4731
Гра на зниження. Де Азаров знайшов альтернативний газ
— Енергетика
На тлі не надто успішних газових переговорів, в кінці минулого тижня прем'єр-міністр Микола Азаров заявив про майже вирішену проблему диверсифікації поставок до країни нафти і газу.
Виступаючи з лекцією в Латвійському університеті, глава уряду повідомив, що Україна працює над пошуком альтернативних джерел енергоресурсів. І ці пошуки, за словами прем'єра, вже увінчалися успіхом. "Практично домовилися про інших постачальників нафти і газу. Якщо такі ціни на російський газ і нафту збережуться, ми будемо змушені скорочувати закупівлі цих стратегічно важливих для нас товарів у наших російських партнерів", - попередив Азаров.
Правда, при цьому глава уряду не розкрив деталей, уточнивши лише, що за існуючої ціни на блакитне паливо Україна буде шукати більш прийнятного продавця.
Сумнівна альтернатива
Експерти поки не бачать передумов для подібних заяв з боку прем'єра. За словами незалежного експерта з енергетичних питань Володимира Саприкіна, на сьогоднішній день для України нові джерела нафти і газу "неочевидні і, радше, неймовірні".
Директор Інституту стратегічних досліджень Дмитро Марунич зазначив, посилаючись на неофіційні дані, що Україна не ініціювала останнім часом жодних переговорів, зокрема, з європейськими країнам, щодо альтернативних поставок.
Експерт підкреслює, що в поточних умовах, коли всі експортні маршрути транспортування газу спрямовані зі сходу на захід, не існує фізичної можливості говорити про якусь альтернативу. "Я б це більше трактував як політичну заяву", - додає Марунич.
Віце-президент Gorshenin Group Олексій Лещенко також вважає, що подібні заяви носять радше політичний характер. Разом з тим, додає експерт, в української сторони і так досить сильні позиції на переговорах з росіянами.
Лещенко нагадав, що Україна на сьогоднішній день є найбільшим споживачем російського газу. Країна закуповує близько 50 млрд. кубометрів газу за цінами, порівнянними з європейськими, в той час як тариф на транспортування енергоносія є одним з найнижчих. І вартість транзиту може стати серйозним аргументом на переговорах.
Ну, а поки переговори тривають, експерти спробували розібратися, яку саме газову альтернативу мав на увазі Азаров.
Варіант 1. Свопи
Саприкін наголошує, що не бачить сьогодні технічної можливості для України вирішити питання про альтернативні постачання. "Теоретично, в принципі, це можливо було б здійснити через свопові, тобто обмінні, поставки", - говорить він.
Своп - це договір про обмін активів і пасивів на такі ж активи або пасиви з іншими термінами погашення. Свопові угоди укладаються для того, щоб збільшити прибуток, або зменшити витрати і ризики.
"В таких обмінних операціях зазвичай задіяні, як мінімум, три учасника. Якщо перекладати на нашу ситуацію, одним з учасників могла б бути Росія, - розмірковує експерт. - Але справа в тому, що Росія на такі поставки не піде".
Варіант 2. Спотовий ринок
В Європі існує спотовий ринок газу, але він обмежений як в обсягах, так і в можливостях транспортування. Так, поставки скрапленого газу можуть здійснюватися в райони безпосередньої близькості від сховищ скрапленого газу - так званих LNG-(liquid natural gas) або СПГ-(скраплений природний газ) терміналів.
Проте в період сильних холодів, коли попит на газ в Європі сильно збільшився, спотовий ринок не зміг покрити дефіцит енергоносія, що виник в Європі. Тому говорити, що спотовий ринок може стати виходом для України - теж не можна.
Таким чином, питання про альтернативних постачальників газу, а також про прийнятну ціну на блакитне паливо для України залишається відкритим. На думку директора Інституту стратегічних досліджень, відповідь на питання щодо альтернативних поставок лежить в площині володіння Україною відповідними потужностями з транспортування. Це може бути зведення LNG-терміналу або ж будівництво нових трубопроводів.
Варіант 3. Поставки на LNG-термінал
В уряді Азарова давно говорять про зведення терміналу для прийому скрапленого газу. Ще в середині минулого року Мінпаливенерго пропонувало затвердити низку заходів щодо скорочення споживання російського газу, серед яких було названо будівництво СПГ-терміналу. Планувалося, що через цей термінал буде надходити газ з Азербайджану в обсязі від 5 до 10 млрд. кубометрів на рік.
Передбачається, що перший термінал, спорудження котрого обійдеться в $1,3 млрд., з'явиться на півдні країни до 2013 року. І хоча Олексій Лещенко з Gorshenin Group радить не скидати з рахунків розвиток LNG-напрямки, в найближчому майбутньому на цю альтернативу розраховувати не доводиться.
Згідно з пропозиціями Мінпаливенерго, Україна збирається за п'ять років (з 2012 по 2017 рік) скоротити закупівлі газу в Росії з 41 до 12 млрд. кубометрів. За даними видання Коммерсант-Украина, збільшення видобутку газу на шельфі має знизити закупівлі на 7 млрд. кубометрів, видобуток сланцевого газу і газу вугільних пластів - на 9 млрд. кубометрів, а перехід на вугілля - на 8 млрд. кубометрів. Крім того, від млрд. кубометрів газу планується поставляти з Азербайджану через СПГ-термінал.
Україна дійсно збиралася підписати договір про постачання газу з Азербайджану - угоду планувалося підписати в січні, під час форуму в Давосі. Посилаючись на джерело в Міненерго, Коммерсант повідомляв, що договір з Азербайджаном передбачає щорічну поставку як мінімум 15 млрд. кубометрів газу через СПГ-термінал, який Україна планує побудувати протягом трьох-чотирьох років.
Однак договір так і не був підписаний. На думку експертів, в Азербайджану насправді немає вільного газу, весь його обсяг уже розписаний на існуючих споживачів.
Розглядалася також можливість постачання більш дешевого скрапленого газу з Єгипту, але для цього, знову таки, буде потрібен СПГ-термінал, а на його будівництво може піти кілька років.
Варіант 4. Через трубопровід з Туреччини та Румунії
За неофіційними даними, Україна також вела переговори про постачання газу з Туреччини та Румунії. Румунія, наприклад, купує газ в Росії і видобуває власний, а Туреччина купує газ і в РФ, і на Близькому Сході. Передбачалося, що постачання дешевшого (на $100-200) газу здійснюватимуться через існуючий трубопровід.
Ще один варіант - поставки з Норвегії, але для його здійснення доведеться змінювати напрям роботи газопроводів. Крім того, напевно під час дефіциту газу в Європі Україна не зможе розвернути трубу і вмовити віддати їй частину газу, видобуток якого в Норвегії досягає піку.
Директор Інституту стратегічних досліджень Дмитро Марунич не бачить постачальників, які б погодилися продавати Україні газ набагато дешевше, ніж Росія.
За словами експерта, Туреччина отримує газ від трьох джерел: з Ірану, по $505 за тисячу кубометрів, від Газпрому - по $405, з Азербайджану - по $300. Для порівняння, Україна купує російський газ за ціною близько $400 за тисячу кубометрів.
Для польської PGNiG в першому кварталі ціна російського газу досягла $500, а в Норвегії ціна на газ лише приблизно на 15% нижча від газпромівської.
"Виходячи з цього, можна зробити попередній висновок, що будь-яке альтернативне джерело транспортування, на жаль, навряд чи буде дешевшим, враховуючи зиму, враховуючи ту напружену ситуацію з поставками, яку маємо зараз", - підсумував експерт.
Лещенко з Gorshenin Group допускає, що теоретично Україна могла б по трубопровідних системах, або танкерами постачати туркменський або азербайджанський газ. "Але Росія стратегічно контролює практично всі трубопровідні системи, які заходять в Україну... Так що в цьому плані складно про щось говорити", - додає він.
Питання напрямку поставок можна було б вирішити за рахунок будівництва нової труби, але такий варіант в сьогоднішніх умовах для України виглядає фантастичним.
Станіслав Погорілий
За матеріалами: ЛігаБізнесІнформ
Поділитися новиною
