Вугіллям все ж не вийшли


Вугіллям все ж не вийшли

У Міненерговугілля ніяк не відмовляться від ідеї пролобіювати обмеження по вугільному імпорту в Україну. Слідом за січневим листом на ім'я голови Кабміну керівник цього міністерства в кінці лютого підписав схоже звернення на адресу нещодавно призначеного першого віце-прем'єра. Стилістикою і аргументацією ці документи, звичайно, відрізняються. Але суть у них одна. А саме: вирішити комерційно-збутові проблеми українських держшахт за рахунок інтересів підприємств вітчизняного ж ГМК. При цьому, як і раніше, практично повністю ігноруються економічні і технологічні причини, що визначили необхідність українських коксохіміків і металургів в імпортних поставках коксівного вугілля.

Міністерська наполегливість

Місяць тому Мінпром вже торкався цієї теми. Коротенько суть того "непростого моменту" полягала в наступному. В кінці січня міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко направив главі українського уряду Миколі Азарову лист з проханням розглянути питання про введення обмежень на імпорт в Україну вугілля всіх марок. Як аргумент "за" наводився той факт, що у зв'язку з падінням попиту металурги скоротили закупівлі вугілля на вітчизняних підприємствах вуглепрому. В результаті на держшахтах утворився профіцит вугілля "подвійного призначення" (можуть використовуватися і в енергетиці, і на нерегулярній основі для потреб коксохімії) в обсязі близько 400 тис. тонн. А імпорт вугілля при цьому, особливо наголошувалося в листі, підтримувався на колишньому рівні.

Лютневе звернення глави Міненерговугілля до першого віце-прем'єр-міністра Валерія Хорошковського містить більш детальну, але не менш сумнівну аргументацію на користь обмежувальних заходів. Так, в документі наводяться дані про структуру поставок вугілля підприємствам вітчизняного ГМК. За оцінками міністерства, частка імпорту в цьому сегменті вітчизняного вугільного ринку займає 35%. Основні 65% припадають на продукцію вітчизняних вугільних підприємств. Причому 57,5% необхідного металургам і коксохімікам вугілля відвантажується з українських підприємств недержавної форми власності. На держшахти в цьому сегменті припадає лише 7,5%.

У листі уточнюється, що за січень і більше 20 діб лютого запаси рядового вугілля на підприємствах галузі збільшилися на 186,3 тис. тонн, досягнувши 579,4 тис. тонн. Наведено і список з 7 державних шахт, які "найбільше відчувають" негативи від такої ситуації. Крім того, зроблено ремарку, що ці держшахти можуть щомісяця виробляти близько 500 тис. тонн рядового коксівного вугілля для потреб трьох великих коксохімічних заводів (КХЗ) України. "Проте негативні тенденції на світовому і внутрішньому ринку металургійної продукції призвели до зниження попиту на коксівне вугілля, унаслідок чого вугільна продукція вітчизняних виробників не знаходить свого споживача", - повторюють, по суті, січневу тезу вугільників укладачі нинішнього звернення.

Як, втім, і той аргумент, що сьогодні "спостерігається тенденція нарощення імпортних обсягів споживання коксівного вугілля" з наближенням їх до докризового рівня. В обґрунтування цього наводиться така статистика. В 2008 було імпортовано 12,8 млн тонн коксівного вугілля, в 2009 - 7,5, в 2010 - 9,1 і в 2011 - 10,7 млн тонн. Таким чином, приріст за минулий рік склав 1,6 млн тонн. І ця обставина, з урахуванням "відмови підприємств ГМК від закупівлі вітчизняного вугілля", на думку керівництва Міненерговугілля, "свідчить про нанесення шкоди" імпортними поставками тим шахтам, якими відає міністерство.

Спираючись на цей висновок, міністр і просить у першого заступника голови Кабміну підтримки і сприяння "у збільшенні частки присутності в обсягах споживання підприємств ГМК саме вугілля", що добувається держшахтами. Цього разу прохання одного вищого держчиновника іншому викладено не в настільки відвертій формі, як в січневому листі міністра керівнику Кабміну. Але метод лобіювання запропонований такий же - "за рахунок зменшення еквівалентних обсягів імпорту". При цьому акцент робиться саме на прирості імпорту вугілля в 1,6 млн тонн, який зафіксований в 2010-2011 роках. І ні слова про очевидний факт, що обсяг імпорту 2011 року всі ще більш ніж на 2 млн тонн нижчий, ніж у докризовому 2008 році, відповідно до даних, наведених в цьому ж зверненні Бойка.

Тому зазначені вище аргументи Міненерговугілля можуть здатися логічними і статистично підкріпленими тільки чиновникам, дуже далеким від проблематики взаємовідносин вітчизняних вугільників і металургів. І то лише доти, доки вони не почують альтернативну точку зору на проблему, представників коксохімів ГМК. Обґрунтування своєї позиції останні надавали ще у відповідь на січневий лист міністра. Але теза друга зацікавленої сторони в цьому конфлікті інтересів актуальні і сьогодні.

Коли гру диктує технологія...

Одну з цих тез можна назвати техніко-виробничою. "Імпорт коксівного вугілля належної якості - гостра технологічна необхідність вітчизняних КХЗ", - уже котрий рік констатують в асоціації "Укркокс". Схожої точки зору дотримуються і в правонаступників ліквідованого Мінпромполітики Україні - департаменті промислової політики Мінекономрозвитку і Агентстві держмайна. Крім того, з гострою критикою зазначених ініціатив Міненерговугілля неодноразово виступали об'єднання "Металургпром" та Федерація металургів України. Така позиція заснована, перш за все, на показниках якості вугілля українського видобутку в порівнянні з імпортною продукцією.

Так, однією з особливостей коксівного вугілля вітчизняного видобутку (і це підтверджено низкою українських науково-дослідних інститутів, включаючи ДонНДІЧормет і УХІН) є підвищений вміст сірки. Її наявність призводить до зростання витрат коксу на виробництво чавуну і до помітного зниження якості останнього. Даний причинно-наслідковий зв'язок добре ілюструє наступний висновок галузевих учених: збільшення вмісту сірки в коксі на 0,1% призводить до підвищення витрат коксу на 0,3% і на стільки ж знижує продуктивність доменної печі.

Вміст сірки в українських коксівному вугіллі становить близько 3%. Але для коксу, згідно з національними техумовами, зазначений показник не повинен перевищувати 1,6%. Інакше металургійний кокс не буде відповідати стандартам технічної якості. Тому наші коксохіми і змушені імпортувати коксівне вугілля, частка сірки в якому 0,5% - для суміші з вітчизняними вугіллям. Адже продукцію з таким низьким включенням цього елемента вітчизняні держшахти не видобувають. І ввезення в країну зарубіжного продукту виглядає технологічно безальтернативним рішенням.

Але це не всі виробничі аспекти, що визначають необхідність вугільного імпорту для українського ГМК. Також вітчизняні вугілля відрізняються високим показником зольності, який від десятиліття до десятиліття лише зростає. Для порівняння: якщо в 1990 середній рівень золи в українських вугіллі для коксування становив 29,7%, то в 2000 - вже 36,2, а в 2010 - 39,7%.

Підвищений рівень золи в коксівному вугіллі прямо негативно позначається на важливих технологічних характеристиках коксу - його реакційній здатності і післяреакційній міцності. Використання коксу, виготовленого з вугілля підвищеної зольності, призводить до збільшення витрат (як самого коксу, так і природного газу) при виплавці чавуну. Іншими словами, без використання зарубіжного вугілля сьогодні в Україні фізично неможливо сформувати шихту для виробництва коксу належної якості. З неякісної ж шихти виходить продукт, який на наступних етапах металургійного виробництва здорожує українську сталеву продукцію і погіршує її експлуатаційно-споживчі властивості.

Враховуючи все викладене, більш зрозумілим виглядає ще одна теза наших коксохіміків - про дефіцит в країні якісного вугілля для коксування. За розрахунками фахівців ОП "Металургпром" та асоціації "Укркокс", в поточному році виробництво чавуну в країні може скласти близько 30 млн тонн. Для цього буде потрібно близько 15,6 млн тонн металургійного коксу, при виготовленні якого, в свою чергу, необхідно використовувати близько 24,8 млн тонн концентратів коксівного вугілля. Але їх вітчизняний видобуток в 2012 очікується на рівні 17 млн тонн. І виникає річний дефіцит в 7,8 млн тонн коксівного вугілля у вигляді концентратів можливо закрити лише по імпорту. А прогнозне зниження імпорту коксу в поточному році порівняно з 2011 роком фахівці "Укркоксу" пояснюють широким впровадженням вітчизняними металургами прогресивної технології вдування пиловугільного палива (ПВП) в доменному виробництві, що дозволяє істотно скоротити питому витрату коксу і природного газу при виробництві чавуну.

Митна статистика свідчить: в минулому році в Україну по імпорту надійшло понад 12,7 млн тонн вугілля, включаючи 10,74 млн тонн коксівного марок (в змішаному вигляді: концентрати + рядове вугілля). (Основні регіони, звідки ввозиться ця продукція - Північна Америка, Росія і Казахстан.) Більше того, 57,67% у загальному вугільному імпорті-2011 припало на ті марки вугілля, які визнані придатними для коксування - "К" (коксові) і "Ж" (жирні). Саме вони застосовуються на вітчизняних КХЗ для суміші з менш якісними вугіллям вітчизняного видобутку.

Без можливості імпорту якісного коксівного вугілля про масштабне впровадження технології вдування ПВП українським металургам доведеться забути. Як і про можливості щодо формування прийнятної собівартості своєї продукції з конкурентоспроможними рівнем якості. І навряд чи при подібному варіанті розвитку подій вигода для частини державних вугільних шахт перекриє відчутні втрати для всього ГМК країни, що грає не останню роль в наповненні бюджетів усіх рівнів...

Спроба номер два

Наведених аргументів виявилося достатньо для того, щоб січнева ініціатива керівництва Міненерговугілля про обмеження імпорту вугільної продукції в країну була відхилена на рівні тоді ще першого віце-прем'єра Андрія Клюєва. Але ідея так припала до душі Бойку, що він знову намагається її реалізувати в надії на допомогу нещодавно призначеного на цей пост В.Хорошковського, якого в деяких ЗМІ називають не інакше як бізнес-партнером Юрія Анатолійовича по групі "RosUkrEnergo". Перший віце-прем'єр-міністр вже запланував 12 березня провести нараду з цього питання. Його справедливим підсумком був би такий, при якому будуть враховані доводи не одного лише вугільного міністра, а й металургійної галузі - основного джерела валютних надходжень в Україну.

Євген Ковальчук

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua