4034
Держфінанси України: загрози посилюються
— Валюта
У поточному році західні економіки остаточно скотяться в фазу рецесії. Цього разу факторами розгортання кризових явищ стануть проблеми і дисбаланси в системах державних фінансів, що загострилися в умовах глобальної фінансово-економічної кризи. Звуження доходів при одночасному різкому зростанні витрат на фінансування масштабних антикризових програм сформувало колосальні дефіцити в бюджетах західних країн і змусило їх надмірно розширити боргові запозичення. Однак в 2011 році вони зіткнулися з першими наслідками проблем в системах державних фінансів - погіршенням кредитних рейтингів, подорожчанням обслуговування державного боргу, утрудненням доступу до кредитів, обмеженням бюджетних можливостей для фінансування завдань соціально-економічної політики. Внаслідок цього широкі антикризові заходи були згорнуті, а пріоритетом економічної політики були оголошені оздоровлення системи державних фінансів, перш за все, зменшення дефіциту бюджету і рівня державного боргу. Зараз обтяжені зобов'язаннями та обмежені в можливостях уряди західних країн змушені зменшувати витрати і збільшувати податкове навантаження на економіку, яка закономірно формує додатковий тиск на економічну динаміку, зіштовхуючи її на негативну траєкторію.
Незважаючи на те, що в української економіки мало спільного з розвиненими економіками Заходу, з високою часткою ймовірності її також охоплять нинішні деструктивні тенденції. Це обумовлено тим, що в умовах кризи український уряд проводив політику, подібну політиці західних економічно розвинених країн: фінансував антикризову програму за рахунок різкого зростання дефіциту. Показово, що імпліцитні дефіцити держбюджету України в 2009-му і 2010 році склали відповідно 14,1 і 5,9% ВВП. Через те, що в України не було фондів заощаджень, більшу частину дефіциту профінансували за рахунок боргових запозичень. Як наслідок, з 2007-го по 2010 рік сукупний державний борг виріс з 12,3 до 39,5% ВВП. При цьому глибокі дисбаланси охопили ключові ланки системи державних фінансів - державний і місцеві бюджети, Пенсійний фонд і НАК "Нафтогаз України", яка сьогодні досить міцно інтегрована в державні фінанси України. При такій ситуації в 2010-2011 роках від критичних наслідків (на зразок грецького сценарію) Україну врятували досить високий показник зростання економіки (точніше, зростання обсягів виробництва металопродукції і рекордно високий урожай), висока реальна інфляція (що зумовило зростання так званих інфляційних доходів бюджету), значний обсяг тіньової економіки (що дозволило різко збільшити доходи за рахунок перекриття схем мінімізації оподаткування) і надлишок ліквідності в банківській системі (що забезпечило попит на державні цінні папери).
Але очевидно, що такий сприятливий збіг обставин є скоріше винятком, і в довгостроковій перспективі ці фактори вже не зможуть зіграти такої значної ролі у забезпеченні уряду достатнім обсягом фінансових ресурсів. Більше того, в 2014 році ставки ключових податків (ПДВ та податку на прибуток) знизяться до задекларованого рівня (17 і 16% відповідно), що відчутно зменшить доходи державного бюджету. Паралельно будуть зростати витрати на погашення та обслуговування боргів, які Україна взяла в 2008-2011 роках. У цьому контексті 2011-2013 роки повинні були б стати періодом інтенсивного подолання дисбалансів у системі державних фінансів України.
Однак минулий рік показав, що уряд рухається в такому напрямку вкрай повільно. Незважаючи на те, що в 2011-му в державний бюджет України було мобілізовано на 74 млрд. грн. (або 30,7%) більше, ніж у 2010 році, дефіцит бюджету все ще залишається досить значним. Офіційно Міністерство фінансів анонсував, що за підсумками минулого року він склав 23,6 млрд. грн., або близько 1,8% прогнозованого ВВП. Традиційно такі звіти призначені в основному для електоральних цілей, тому справедливо не сприймаються ні МВФ, ні українським експертним середовищем. В дійсності ж реальний дефіцит бюджету (з урахуванням витрат на капіталізацію ПАТ "Родовід банк" у сумі 4,0 млрд. грн., ПАТ "Державний Ощадний банк України" в сумі 0,6 млрд. грн., ПАТ "Укргазбанк" в сумі 4,3 млрд. грн., поповнення статутного фонду НАК "Нафтогаз України" в сумі 12,5 млрд. грн. і невиконаних бюджетних зобов'язань в обсязі 9,3 млрд. грн.) досяг 45,4 млрд. грн., або 3,6% від прогнозованого ВВП. Це, звичайно, менше, ніж дефіцит 2010 року, але це досить високий показник на тлі значного збільшення доходів бюджету і стриманої динаміки зростання витрат.
Високі показники дефіцитів характерні сьогодні для багатьох країн, хоча більшість з них в 2011 році все-таки зуміли скоротити його до рівня менше 3%. Але навіть всупереч високим дефіцитам, ці країни (і навіть Греція) зуміли досягти в минулому році позитивного первинного сальдо бюджету (сальдо доходів і витрат бюджету без платежів з обслуговування державного боргу), тоді як в Україні цей показник залишається негативним (22,3 млрд. грн., або 1,8% ВВП). Це свідчить про те, що поточні доходи і витрати уряду до сих пір залишаються незбалансованими. Власне, через це в минулому році уряд продовжував проводити активну боргову політику: запозичення до державного бюджету в 2011 році було здійснено в обсязі 80,7 млрд. грн., що в 1,6 рази більше, ніж обсяг погашення основної суми боргу.
Таким чином, хоча в минулому році і спостерігалася тенденція до зменшення глибини дисбалансів у системі державних фінансів України, зусилля в цьому напрямку не можна вважати задовільними. Уряд мав більш продуктивно використовувати кон'юнктурне зростання доходів з тим, щоб максимально оздоровити систему держфінансів перед викликами рецесії, які актуалізуються в поточному році. Так що в 2012-му Кабінет міністрів опиниться в значно складнішій ситуації. Зростання доходів бюджету, навіть за оптимістичним сценарієм розвитку подій, буде мінімальним. По-перше, цього року буде спостерігатися значне уповільнення темпів зростання економіки, а відповідно, і доходів бюджету. Кон'юнктурне зростання ВВП в 2011 році, обумовлене збільшенням виробництва в чорній металургії і високим урожаєм, себе практично вичерпало, а внутрішні чинники зростання вельми слабкі. Економічні реформи 2010-2011 років не привели до значного поліпшення бізнес-клімату в державі: ні вітчизняний, ні іноземний бізнес не бажає розвивати свою діяльність в Україні. По-друге, зниження рівня інфляції зменшить обсяг інфляційних доходів держбюджету. По-третє, доходи бюджету від боротьби зі схемами мінімізації оподаткування також не безмежні. Все, що можливо було перекрити, контролюючі органи в 2011 році вже перекрили завдяки ухваленню Податкового кодексу. По-четверте, "намалювавши" занадто високий показник зростання ВВП, влада (не тільки уряд, але і місцеві органи влади) заклала в минулому році занадто високу порівняльну базу для цього року.
На видаткову частину бюджету чинитиме додатковий тиск тривале зростання платежів на погашення та обслуговування державного боргу: у 2012 році загальні виплати за державним боргом становитимуть 89,3 млрд. грн., з яких 30 млрд. грн. - платежі з обслуговування державного боргу, 59,3 млрд. грн. - з погашення. Крім того, враховуючи, що в цьому році відбудуться парламентські вибори, а реальних досягнень в уряді не так вже й багато (особливо в проведенні реформ), у другій половині року Кабмін, очевидно, спробує значно збільшити соціальні витрати. Адже людям цікаво, чому після двох років "активних реформ" і "рекордного зростання економіки" в Україні не підвищуються ні базові стандарти, ні заробітна плата, ні зайнятість (в реальному вираженні).
У ситуації, коли доходи і видатки бюджету виявляться під значним тиском, а доступ до боргових ресурсів буде заблокований, проблеми державних фінансів стануть активним чинником економічного охолодження. 2008-2009 роки яскраво продемонстрували, якими можуть бути наслідки для економіки: різке посилення податкового тиску на бізнес через невідшкодування ПДВ та мобілізацію авансових платежів з податків; "витіснення" ліквідності з внутрішнього ринку і, як наслідок, заморожування кредитування; неконтрольована девальвація гривні; різке звуження внутрішнього попиту; падіння інвестицій; соціальна депресія. Проблема ускладнюється тим, що в 2008-2009 роках корпоративний сектор мав значний запас міцності, сформований за рахунок стабільних прибутків у попередні роки, що допомогло йому вистояти у складних умовах, тоді як сьогодні бізнес виснажений тиском влади і тому досить вразливий до негативних економічних імпульсів.
Ймовірність розгортання подібного сценарію в поточному році досить висока, але уряд, подібно своїм попередникам в 2009-му, розповідає, що економіка України стабільно відновлюється, а добробут населення стрімко зростає. На жаль, навіть сьогодні влада не має готового антикризового плану на випадок погіршення ситуації і поглиблення дефіцитів бюджетів. Забезпечити додаткові надходження можна за рахунок досить простих заходів, для реалізації яких потрібні лише політична воля і компетенція.
1. Посилення фіскального навантаження на господарську діяльність, пов'язану з експлуатацією природних ресурсів. В Україні рівень оподаткування добувної промисловості в 8-10 разів нижчий, ніж в європейських країнах. Це призводить не тільки до колосальних втрат доходів бюджету, а й до надмірної і нераціональної експлуатації надр і значних обсягів експорту продукції з найменшою доданою вартістю. Іншими словами, Україна продає не додану вартість, створену інтелектом та технологіями, а національне багатство.
2. Розширення переліку корисних копалин, за видобуток та реалізацію яких стягується рента. Крім нафти, газу і газового конденсату, в Україні видобувається значний обсяг інших корисних копалин, які є власністю українського народу, проте останній не отримує доходу від їх промислового освоєння. Було б доцільно в перелік об'єктів стягування ренти включити видобуток залізорудної сировини, марганцевої і уранової руди, коксівного вугілля, руди кольорових металів та ін. Це значно збільшить обсяг доходів бюджету, що забезпечить громадянам України еквівалентну плату за масштабну експлуатацію вітчизняних надр.
3. Відмова від зниження ставки ПДВ з 20 до 17%. Ніхто з представників уряду так і не пояснив, для чого була прописана ця норма і який позитивний вплив вона матиме на економіку. З нашої точки зору, ніякого. Фактичним суб'єктом оподаткування ПДВ є кінцевий споживач, а не підприємство, яке його платить, тому зниження ставки податку не зменшує фіскального тиску на бізнес. Можливо, зменшуючи цей податок, уряд розраховував на те, що буквально відразу ж знизяться роздрібні ціни, але очевидно, що цього теж не буде. Більше того, навіщо знижувати ціни, наприклад, на імпортні автомобілі? Якщо уряд прагнув пом'якшити регресію цього податку щодо доходів населення, то доцільніше було б ввести знижувальну ставку податку на соціальні товари, як це зробили в Євросоюзі.
4. Відмова від зниження ставки податку на прибуток до 16%. Чиновники Мінфіну відразу віднесли цю норму до одного з найбільш дієвих стимулів економічної активності. Насправді ж те, що підприємство стане платити менше податку на прибуток, не означає, що воно автоматично направить вивільнені кошти на інвестиції. Набагато ефективнішим при менших втратах бюджету було б введення зниженої ставки податку лише для тієї частини прибутку, яку підприємство реінвестує, при збереженні високої ставки на прибуток, який воно виводить з бізнесу (наприклад у вигляді дивідендів).
В цілому в умовах наростання ризиків чергової хвилі кризи (або у випадку більш м'якого сценарію - рецесії) уряд має визначити першочерговим завданням оздоровлення системи державних фінансів. Посилення проблем у цій сфері - значно більша загроза для економічної стабільності, ніж зовнішні фактори. Дисбаланси в системі державних фінансів небезпечні тим, що вони продукують негативні макроекономічні тенденції, які, в свою чергу, призводять до подальшого розростання дефіцитів і ускладнення доступу до боргових ресурсів. Як наслідок, країна потрапляє в замкнуте коло, рух по якому закінчиться лише після економічного колапсу і дефолту. Приклад Греції яскраво ілюструє подібну перспективу. Він є найкращим підтвердженням того, з якими наслідками може зіткнутися країна, якщо в політиці національні інтереси відсуваються на другий план, поступаючись місцем кон'юнктурним електоральним цілям.
Олексій Молдован
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
