850
"Тушкогейт" йде у свисток?
Розповідь про підкуп "бютівця" Романа Забзалюка, що отримала широку популярність, спочатку не на жарт розбурхала український політикум. Але з розвитком теми справа, схоже, не заладилася. ГПУ не знайшла в події складу злочину, а в парламенті скандал воліють вважати суто внутрішньофракційними проблемами.
"Моральне" питання...
Сенсаційні аудіозаписи "Будемо чіки-піки", присвячені особливостям майбутньої передвиборчої роботи прихильників правлячого табору, які 8 лютого на прес-конференції оприлюднив нардеп Роман Забзалюк, здавалося, обіцяли стати однією з визначальних подій нинішнього політсезону. З одного боку, настільки масштабні витоки відомостей про ймовірні особливості внутріпарламентської роботи трапляються не так вже й часто. З іншого - не залишитися непоміченою "спецоперації" багато в чому допомогло наближення виборів, додала гостроти обговоренню морального обличчя "середнього" вітчизняного парламентарія. Втім, подія, яка в багатьох країнах старої демократії могла б стати причиною серйозного кадрово-кримінального розгляду, в Україні, як виявилося, сприймається все більш "по-філософськи".
Розпал "підкупних" пристрастей протримався не так вже й довго. На увагу політаудиторії практично відразу ж почали претендувати перестановки, затіяні президентом у Кабміні. Завдяки щасливій інформаційній випадковості друга в цьому році хвиля пошуку тих, хто "не справляється", що позбавила місця Михайла Єжеля та принесла на пост глави Міноборони Дмитра Саламатіна, накрила Кабмін ввечері того ж дня, коли Роман Забзалюк вирішив поділитися своїми напрацюваннями. Тижнем пізніше політикум уже бурхливо обговорював рокіровку Клюєв-Богатирьова і подробиці медичного обстеження Юлії Тимошенко іноземними лікарями. І все ж навіть на тлі таких подій "тушкогейт" повністю на задній план не відійшов. Одні учасники скандалу з'ясовували подальшу долю "викупних" (як стало потім відомо, БЮТ-Б передав 3,6 мільйона гривень "Охмадит"), інші намагалися розібратися в тому, хто ж саме винен у трагедії. Однак, як незабаром виявилося, обговорення другого питання навряд чи вийде за межі суто політичних дебатів. 22 лютого в пресі було оприлюднено відповідь ГПУ на запит Романа Забзалюка. Порушувати кримінальну справу з корупційного приводу там не мають наміру.
Те, що в Генпрокуратурі до доказів Забзалюка поставляться "спокійно", можна було припустити заздалегідь. У всякому разі, підставу для цього давали більш ранні коментарі представників відомства. Так, 17 лютого генеральний прокурор підтвердив, що в ГПУ надійшла заява народного депутата, але тут же пояснив, що повсюдно обговорювана проблема лежить поза сферою компетенції слідчих. "Це не процесуальна діяльність ГПУ, це моральне питання", - був упевнений Віктор Пшонка. І пізніше лист з ГПУ за підписом його заступника Віктора Занфірова таку точку зору тільки підтвердив.
В основі відмови ГПУ, якщо спиратися на оприлюднений текст послання, лежить, судячи з усього, невідповідність ситуації, що склалася з депутатом, який повернувся до лав "бютівців", хрестоматійній схемі дачі хабара. "Разом з тим відсутні будь-які дані, які свідчили б про надання або отримання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії", - вважають у Генпрокуратурі, де зазначають, що перелік "передвиборних" порушень нардеп не пред'явив. І тому, на думку Генпрокуратури, мова йде виключно про "факти політичної діяльності у Верховній Раді". А оскільки Роман Забзалюк підтвердив усвідомленість власних дій, парламентарію порекомендували згадати про власний борг перед колегами і виборцями. "Відповідно до статей 7,8 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат повинен утримуватися від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну раду України, державу", - йдеться в листі. При цьому в ГПУ таки похвалили Забзалюка за "громадянський вчинок" і понадіялися на подальшу співпрацю. Ну, а подальші оцінки того, що відбувається, найімовірніше повинен давати парламент в широкому сенсі або конкретно взятий регламентний комітет - у вузькому. У ВРУ начебто і не проти обговорити проблемне для її репутації питання. Та лиш попередні висновки з боку більшості вже зараз мають специфічний вид.
...з політичним відтінком
Переведення потенційно "кримінального" скандалу в політичну площину виглядає досить передбачувано. В іншому випадку ВРУ чекало б дуже неприємний кримінальний розгляд з урочистим позбавленням колег мандатів, на що український парламент, звісно, йде неохоче і в кричущих випадках, на зразок ситуації з "полюванням" Віктора Лозинського. Мова, швидше, йде про винесення сміття з хати (подібно до тих випадків, коли виникають питання щодо практики "неособистого" голосування депутатів) і загальної "честі мундира", яка могла б помітно постраждати в процесі з'ясування всіх обставин. "Ганебний характер оприлюдненої інформації про нібито угоди в стінах Верховної ради, пов'язані з перекупом депутатів, лягає незмивною плямою не лише на Раду, а й на Україну, виставляють її на посміховисько на весь світ", - заздалегідь турбувався Володимир Литвин.
Одночасно сам спікер докладав усіх можливих зусиль для збереження репутації парламенту "високої культури побуту". "Я звернувся до генерального прокурора України з пропозицією провести розслідування, а це компетенція Генпрокуратури, і в разі підтвердження того, про що публічно заявляється, внести відповідні подання (про позбавлення депутатської недоторканності, - "Подробиці") і на одного, і на іншого... Бо якщо це підтвердиться, склад злочину буде в діях одного й іншого", - оголосив голова ВРУ в розпал скандалу. Подання ГПУ, як з'ясувалося пізніше, не буде. Ну, а іншого шляху позбавлення мандатів, допускають юристи, може і не знайтися. "Конституція України не передбачає жодної можливості позбавлення депутатських повноважень як таких. Конституція оперує тільки поняттям дача згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та на обрання запобіжного заходу - утримання під вартою за поданням генерального прокурора", - пояснює екс-міністр юстиції, керівник Інституту правової політики Микола Оніщук.
З урахуванням відмови ГПУ від розслідування скандальних обставин, крайніх заходів, які жорстко б'ють по іміджу, українському парламенту, швидше, вдасться уникнути, незважаючи на всі надії опозиції на подальше вивчення питання силами, скажімо, Інтерполу. Але найімовірніше, справа обмежиться створенням тимчасової слідчої комісії ВРУ (готовність до чого вже озвучили у фракції ПР), результати діяльності "попередниць" якої рідко мають неполітичні наслідки. Втім, саме наполегливе "переведення" ситуації в політичну площину в останні дні і стає найяскравішою особливістю розвитку "купівле-продажного" конфлікту.
Поки парламентські "меншовики" вимагають незаангажованого розслідування і висловлюють спікеру претензії з приводу покровительства "оптової торгівлі грішними депутатськими тушами", в парламентській більшості послідовно намагаються перетворити "незмивну пляму" на іміджі всього парламенту у внутрішньофракційну "війнушку". Про те, що депутатська група "Реформи заради майбутнього" при голосуванні нерідко синхронізується з колишньою коаліцією, в більшості згадують не дуже часто. А от про те, хто привів Ігоря Рибакова до парламенту - регулярно. "Мене розчулює ситуація, коли представники однієї фракції просять парламент створити комісію для того, щоб розібратися, що ж відбувається між депутатами їхніх фракції. Звичайно ж, якщо вони самі не розберуться, ми візьмемо посильну участь в цій роботі і постараємося розповісти who is who", - відзначав 22 лютого голова фракції ПР Олександр Єфремов. Аналогічної думки дотримуються і в стані спікера, де претензії БЮТ-Б зустріли з гнівом. "Корупційний скандал за участю Ігоря Рибакова і Романа Забзалюка, кожен з яких потрапив до Верховної ради за списками Блоку Юлії Тимошенко, - це прямий наслідок низької людської і професійної якості кадрів у середовищі "БЮТ-Батьківщини" і безпринципності, виявленої цією політичною силою при формуванні списку під час останньої виборчої кампанії", - наполегливо нагадують у прес-службі Народної партії України.
Особливості підбору парламентських кадрів в умовах пропорційної системи із закритими списками дійсно хворе місце нинішніх парламентських партій. Правда, на практиці - здебільшого тих, хто опинився в опозиції, адже ту ж фракцію Партії регіонів власний приріст голосами, схоже, не засмутив. І все ж спроби перевести конфлікт у "внутрішньобютівський" режим виглядають не занадто виправдано. З одного боку, продовжувати вважати дійсним членом БЮТ-Б саме Ігоря Рибакова, який ще під час перебування президентом Віктора Ющенка урочисто залишав "національно-демократичні" коаліційні лави на пару з "нунсівцем" Юрієм Бутом (нині членом фракції Партії регіонів), зараз було б дивно. З іншого - як показує практика, у випадку з різким креном окремо взятих депутатів у провладний бік "корінь зла" рідко полягає в конкретній партійності. До слова, в виключній пропорційності виборчої системи теж - "аморфні" фракції четвертого скликання формувалися за підсумками цілком змішаних виборів 2002 року. Втім, наполегливе витіснення нового касетного скандалу на внутрішньофракційний маргінес не здається чимось дивним: і для захисту загальнопарламентської репутації це не зайве, і при передвиборному "притоплюванні" конкурентів, які заздалегідь озброїлися компроматом, знадобиться. У будь-якому випадку, можна припустити: те, що відбувається, ще позначиться на виборчій кампанії - не лише як ще одне поле для конкуренції, але, можливо, і як живлення для розуму виборців.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
