1876
Румунам набрид ЄС?
Міністр закордонних справ Румунії позбувся своєї посади. Причина - образа тих, хто протестує проти реформ в країні. Не тільки урядові нововведення дратують румунів: вони незадоволені і членством країни в Євросоюзі. І в цьому вони в об'єднаній Європі не самотні.
Румунам набридло "покращення"
Лише кілька днів після святкування Різдва минуло в православній Румунії, як в країні спалахнули протести. Починалося все з відставки одного з найбільш популярних в країні політиків - заступника міністра охорони здоров'я Раєда Арафата. Він користується серед румунів заслуженою популярністю - лікар за професією Арафат зміг провести вдалу реформу швидкої медичної допомоги. Проте "дітище" Арафата не довго залишалося недоторканним. Уряд країни схвалив програми жорсткої економії, розроблені Євросоюзом і Міжнародним валютним фондом, які, серед іншого, зачепили і систему охорони здоров'я. На хвилі реформ її вирішили віддати під часткову приватизацію. Зокрема, президентський законопроект передбачав дозвіл приватним компаніям брати участь у наданні послуг швидкої допомоги. Арафат як міг намагався захистити своє дітище і висловив побоювання, що такі реформи погублять досить успішну систему швидкої допомоги, але був грубо і публічно розкритикований президентом країни Траяном Басеску. У результаті, заступник міністра пішов у відставку. А рядові румуни, серед яких Арафат користується популярністю і підтримкою, вийшли на вулиці.
Свою роль зіграло і те, що на хвилі економічної кризи, а також жорсткої економії, що проводиться урядом, дозволити собі платні медичні послуги мало хто може. А от пам'ять про те, що означає "приватизація", що проводиться за допомогою уряду, у румунів залишилася з 1989 року. Тим більше, в країні високий рівень корупції. І населення не відчуває жодних ілюзій щодо того, як буде реформуватися система охорони здоров'я. Та й сам президент цього не приховує. Вже урізані пільги в лікарняних касах, а крім повної приватизації системи охорони здоров'я на низовому рівні передбачається і приватизація рятувальної служби.
Перші акції протестів були масовими і жорстокими. До мітингувальників приєдналися і футбольні хулігани. Їх поведінка викликала жорстку реакцію з боку поліції. "Під роздачу" потрапили і мирні маніфестанти. У підсумку, на вулиці вийшло ще більше румунів. Через кілька днів після початку акцій протесту Басеску відкликав свій законопроект. Але було занадто пізно. Протести, що почалися 11 січня, захлиснули всю країну. 16 січня на вулиці румунських міст вийшло кілька тисяч людей. Серед інших вимог страйкарів була і відставка президента, авторитарний стиль правління якого вже встиг набриднути рядовим громадянам. Ситуацією спробувала скористатися опозиція, яка заявила про підтримку учасників мітингів. Однак останні не підтримали політиків. Як свідчать акції протестів, румунське суспільство вже не довіряє жодній політсилі.
Реакція румунської влади на протести нагадувала поведінку їх українських колег. Президент свій законопроект відкликав. Але при цьому не забув привселюдно заявити: "Нація не заслуговує своїх лідерів". А соратник Басеску по партії, парламентарій Юліан Урбан назвав протестувальників "хробаками, які заслужили свою участь". І це при тому, що в останні два роки жити рядовим румунам ставало важче: зарплати держслужбовцям урізали на чверть, пенсії - заморозили. При цьому, постійно підвищувалися податки. Учасники акцій протестів жваво відреагували на слова президента і його прихильників. На вулицях почали вимагати відставки Басеску. Серед плакатів з'явилися нагадування президенту про долю Ніколае Чаушеску. А труну з написом "Басеску", що з'явилася 16 січня на демонстрації в Бухаресті, зустріли гулом схвалення. До влади стало доходити, що повторення 89 року не такий вже й неймовірний сценарій. У підсумку, жорстко стримали міністра закордонних справ Теодора Баконсі, який назвав протестуючих і опозиціонерів "неробами, озброєними дезінформацією, пропагандою ненависті", "силами минулого", що заважають створенню "проекту нової Румунії". Його відправили у відставку. Але румун це не заспокоїло.
Характерно, що так "лихоманить" не саму Румунію. Угорщина - країна, історія відносин якої з Румунією сповнена протиріч і взаємних претензій, теж виявилася охопленою протестами. Причина та ж - невдоволення реформами, які вимагає ЄС. Угорські націоналісти на одному з мітингів спалили прапор ЄС. Євросоюз перестає бути для східноєвропейських держав привабливим. Навіть прийнята 23 січня до складу ЄС Хорватія не така єдина в своєму бажанні стати членом об'єднаної Європи.
Ніби Європа, і ніби ні
Реформи в Румунії були необхідні. Бажаючи уникнути соціальних потрясінь, політики цієї держави до останнього часу відтягували перетворення. Зрештою, це болісно "гукнулося" румунській економіці. Для її порятунку і вирішено було залучити кошти МВФ. Але транші фонду даються під реформи, які досить болючі, тим більше, для і так досить небагатого румунського суспільства. Крім того, на Румунію насідає ЄС, зі своїми вимогами щодо економічної політики. Після того, як криза в Греції поставила саму ідею об'єднаної Європи під питання, а європейську валюту - за крок від краху, в Брюсселі стали дуже прискіпливо ставитися до членів ЄС, навіть якщо ті і не входять до єврозони.
У той же час, рядові румуни дивуються: яка користь від ЄС? Адже їхню країну до цих пір не пускають в шенгенську зону. При цьому, деякі європейські держави навіть заступаються за Румунію. Ця країна і Болгарія відповідають всім вимогам, що пред'являються країнам ЄС, які бажають приєднатися до Шенгенського простору, заявила 12 січня влада Данії, що головує в Євросоюзі. "Румунія і Болгарія виконали всі вимоги для того, щоб приєднатися до Шенгенської зони", - сказав міністр юстиції та внутрішніх справ Данії Мортен Бедсков. Разом з тим, міністр визнав, що Нідерланди і Фінляндія поки виступають проти приєднання Румунії та Болгарії до Шенгенського простору. "Данія буде шукати рішення, яке підійде всім сторонам", - зазначив Бедсков. Що характерно - за румунів заступається Данія, а старий союзник, з яким Румунію пов'язують не стільки історичні відносини, скільки капітали - Франція - мовчить. Більше того, президент цієї країни - Ніколя Саркозі вже висилав румунських громадян зі своєї країни. У той же час, перед очима румунів маячить приклад Греції. Виходить, що ЄС для одних - це відкриті кордони і практично необмежена фінансова допомога, а для інших - роль парії, вигнанця і політика жорсткої економії. Роздратування пересічних громадян політиками посилюється від того, що однією з причин подібних обмежень з боку ЄС є високий рівень корупції в країні, але в той же час румунських політиків досить тепло приймають у Брюсселі. Все частіше задається питання: "А чи так потрібна така Європа Румунії?".
У своєму євроскептицизмі румуни не самотні. Хорватія, країна, яка увійшла 23 січня до ЄС, цю дату не сильно святкувала. Адже значна частина хорватів проти членства їхньої Батьківщини в Євросоюзі. Практично одночасно з румунськими протестами проходили і протести хорватські. Правда, в слов'янській державі люди вийшли на мітинги, в першу чергу, не стільки проти економічної політики уряду, скільки проти самого членства країни в ЄС. 15 січня тисячі хорватів опинилися на вулицях міст з плакатами "Я люблю Хорватію" і "Скажи "Ні!" ЄС!". Вони вимагали скасувати референдум про вступ до ЄС, який запланували на 22 січня. За словами одного з лідерів антиєвропейського руху Деана Голубича, найбільше демонстранти побоюються, що зі вступом до ЄС Хорватія не тільки не отримає економічної вигоди, але і втратить свою національну ідентичність і самобутність. У той же день проходили і мітинги прихильників союзу, які вважають, що входження Хорватії до ЄС допоможе вирішити економічні проблеми країни. Питання про те, чи буде ЄС і без того обтяжений кризою, вливати гроші в Хорватію, прихильники об'єднання собі не задають. За день до референдуму хорвати вийшли на вулиці Загреба. Цей мітинг противників ЄС, які вважають, що одночасно з членством в Євросоюзі Хорватія втратить суверенітет, і буде обслуговувати інтереси великого бізнесу і політичних еліт, закінчився зіткненнями з поліцією. А 22 січня більшість хорватів все ж підтримала входження країни в Євросоюз. Але чи не розчаруються вони у своєму виборі? Адже і румуни спочатку дуже раділи приєднанню до "об'єднаної європейської сім'ї".
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною