Українські металурги хочуть "додому", але їх ніхто не чекає


Українські металурги хочуть "додому", але їх ніхто не чекає

2011 рік продемонстрував 34% зростання споживання металу в Україні. Цей показник прийнято пов'язувати з реалізацією інфраструктурних проектів в рамках підготовки до Євро-2012. Значить, після проведення чемпіонату внутрішній ринок знову почне стискатися. На тлі невтішних для українських металургів тенденцій на зовнішніх ринках такий розвиток ситуації створить для галузі серйозні проблеми зі збутом продукції. Не секрет, що вертикально інтегровані меткомпанії зараз заробляють не стільки на продажу сталі, скільки на поставках української залізної руди. Таким чином, стимуляція попиту на металопрокат всередині країни виглядає чи не як єдиний інструмент, який дозволить зберегти завантаження виробничих потужностей українських метпідприємств на нинішньому рівні.

Євро-2012 - завдяки або всупереч

Гірничо-металургійний комплекс став першою галуззю української економіки, яка прийняла на себе удар кризи в 2008 році. Падіння зовнішніх ринків призвело до того, що скорочення виробництва на метпідприємствах країни становило у 2009 році до 50% і більше. Причина такого глибокого спаду в ГМК пояснюється тим, що галузь завжди була орієнтована на експорт, поставляючи за межі країни до 80% своєї продукції. За останні два роки металургія почала відновлюватися, але докризові показники, як і раніше, залишаються недосяжною мрією. Якщо в 2007 році в Україні було виплавлено 43,7 млн тонн сталі, то в 2011 - тільки 35,3 млн тонн, тобто, падіння становить понад 8 млн тонн. При цьому зростання виробництва в 2011 році (на 5,6%, або на 1,9 млн. тонн в порівнянні з 2010 роком) було забезпечено виключно за рахунок збільшення споживання на внутрішньому ринку, зокрема, завдяки будівельним проектам під Євро-2012.

Але головний спеціаліст держпідприємства "Укрпромзовнішекспертизи" Олег Гнітецький переконаний, що роль даних проектів для українського ринку сталі дуже перебільшена. "У 2011 році український ринок спожив 9,4 млн тонн сталі проти 7 млн тонн в 2010 році. Але ми вважаємо, що 2,4 млн. тонн - відновлювальний приріст, тому що до кризи у нас на максимумі внутрішнє споживання було на рівні 10 млн. тонн. Основними споживачами металопрокату були підприємства трубної промисловості, будівельна галузь, машинобудування, в якому помітну роль відігравало вагонобудування. Але з початком кризи споживання в цих галузях скоротилося практично в два рази - до 5 млн. тонн сталі в 2009 році. Таким чином, можна говорити, що в 2011 році Україна просто наблизилася до докризових показників. Але якщо хтось стверджує, що зростання внутрішнього споживання було забезпечене за рахунок інфраструктурних проектів в рамках підготовки до Євро-2012, то це далеко не так. Що ми побудували до Євро-2012? Пару стадіонів, кілька дорожніх розв'язок і все. У будівельній сфері все обмежилося переобладнанням студентських гуртожитків під хостинги. Тож я не вважаю, що підготовка до Євро-2012 якось помітно позначилася на металургійній галузі", - підкреслив Гнітецький.

За його словами, основний приріст споживання на внутрішньому ринку металу в минулому році забезпечила трубна промисловість (приріст 1 млн. тонн), транспортне машинобудування (приріст 300 тис. тонн), загальне машинобудування (200 тис. тонн), наростили "апетити "металообробні і метизні підприємства. "При цьому будівельна галузь, хоча і збільшила в 2011 році споживання металу на 15%, але в загальній структурі споживання будівельні матеріали та металоконструкції займають всього 7% (близько 650 тис. тонн).

Тому говорити про те, що завершення підготовки до Євро-2012 призведе до істотного зниження споживання сталі на внутрішньоукраїнському ринку, було б перебільшенням. Можна сподіватися, що в поточному році зростання внутрішнього ринку буде в межах 9-10%, але от подальші перспективи залишаються неясними", - вважає експерт.

Така оцінка не може не порадувати сталеварів - фініш футбольного чемпіонату не буде означати стрімкого падіння продажів на внутрішньому ринку металопрокату. Власне, ми не самотні в спробах прикрасити ефект від масштабних спортивних заходів. Так, російські металурги кілька років тому теж покладали великі надії на зростання продажів у зв'язку з підготовкою до олімпіади в Сочі. Але дуже швидко стало ясно, що металоємність навіть досить великих олімпійських проектів настільки незначна в порівнянні з масштабами російського сталевого ринку, що погоди на ньому не зробить.

Замкнуте коло

Якщо Євро-2012 фактично пройшло повз металургів, то ситуація в тих галузях української економіки, на яких вони дійсно заробляли, не вселяє оптимізму.

Гнітецький вважає однією з основних проблем внутрішнього ринку сталі той факт, що основні її споживачі, так само як і металурги, орієнтовані на експорт. "Зараз ці металомісткі галузі знижують обсяги закупівель металу. Зокрема, скорочує споживання транспортне машинобудування, яке стрімко втрачає російський ринок. При цьому доводиться визнати, що рости по експорту нам більше нікуди. Був невеликий приріст у 2011 році з експорту металопрокату в ЄС, але нинішні проблеми єврозони не дозволяють нам говорити про збільшення поставок в цей регіон. У минулому році наші експортери досягли стелі зростання і на Близькому Сході. Ми очікуємо, що експорт цього року буде на рівні минулого року", - відзначає експерт.

Ось такі справи... З одного боку, експорту зростати нікуди, з іншого - навіть залишаючись усередині країни, українська сталь в результаті все одно потрапляла на зовнішні ринки, але вже у вигляді готової продукції, тих же вагонів або труб. Виходить, що й тут ми залежимо від мінливої світової кон'юнктури.

Внутрішній ринок як остання надія

Щоб зберегти робочі місця на металургійних підприємствах, залишається тільки одне - створювати умови, щоб труби, рейки, вагони та металоконструкції знайшли свого покупця в Україні.

Говорячи про перспективи внутрішнього ринку, Гнітецький справедливо зазначив, що в його основі лежить платоспроможність покупців. "Буде прихід інвестицій в такі галузі, як машинобудування або житлово-комунальне господарство, буде і зростання внутрішнього ринку сталі. В принципі, метал Україні потрібний у величезних кількостях, давно пора починати оновлення металофонду, який зношений більш ніж на 70%. Труби рве, все валиться, в аварійному стані багато комунікацій, мости і так далі, їх заміна дасть можливість завантажити не тільки металургів і машинобудівників, але й будівельників. Зрозуміло, що основна проблема полягає в наявності грошей на реалізацію металомістких проектів", - констатував експерт.

Але, як добре відомо, на тлі гострого дефіциту держбюджету інвестпривабливість України стрімко падає. Ситуація ускладнюється парламентськими виборами, яким у нас традиційно передує шалений популізм влади, нестримне зростання всіляких соціальних виплат та вкидання бюджетних коштів у відверто збиткові проекти. Все це робиться замість того, щоб працювати над підвищенням привабливості для інвесторів таких секторів, як ЖКГ, залізничний транспорт, машинобудування. Після виборів, швидше за все, можна очікувати реалізації непопулярних заходів - підвищення комунальних тарифів, що в свою чергу дозволить розпочати оновлення інфраструктури ЖКГ та модернізацію енергетичного сектора. Але все це буде можливим, в кращому випадку, у другій половині 2013 року, але ж до цього часу ситуація в металургії посилиться - падіння продажів невідворотно спровокує скорочення робочих місць. У зв'язку з цим дуже показовим виглядає нещодавнє інтерв'ю генерального директора Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча Володимира Бойка газеті "Іллічівець". За його словами, вже сьогодні простежується зниження обсягів замовлень на продукцію підприємства влітку цього року. Бойко переконаний, що ключовим питанням для української економіки є зростання внутрішнього споживання тієї продукції, яка випускається вітчизняними підприємствами. "У світі сьогодні надлишок потужностей з виробництва сталі на 500 млн тонн на рік. Цю продукцію треба ж кудись дівати, знайти для неї покупця. Повільно, але все більше і більше у керівництва країни відбувається розуміння необхідності прийняття управлінських рішень. Потрібно приймати стратегічні рішення для того, щоб споживання металу всередині країни зросло", - сказав Бойко.

Ось, власне, і відповідь на питання, хто зможе підняти внутрішньоукраїнський ринок сталі. Але дуже слабо віриться, що нинішня влада почне діяти в цьому напрямку. Але ж якщо металурги тільки говорять про майбутні труднощі, то в такій підгалузі ГМК як феросплавна промисловість проблеми загострилися ще в минулому році. Наприклад, на Запорізькому феросплавному заводі в зв'язку зі скороченням виробництва були звільнені більше тисячі співробітників. І це ще не межа. Чи доживуть такі підприємства до того моменту, коли уряд забажає звернути увагу на їхні проблеми, не відомо.

Антон Лосєв

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "УНІАН", в будь-якому вигляді суворо заборонено.

Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування