4451
Паралельна реальність
— Казна та Політика
На невеликій сцені кінозалу чоловік міцної статури у жилетці і чепурних запонках розповідав про нелегку працю художників, які виконали 18 тис. малюнків до мультфільму "Місто мрії". Це був новий голова Державної податкової служби Олександр Клименко.
30-річний чиновник вперше з'явився на публіці після вступу на посаду на презентації мультика про податки - в ролі конферансьє: дарував квіти артистам і запрошував на сцену ветеранів податкової служби.
Мультфільм вийшов на любителя. Основна ідея: якби всі платили податки, ми жили б у місті Сонця (тобто в "місті мрії"). Ця гіпотеза не знаходить підтримки у економістів. Найбільший експерт по країнах третього світу, перуанський економіст Ернандо де Сото вважає, що таке місто Сонця на практиці виявиться трохи похмурим: без тіньової економіки багато жителів країн третього світу і постсоціалістичних держав помруть з голоду. Але, судячи з захопленої промови Олександра Клименка, він більше схильний довіряти казкарці Людмилі Богдановій (автор сценарію).
Втім, основний меседж, який намагався донести до громадськості новий голова, звучав так: "Основна місія податкової сьогодні - зробити все, щоб податки платилися добровільно". Шкода, що слова в даному випадку розходяться зі справами.
Як справи
А справи йдуть так. Незважаючи на мляву кризу, податківці в 2011-му зробили прорив: тільки в першому півріччі (свіжіших даних поки немає) податкові надходження зросли на 30,7% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року (тут і далі інформація з аналітичної записки ДПСУ про основні статистичні показники за перше півріччя 2011 року - ред.). Підприємства переробної промисловості, наприклад, заплатили податку на прибуток на 122% більше, ніж у першому півріччі 2010-го, оптовики і роздрібні торговці - на 60%. Подібна картина характерна для всіх галузей української економіки. Хоча за даними Держстату, зростання ВВП в жовтні 2011 року порівняно з жовтнем 2010 року склало 7,2%, а зростання промвиробництва - лише 4,7%. У чому секрет успіху податківців?
Частково в тому, що кількість позапланових перевірок збільшилася в півтора рази рік до року - до 18 тис. Відзначимо, що планових перевірок проводилося менше і їх число, за словами Олександра Клименка, буде знижуватися і далі. Але існують більш дієві інструменти впливу на підприємства, ніж планові перевірки. Зросла кількість кримінальних справ: на 12,6% відносно першого півріччя 2010-го - до 2 тис.
Здавалося б, якісь 12,6%... Однак для бізнесу таке невелике, на перший погляд, посилення контролю з боку податкової міліції стало чимось на зразок маленького землетрусу: значно почастішали візити на підприємства людей в масках, обшуки і вилучення документів. Це якраз і є та сама оперативно-слідча робота. "Корупційний, адміністративний, податковий, в тому числі і кримінальний тиск на бізнес набагато збільшився", - констатував у листопаді голова Ради Нацбанку Петро Порошенко.
Бути бізнесменом в Україні стає все більш і більш небезпечним. Кримінальна відповідальність, згідно зі ст. 212 КК, настає в тому випадку, якщо дії посадової особи призвели до несплати податків в "значних", "великих" і "особливо великих" розмірах. Якщо підприємець (або посадові особи підприємства) не сплатили до бюджету 470,5 тис. грн і більше, це дає привід податковій міліції порушити кримінальну справу. Мінімальна сума начебто і правда значна... Але це теорія.
"На практиці податкова порушує справи не тільки за статтею про ухилення від сплати податків, а й за такими статтями, як службова недбалість або підробка документів, - розповідає старший партнер юридичної компанії "КМ Партнери" Олександр Мінін. - Справа в тому, що раніше податкова міліція мала право розслідувати лише справи, порушені за ст. 212. Але з 1 січня цього року набрали зміни до КПК, і тепер податкова міліція може розслідувати справи за будь-якою статтею в тому випадку, якщо справа якось пов'язана з несплатою податків". Таким чином, поріг фінансових порушень може бути значно нижчим. "Якщо ще рік-два тому порушення кримінальної справи за підсумками податкової перевірки було винятком, то тепер це стає мало не правилом", - говорить Олександр Мінін.
Питання психології
Після набрання чинності "найбільш ліберального Податкового кодексу в Європі" (за висловом прем'єра Миколи Азарова) у інспекторів з'явилося безліч підстав для раптових візитів в офіс платника податків. Проте, мабуть, найпоширеніша з них - інформація про те, що один з постачальників компанії має ознаки фіктивності. Такі підприємства - з ознаками фіктивності – їх ще "податковими ямами". Ознак фіктивності безліч: від відсутності компанії за місцем реєстрації до "недостатньої кількості співробітників і обладнання" для ведення господарської діяльності. Насправді досить багато українських підприємств зареєстровані не там, де реально перебувають (купівля юридичної адреси свого часу полегшувала процес реєстрації). Що ж стосується "недостатньої кількості співробітників", то це і зовсім суб'єктивний критерій.
Але навіть якщо компанія не має ознак фіктивності, але веде активну діяльність, серед її контрагентів, при бажанні, завжди можна буде знайти податкову яму. І тоді - чекайте гостей. Олександр Мінін зазначає, що про порушення кримінальної справи менеджери компаній нерідко дізнаються "по першій слідчій дії" - це коли в офіс ломляться люди в масках. Найстрашніше, якщо з таким контрагентом у компанії існує договір на значну суму або загальна кількість угод тягне на ухилення від сплати податків "в особливо великих розмірах". У цьому випадку - посадова особа піддасться таким заходам виховного характеру, як підписка про невиїзд, допити і навіть арешт особистого майна.
У більшості випадків мета податківців - не посадити власника, директора і бухгалтера, а змусити платити. Адже згідно з ч. 4 ст. 212 КК, особа, яка відшкодувала державі шкоду, завдану несвоєчасною сплатою податків, звільняється від кримінальної відповідальності. Щоправда, відбувається це не автоматично, а через суд. Погоджуючись "відшкодувати державі збитки", платник тим самим визнає себе винним. До речі, за статистикою ДПСУ, незважаючи на зростання числа кримінальних справ, кількість засуджених в першому півріччі 2011-го зменшилася на 16,3% - до 180. Таким чином, кримінальне переслідування стає банальним інструментом тиску на бізнес і способом наповнення бюджету. "Сьогодні порушення кримінальної справи - один з найпоширеніших прикладів тиску на бізнес, - говорить старший партнер юридичної фірми "Ільяшев і Партнери" Роман Марченко. - Силовики ведуть себе агресивно: застосовують силу, не пускають адвокатів, ведуть допит по десять годин, насильно утримують співробітників в задушливих приміщеннях..."
Було б лукавством стверджувати, що податківці кошмарять лише кристально чесних платників податків. Останніх в Україні не так уже й багато. Як відомо, у рейтингу Світового банку Doing Business - 2012 українська система оподаткування займає 181-е місце в світі (гірше тільки в Конго й Венесуелі). Значить, вести бізнес в такій країні, не порушуючи податкове законодавство, досить складно. Тому у податківців виробився стереотип спілкування з підприємцями: був би платник податку, а справа знайдеться. "Посадові особи повністю "білих" підприємств теж можуть стати фігурантами кримінальних справ, такі люди особливо дратують податківців тим, що мають "нахабство" доводити свою правоту", - розповідає Олександр Мінін.
Втім, інструменти тиску з арсеналу Кримінально-процесуального кодексу - це все ж крайня форма впливу. У більшості випадків справа обмежується нарахуванням штрафних санкцій за результатами перевірки (будь-якої). За словами керівника податково-юридичної практики компанії "Ернст енд Янг" в Україні Володимира Котенка, якщо ще рік тому інспектори могли перевірити підприємство, не знайти порушень і піти, то зараз вони просто так не йдуть.
Все це вже було. Саме так наповнювався бюджет наприкінці 1990-х - на початку 2000-х років, коли головою ДПАУ був Микола Азаров. Тоді в лексиконі підприємців і з'явився термін "маски-шоу", а у податківців - "мобілізація коштів до бюджету". Податки в ті часи не збиралися, вони мобілізовували усіма можливими методами, в тому числі і за допомогою кримінальних справ. У 1997 році, коли податкової міліції ще не було, в українських судах розглядалося 487 кримінальних справ, пов'язаних з несплатою податків. З появою цієї організації кількість справ злетіла по експоненті: у 1998-му податковою міліцією до суду було направлено 2181 справу, в 1999-му - 4020 справ, тоді як не направлених до суду, а тих, "що знаходяться у провадженні" було близько 10 тисяч! Судових вердиктів за такими справами виносилося не так вже й багато: в 1998-му - 719 обвинувальних вироків, у 1999-му - 1195. Тобто майже в чотири рази менше, ніж хотілося б податківцям.
Відтоді змінилося як законодавство, так і правозастосовна практика, але психологія фіскалів була такою самою.
Люк у майбутнє
Чи може новий голова ДПСУ переламати цей тренд? Навряд чи: згідно з законом про держбюджет-2012, податківцям доведеться мобілізувати 288,6 млрд грн - на 14,2% більше, ніж цього року. При цьому прогнозний показник зростання ВВП - 5,5%. Швидше за все, в наступному році податкові інспектори та міліціонери будуть діяти ще жорсткіше. Що ж до риторики Олександра Клименка... Вона не нова. Микола Азаров, будучи податківцем, теж любив відвідати конкурс дитячого малюнка і висловитися про партнерські взаємини з платниками податків.
Але на самих платників податків набагато більше враження справляло дещо інше: знищення групи "Денді", справа ЄЕСУ, розгром банку "Слов'янський"... Однак максимально атмосферу, що яскраво існувала тоді, ілюструє призабута нині історія смерті малого підприємця Сергія Каверіна.
29 жовтня 1999 р. в приміщенні податкової міліції Приморського району Одеси, розташованої на третьому поверсі Одеської кіностудії, сталася пожежа. У вогні загинули чотири податківці, відвідувачка кіностудії та директор приватного підприємства "Люк" Сергій Каверін. Четверо отримали тяжкі опіки. Податкова міліція згоріла дотла. За однією з версій, Сергій Каверін розбив пляшку з вибуховою рідиною, потім дістав запальничку і почав викрикувати погрози з вимогою повернути йому вилучені документи.
Поки в Одесі йшов похорон, вищі чиновники ДПАУ - голова Микола Азаров і його перший заступник Віктор Жвалюк - давали прес-конференції. Сергія Каверіна називали скаженим алкоголіком і злісним неплатником. Загиблі податківці були представлені як герої. "У повному сенсі слова на лінії вогню зіткнулися службовий обов'язок і знавісніла жадібність" - так охарактеризував події осені 1999 року "Вісник податкової служби" (№41 за 1999 рік).
У ті страшні дні я був в Одесі. Намагаючись зрозуміти, що ж насправді відбулося і ким була ця людина, я розшукав його сім'ю, підприємство і тих людей, з якими він спілкувався незадовго до смерті. Так от - це був нормальний чоловік.
Колишній інженер Сергій Каверін шість років створював мале підприємство з виробництва ковбаси "Люк". "Люк в майбутнє", - любив жартувати підприємець. Ніколи особливих проблем з владою у Сергія не було до 1999 року. Податківці прийшли позапланово, вилучили документи. Згодом було встановлено, що при несприятливому для Каверіна повороті справи йому могли б інкримінувати ухиляння від сплати податків на 7 тис. грн. Крім того, без вилучених документів Сергій Каверін працювати не міг. Підприємство зупинилося, останні дні Сергій прожив у стані крайнього нервового напруження.
Що стало причиною такої екстраординарної поведінки успішного 44-річного одруженого чоловіка з вищою освітою? До того ж він був ще й віруючим: ходив до церкви, жертвував на ремонт храмів, допомагав убогим... "Ви розумієте, горе яке, - зі сльозами розповідала Анна, старша сестра Каверіна. - Сергій жив і поспішав робити добро... У нього було дуже розвинуте почуття власної гідності і загострене почуття справедливості". Можливо, саме ці якості і зіграли фатальну роль у його долі.
20 серпня 2001 р. над покійним відбувся суд, який виніс виправдувальний вирок.
Філософія виживання
Чи міг би сьогодні суд винести такий виправдувальний вирок - питання. Судова реформа посилила залежність суддів від Вищої ради юстиції (а отже, і від виконавчої влади). Втім, розмови про повний параліч судової системи - все ж міф, яким, до речі, активно користуються податківці, заявляючи незговірливим платникам податків про те, що підприємці в суперечках з податковими інспекціями виграють не більше 4% справ. Це брехня. У першому півріччі на користь податківців було прийнято 5,1 тис. судових рішень, на користь платників податків - 2,3 тис. (з аналітичної записки ДПСУ для внутрішнього користування).
Юрист ЮФ "Ільяшев і Партнери" Катерина Вознесенська впевнена, що податківці блефують. На її думку, це свідчить про те, що контролери насправді бояться позовів.
А от Олександр Мінін не настільки категоричний. Задумливо помішуючи ложечкою чай, він пояснює: "Розумієте, якщо мова йде про податкові зобов'язання до мільйона гривень, є надія, що суд буде об'єктивним. А якщо більше мільйона - висока ймовірність, що рішення буде прийматися з оглядкою на "державні інтереси".
Ми розмовляємо в кафе навпроти старого ботанічного саду, п'ємо чай з печивом. У Олександра був складний день. "Виїжджав сьогодні на "маски-шоу". Трьох людей закрили - директора, заступника і начальника охорони. І я точно знаю: це "біла" компанія!" - вазочка з профітролями порожніє. Психологи стверджують, що солодке допомагає зняти стрес, але по Олександру цього не видно. "Зараз я змушений констатувати: навіть у тому випадку, коли компанія не порушила закон, формальних методів для вирішення спорів може бути недостатньо", - зітхнувши, каже він і дивиться у вікно. За вікном рання ніч. Нічого не видно...
Дмитро Фіоник
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
