1283
Продаж обленерго: прокурорська приватизація в дії
— Енергетика
Мабуть, вислів "яка влада, така й приватизація" загрожує перетворитися на аксіому. І справді, перебування тих чи інших персонажів при владі надавало свій неповторний вплив на приватизаційні процеси, що відбувалися в країні. Приміром, залишилася в пам'яті знаменита копійчана ручка кучмівського голови Фонду державного майна Михайла Чечетова, якою він, за його словами, підписував всі скандальні накази щодо приватизації тих чи інших об'єктів і через яку в 2005 році був змушений давати досить неоднозначні свідчення в міліції. Незабутні й телевізійні приватизаційні шоу, перш за все з продажу "Криворіжсталі", за часів прем'єрства Юлії Тимошенко. І ось, нарешті, ми стали свідками формування ще одного неповторного приватизаційного стилю.
Можна вже з повною впевненістю сказати, що нинішня приватизаційна епоха увійде в історію справжніми ноу-хау, до яких не додумався ніхто з попередників, - введенням в приватизаційні процеси, крім давно апробованих методів, наприклад, кваліфікаційних умов, новаторських ідей.
Однією з них є зрив конкурсів через відсутність кворуму в конкурсних комісіях. І справді, хто ж винен в тому, що в міністерствах скрізь сидять недбайливі чиновники, які не можуть, за версією керівництва Фонду, своєчасно приїхати на засідання конкурсної комісії? Причому, за деякими даними, вони таки приїжджають, але в самий цікавий момент покидають свої місця. Дивно, але факт. Як казав персонаж радянського мультика Вінні-Пух, "якщо є, то його відразу немає". Тільки місце солодкого меду, про який говорив мультиплікаційний ведмедик, зайняли поважні українські чиновники, через "поведінку" яких були зірвані два конкурси - з продажу держпакетів акцій "Закарпаття-" і "Вінницяобленерго". До речі, якогось офіційного пояснення, крім напівжартівливих слів з цього приводу голови ФДМУ, від інших представників владної вертикалі ми так і не почули.
Однак нинішнім "ляльководам" приватизаційного процесу в Україні цього виявилося замало, вони вирішили ще чимось розважити публіку. І "замутили" щось таке, чого, здається, не було не те що в українській, а й у світовій історії приватизації. Вони фактично вирішили зробити головним державним органом, відповідальним за проведення приватизації в країні, Генеральну прокуратуру! Принаймні такий висновок можна зробити за підсумками проведення конкурсу з продажу "Вінницяобленерго". Майже в переддень перенесеного на 13 лютого конкурсу з продажу 50% "Закарпаттяобленерго" - в п'ятницю, 10 лютого, з'являється інформація про те, що Фонд держмайна переглянув своє попереднє рішення і відмовився допустити до участі в приватизаційному конкурсі з продажу 50% акцій ПАТ "Вінницяобленерго" одного з учасників - ПАТ "Львівобленерго". Але найцікавіше полягало в тому, що дане рішення було прийнято Фондом на підставі протесту Генеральної прокуратури (!), який зупинив раніше прийняті ФДМУ рішення про допуск до конкурсу з продажу "Вінницяобленерго" трьох учасників, одним з яких і було "Львівобленерго". У протесті Генпрокуратури зазначається, що "згідно з положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств орган приватизації має право вимагати від потенційного покупця інші документи і відомості, необхідні для визначення його особи, суті діяльності, фінансового стану". Про які саме документи йдеться, як і про те, на підставі чого прокуратура звернулася з подібним протестом, ні в ГПУ, ні у ФДМУ не уточнюють.
Представники компанії не відкидають можливість звернення до суду з вимогою визнати результати конкурсу з продажу "Вінницяобленерго" недійсними. На їхню думку, дії конкурсної комісії є неправомірними, оскільки конкурс не був новим, він перенесений з 3 лютого, до участі в ньому компанія була допущена без будь-яких зауважень. Крім того, представники "Львівобленерго" вважають порушенням і той факт, що про рішення щодо допуску до участі в торгах вони були офіційно повідомлені тільки за 15 хвилин до початку конкурсу, коли їм на руки під підпис був виданий відповідний документ. Це, на їхню думку, значно звузило можливості компанії щодо захисту своїх інтересів згідно з чинним законодавством.
Однак не треба забувати, що під час подібних приватизаційних "операцій", коли тими чи іншими діями зменшується кількість учасників конкурсів, наноситься непоправний збиток інтересам держави, оскільки всім зрозуміла проста істина - чим більше учасників, тим вища ціна держпакету. В даному випадку реалізаційна вартість 50% "Вінницяобленерго" зросла "аж" на 8 млн. 550 тис. грн., або на 5% в порівнянні з початковою ціною. Якою була б реалізаційна ціна у випадку, якби в конкурсі дозволили взяти участь третьому учаснику, залишається тільки здогадуватися. Варто зазначити, що на сьогоднішній день досить складно встановити реальну ринкову вартість "Вінницяобленерго", адже його акції є неліквідними, тому судити про об'єктивність реалізаційної ціни держпакетів цих компаній, виходячи з їхніх ринкових котирувань, некоректно. Саме приватизаційні торги з максимальною кількістю учасників мали скласти справедливу ціну. Але не вийшло.
І ще одне. Горе тій державі, приватизаційну політику якої визначають правоохоронні органи. Який іноземний інвестор захоче взяти участь в українській приватизації, якщо в будь-який момент тверда прокурорська рука може схопити його за комір і без всяких там пояснень видворити з конкурсу? Про яку інвестиційну привабливість може йти мова? Хоча, зрештою, кому вона потрібна, якщо існує прекрасна можливість так, задешево, прикупити державне майно...
Максим Хорунжий
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
