Путін закрив ЛиНІК

Російська компанія "ТНК-ВР" прийняла рішення зупинити переробку нафти на Лисичанському НПЗ, одному з двох найбільших в Україні. Завод фактично став жертвою президентської виборчої кампанії Володимира Путіна, що супроводжується жорстким адміністративним тиском на паливний ринок в Росії. А адже саме на цей ринок орієнтувався останнім часом "ЛиНІК".

Політичний ремонт

В поточному році в Росії на 29-32% зросли акцизи на нафтопродукти. Але паралельно влада переконливо попросила нафтовиків утримувати грудневий рівень цін, незважаючи на збільшення фіскального навантаження і всупереч тенденціям на світових ринках, де ціни на нафту за два останні місяці підскочили більш ніж на 10%. Відмовити прем'єру (і без п'яти хвилин знову президенту) російські НПЗ не насмілились. А в лютому він виступив з ще однією ініціативою. Відповідно до заяви Володимира Путіна бензин і дизпальне під посівну буде продаватися російським селянам в цьому році з 30% знижкою від оптових цін, сформованих на кінець грудня 2011 року. Нафтовики знову слухняно погодились, хоча їхні сумарні збитки від путінських рацпропозицій можуть скласти до 1 млрд дол.

У списку головних потерпілих ТНК-ВР стоїть на третьому місці, після "Роснафти" і "Лукойлу". Щоб мінімізувати втрати, компанія і зважилася на закриття Лисичанського НПЗ. Поки це називається достроковим ремонтом. За планом він мав проводитися на підприємстві не раніше осені. Однак досить висока ймовірність того, що після того, як вщухнуть виборчі пристрасті в Росії, "ЛиНІК" завершить свій "політичний" ремонт і повернеться до нормальної роботи. Поки ж у дирекції НПЗ підраховують, як з мінімальними витратами протримати техніку на холостому ходу, тобто протягом місяця просто поганяти по колонах дизельну фракцію, нічого не виробляючи, але й не даючи сірці роз'їдати труби.

Іншими словами, "танкісти" готуються пересидіти смутні часи. Згортаючи роботу свого українського заводу, вони ніяк не дратують російську владу, але при цьому тимчасово зменшують свою частку на російському ринку пального, скорочуючи таким чином і фінансові втрати від реалізації там пального за невигідними цінами. При цьому в ТНК-ВР не пропускають нагоди, щоб під соусом зупинки "ЛиНІКа" в черговий раз спробувати випросити преференції в офіційного Києва.

"З березня наймолодший і найбільш технічно оснащений НПЗ в Україні зупиниться, - підтвердив 28 лютого на Українському енергетичному форумі, що пройшов під егідою Інституту Адама Сміта, голова наглядової ради "ЛиНІКа" і президент "ТНК-ВР" в Україні Дідьє Казіміро. - Ми відновимо постачання нафти на завод, коли нафтопереробка стане вигідною. Маржа не повинна йти в мінус". Д.Казіміро уточнив, що постачання нафти на завод припиняється з 1 березня, але ще приблизно дві декади він буде працювати на залишках запасів. Однак, щоб відновити роботу "ЛиНІКа" в повномасштабному режимі, на думку топ-менеджера "ТНК-ВР", потрібна державна підтримка. Її він вбачає, зокрема, у скасуванні ПДВ для нафтопереробки в Україні по всьому ланцюжку (і на ввезену нафту, і на виготовлені нафтопродукти), у встановленні квот на імпорт пального, врешті-решт, у вступі України до Митного союзу СНД (щоб уніфікувати базу оподаткування з російською та білоруською).

Загін не помітить втрати бійця

Втім, сьогодні значення Лисичанського НПЗ для українського ринку не настільки велике, щоб диктувати на ньому свої умови. Точніше буде сказати, що "ЛиНІК" вітчизняний ринок вже втратив. Але сталося це аж ніяк не зараз, а рік-два тому. Якщо подивитися на статистику постачань пального, то видно, що минулого року частка лисичанського пального на українському ринку скоротилася з 20% до 14% і продовжує зменшуватися. А сам завод близько 70% продукції, виготовленої в минулому році, відправив на експорт - переважно до Росії, але не тільки. Про те, що ніша "ЛиНІКа" легко заповнюється, свідчить і той факт, що восени минулого року лисичанські бензини взагалі не відвантажувалася на вільний ринок в Україні, а дизпальне відвантажувалося в мізерних обсягах. Однак споживач відсутність цього ресурсу навіть не відчув.

Або взяти, наприклад, період травня-червня 2011-го, коли "ЛиНІК" також зупинили на ремонт (і також частково з політичних, а не технологічних причин), але прогнозований дефіцит пального на внутрішньому ринку так і не пролунав. Український роздрібний підрозділ "ТНК-ВР" - "ТНК-ВР Коммерс" - сам оперативно переорієнтувався на поставку в країну імпортних (в основному білоруських) нафтопродуктів. Подібним шляхом роздрібна мережа "танкістів" піде і зараз. Тим більше, якщо зупинка "ЛиНІКа" затягнеться.

Як вважають експерти аналітичного агентства Argus, для "ТНК-ВР Коммерс" перекваліфікація в імпортера економічно навіть доцільна. Так, їй дуже вигідно ввозити в Україну бензини, випущені Мозирським НПЗ, де "ТНК-ВР" переробляє близько 50% відправляється на експорт нафти. Показовим є і той факт, що в січні поточного року саме "ТНК-ВР Коммерс" була лідером з імпорту в Україну литовського дизпального. Іншими словами, з комерційної точки зору "ТНК-ВР Коммерс" не дуже-то і горить бажанням продавати Лисичанське пальне в Україні. Однак заявити про це вголос вона не може. Адже тоді доведеться визнати, що лисичанське пальне слабоконкурентне на українському ринку, а причини криються в недостатньо сучасних технологіях і в географічному положенні заводу.

Біда "ЛиНІКа" в тому, що його пальне поступається продукції білоруських та інших, більш західних, НПЗ за якістю, а продукції головного українського конкурента - кременчуцької "Укртатнафти" - за логістичною складовою. "Укртатнафта" розташована набагато ближче і до джерел сировини, і до основних осередків збуту, що позначається на різниці в транспортних витратах переробників. Наприклад, відстань від Лисичанська до Києва в 2 рази довша, ніж від Кременчука, і мало не в 4 рази довше, ніж від білоруського Мозиря. Перемістити "ЛиНІК" ближче до регіонів найбільш високого попиту на пальне в Україні не зможуть ніякі державні дотації. Так, може, не варто і намагатися, коли є альтернативні варіанти.

Рятівний толінг

Торік лисичанські нафтопродукти користувалися стабільним попитом і хорошою репутацією на ринках заходу і південного заходу РФ. Там ситуація кардинально інша, ніж в Україні. У цих регіонах якість палив "ЛиНІКа" в цілому вища, ніж в середньому по ринку. І це гарантує українському виробнику хороший збут. Інша справа, що заробити свою додаткову премію за якість "ТНК-ВР" не може через сильну зарегульованість російського ринку. Але це вже внутрішня проблема сусідньої країни. Ще одне джерело образ - кордон. Його перетин неминуче пов'язаний з додатковими логістичними витратами, що з'їдають частину можливого прибутку. Навіть в тому випадку, якщо "ТНК-ВР" застосовує у відносинах з "ЛиНІКом" толінгові схеми, як це практикується останнім часом.

Ідея толінгу проста і нехитра: материнська компанія поставляє в Лисичанськ нафтову сировину, а всі виготовлені з нього продукти забирає собі. Таким чином, завод нічого не має від реалізації, отримуючи виключно плату за використання своїх виробничих потужностей. Звичайно, для заводу це не найвигідніший режим, але в корпоративних масштабах всієї "ТНК-ВР" гра варта свічок. Те, що недоотримує її український актив, обертається додатковою дещицею грошей для компанії в цілому (за 2011 рік "ТНК-ВР" задекларувала рекордний прибуток в 9 млрд дол.) Тому нарікання представників "ТНК-ВР", що їм доводиться утримувати Лисичанський НПЗ мало не як нахлібника, не зовсім коректні. Тим більше що і толінгова схема залишала завод з невеликим наваром.

Принаймні, за перші 9 місяців 2011 року він отримав близько 17 млн дол. чистого прибутку. Правда, за підсумками року виявилося, що на "ЛиНІКу" висить 23 млн дол. збитків. Але раз четвертий квартал був настільки гнітючим, що перекреслив все зароблене раніше, то чому господарі Лисичанського НПЗ зупинили завод тільки зараз, а не тоді? Навпаки, в жовтні-грудні 2011-го вони нарощували поставку давальницької нафти на завод. За вказаний період по толінгу через Лисичанськ пройшов чи не 1 млн тонн нафти, що більше, ніж в будь-який з трьох попередніх кварталів. Можливо, материнська компанія просто урізала своєму українському заводу розмір винагороди за надані послуги з переробки.

В цілому в минулому році на умовах толінгу на Лисичанському НПЗ було перероблено близько 70% всієї поставленої нафти, тобто десь 3,5 млн тонн з 4,9 млн тонн загального обсягу надходжень. Причому завод навіть трохи збільшив обсяги переробки - на 2% проти показників попереднього року. Самі поставки сировини на завод зросли ще значніше - на 6,5%. Судячи з наведених вище цифр, чутки про збитковість "ЛиНІКа" сильно перебільшені. У порівнянні з минулим роком, умови роботи заводу в Україні (погані вони чи хороші) не змінилися, а значить, причина нинішньої зупинки Лисичанського НПЗ лежить у площині внутрішньоросійських політико-економічних тонкощів.

Два шляхи

Тому можна висунути два варіанти подальшого майбутнього цього підприємства. Більш вірогідний: пересидівши складні часи, в квітні-травні "ТНК-ВР" знову запустить "ЛиНІК" в нормальний режим. По-перше, компанії потрібно кудись дівати ті 350 тис. тонн нафти (в середньому), яку вона досі поставляла в Лисичанськ. Білорусь більше сировини вже прийняти не здатна. Можна, звичайно, збільшити завантаження Саратовського і Рязанського НПЗ, що належать "танкістам", а й для них це занадто багато. До того ж другий в нинішньому році ще чекає реконструкція гідроочищення дизпального, що буде супроводжуватися зупинкою виробництва орієнтовно на місяць-два. А різке зростання поставок нафти "ТНК-ВР" на внутрішній ринок може призвести до падіння нафтових цін усередині Росії, що і для неї самої не дуже вигідно, і викличе нарікання інших нафтовиків. Нарешті, в квітні-травні налагодиться морська навігація, і "ЛиНІК" зможе брати активну участь в експортній схемі, яку його господарі випробували в грудні-січні. Зокрема, майже все вироблене по толінгу ДП Лисичанський НПЗ відправив на ринки третіх країн через Феодосійський порт, хоча формально воно пішло до давальця в Росію.

Другий варіант: "ТНК-ВР" продовжить використовувати закриття свого лисичанського заводу для тиску на уряд у Києві з метою домогтися певних пільг на українському паливному ринку, чи то у вигляді податкових пільг, чи то у вигляді закриття кордонів для конкурентних імпортних видів пального. Але подібна тактика може саму компанію завести в глухий кут. Адже чим довше буде стояти "ЛиНІК", тим чіткіше у всіх трейдерів, та й у влади, формуватиметься розуміння, що ринок може обійтися без лисичанської продукції. Особливо якщо він спокійно і без зривів переживе нинішню посівну при зупиненому "ЛиНІКу". А пережити її в штатному режимі абсолютно реально.

За словами директора консалтингової групи А-95 Сергія Куюна, побоювань з приводу ресурсної недостатності на українському ринку пального сьогодні не існує. Сама компанія "ТНК-ВР Коммерс" стала одним з найбільших імпортерів нафтопродуктів в Україну і залишиться такою в поточному році. Сьогодні вона поступово заміщає частку "ЛиНІКа" пальним литовського, білоруського та російського виробництва і при необхідності зможе наростити поставки в рази. В іншому випадку за неї це зроблять інші.

Ярослав Ярош