Ставка на реверс

Після того як стало зрозуміло, що переговори з Росією щодо ціни на газ зайшли в глухий кут, в Україні почали активно шукати інші джерела поставок палива. В останні кілька тижнів українські ЗМІ активно пишуть про можливість переведення частини газопроводів в реверсний режим роботи, для того щоб купувати паливо з Європи. В такому випадку ситуація може дійти до абсурду, адже європейці почнуть продавати в Україну газ, який був куплений в Росії і транспортований в ЄС через газопроводи "Нафтогазу", пише Lenta.ru.

Якщо в кінці 2011 року здавалося, що Україна ось-ось домовиться з Росією про знижку на газ і модернізацію місцевої газотранспортної системи за гроші "Газпрому", то зараз ця перспектива більш ніж туманна. Сторони не можуть вирішити, як їм поділити газотранспортну систему - російська сторона наполягає на отриманні половини ГТС, в Україні хотіли б бачити тристоронній рівноправний консорціум за участю Європи. Знайти компроміс "Газпром" і "Нафтогаз" (а точніше, політики, які стоять за двома держкомпаніями) не можуть, через що "простоюють" і переговори щодо ціни на паливо.

Тим часом, Україна поступово починає готуватися до парламентських виборів, які пройдуть восени 2012 року. Це означає, що чим ближче "час X", тим менш імовірні будь-які зміни статусу української ГТС: "здача" місцевих газопроводів Росії напередодні виборів для партії нинішнього президента Віктора Януковича неминуче означала б втрату значної частини електорату.

У сформованих умовах Україна продовжує тиснути на "Газпром" пошуками нових джерел газу. Теоретично на російську сторону такий тиск має подіяти, адже "Нафтогаз" - один з найбільших споживачів газу з РФ в Європі.

Спотовий ринок

Зараз в Європі існує два типи газових контрактів: довгострокові і спотові. Довгострокові передбачають постачання по газопроводах за фіксованою (плаваючою в залежності від цін на інші вуглеводні) ціною, причому як правило в них прописані і обсяги поставок. Спотові ж залежать від цін на газ на ринку і, отже, сьогочасної кон'юнктури: в якісь моменти можна "схопити" паливо значно дешевше, ніж за довгостроковими контрактами, в якісь воно навпаки коштує дуже дорого.

"Газпром" укладає зі своїми партнерами довгострокові контракти, в яких ціна на газ безпосередньо не пов'язана з ринковими цінами. При цьому в контрактах російської монополії прописаний принцип "бери або плати", який передбачає штрафи за невибрання певного обсягу. В умовах економічної кризи деякі країни ЄС стали споживати менше палива, але все одно змушені його купувати, щоб не нарватися на економічні санкції. Саме ці надлишки вони, теоретично, могли б продавати Україні.

Правда, для цього Києву необхідно придумати, як поставити паливо з ЄС, адже експортні газопроводи діють тільки в одному напрямку і розвернути їх неможливо: в такому випадку припинилися б безперебійні поставки палива до Євросоюзу.

Як пише "Дзеркало тижня", вихід був знайдений українцями разом з німецькою RWE. У розпорядженні видання опинилася копія договору між "Нафтогазом" і RWE, який передбачає купівлю українською стороною палива на кордоні зі Словаччиною, куди його будуть доставляти німці. За даними видання, в 2012 році "Нафтогаз" поєднав зі своєю системою два трубопроводи, прокладені раніше до Словаччини як резервні. Саме їх тепер можна запустити у реверсному напрямку - так, щоб гнати назад в Україну взятий в Словаччині газ.

Експерт з газу з East European Gas Analysis Михайло Корчемкін, аналізуючи зазначену схему в своєму ЖЖ, зазначав, що на кордоні зі Словаччиною необхідно просто створити "газову карусель" - кільце з трубопроводів. У це кільце потрапляв би імпортний газ зі Словаччини, проходив б кілька сот метрів по території України, а потім потрапляв би в експортну трубу і відправлявся б в ЄС як газ від "Газпрому". Натомість "Нафтогаз" брав би паливо з експортної труби собі, але вже не на кордоні зі Словаччиною, а там, де йому це зручно - наприклад, на російсько-українському кордоні.

За даними "Дзеркала тижня", перший контракт з RWE передбачає імпорт зі Словаччини трьох мільйонів кубометрів на добу. Це зовсім небагато, адже з Росії Україна у 2011 році забрала 40 мільярдів кубометрів (більше ста мільйонів кубометрів на добу), так що поки контракт, якщо він буде підписаний, необхідно розглядати як "пробну кулю". Поки "Газпром" на потенційні маніпуляції з його газом ніяк не відреагував, але якщо паливо зі Словаччини таки піде в Україну, російська компанія повинна буде щось робити - і не факт, що RWE погодиться на конфлікт з "Газпромом" заради сумнівної операції з Україною.

Сумнівна ця угода не тільки через складну систему реверсного пуску газопроводів, а й через ціни. Адже на спотовому ринку паливо може в певні моменти часу виявитися дорожчим, ніж в контрактах "Газпрому" - і тоді транспортування палива туди-сюди може виявитися для України до всього іншого ще і невигідним.

СПГ

Інша альтернатива російському газу більш реальна, але і з нею в України можуть виникнути значні проблеми. Вже кілька років Київ заявляє, що хотів би побудувати на чорноморському узбережжі термінал з прийому скрапленого природного газу. Якщо він буде побудований, то Україна зможе купувати паливо де завгодно - доставляти його можна було б на суднах по Чорному морю.

За словами голови Державного агентства з інвестицій України Владислава Каськіва, що пролунали влітку 2011 року, СПГ-термінал вже в 2013 році зможе переробляти два мільярди кубометрів газу, а до 2020-го цей обсяг збільшиться до 10 мільярдів кубометрів. Поки, однак, незрозуміло, ні хто будуватиме термінал, ні як від цього терміналу паливо буде доставлятися до кінцевих споживачів.

Разом з тим, Україна почала працювати і за іншими напрямами: за даними місцевих ЗМІ, чиновники вже провели переговори з Туреччиною і Болгарією щодо використання одного з турецьких СПГ-терміналів для доставки палива в Україну: зі скрапленого на звичайний газ буде перетворюватися в Туреччині, а потім йти до Болгарії по трубах.

За даними "Коммерсанта", закуповувати паливо Україна хоче ще й у Румунії. Разом обсяги поставок не з Росії можуть скласти близько 10 мільярдів кубометрів на рік, але чи підуть назустріч українцям їхні сусіди - велике питання. Адже, як і у випадку з переведенням українських газопроводів в реверсний режим, у справу може втрутитися "Газпром": один з найбільших постачальників газу на територію Туреччини і партнер Болгарії щодо "Південного потоку".

Нарешті, навіть якщо всі переговори увінчаються успіхом, вони не вирішать головної проблеми України: підписаного в 2009 році контракту з "Газпромом". Цей контракт передбачає суттєві штрафи за недовідбір газу, так що навіть якщо Україна і знайде паливо деінде, Росії платити все одно доведеться. Отже, якщо "Нафтогазу" не вдасться змінити контракти з "Газпромом", всі метання можуть виявитися марними.

"Газпром" поставив себе в дуже зручне положення і поки може спостерігати за спробами України позбутися від його панування зверхньо, навіть не втручаючись в те, що відбувається. Переконливих аргументів для того, щоб змінити контракт 2009 року, в Україні поки так і не придумали. Між тим, ціни на нафту (а значить, і на газ для Києва) продовжують залишатися аномально високими, і "Газпром" отримує від поставок в Україну додатковий прибуток: Віктор Янукович в березні заявляв, що Україна переплачує за паливо 3,8 мільярда доларів на рік.