601
Від початку правосудні вибори
— Казна та Політика
У світлі прийдешніх парламентських виборів все більшу увагу починають привертати адмінсуди - саме в їх юрисдикції перебуває вирішення ключових виборчих суперечок. І відправною точкою для розуміння суті та реального стану справ в адмінсудах стає фактично відповідь на запитання: яким чином вони із судів для захисту прав громадян проти влади перетворилися на суди для захисту прав влади проти будь-кого. Але в будь-якому випадку вже сьогодні не викликають жодних сумнівів як роль, відведена адмінюстиції на парламентських виборах-2012, так і якість виконання цієї ролі
В останні роки стала практично традицією все більш активна участь судів як у проведенні різнорівневих виборчих кампаній, так і в підбитті підсумків будь-яких виборів. Не менш традиційним стало і те, що ключові виборчі суперечки (в тому числі в рамках загальнонаціональних виборів) підсудні порівняно невеликій вертикалі адмінсудів. Для розуміння сучасної ролі адмінсудів у виборчому процесі досить, мабуть, згадати ті пристрасті та емоції, які на президентських виборах-2010 кипіли і навколо ключових адмінсудів, і навколо їх керівників.
Важливо, що адмінсуди - наймолодша судова вертикаль в Україні. Фактично вона почала функціонувати тільки в 2005 р., а активний період її становлення і зовсім припав на 2007-2008 р..
Не менш важливо і те, що теоретична мета створення адмінюстиції в нашій країні мала вагоме значення для всього українського суспільства і, безумовно, заслуговувала всіляких похвал. Йшлося про створення судів, в яких громадяни могли б захищати свої права і свободи в суперечках з органами влади та їх посадовими особами. Як наслідок, фактично мова йшла навіть про створення не стільки судів, скільки потужного механізму громадського контролю за діями органів влади на всіх рівнях. З цією метою адмінсуди отримали спеціальні повноваження, яких немає в інших судових вертикалей. Досить згадати хоча б про презумпцію винності - в рамках адміністративного процесу не громадяни, а саме представники влади повинні доводити свою невинність.
Але, як це часто траплялося, теорія не витримала лобового зіткнення з суворими українськими реаліями. Що зі своїх нових судових можливостей зможуть отримати прості громадяни, стало гранично чітко зрозуміло, коли ці самі громадяни почали з року в рік вигравати сотні тисяч соціальних справ проти держави, але з цього фактично нічого не отримували.
Щоправда, зовсім інша ситуація стала спостерігатися в середовищі керівної верхівки адмінсудів, а також у середовищі впливових політиків, чиновників і бізнесменів. У цих колах досить швидко зметикували, якого роду суперечки підсудні адмінюстиції (податки, вибори, акти органів влади всіх рівнів, кадрові питання аж до найвищих державних посад, приватизація, земля, нерухомість тощо). І в цих же колах не менш швидко зметикували, якого роду вигоди і в яких саме обсягах можна виростити на настільки родючому ґрунті. Після цього доля і майбутнє адмінсудів, здається, стали вельми прогнозованими - адмінюстиція почала нагальну трансформацію із судів для захисту прав громадян проти влади до судів для захисту прав влади проти всіх.
Цьому процесу сприяла і нечисленність адмінсудів. Сьогодні їх в Україні створено рівно чотири десятки - включаючи всі апеляційні адмінсуди і Вищий адмінсуд (ВАСУ). І мати справу з такою кількістю судів, природно, набагато практичніше, вигідніше й легше, ніж з сімома сотнями судів загальної юрисдикції. Все це логічно призвело до ситуації, коли адмінсуди стали одними з найбільш впливових судів в країні і, як наслідок, пристрасно бажаним місцем роботи для багатьох дітей своїх батьків.
Фінальний акорд, який завершив згадану вище трансформацію адмінсудів, пролунав, по суті, під завісу 2011 р. У той час неодноразово писали про законодавчу ініціативу діючої влади (законопроект № 8736, автор - регіонал Сергій Ківалов), яка фактично забезпечила розширені (якщо не безмежні) можливості влади щодо захисту своїх інтересів у судах. А під позови органів державної податкової служби був фактично виписаний спеціальних розділ у Кодексі адмінсудочинства.
Тому навряд чи є сенс особливо ламати голову над тим, як саме поведуть себе адмінсуди на майбутніх парламентських виборах і яких саме рішень від них варто очікувати. Є сенс припустити, що в цьому відношенні набагато важливіше вивчати не процеси в системі адмінсудів, а сили, які тримають у своїх руках всі важелі влади в державі. Тим більше, що в 2011 р. з різним ступенем витонченості були замінені керівники двох стовпів вертикалі адмінсудів - Київського апеляційного адмінсуду і ВАСУ.
І напередодні парламентських виборів-2012 крісло голови в даних судах зайняли перевірені люди, що викликають довіру - відповідно, Володимир Маслій та Ігор Темкіжев. Зайве говорити, що саме на ці суди припадуть найбільш серйозні суперечки в рамках майбутньої виборчої кампанії, в тому числі пов'язані з остаточним підбиттям підсумків голосування.
Набагато важливіша інша проблема: як сталося так, що українські громадяни в короткі терміни випустили зі своїх рук серйозний важіль контролю за діями влади? Більше того, як взагалі могла утворитися парадоксальна ситуація, коли даний важіль і зовсім перетворився на інструмент влади з досягнення різних вигод і цілей? І від відповіді на ці питання майбутнє і перспективи українського суспільства, здається, залежать в набагато більшій мірі, ніж від результату прийдешніх парламентських виборів.
Андрій Уманець
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
