450
Зміна правлячих політичних партій не прискорила вихід Європи з кризи
— Казна та Політика
Боргова криза серйозно змінила не лише економічні показники Європи, а й розклад політичних сил в регіоні. Загроза рецесії, збільшення безробіття і зниження доходів населення призвели до різкого зростання невдоволення європейців політикою правлячих партій. В результаті за два роки в дев'яти країнах ЄС відбулася зміна правлячих політичних еліт. Разом з тим, як показав аналіз РБК daily, партії, що прийшли до влади, в боротьбі з кризою використовують старі рецепти своїх попередників.
Криза довіри
У роки, що перебували світовій фінансовій кризі, європейські уряди, в більшості яких заправляли соціалісти, з легкістю витрачали величезні кошти на різні соціальні програми. Економіка країн регіону перебувала на підйомі, а тому й із зовнішніми позиками проблем не виникало. Проте глобальні фінансові негаразди змусили затягнути пояси не тільки жителів Старого Світу, але і владі, яка стала виходити на зовнішній ринок запозичень тільки для того, щоб залатати дірки в бюджеті. Вартість запозичень почала зростати, що, відповідно, збільшило витрати на їх обслуговування.
У 2009 році держборг в зоні євро зріс до 70% від ВВП, а в 2011 році - до 85%. При цьому в окремих країнах, таких як Греція та Італія, він помітно перевищив 100%. В цих умовах владі стало вже не до фінансування соціальних програм. Як наслідок, населення більше не захотіло бачити при владі соціалістів, які охоче витрачали кошти на підтримку мігрантів, освіту і охорону здоров'я, а також непомірно роздули держапарат.
З осені 2009 року соціалісти були змушені поступитися владою в шести країнах ЄС - Великобританії, Іспанії, Португалії, Угорщини, Словаччині та Болгарії. "В умовах кризи прихід правих виправданий, тому що в цілому вони краще справляються з непростими економічними ситуаціями. Незалежно від специфіки тієї чи іншої країни виборці в цілому вважають консерваторів більш компетентними", - сказав РБК daily професор Університету Дуйсбург-Ессен Олівер Шварц.
Особи нові, рецепти старі
Праві, які прийшли до влади, насамперед почали активно урізати бюджетні витрати, причому за рецептами, про які говорили їхні попередники: через скорочення числа робочих місць у держсекторі, скасування низки соціальних програм, введення нових податків або підвищення існуючих. Так, в країні з рекордним для Європи безробіттям (22,9%, а серед молоді - до 50%) Іспанії Народна партія, що прийшла до влади в листопаді 2011 року, ввела з цього року додатковий податок на прибуток, ставка варіюється від 0,75 до 7%, в залежності від доходу.
У деяких країнах подібні заходи дали позитивний ефект. Так, новий уряд Португалії, сформований в 2011 році, вже в лютому отримав високу оцінку від "трійки" кредиторів (Єврокомісія, ЄЦБ і МВФ) і добро на черговий транш допомоги в розмірі 14,9 млрд євро. Міністр фінансів Португалії Вітор Гашпар повідомив, що цільові показники бюджету на цей рік будуть досягнуті, і підкреслив, що новий пакет допомоги його країні, на відміну від Греції, не знадобиться. Щоб досягти таких результатів, уряд прем'єра Педро Пассуша Коелью, по суті, продовжив і розширив програму економії своїх попередників, урізавши витрати на охорону здоров'я і освіту, а також скасувавши преміальні для бюджетників.
Криза зони євро заразила навіть порівняно благополучну Великобританію. Консерватори, які прийшли до влади, оголосили в кінці 2010 року про жорсткі заходи економії - скорочення півмільйона робочих місць в держсекторі і урізання соцвидатки. В кінці минулого року глава коаліційного уряду консерваторів і ліберал-демократів Девід Кемерон оголосив про нові антикризові заходи, які наберуть чинності з 2015 року. Передбачається збільшити пенсійний вік до 67 років, а також скоротити ще 700 тис. держслужбовців.
Прихід до влади правих не універсальний рецепт виходу з кризи. По-перше, нинішні праві уряди Португалії та Іспанії не винаходять нічого нового. По-друге, в трьох країнах - Греції, Італії, Данії, навпаки, жертвою кризи стали саме консерватори.
Політична ситуація в проблемних Італії та Греції, з одного боку, дуже схожа на ситуацію в інших проблемних країнах зони євро (найжорстокіша економія), з іншого - все ж таки дещо відрізняється. "Однією з цікавих тенденцій є спроба подолати політичні бар'єри в процесі реформ шляхом створення технократичного уряду в Греції та Італії. Моделі в цих країнах дуже різні: в Греції цей уряд на короткий термін (до квітневих виборів), і лише його глава є технократом, тоді як італійський уряд цілком технократичний, і йому надано більше часу. На мій погляд, у Рима набагато більше шансів на успіх", - розповів РБК daily аналітик Центру європейської політики Фабіан Цулеех.
Жага змін
Населенню Європи не до смаку ті гіркі "таблетки" від кризи, які їм виписують і праві, і ліві, і технократи. Акції протестів стали вже звичайною справою, в першу чергу в Греції, бюджет якої посаджений на короткий поводок ЄС. Щоб отримати черговий пакет допомоги від "трійки", Афіни зобов'язалися скоротити держборг країни до 2020 року з нинішніх 160 до 121% від ВВП, а для цього вводяться все нові безпрецедентні заходи економії. Раніше уряду (і старий, і новий) вже і так збільшили ПДВ і податок на розкіш, ввели земельний податок і почали полювання на ухильників, підвищили пенсійний вік. Тепер же жителів чекає урізання мінімальних зарплат і чергове скорочення робочих місць. Все це викликало нове невдоволення виборців.
Песимізмом європейців користуються праві популістські і правоекстремістські партії. Їхня популярність в Європі за останні роки зросла. В Угорщині, Нідерландах і Фінляндії крайні праві навіть увійшли в національні парламенти, опинившись у трійці найбільш впливових партій. Вони закликають до розпаду ЄС і більшої політичної та економічної самостійності країн, які до нього входять. "Феномен правих в тій же Угорщині можна пояснити кризою, а також небажанням правоцентристських партій засудити радикальні виступи, публікації в Інтернеті та ЗМІ. Поліпшення економічної ситуації знизить їхню підтримку і збільшить число голосів на користь традиційних партій", - сказав РБК daily заступник головного редактора газети Nepszabadsag Габор Хорват.
Через непопулярність і часто недостатню ефективність проведених заходів жоден уряд і правляча партія не можуть вважати себе у безпеці, упевнені експерти. Яскравим прикладом є Франція. Рейтинг глави правоцентристів і президента країни Ніколя Саркозі впав з моменту приходу його до влади в 2007 році більш ніж удвічі, до 25%, поступившись рейтингу кандидата від соціалістів Франсуа Олланда (29,5%). Виборці незадоволені, що реформи, які проводить Саркозі, в основному спрямовані на скорочення держвидатків і підвищення зборів до держказни, але не призводять до збільшення добробуту населення.
Зростання недовіри французів до правлячої партії, однак, не означає посилення впливу опозиції. Згідно з даними Центру політичних досліджень Sciences Po, більше половини опитаних вважають і лівих, і правих однаково нездатними ефективно керувати країною. На погляд французів, політики, замість того щоб боротися з безробіттям, загрузли в корупції. Не дивно, що на тлі цього розчарування різко (до 20%) зріс рейтинг лідера ультраправого "Національного фронту" Марін Ле Пен. За словами директора центру Паскаля Перріно, французи хочуть проголосувати за правих екстремістів не тому, що їм довіряють, а щоб "дати ляпаса" іншим партіям.
Розчарування у всіх політиках - це не французький, а загальноєвропейський феномен, упевнений Перріно. Різниця лише у вираженні цього песимізму: якщо в низці країн, у тому числі у Франції, народ більш схильний виявляти революційні настрої, то в інших (Німеччині) виборець поки схильний до компромісів і розраховує на те, що влада реформує сама себе.
Тетяна Глазкова
За матеріалами: РБК
Поділитися новиною
