1526
Сланцеві надії
— Енергетика
Український уряд намагається будь-якими способами знизити залежність від дорогого російського газу і проголошує курс на політику енергетичної незалежності й ефективності. Одним з перспективних напрямів цієї політики називають видобуток сланцевого газу на території України.
Влітку минулого року міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко заявив, що провідні компанії світу проявляють значний інтерес до видобутку сланцевого газу в нашій країні і мають намір взяти участь в аукціонах з виділення площ для розробки родовищ. А нещодавно стало відомо, що Україна протягом 2011 року домовилася про співпрацю з 21 компанією у сфері видобутку вуглеводнів, зокрема сланцевого газу і вугільного метану. Міністр пояснив, що ці компанії прийдуть в Україну зі своїми провідними технологіями, більш того, з деякими з них вже підписані договори про співпрацю.
Світова практика
Першопрохідником-добувачем сланцевого газу в світі є США, де його розвідані запаси становлять 24 трлн куб. м, з них технічно добувні - 3,6 трлн куб. м. Америка почала бурити перші свердловини ще в 1980 роках на території штату Техас. СРСР у той час навіть не розглядав сланцевий газ як конкурента природному через високу собівартість його видобутку. І за 30 років ці зусилля принесли свої плоди: значне зростання видобутку сланцевого газу за останні три роки дуже допомогло Штатам під час кризи 2009 року, коли завдяки йому країні вдалося скоротити імпорт зрідженого природного газу. А вже в середині січня 2012 року вартість газу на ринку США впала до мінімуму останнього десятиліття.
Зараз перспективи видобутку сланцевого газу активно розглядають Європа, Китай та Індія. Остання ще в 2010 році почала буріння першої сланцевої свердловини, Китай планує почати видобуток сланцевого газу до кінця 2015. Такі ж плани і в Польщі, яка, за підрахунками державного Управління енергетичної інформації США, володіє найбільшими родовищами сланцевого газу в Європі - 5,3 млрд куб. м. Таким чином, дружня нам країна не тільки намагається знизити паливну залежність від Росії, яка забезпечує близько двох третин щорічного споживання Польщі, а й до 2035 року збирається стати однією з найсильніших енергетичних держав Європи. Не відстають від Польщі та інших країн Східної Європи та Балканського півострова. Так, Румунія і Сербія вже почали геологорозвідку, а Литва збирається оголосити конкурс на пошук і видобуток сланцевого газу в цьому році.
Однак у питанні сланцевого газу є в прямому сенсі свої "підводні камені" - забруднення екології. Буквально два тижні тому під тиском акцій протесту населення уряд Болгарії заборонив розробку сланцевого газу шляхом фрекінгу і відкликав ліцензію на пошук сланцевого газу у американської нафтової компанії Chevron, видану в червні 2011 року. Технологія фрекінгу полягає у впорскуванні під великим тиском в сланцеві пласти води, змішаної з піском і хімікатами. Подача тиску призводить до розриву породи і утворення тріщин. Противники методу вважають, що фрекінг забруднює ґрунтові води і навіть викликає землетруси. Першою в липні минулого року фрекінг заборонила Франція, а Великобританія призупинила глибоку розробку ґрунту в районі міста Блекпул після невеликих коливань ґрунту навесні 2011 року.
Українські запаси
Але повернімося до України. За даними американських фахівців, Україна має запаси сланцевого газу в обсязі близько 1,176 трлн куб. м. А минулої осені глава Міненерговугілля Ю.Бойко, посилаючись на оцінки західних компаній і агентств, назвав цифру в 5 трлн куб. м. Найбільші поклади сланців в нашій країні знаходяться в одному басейні з Польщею - протягом всієї української частини Карпат. На території Львівської області виявлено п'ять родовищ, придатних для розробки відкритим способом, Івано-Франківській - шість, Закарпатській - два, Чернівецькій області - одне родовище.
Однак основними родовищами сланцевого газу є Юзівська (7,886 тис. кв. км) на території Харківської та Донецької областей і Олеська площі (6,324 тис. кв. км) на території Львівської та Івано-Франківської областей. За даними Державної служби геології і надр України, мінімальні запаси Юзівської площі становлять близько 2 трлн куб. м газу. При цьому незалежні зарубіжні геологічні групи оцінили максимальні запаси площі в 8-10 трлн куб. м газу. Запаси Олеської площі менші. За оцінкою Держгеонадр - від 800 млрд куб. м до 1,5 трлн куб. м газу, а за прогнозами незалежних геологів - до 5 трлн куб. м газу.
Глава Держгеонадр Едуард Ставицький розповів виданню "Дело", що для запуску в роботу в розвідку Олеської площі протягом 1,5-2 років необхідно вкласти 150-200 млн дол., а в Юзівську ще більше - близько 250-300 млн дол. І це тільки розвідка. А потім будівництво комунікацій, підготовка площ до експлуатації, встановлення виробничих свердловин, захист запасів і запуск промислової розробки. Однак, за його словами, з Юзівської площі Україна зможе добувати 8-10 млрд куб. м, а з Олеської - 2-3 млрд. куб. м газу на рік. І вийти на такий темп видобутку можна за 5-7 років.
Ці дві площі Кабмін хоче здати в оренду на 50 років і вимагає, щоб у Юзівську площу вклали не менше 1,6 млрд грн., а в Олеську - 1,3 млрд грн. Але поки британо-голландська компанія Shell оцінює інвестиції, необхідні для початкового етапу розробки сланцевого газу на Юзівській газовій площі, в 800 млн грн. Нагадаємо, що у вересні Shell і ДК "Укргазвидобування" підписали новий договір про спільну діяльність з видобутку нафти і газу на 6 ліцензійних ділянках у Дніпровсько-Донецькій западині.
За словами Е.Ставицького, в Україні є ще два потенційні родовища. Перше - досить велика площа в Придніпровській западині - 15 тис. кв. км, вона охоплює території Дніпропетровської, Полтавської та Донецької областей. З цієї площі ведеться попередній протокол намірів з американською компанією ExxonMobil (рік тому з компанією був підписаний меморандум про співпрацю у сфері розвідки запасів нетрадиційних вуглеводнів в Україні). І друге - на території Харківської, Сумської, Полтавської та Чернігівської областей, загальною площею в 5-6 тис. кв. км. На цій ділянці роботи веде Державна служба геології і надр України. Крім компаній Shell і ExxonMobil, Україна веде переговори з американською Halliburton, італійською Eni і французькою Total.
Реальні перспективи
Сам Нафтогаз оптимістично налаштований на видобуток сланцевого газу, або, принаймні, створює видимість такого настрою. Заступник голови НАК "Нафтогаз України" Вадим Чупрун обіцяє, що до 2015 року Україна вийде на промисловий видобуток сланцевого газу. При цьому перші буріння, які дозволять визначити ресурси, Україна почне вже в поточному році. "Якщо ми використовуємо весь наш ресурсний потенціал, це буде близько 4-5 млрд куб. м сланцевого газу на рік. Наша мета до 2020 року вийти на цей обсяг сланцевого газу в загальному балансі країни", - сказав він.
Варто зазначити, що це не такі вже й райдужні перспективи, враховуючи те, що в минулому році Україна імпортувала 45 млрд куб. м газу. А до 2020 року потреба нашої країни в газі навряд чи зменшиться.
Експерти Мінпрому дивляться на це питання з більш реалістичної точки зору. Директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич нагадав, що видобуток сланцевого газу - витратний вид бізнесу, бо потрібно бурити десятки або сотні свердловин. При цьому зараз середня вартість свердловини для Укргазвидобування становить 5 млн дол., а за стандартами цього бізнесу за кордоном одна свердловина оцінюється в 2-3 рази дорожче. Тому інвестиції в розвідку запасів і видобуток сланцевого газу будуть обчислюватися в мільярдах доларів.
Д.Марунич повідомив, що вартість сланцевого газу в Україні дорівнюватиме приблизно 350 дол./тис. куб. м. Очевидно, що він зможе конкурувати з імпортованими російським тільки якщо збережеться висока ціна останнього. А зараз, як відомо, Україна платить Росії 416 дол./тис. куб. м з урахуванням 100 дол. знижки. Однак 2015 далеко, і за цей час Україна зможе домовитися з Газпромом і змінити контракт, тим самим зробивши сланцевий газ неконкурентоспроможним.
У той же час заступник директора науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев вважає ідею видобутку сланцевого газу в Україні фантастичною. Першим аргументом "проти" він називає той факт, що Україні доведеться забруднити половину території Карпат для того, щоб теоретично добувати заявлені обсяги газу. "Тому що для цього необхідно 80 млн тонн піску, 10 млн куб. м води., якої в природних джерелах Карпат, Прикарпаття і Закарпаття немає. Крім того, для того, щоб завезти туди пісок, необхідно 10 млн ходок великовантажних авто - у що тоді перетворяться місцеві дороги, якщо вони там є", - підкреслив він.
Більш того, за його словами, Україні не вистачає ні фахівців, ні технологій, ні обладнання. Також Г.Рябцев припускає, що і самого газу в сланці на території України може не виявитися, адже глибокі дослідження ще не проводилися, а попередні оцінки можуть бути тільки на словах. Тобто не виключено, що розмови про видобуток сланцевого газу можуть виявитися просто кампанією, спрямованою на те, щоб відвернути увагу громадськості від проблем з енергоносіями в Україні. А саме - небажання держави вкладати гроші в модернізацію галузі.
З іншого боку, є надія, що Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України включить сланцевий газ в нацпроекти. І тоді ідея його видобутку втратить міфічний відтінок і отримає нарешті реальні перспективи.
Олександра Кривуля
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
