4987
Українців поділять на трудові "касти"
Реформа зайнятості залишить без перспектив працевлаштування населення старше 35 років.
Сьогодні віце-прем'єр-міністр - міністр соціальної політики Сергій Тігіпко в рамках засідання Кабміну має намір представити урядовий законопроект, що стосується ринку зайнятості. Конкретні механізми, які передбачається прописати в документі, поки не відомі. Але раніше сам Тігіпко заявляв, що документ буде направлений на стимулювання роботодавців, які працевлаштовують молодь без досвіду роботи, людей передпенсійного віку та інвалідів.
"Механізми стимулювання роботодавців, які працюють з молодими фахівцями - існують і сьогодні. Можливо, Кабінет міністрів планує якимось чином їх розширити. Але сподіватися на те, що ці ініціативи зможуть розширити легальний сектор ринку праці і будуть стимулювати підприємців створювати робочі місця для молоді - я вважаю, що подібні очікування занадто перебільшені. Адже проблема не в тому, що в країні немає робочих місць - вони є. Тільки вони знаходяться в тіні. В Україні, за офіційними даними, налічується близько 16 млн. зайнятих громадян, але, тим не менш, соціальні внески сплачують близько 14 млн. При цьому частина з цих 14 млн. оплачують внески в розмірі, що не відповідає реальній заробітній платі", - зазначив "Комментариям" колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко.
З ним згоден і старший партнер групи компаній GP Group (HR-аутсорсингове агентство) Олексій Зволінський. "В Радянському союзі завжди були такі механізми - механізми тиску як на роботодавця, так і на самих випускників. Роботодавця зобов'язували брати молодих фахівців і, одночасно, складно було пропрацювати після випуску не там, куди тебе направили", - підкреслив він у розмові з "Комментариями".
Однак, прогнозують експерти, уряд і сьогодні спробує відродити "радянську спадщину", що базується на фіскальній політиці. "Можу припустити наступне: можливо, мова буде йти про те, що роботодавець, який влаштовує молоду людину на перше робоче місце, буде частково або повністю звільнений від навантаження на фонд оплати праці для цього молодого співробітника. Але тільки за умовою того, що ця людина рік працює за даною програмою, а на другий рік, припустимо, гарантовано не втрачає своє робоче місце", - прогнозує напрямок трудової соцреформи Розенко.
При цьому, колишній чиновник упевнений, що ніяка держпрограма не виправить ситуацію, що склалася на ринку праці, в разі збереження актуальних на сьогодні правил гри: коли бізнес просто не довіряє владі. Адже сьогодні в Україні показники зайнятості - одні з найкращих в Європі. Тільки люди легально отримують мізерні зарплати і працювати в тіні вигідно як роботодавцю, так і працівникові. Тобто, поки не буде змінено підхід влади до бізнесу - ніяка урядова програма не вирішить проблему зайнятості.
Зволінський ж бачить корінь проблеми у відсутності в країні професійного прогнозування змін на ринку праці, що, втім, поки не сильно затребувано навіть у бізнес-середовищі. "Якщо говорити про механізми, то це може бути полегшення для випускників фіскального навантаження, податкового тягаря. Це також можуть бути додаткові кошти для створення для них нових робочих місць, або ж компенсація вартості проїзду до місця роботи. Але я точно знаю одне: без розуміння поточної тенденції приросту робочих місць в розрізі галузей та спеціальностей нічого подібного не вийде. Чіткої системи прогнозування потреб ринку праці у нас на сьогодні немає. На жаль, поки що має місце механізм той, який працював у радянські часи, коли була планова економіка. А сьогодні економіка ринкова. При цьому на багатьох підприємствах просто не можуть відповісти на запитання, яку кількість робочих місць і за якими спеціальностями вони створять найближчим часом. І таких підприємств більшість. Одночасно, зміна регуляторних та прогнозних механізмів в рамках держави займає роки", - зазначив він.
Сьогодні, стверджує Зволінський, бізнес самостійно займається навчанням або підвищенням кваліфікації необхідних фахівців, виконуючи по суті функції держави. "Підприємства розуміють, що їм не вистачає фахівців належної кваліфікації, витрачають величезні гроші на навчання, на перенавчання, створюють корпоративні інститути, намагаються самостійно співпрацювати з ВУЗами. Але, за великим рахунком, все це - підміна державного регулювання. У підсумку, у нас існує економіка зайнятості, яка виступає замовником на ринку праці, але й яка не довіряє державі в плані підготовки фахівців. Держстат і Мінсоцполітики збирають на підприємствах дані про їх поточні потреби, але тільки в цих документах не існує таких слів, як "прогноз". І справжню потребу, на жаль, поки можна зрозуміти винятково з розмов з HR-менеджерами".
В той же час вітчизняні соціологи налаштовані песимістично щодо "трудової" реформи Мінсоцполітики. "Це передвиборні ігри - таке у мене враження. Адже модернізації підприємств не було, диверсифікації економіки не було. Бюджет наповнюється з величезними труднощами. Головне, щоб вони не включили "верстат". Бо якщо вони це зроблять - буде біда", - розповіла "Комментариям", Ірина Прибиткова, провідний науковий співробітник Інституту соціології Національної академії наук України.
А при тому, що кількість робочих місць в країні не збільшується, надання якихось преференцій випускникам ВУЗів неминуче позначиться на іншій віковій категорії працюючого населення. До речі, за оцінками соціологів, сьогодні в Україні найбільш гостро проблема безробіття відчувається не в середовищі випускників, а серед людей "35 плюс". Саме вони позбавлені в нашій країні перспектив отримання роботи, саме їх вважають "списаним матеріалом" роботодавці.
Але головне, що ще ніколи "трудові" реформи не закінчувалися успіхом в країні, в якій бізнес не може прогнозувати власний розвиток. І навіть не на період до чергових виборів.
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
