806
Український вибір - як балансувати між Сходом і Заходом?
Законом "Про основи внутрішньої і зовнішньої політики" Україна визначається як європейська позаблокова держава, яка здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співпраці з усіма зацікавленими партнерами, уникаючи залежності від певних держав або міжнародних структур. А Законом "Про основи національної безпеки України" прописана інтеграція нашої країни в європейський політичний, економічний, правовий простір і розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в українських інтересах.
Прописані законом норми не заважають політикам продовжувати розмови про те, з ким буде Україні краще, і про ймовірність зміни зовнішньополітичних орієнтирів.
На сьогодні маємо
Стрімке зближення України з Європою перервалося, точніше, призупинилося після грудневого саміту Україна-ЄС в Києві. Незважаючи на довгу і ретельну підготовку документів, Угода про асоціацію парафована не була, процедура була відкладена до "кращих часів", але дата цих "кращих часів" призначена не була. Втім, в риториці Євросоюзу звучали цілком помітні маркери дороги, що веде нас до Європи, і називалися такі пункти, як Тимошенко і Луценко. Але українська влада надає цим "пунктам" інше смислове навантаженням, ніж Європа: якщо там вони - лідери опозиції, то українське правосуддя кваліфікує їх як державних злочинців.
А після резолюції ПАРЄ, в якій, крім акцентів на політичному переслідуванні, вже з'явилися питання і до деяких українських законодавчих актів, Європа віддалилася від нас ще більше.
Зате на північному сході Україну чекають вічно розкриті обійми. Російська Федерація вустами голови свого уряду не втомлюється запрошувати до співпраці в будь-якому форматі - чи то Митного, чи то Євразійського союзу. Плюси союзу і мінуси неприєднання Росія доводить тут же і наочно - економічними методами: ціною на газ, претензіями до якості товару, що імпортується. А нещодавно дійшло навіть до поділу Чебурашки. Рідного з дитинства мультиплікаційного героя забороняють випускати українським виробникам іграшок, закріпивши за ним російське громадянство. Підкреслюючи тим самим, що нарізно - так нарізно. Невідомо, як будемо в разі об'єднання в МС ділити Чебурашку, але нашу ГТС пропонується порівну.
Офіційний Київ
Незважаючи на відсутність реальних євроінтеграційних результатів, Міністерство закордонних справ України задоволене підсумками своєї роботи. "Переговори і технічна робота з підготовки Угоди до парафування з обох сторін завершені", - констатує директор департаменту політики та безпеки МЗС України Василь Філіпчук. Але не заперечує, що "зараз м'яч перебуває на полі Європейського Союзу". З дуже дипломатичного висловлювання Філіпчука про те, що у зв'язку з викликами, які вносить життя - кризою в Євросоюзі, протестними рухами в низці африканських країн - доводиться "модифікувати зовнішню політику", не зовсім зрозуміло, які у МЗС щодо неї плани. На пряме запитання, чи потрібна Україні нова зовнішньополітична доктрина, чиновник відповів: "Будь-яка відповідь - і так, і ні - вона і правильна, і неправильна". Якщо спробувати перекласти з химерної мови дипломатії на людську, це може означати, що з новою доктриною або ще не визначилися, або не хочуть її озвучувати.
Вибір визначать вибори
Тема зовнішньої політики завжди була показовою під час виборів. На майбутніх тема зовнішньої політики буде менше задіяна: якщо раніше розмежування між політичними лідерами і партіями йшло по темі "ви за Європу чи за Росію", то сьогодні цей спіч експлуатуватися буде значно менше і лише певною політичною силою. Свого часу Президент Віктор Янукович йшов на вибори з обіцянкою покращити стосунки з Росією. Але зараз, як каже Ірина Геращенко, народний депутат України, "це виглядає як жарт, тому що зараз відносини гірші, ніж два роки тому, за помаранчевої влади". Хоча "градус" відносин не піддається математичному визначенню, очевидно, що українсько-російські відносини переживають кризу. Російський рецепт поліпшення відносин виявився неприйнятним навіть для нинішньої української влади, про що свідчать тривалі переговори щодо газу, а також заяви, що звучать від деяких представників уряду, які ще вчора неможливо було собі уявити, що стосуються некоректності реплік певних російських структур. Оскільки процес налагодження партнерського діалогу з Росією обіцяє бути нелегким, оскільки замішаний, в першу чергу, на економічному інтересі не просто країни, але й окремих її представників, які ведуть переговори, то тема східного вектора в передвиборчий період буде порушуватися більш обережно, ніж у виборах президентських, і не буде домінантною.
Зате ставка на європейську інтеграцію буде безпрограшною, причому через декілька причин. По-перше, вона не викликає різкого неприйняття ні в якій частині населення України. По-друге, правлячій партії дуже вигідно підписати Угоду про асоціацію з ЄС до виборів, тому що після підписання залежатиме від того, наскільки чесно вони пройшли. Але якщо навіть до підписання справа не дійде, риторика і провладних, і опозиційних кандидатів все одно буде проєвропейською.
"Самі прийдуть, і самі все дадуть"
Немає сумнівів у тому, що треба шукати баланс і певну гармонію інтересів між зовнішніми векторами. Проблема з тим, як це застосовувати на практиці.
Наприклад, політолог Володимир Фесенко вважає, що "неправильно, коли ми щороку змінюємо стратегічні вектори, зараз, швидше за все, шарахатися ніхто і не буде", і пропонує зайняти вичікувальну позицію як щодо Заходу, так і відносно Росії.
Головний виклик, що спровокував загострення ситуації всередині країни і напругу в діалозі з ЄС, викликаний справами проти членів колишнього уряду. "Ніщо не вказує на те, що справу Тимошенко готові принести в жертву заради поліпшення зовнішньополітичної ситуації. У цьому випадку треба або пояснювати ситуацію європейським партнерам, щоб там вона стала зрозумілою, або доведеться чекати, поки Європа змінить своє ставлення до України і справи Тимошенко, а швидко це не відбудеться". Але раціональне рішення резонансних політичних справ, на думку політолога, могло б сприяти поліпшенню відносин з Європою.
А в тому, що реакція України на рішення Європейського суду у справі Тимошенко буде мати мало не вирішальне значення, не сумніваються навіть в парламентській більшості.
Другий фактор, який сприятливо позначиться на відносинах з ЄС, - парламентські вибори з мінімумом порушень і конфліктів. У разі масштабних порушень проблеми будуть не тільки в зовнішніх, але і у внутрішньополітичних відносинах. Якщо Захід побачить, що вибори пройшли нормально, що опозиція мала на них певний успіх, то й без вирішення ситуації Тимошенко це вже буде позитивний сигнал для Європи.
А у відносинах з Росією краще визначатися після виборів там нового президента. І хоч варіантів у сусідів небагато, зі зміною глави держави риторика на адресу України може все ж змінитися і стати не такою войовничою. Особливо в світлі того, що Україна для них - один з найбільш важливих партнерів у сфері енергетики.
Варто також подумати і про те, як ми можемо відстоювати свої інтереси за договором на постачання газу, укладеним в 2009 році, в Стокгольмському арбітражі. Це справа довга і непроста. Але її вирішення може посилити наші позиції в переговорах з росіянами.
Та й з МС доведеться так чи інакше шукати баланс відносин. Зрозуміло, не в плані "вступати не вступати", а в плані визначення економічних відносин, оскільки він залишається одним з наших найголовніших торговельних партнерів. Поспішати в цьому напрямку необов'язково, але домовлятися потрібно. Як і потрібно розглядати будь-які інші варіанти взаємовигідного партнерства. Цього року, наприклад, відкривається дуже цікава можливість співпраці у зв'язку з будівництвом навколо Чорного моря кільцевої дороги. Незважаючи на згоду Туреччини на будівництво Південного потоку, яку вона дала буквально через кілька днів після дружнього візиту до їхньої країни нашого президента, діватися від неї нам нікуди, вона стає регіональним лідером.
А політичний консультант Володимир Цибулько пропонує Україні поборотися за участь у такому об'єднанні як БРІКС: на його думку, місце Росії в цьому союзі може незабаром виявитися вакантним, а у нашої країни є хороший заділ співпраці з Бразилією і Індією.
Не міністерством єдиним
Для зовнішньополітичної діяльності зусиль самого Міністерства закордонних справ недостатньо. У структурі виконавчої влади поки не визначено місце громадського сектору. Громадський тиск або соціальний діалог українських організацій у низці країн, які працювали б з земляцтвами або посольствами в рамках культурних ініціатив - це потужний інструмент. Він може не тільки формувати думку, а й чинити тиск на політиків як виборець. Або не чинити, як, наприклад, в листопаді минулого року у Франції, коли не пройшов законопроект про визнання українського Голодомору геноцидом українського народу...
Наталія Кондратьєва
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
