації в Україні", - зазначає політолог Вадим Карасьов. Але дотримуватися такого курсу буде непросто всім.
Незважаючи на торжество "кримінальних" версій у правоохоронців, у правлячому таборі не поспішають повністю ігнорувати політичну компоненту. "Я хочу відповісти, що (події в Дніпропетровську, - "Подробиці") вигідні тим силам, які зацікавлені в дестабілізації ситуації в країні, які діють за принципом "чим гірше, тим краще", чим гірше простим людям від цієї ситуації, там більше можна звинувачувати чинну владу і отримувати на цьому якісь дивіденди", - написав у п'ятницю на своїй Facebook сторінці Микола Азаров. А події цього дня в парламенті показали, що спроби дестабілізації з боку опозиціонерів влади будуть припиняти без особливих витівок.
Як відомо, практично з того моменту, коли з парламентської трибуни було озвучено заяву екс-прем'єр міністра про її побиття, прихильники Юлії Тимошенко продовжували успішно утримувати блокаду трибуни. Ще вранці 27 квітня велися розмови про те, що представники більшості можуть зважитися на прорив 28 квітня, яке мало стати позачерговим робочим днем. Однак як тільки стало відомо про вибухи в Дніпропетровську, парламентарі-"більшовики" майже відразу вирішили взяти посильну участь у цих заходах і провести екстрене позачергове засідання. В опозиції цей намір високо не оцінили. Однак до думки "меншовиків" ніхто не прислухався: підписи для зустрічі не за графіком знайшлися, засідання віце-спікер Адам Мартинюк відкрив не з заблокованої трибуни, а із залу. Доступних після масованого від'їзду високопосадовців "силовиків" представників керівництва правоохоронних органів ВРУ заслухала, а після цього найгірші побоювання опозиціонерів втілилися в життя. Хоча привід зібратися депутатам дала трагічна подія, народні обранці вирішили не зупинятися на досягнутому і ще попрацювати. Після чого "більшовики" проголосували низку, ймовірно, найбільш нагальних пунктів порядку денного, а головне - змінили-таки омбудсмена. В умовах марної, як виявилося, блокади Валерія Лутковська зачитувала текст присяги в мікрофон, стоячи практично біля самого входу до сесійної зали. І 264 "за" звільнення Ніни Карпачової в цей день теж знайшлися.
Того, що довгоочікуване призначення нового уповноваженого з прав людини відбудеться при першій же можливості, варто було очікувати - адже останні дії Ніни Карпачової, яка взялася відстоювати версію про побиття колишньої глави уряду, навряд чи радували правлячий табір. І все ж позачергове засідання 27 квітня справляло неоднозначне враження. "Все, що ми зараз побачили в парламенті, я можу назвати тільки політичним мародерством. На крові, пролитій в Дніпропетровську, на цій трагедії - вони нічим не гребують - вони провели питання, які їх найбільше цікавили, а це кредит, кадрові призначення і це присяга омбудсмена. Ці люди вже ні перед чим не зупиняться, у них немає меж", - обурювався Арсеній Яценюк. Втім, опозицію, та й не її одну, зараз турбують не тільки тактичні, а й стратегічні рішення влади.
Яка б версія подій у Дніпропетровську: "кримінальна", "антиєврова", "політично-дестабілізуюча" або "політично-передвиборна" не перемогла - будь-яка з них на практиці може істотно позначитися на політичних реаліях в країні. Тому не дивно, що висловлюючи співчуття, західні політики нерідко нагадують Україні про необхідність не виходити за суворі рамки правового поля. "Канада повністю засуджує ці боягузливі акти насильства і підтримує зусилля, спрямовані на якнайшвидше притягнення до відповідальності тих, хто вчинив ці теракти. Втім, розслідування цих злочинів має проводитися справедливо і без політичного втручання", - заявив міністр закордонних справ Канади Джон Берд, закликаючи офіційний Київ не обмежувати "фундаментальні свободи" громадян з міркувань безпеки. Подібні побоювання нелогічними не здаються. У зв'язку з вибухами в Дніпропетровську в опозиції турбувалися не лише через те, що на них можуть покласти пряму або непряму відповідальність за них, а й через можливість введення в країні надзвичайного стану. Міністр юстиції таку ймовірність поспішив відкинути. Однак події листопада 2011-го, коли через гіпотетичну загрозу теракту донецький суд заборонив проводити пікет голодуючим "чорнобильцям" (нагадаємо, в результаті під час примусового демонтажу наметового містечка один із протестуючих помер), безумовно, дають привід замислитися. Особливо після того, як стало відомо, що в Дніпропетровську після вибухів скасували не лише кілька концертів, а й перешкодили публічному голодуванню прихильників Юлії Тимошенко - масові заходи там поки заборонені по 2 травня включно.
Те, що відбувається після вибухів у Дніпропетровську, показує, крім самих трагічних подій на ситуації також може значно позначатися реакція на них. Несподівана і незвична низка вибухів, тривога правоохоронних органів по всій країні, об'єктивно необхідне посилення заходів безпеки напередодні чемпіонату Європи - навряд чи українські реалії повністю уникнуть сезону "закручування гайок" з високими цілями. Особливо якщо не забувати, як гостро можновладці реагують навіть на хитку загрозу (варто тільки згадати знамениту промову президента про "Країна озброюється"). І у випадку з ударом по Дніпропетровську важливо не тільки, як і з яким успіхом будуть розслідуватися ці теракти, але і до яких "побічних ефектів" може призвести це розслідування.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
