9119
Бермудський трикутник для Президента
Розраховуючи на дві президентські каденції, Віктор Янукович примудрився загнати себе в глухий кут, навіть не дійшовши до середини першої. Три ключові напрямки - реформи, газове питання і нейтралізація опонентів - здатні помножити на нуль залишки його рейтингу.
Рапортувати про успіхи масштабної модернізації країни, які помітні тільки з вікон владних кабінетів, стає з кожним днем все складніше. Невипадково на недавньому засіданні Комітету з економічних реформ Президент не став підбивати підсумки виконання плану реформування в минулому році. Як відомо, станом на листопад програма перетворень була реалізована лише наполовину, а за останні два місяці особливих реформаторських проривів не відбулося. Переписування виборчого законодавства не рахується, до реформ, що не проводилися 20 років, його не віднесеш. Сприятливий час для прийняття болючих для простих українців рішень втрачено. Переводити країну з діагностичного "відділення", де її протримали цілі два роки, в хірургічне напередодні парламентських виборів для влади рівносильно політичному самогубству. Виборці, які так і не дочекалися покращення життя вчора, абсолютно не готові терпіти значне його погіршення завтра.
Виходу з замкненого реформаторського кола, схоже, немає. Без радикальних і непопулярних заходів ні про який рух вперед не може бути й мови, але отриманий Віктором Януковичем в 2010-му році кредит довіри на їх проведення вже розтрачений по дрібницях. Спроби глави держави, що володіє всією повнотою влади, скинути тягар відповідальності на членів уряду виглядають, щонайменше, комічно. До того ж "виявляти" непрофесіоналів у складі Кабміну, сформованого за принципом "кожній хорошій людині по посаді", непросто, а йти за власним бажанням вони рішуче не хочуть. Федір Ярошенко - виняток з правила, що, радше, підтверджує це правило.
Відмовитися від іміджу реформатора Президент не готовий, але правдоподібно імітувати перетворення не виходить.
Негативні наслідки від нездатності добитися зниження ціни на російський газ проявляться ще швидше. Судячи з інформаційних атак "Газпрому", керівництву України не варто чекати "подарунка під ялинку" навіть до нового року за китайським календарем. Боязкі побажання українських переговірників стабільно вщент розбиваються об стіну претензій газового монополіста, який апелює до чинного контракту. І якщо прагнення Кремля розв'язати "маленьку переможну війну", хай і енергетичну, напередодні березневих виборів очевидно, то готовність Банкової оперативно і дешево здати вітчизняну ГТС поки під питанням. Принаймні, зняття заборони на приватизацію "труби" не педалюється. При цьому альтернативи пошуку компромісу з "Газпромом" у керівництва України немає. Байдуже ставлення Євросоюзу до закликів стати третім у газотранспортному консорціумі укупі з непідйомною для української економіки новою ціною на газ практично не залишають простору для маневру.
У сформованих умовах "газова головоломка" для нинішньої влади перетворилася на міну уповільненої дії, яка виконає свою руйнівну місію за будь-яких умов. Можливості бюджету не дозволять утримувати ціну на газ для населення на колишньому рівні, що загрожує соціальним вибухом. При цьому здешевлення російського блакитного палива в обмін на частину ГТС загрожує губернізацією України та можливими судовими неприємностями, які нинішні опозиціонери щедро обіцяють представникам влади після свого повернення на політичний Олімп.
Надмірна старанність в зачистці опозиційного поля вже дала негативний результат у вигляді заморожування відносин з Євросоюзом і падіння популярності партії влади всередині країни. І цей процес необоротний. У той час як закордонні захисники опозиційних лідерів, що знаходяться за ґратами, настійно рекомендують українському керівництву забезпечити їх участь у майбутніх парламентських виборах, служителі вітчизняної Феміди не залишають їм для цього ні найменшого шансу. Судячи з шоу, що набирає обертів, навколо того, що відбувається в Качанівській колонії, на Банковій сурмити відбій не мають наміру. У свою чергу у лідерів ЄС, як показав грудневий саміт, ліміт авансів для команди Януковича вичерпаний. Потепління у відносинах раніше поствиборчої осені не прогнозують навіть єврооптимісти.
Рано чи пізно своє слово у справах опозиціонерів скаже Європейський суд з прав людини, і в його вердикті на користь обвинувачених мало хто сумнівається. До тих пір влада змушена буде битися з їх захисниками на зовнішніх і внутрішніх рубежах. І якщо проти вітчизняних опозиціонерів-"партизан", що написали на своїх прапорах "Юлі - волю!", у разі потреби можна буде провести "каральні операції", то аргументів для пошуку взаєморозуміння з закордонними адвокатами противників режиму у владної команди практично немає.
Наталія Гейчук
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
