3552
Яременко: Заощадження краще зберігати в різних валютах
— Валюта
Під впливом світової економічної лавини фінансове здоров'я України здорово похитнулося. Знизився рівень ліквідності банківського сектора, штучним шляхом стримувався курс гривні, що призвело до інших проблем. Про сформовану ситуацію та економічні біди загальнодержавного значення "Обозревателю" розповів Сергій Яременко, екс-заступник голови Нацбанку України.
- Як ви загалом оцінюєте роботу НБУ в 2011 році?
- Роботу НБУ в 2011 році можна оцінити негативно, і для цього є підстави. Жорстка монетарна політика, а простіше - грошовий голод, що проводиться НБУ, з метою обмеження зростання інфляції, а також утримання курсу в оголошених межах, завдала незрівнянно більших збитків економіці, ніж, можливо, досягнення поставлених цілей. Необхідно зазначити, що досягнення цих цілей неможливо за допомогою монетарних інструментів у контексті процесів, що відбуваються у світовій економіці. Але те, що це завдає величезної шкоди зростанню реального сектора - це безсумнівно.
Як результат - оголошене економічне зростання не компенсувало того падіння, яке було в 2008-2009 роках. Подолати ж втрачені можливості в цьому році, передбачаючи розвиток подій у світовій економіці, в рамках того ж підходу буде неможливо.
На мій погляд, Нацбанк вже бачить порочність того курсу, що він проводить, але будучи заручником моделі, закладеної в меморандумі з МВФ, відступити від неї не може. І я не бачу передумов у керівництва Центробанку для зміни політики Нацбанку.
Ще раз зазначу, що і цілі зниження інфляції, і втримання курсу, не можуть бути досягнуті жорсткою монетарною політикою. Більше того, істотне ослаблення національної економіки закладає великі ризики курсової стабільності, і продукує зростання інфляції через непомірно високі ставки на кредити, що залучаються реальним сектором. А найбільш прикрим є те, що кореляція таких комбінацій очевидна. Для всіх, але не для НБУ.
Неконкурентність національного виробника виражається у величезному зростанні від’ємного торговельного сальдо і, в умовах відсутності потоків капіталу, - нестачі валюти для обслуговування зовнішніх зобов'язань.
Удвічі прикро й те, що "носії" принципів монетаризму - США і Європа - в умовах спаду економіки роблять абсолютно протилежні речі: вдаючись до неприкритої емісії і заявляючи при цьому, що робитися ця емісія буде до тих пір, поки не настане пожвавлення економіки.
Тобто, зростання безпосередньо пов'язують з доступністю кредитів, з кількістю грошей, а ця доступність кредиту - практично нульова ціна.
Таким чином, ми не можемо сказати, що політика НБУ була адекватною в економічній ситуації як в країні, так і в світлі процесів світової економіки.
- Як, на ваш погляд, розвиватиметься політика НБУ в 2012 році?
- Я не бачу причин для зміни позицій НБУ в поточному році. Бо не поставлена під сумнів діюча модель. І під моделлю я розумію ті функції, методи і принципи, які використовує Нацбанк.
На сьогодні вони викладені в меморандумі, і базуються на парадигмі монетаризму, що активно впроваджується у світі протягом останніх 30 років.
Спроби критики за цей час не приносили успіху, й інакомислення було викоренено в усіх країнах. У пострадянських країнах це тим більше було неможливо, з простої причини - будь-яка критика прирівнювалася до комуністичних поглядів.
І тільки сьогодні, у зв'язку з тими процесами, які відбуваються у світовій фінансовій системі, є можливість переглянути ті міфи і мантри, які підносилися у вигляді непорушних законів. Але відбувається це, передусім, в науковому середовищі, а у виконавчих органах це відбувається набагато пізніше.
Керівництво національних банків невеликих країн, а тим більше - пострадянських, приймало цю доктрину як догму, і тому власної думки ніколи не мало. І, щоб змінити позицію чи виробити власний підхід, має статися щось надзвичайне. Такий поштовх може бути тільки ззовні, оскільки в своїй вітчизні пророків немає.
На сьогоднішній день ми і підійшли до того порогу, коли внутрішня монетарна політика НБУ буде визначатися глибиною тих процесів, які сьогодні відбуваються в Європі, США і в світі в цілому. Але навіть спостерігаючи кризу старої моделі, ми не бачимо спроб, в усякому разі - в НБУ, переосмислити існуючі підходи, оскільки, треба перед цим зізнатися, що попередня модель була неспроможною. Я не вважаю, що це відбудеться в 2012 році.
- Відомо, що Україна планує розраховуватися за російський газ в рублях. Багато експертів вже встигли оцінити ці плани негативно. Як би ви оцінили таку задумку?
- Для того, щоб відповісти на ці запитання, необхідно розуміти мету. Ми чули тільки заяви. Але важливо знати, що зміни розрахунків переслідує відхід від розрахунків у доларах через його можливий крах і заміну як платіжного засобу в зовнішній торгівлі. Або ж, у зв'язку з цим, ми сподіваємося отримати кредитування від Росії в рублях і піти від допомоги МВФ. Або ж це зменшення тиску на внутрішній ринок долара у зв'язку з переходом в торгівлі з Росією на рублі, що дійсно складає більше 35%.
Якщо ж брати розрахунки тільки за газ, то технологічно вирішення такої проблеми дуже складне, тому що це локальне завдання вимагає перебудови ринку в цілому. І я б сказав, що воно вимагає запровадження розрахунків в нацвалюті всієї торгівлі між Україною і Росією. Тому що розрахунки за газ у російських рублях - це фрагмент розрахунків між двома країнами в нацвалюті.
Вони не можуть бути впроваджені в рамках існуючого механізму розрахунків з кількох причин. Перш за все, в рамках декрету про валютне регулювання, ми бачимо, що суб'єкт торгівлі має право вибирати валюту платежу. Це вимагає зміни декрету, що регламентує торгівлю саме з Росією в національних валютах.
Виникає багато суперечливих завдань між ліберальною моделлю валютного ринку (і в цілому валютного законодавства) і бюрократичними процедурами, що неминуче виникають, для вирішення таких міждержавних завдань. У будь-якому випадку виникає закономірний конфлікт між адміністративними методами і ліберальними підходами, знову виникає питання про співвідношення ринку і держави в економіці.
До речі, нерозуміння цього і призводить до всіх невдач і рішень, що заперечують одне одного, в будівництві української економіки. Якщо ж уряд вважає, що рублі дістануться задарма, то це помилка.
- Нещодавно з'явилася інформація про те, що в української влади є плани про розрахунок за китайські товари в юанях. Згідно з однією з версій, для цього НБУ буде необхідно перевести частину своїх золотовалютних резервів у національну китайську валюту, що в підсумку повинно допомогти акумулювати товарооборотні кошти між Україною і Китаєм. Як це, на ваш погляд, вплине на українську економіку? І чи доцільні подібні заходи з урахуванням того, що китайський юань є частково конвертованою валютою?
- Це питання подібне до російського. Послідовність появи таких ініціатив говорить про наше мавпування. Тому що ми робимо заяви, не розуміючи мети. Якщо ж дивитися на те, чому це проводять інші країни, то там очевидно проступає якась закономірність - або це відбувається в рамках якогось економічного союзу, або однієї країни, як економічного лідера, сьогодні це Китай.
Але введення розрахунків в юанях більше змушують робити наші партнери, попереджаючи можливі кризи американського долара. Китай не скасував часткову конвертованість і дуже обережно йде по розгляду можливих ризиків, але не відмовляючись від втягування в свою орбіту країн-партнерів.
Але механізм взаємної торгівлі також складний, він вимагає домовленостей на рівні центральних банків і урядів, а головне - розв'язання конфлікту між ліберальними принципами курсоутворення і принципами фіксації взаємного курсу валют і адміністративних механізмів його втримання. Якщо говорити про Китай, то головною трудністю в цьому механізмі буде незбалансованість нашого торгового обладнання.
- Відомо, що Україна в минулому році боролася за отримання чергового траншу від МВФ. Подія сильно обговорювалася в пресі, особливо у зв'язку із заявами прем'єр-міністра України Миколи Азарова про те, що подальша співпраця нам зовсім не потрібна. Так, все-таки, як ви вважаєте, чи потрібен країні новий транш від МВФ і підвищення цін на газ для населення (адже це одна з вимог для кредиту) або можна буде обійтися без нього?
- Ситуація, в яку потрапила Україна, передбачувана і тому складна. Виникнення її, знову ж таки, показує суперечливість нашої влади навіть протягом декількох років. Ера Ющенка характеризувалася гіперліберальними підходами, тому питань про необхідність зовнішніх кредитів не те, що не стояло, а вважалося поганим тоном їх не отримувати. Більше того, саме тоді монетарна політика, політика зовнішніх запозичень, не тільки від МВФ, набула розгнузданих масштабів. І непогрішність моделі закріпленої в документах з МВФ не піддавалася жодній критиці, а, мало того, пропагувалася як панацея від всіх бід.
І це я нагадую тому, що був зроблений найголовніший крок - ми увійшли в тісні відносини з МВФ, взявши кілька траншів і виконуючи їх установки. Головне - увійти в тісні відносини з кредитором. Тому відповідь на запитання про те, можна чи не можна, потрібна чи не потрібна співпраця з МВФ - буде залежати від того, спочатку ми знаходимося цього процесу чи наприкінці.
В рамках тієї моделі розвитку, яку прийняла для себе Україна, а також взятих на себе боргових зобов'язань, говорити про необхідність припинення співробітництва було б наївно і неправильно. Ми не маємо тих ресурсів, щоб відкупитися від зобов'язань хоча б за меморандумом, які дали б нам самостійність.
Але найсмішніше те, що отримавши таку самостійність, НБУ і Кабмін, не знали б, як можна поводити себе інакше. Крім того, на деяких прикладах і останній з них - приклад Угорщини, який показує, що ініціатива дуже навіть карна. Всього лише незначні зміни в Конституції про статус національного банку призвели до гніву Європарламенту і такої фінансової ізоляції, що змусило президента пообіцяти все повернути на місце.
Ніхто ще не відмовився від непорушності принципів світової фінансової системи і ролі периферійних економік в ній. Тому відмова від співпраці з МВФ вимагає не тільки фінансових ресурсів, але і власного розуміння моделі подальшого економічного розвитку та наявність волі у політиків.
Висновок: в даний момент Україна буде змушена виконувати умови МВФ, тому що вона слабне, виконуючи їхню програму. Несприятлива обстановка для зовнішніх запозичень та інвестицій ще більше зменшує шанси на відмову від виконання умов МВФ.
- Нацбанк недавно запустив виробництво золотих інвестмонет, а незабаром планує і видобуток золота. Багато експертів вже встигли заявити, що такі дії здатні зруйнувати ринок золотих злитків. Чи так це?
- Не тільки мені незрозуміла мета цього проекту, і чому він інвест? Україні необхідні інвестиції в економіку, а інвестмонети передбачають інвестиції населення, як альтернативу валютним та іншим внескам. Але це передбачає зменшення грошової маси і вилучення внесків у національній валюті і тому реально зниження фінансової системи, як сектора, що генерує гроші для інвестицій.
З моєї точки зору, даний інвестпроект передбачає саме зниження інвестицій в реальну економіку і збільшення інвестицій під подушкою.
З яких це пір НБУ дбає про вкладників? Це ж Нацбанк, це не його функції. Цим повинні займатися комерційні банки. Справа в тому, що керівництво Нацбанку сформовано з працівників комерційних банків, тому бізнес-проекти у них на першому місці, а не завдання макроекономіки.
НБУ видобутком золота не повинен займатися. А стати золотодобувною країною в України і поготів не вийде - не ті у нас запаси. Валютне законодавство України не може бути ідентичним валютному законодавству золотодобувної країни.
- До теми про інвестиції, зараз дуже багато розмов про те, в чому ж краще зберігати заощадження. Хтось радить у золоті, хтось - у гривні, хтось - навіть в юанях або іншій стабільній валюті. А як вважаєте ви?
- Жоден експерт сьогодні не зможе дати точну відповідь на це запитання. Ще два роки тому долар вважався найбільш надійним засобом заощадження. Долар кращий від золота. В Україні й інша ВКВ не викликала питань. Після кризи 2008 року, віра у фінансові інструменти, а також в долар в світі, похитнулася.
Більше того, сьогодні становище таке, що йде явне суперництво "долар-євро". Йде конкретна боротьба за виживання між основними валютами, а на горизонті з'являється третя - китайський юань. Але це все незвичні інструменти не тільки для нашого населення, а й в усьому світі.
Тобто ми бачимо, що дуже просте правило заробити, перетворити на валюту і покласти на рахунок у банк. Якщо це було б єдино правильним, то сьогодні вибір розширився золотом і національною валютою.
В силу причин, викладених вище, гривня, як бачимо, залежить від політичних процесів більше, ніж від економічних. І тому не може зіграти роль притулку відносно того ж долара і євро, які все більше наближаються до можливого краху.
Експерти, які дають поради щодо збереження кошика в 3-х або 4-х складових (євро, долар, гривня і золото), по-чесному, просто вгадують найкращу ймовірність, розкладаючи ризики по різних кошиках.
За матеріалами: Обозреватель
Поділитися новиною
