1783
Українська ГТС як подарунок до майбутніх виборів
— Енергетика
Наближається 15 січня - саме після цієї дати планувалося відновити українсько-російські газові переговори. Їх попередній раунд був безрезультатним, але при цьому продемонстрував непохитність Кремля, як втім, і Києва. Одних контракт влаштовує повністю (що цілком логічно), інших - категорично ні (що теж цілком логічно). Сторони невпинно повторюють, що для кожної з них здача національних інтересів неприйнятна. Тупикова ситуація вуалюється традиційною фразою - йде конструктивний і продуктивний діалог, все в пошуках компромісу. Він, як відомо, полягає в повному виконанні Києвом вимог Москви. І діалог триває...
Як і раніше, він періодично переходить нібито в конфлікт. Його навіть нагнітають, що зараз і відбувається. Але, незважаючи на титанічну працю двох "протиборчих" команд в плані підтримки інтриги, все виглядає таким чином: "сірі кардинали" переговорного процесу, які сидять явно не за круглим столом, все ніяк не можуть розібратися у дивідендах, а деякі з них вважають чужі апетити непомірними. Ось коли остаточно роздерибанять "дружній проект", ось тоді й винесуть вердикт: почім буде газ для України, вірніше, для того, що від неї залишиться. Адже ГТС, яка поставлена на кон, - не просто транзит і поставки блакитного палива, це - "чарівна паличка" мега-впливу на економіку України. Судячи з останніх вчинків наших верхів, вони втрачати владу не хочуть. Будемо сподіватися, особливо з урахуванням виборів...
Про те, що газовий переговорний процес іде за прислів'ям "милі сваряться - тільки тішаться", свідчать такі факти.
28 грудня минулого року міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко заявив, що з 1 січня 2012 року Україна майже вдвічі скоротить обсяги закупівлі російського газу, що викликано зростанням його вартості. "Ми попередили російських партнерів, що таку ціну на газ наша економіка не витримує, і ми будемо переходити на власні енергетичні ресурси, - сказав міністр. - Ми подали заявку на 27 млрд. кубометрів газу, і з 1 січня ми починаємо відбирати газ згідно з цією заявкою".
При цьому, за словами Бойка, як заміну російському газу Україна планує використовувати вугілля, видобуток якого в 2011 році досяг рекордних показників - 81 млн. тонн.
А вже 11 січня поточного року (зауважте, тільки після перенесення Верховною Радою розгляду закону про право здачі в оренду ГТС, що передбачає сценарій Кремля, а не навздогін грудневій заяві Бойка), голова "Газпрому" Олексій Міллер під час зустрічі з Президентом Росії Дмитром Медведєвим заявив, що українська сторона мала домовитися з РФ про зниження обсягів закупівлі газу за півроку до настання контрактного періоду.
Тобто, ми нахабно брешемо? Але "Нафтогаз" запевняє, що завчасно попередив "Газпром" про скорочення обсягів закупівлі газу, причому все робилося відповідно до контракту. У визначені ним терміни "Нафтогаз" направив на адресу "Газпрому" близько десяти листів з проханням погодити поставки газу.
Однак, за словами офіційного представника "Газпрому" Сергія Купріянова, "ніякі документи про зміну обсягів поставки російського газу в Україну не підписувалися. При цьому особливо хотілося б підкреслити, що питання про зменшення обсягів на численних переговорах про зниження з 2012 року ціни на російський газ українською стороною не порушувалося взагалі".
Причому ціна питання - 25 млрд куб. м газу (Україна має намір скоротити закупівлю з 52 до 27 млрд куб. м). У повідомленні "Газпрому" наголошується, що контракт купівлі-продажу газу в 2009-2019 роках можливості зміни обсягів закупівлі газу в односторонньому порядку не передбачає. В "Газпромі" також підкреслюють, що зміна річних контрактних обсягів поставок газу не може перевищувати 20%.
Бачимо конфлікт. Але, судячи із заяви Д.Медведєва, він буде вирішуватися "в цивілізованому порядку". Президент РФ підкреслив, що, "в будь-якому випадку у Росії є надійна контрактна основа для того, щоб працювати і далі з українськими партнерами, одночасно продовжуючи дискусії щодо майбутньої газової співпраці".
Що таке "газове співробітництво"? Це - поглинання "Нафтогазу", передача в управління ГТС (зараз також дискутується питання її ціни, і є маса запитань до непослідовних заяв обох сторін), а також реалізація раніше заявлених "спільних" проектів, які досі гальмуються (розробка Чорноморського шельфу, авіазлиття, "спільне" кораблебудування і т.д.), що само собою передбачає повне "приборкання" української економіки. А що таке "цивілізований метод"?
Як зазначає президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук, "цивілізований метод, швидше за все, - суд. Дедалі частіше стали з'являтися заяви як з одного, так і з іншого боку, що питання може вирішитися в судовому порядку. Мабуть, таким чином сторони не лякають, а "мотивують" один одного. Цілком ймовірно, компроміс ніяк не знаходиться. Можна сказати, що переговори практично зайшли в глухий кут. Росіяни борються за ГТС, тому запросили непомірну ціну за газ. Але, схоже, нарешті українська сторона усвідомила, що якщо вона віддасть газотранспортну систему, то стане нецікавою для росіян і в будь-яких інших питаннях, тому що нічого особливо цінного більше у неї не залишиться. А ось Росія отримає можливість через контроль ГТС управляти внутрішнім ринком України, тобто вплив її буде безмежний. Дуже яскравий приклад - Білорусь: віддав 50% (Бєлтрансгазу - ред.) - значить, все віддав. І на Євросоюз сподіватися годі. У газовому українсько-російському питанні він відійшов убік, не хоче брати участі в даному процесі. Від нас дуже довго чекали конкретики".
Що стосується можливості переходу нинішнього конфлікту в розряд війни, яку Україна вже проходила, то, на думку експерта, "до цього не дійде, тому що Росія пам'ятає досвід минулої конфронтації, вона більше втратила і зробила висновки. Приміром, так активно, як після газової війни, ніколи Європа не приділяла увагу газовій альтернативі".
"В одному питанні українську владу можна вітати. Торік "Нафтогаз" закупив газ в ПСГ за найнижчою в плані можливої ціною, зараз він максимально використовується. Але що робити далі? Думаю, це буде головною мотивацією для переговорів. Але після 15 січня, швидше за все, ніякої конкретики не буде. Буде чергова "словесна" розминка. Здається, українська влада нарешті зрозуміла, що віддавати ГТС не можна, щоб не залишитися біля розбитого корита", - підсумував експерт.
Керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар вважає, що "цивілізований метод" рішення нинішнього газового конфлікту передбачає використання Росією контрактного становища, що передбачає оплату за невибрані обсяги газу. Тобто, йти за основним контрактним принципом - "купуй або плати".
Експерт зазначає, що заяви російської сторони з приводу відбору газу пішли із запізненням, тому що "Москву контракт повністю влаштовує, наявність асиметричних положень щодо України теж, тому вони не поспішають реагувати на те, хто і що сказав. Цим пояснюється пауза. Вони виходять з того, що рано чи пізно - прибіжить. Зараз росіяни трохи занервували, адже "фрукт" під назвою ГТС вже практично був у їхніх руках. І раптом ситуація починає змінюватися не в кращий для них бік, особливо після перенесення Верховною Радою розгляду закону про ГТС. Відштовхуючись звідси, і пішла реакція. Оскільки, до 15 січня вони вже були готові приймати газову капітуляцію.
Коли Міллер каже, що "нам нічого не запропонували", то він має на увазі, що не запропонували те, що вони спочатку вимагали. По суті, поглинання "Газпромом" українського "Нафтогазу". І не важливо, як це буде відбуватися - через СП, через консорціум, в кінцевому рахунку - поглинання за прикладом Білорусі. А тепер вони бачать, що необхідний для них сценарій, як мінімум, відсувається. Москва розраховує на те, що до президентських виборів українська сторона піднесе довгоочікуваний подарунок. Результат виборів у Росії і так очевидний, але така підстраховочка - тріумфальний хід. Усередині Росії є проблеми, а тут продемонструють, як потужно збирається в кулак пострадянський простір шляхом скупки енергетичних активів, інфраструктури. Думаю, ключовий момент (розв'язка переговорів) пов'язаний з тим, коли визначаться офіційні сторони, а під ними треба розуміти не стільки тих, хто безпосередньо бере участь у процесі, скільки тих, хто знаходиться в тіні, але має прямий інтерес і вплив, уявлення про те, хто повинен "стригти купони". В даний момент на рівні олігархічних угруповань не вдається узгодити розподіл часток, дивідендів від цієї мега-опції, якщо вона буде реалізована.
Кожен з них оцінює свою "заслугу" максимально. Саме це і лежить в основі, а не те, у що одягаються переговори - розбіжність інтересів, взаємні звинувачення, декларації та інше. Тобто, нам демонструють чергову перепалку, йде своєрідна гра акторів за заздалегідь узгодженим сценарієм, щоб показати певне загострення пристрастей, тоді перемога стане більш вагомою в очах російських виборців.
Але тут є один серйозний прорахунок росіян - вибори в цьому році і в Україні, нехай не президентські, але все ж парламентські. Сценарій може зірватися. Але не тому, що хтось відстоює національні інтереси, просто росіяни проявили нездоровий апетит.
І ще один доволі значущий момент. Лідери організованих політико-олігархічних угрупувань, які контролюють промислові корпорації з великим споживанням природного газу, нарешті усвідомили, що буде з їхніми активами, якщо реалізується навіть у самому м'якому вигляді сценарій "Газпрому". Це означає - "що було вашим, стало нашим". ГТС - не просто газ, це вплив на весь внутрішній ринок. Надія, що тверезий розум переможе, є. Може спрацювати інстинкт самозбереження. Особливо з урахуванням рішення парламенту перенести розгляд закону щодо ГТС.
Існує все ж небезпека перемоги не нашої сторони, адже зовсім різні вагові категорії, а позбавивши себе підтримки ЄС (провал парафування угоди про асоціацію і ЗВТ), українська сторона своє становище посилила. Залишається сподіватися, що спрацює інстинкт самозбереження. Оскільки розраховувати на те, що є якась стратегія і тактика правлячої команди, не доводиться, що показала практика двох років".
Але існує й ще один сценарій. Як подейкують у кулуарах, українська влада дійсно вирішила не здавати газотранспортну систему, щоб не позбутися ролі рульового в країні. Але що робити з ціною газу, яка не під силу для економіки? Потрібно підвищувати тарифи на внутрішньому ринку. Але для цього потрібно підготувати населення. А як? Витримавши певну переговорну процедуру, заявити народу - мовляв, зробили все від нас залежне, але нас в упор не бачать і не чують. Змушені вживати внутрішні заходи. І ми "зрозуміємо". Бог дасть, це нам доведеться зробити після виборів.
Цікаво, так хто ж зробить собі до виборів подарунок у вигляді ГТС - Росія чи Україна?
Олена Бистрицька
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
