3143
Внутрішній вихід
Нинішні проблеми з експортними продажами української сталі знову актуалізували тезу про необхідність інтенсивного розвитку металоспоживання всередині України. Теоретично завдання це цілком посильне - за рахунок масштабного оновлення вітчизняного металофонду, більше половини масиву якого перебуває зараз в зношеному стані. На практиці ж, без активної реалізації відповідних держпрограм, ідея про переважні постачання української сталі на домашній ринок, як і раніше, залишиться лише предметом марних розмірковувань в експертному середовищі.
Коли падає експорт
Розмови про те, що вітчизняні метпідприємства сприймають внутрішній ринок країни за залишковим принципом, зосередивши всі пріоритети на експортних поставках металопродукції, лунають в Україні вже не один рік, якщо не десятиліття. Посилюються вони в періоди спаду на зовнішніх ринках, коли наші меткомпанії скорочують обсяги виробництва і продажів своєї сталі. На перший план при цьому висувається думка, що чорна металургія України при своїй націленості в поставках левової частки продукції на експорт виглядає вельми вразливою в разі помітного погіршення зовнішньоторговельної кон'юнктури. І що лише розвиток продажів української сталі всередині країни здатний забезпечити нашим металургам певний базис стабільності.
Самі представники українського металургійного бізнесу в минулі роки особливо цей момент намагалися не зачіпати. З одного боку, всередині галузі завжди превалювало переконання, що спрямованість на експорт є природною для наших метпідприємств - в силу істотного перевищення металургійних потужностей над можливостями внутрішнього споживання сталі. З іншого ж, топ-менеджери українських сталевих компаній в унісон твердили: "Наше завдання - забезпечити виробництво і продаж якомога більших обсягів сталі, а не розвиток внутрішнього споживання у вигляді оновлення інфраструктури в масштабах країни". Ця місія, мовляв, повинна хвилювати держструктури і представників інших секторів бізнесу.
До кризи 2008-2009 років така позиція і логіка виглядали практично бездоганними. Неухильне підвищення обсягів виплавки сталі в Україні (до 42,8 млн тонн за підсумками 2007) завжди знаходило відгук у закордонних споживачів металу. Криза позицію цю похитнула, а логіку поставила під сумнів. За посткризовий період металургійна Україна так і не змогла ні відновитися в загальних обсягах виплавки сталі (за поточним роком її виплавка в країні прогнозується на рівні 34,7-34,8 млн тонн), ні повернути обсяги зовнішньої торгівлі, втрачені минулої рецесії. За оцінками ДП "Укрпромзовнішекспертиза", в 2011 р. наші металурги експортують близько 22,5 млн тонн проти 28,2 млн тонн в 2007. Причому зовнішні металлопродажі-2011 знизяться і в порівнянні з 2010, коли за кордон було поставлено 23,8 млн тонн української металопродукції.
Разом з тим на внутрішньому металоринку тенденція спостерігалася інша. Скоротивши за кризовий період споживання сталі майже вдвічі (з 11,2 млн тонн в 2007 до 5,8 млн тонн в 2009) в останні два роки Україна послідовно збільшує цей показник. "У 2011 були продемонстровані достатньо високі темпи збільшення продажів металопродукції на внутрішньому ринку. За нашими розрахунками, цього року в Україні буде спожито близько 9,2 млн тонн сталі, що майже на 30% більше, в порівнянні з 2010, коли даний показник досяг 7,1 млн тонн", - зазначив на прес-конференції в середині грудня Володимир Власюк, директор Укрпромзовнішекспертизи.
У маркетинговому центрі АТ "УГМК" наводять інші цифри. За оцінками цієї компанії, за 10 місяців-2011 постачання металу на український ринок, у порівнянні з аналогічним періодом 2010 р., зросло на 17%, склавши 6,049 млн тонн. За підсумками всього року, прогнозують тут, даний показник досягне 7,2-7,3 млн тонн, що на 11-12% більше від результату-2010.
Резерв сталевого збуту
Розбіжність у цифрах можна пояснити використанням різних методик підрахунку. (В УГМК оперують даними про закупівлі металу, а в Укрпромзовнішекспертизі оцінюють ємність внутрішнього ринку за видимим і прямим кінцевим споживанням сталі в країні). Але статистичні викладки обох компаній говорять про одне: приріст у продажу металопрокату на внутрішньому ринку, на відміну від зовнішнього, в поточному році буде зафіксовано в помітних величинах.
У той же час не можна стверджувати, що приріст металоспоживання в Україні якимись випереджаючими темпами формується за рахунку ввезення в країну прокату закордонного виробництва. Частка імпорту на вітчизняному ринку в останні роки не перевищує 20-22%. Це говорить про те, що, на відміну від ситуації з експортом, де українським метпідприємствам з негативами довелося зіткнутися ще в вересні, домашній ринок наші металурги проконтролювати можуть. У всякому разі, уповільнення попиту через побоювання другої хвилі рецесії, що спостерігається зараз в основних експортних регіонах продажів української сталі, усередині країни поки немає.
"Обсяги продажів на українському ринку металопродукції в жовтні залишалися на рівні вересня. А зниження попиту на 15-20%, очікуване за результатами грудня, більше пов'язане з фактором сезонності і згортанням будівельних робіт в зимовий час", - повідомив заступник гендиректора з комерції УГМК Віталій Ключник. До основних причин, що впливають на розвиток металоспоживання в Україні, він відносить зростання обсягів виробництва в металомістких галузях - машино- та вагонобудуванні, ГМК і трубній промисловості. "Цього року активізувалися і процеси з завершення розпочатих у докризовий період будівельних проектів", - додає В. Ключник.
Зі свого боку керівник проекту "Дельфіка" Олександр Крайніков вважає, що основний тон у розвитку внутрішнього металоринку в Україні задають три сектори, що споживають сталь: машинобудування, будівництво та власне ГМК (включаючи метизну та трубну підгалузі). На кожну з них, за його оцінками, припадає приблизно 30% у вітчизняному металоспоживанні. А основну роль у прирості місткості внутрішнього ринку металопродукції в поточному році зіграли важке машинобудування і трубна промисловість.
Схожа картина буде спостерігатися і в 2012 році. Правда, темпи зростання українського ринку сталі можуть сповільнитися. За словами В. Власюка, цей показник складе 1,2-1,3 млн тонн. А в цілому обсяг вітчизняного металоспоживання-2012, за прогнозом очолюваної ним компанії, досягне 10,4-10,5 млн тонн. Причому на противагу експортним поставкам нашої сталі, "нарощувати які вже практично нікуди", всередині країни існує значний потенційний канал сталевого збуту, переконаний керівник Укрпромзовнішекспертизи.
За його розрахунками, близько 60% з 571 млн тонн загального металофонду України характеризується як "повністю зношений прокат". Інтенсивна заміна цих 337 млн тонн конструкцій, що відслужили своє, дозволить гарантовано додати до портфелю замовлень наших металургів додаткові 10-12,5 млн тонн щорічного виробництва і збуту сталевої продукції протягом 10-15 років. Такий розклад відразу ж змінить співвідношення продажу української сталі всередині країни і на експорт на користь першого каналу. І тим самим додасть стабільності в роботі підприємств чорної металургії України.
Хто оплатить нове металоспоживання?
Схожі міркування експерти висловлювали й раніше. Але в минулі роки їх швидше ввічливо вислуховували, ніж активно сприймали. Тоді й прогнозоване звуження зовнішніх ринків здавалося не таким вже реалістичним. Та й більше надій залишалося на бурхливе посткризове зростання в світі, що спричинило б за собою збільшення обсягів виплавки та експорту української сталі. Але друга хвиля економічної рецесії, що піднімається в світі, схоже, здатна залишити для чорної металургії України потенційні орієнтири серйозного зростання лише у розрахунку на домашній збут.
Цю обставину зараз починають серйозно сприймати і представники меткомпаній країни. Не даремно на останніх балансових нарадах в ОП "Металургпром" піднімалося питання про необхідність розвитку внутрішнього металоринку України. Про це ж говорять і в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі країни. "Завдання, яке уряд ставить перед промисловістю, в тому числі металургійною галуззю - розвивати внутрішнє споживання металопродукції. Воно на сьогодні складає всього 20% (від загальних обсягів виробництва). Решта експортується. Загострення кризових явищ у Європі і США може привести до зниження експортних поставок", - заявив у листопаді директор департаменту Мінекономрозвитку промполітики України Віталій Майстренко.
Бажаному зростанню внутрішнього металоринку можуть допомогти цільові держпрограми. Одна з таких - "Про розвиток внутрішнього виробництва в країні" - була затверджена урядом у 2011 році. Однак подібні програми схвалювалися протягом усього десятиліття, а ось до бажаного результату поки не привели.
Декларативні наміри всім гарні. Але лише до тих пір, поки не виникає аспект з виділенням необхідного фінансування на їх реалізацію. Сподіватися на самих лише приватних інвесторів, здатних вкласти мільярди гривень і доларів у розбудову інфраструктури, було б надто сміливо. Особливо в умовах уповільнення бізнес-активності, що спостерігається нині в світі. А простимулювати зростання споживання сталі всередині України на добрий десяток мільйонів тонн на рік за свій рахунок наші метпідприємства навряд чи зможуть.
Так що без послідовної організаційно-регуляторної і масштабної фінансової участі державі не обійтися. Хоча чи знайдуть у вищих чиновницьких кабінетах України ресурс і бажання його використовувати на розвиток внутрішнього металоспоживання - ще питання. Адже криза, нехай навіть гіпотетична, завжди була зручним приводом для "скорочення зусиль"...
Сергій Кукін
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
