450
Верховний компроміс
Епопея з тривалим обранням голови ВСУ добігла кінця. 23 грудня Верховна суд очолив колишній заступник Василя Онопенка Петро Пилипчук, якого називають компромісною фігурою. Але чи буде такий "компроміс" довговічним, адже кар'єра нового голови може скоро обірватися?
З моменту приходу до влади нинішнього керівництва країни в нього склалися своєрідні стосунки з вищим судовим органом України, який у 2004-му посприяв переголосуванню результатів другого туру президентських виборів. У 2010 році, ставши главою держави, Віктор Янукович однією з перших провів реформу саме системи судоустрою, в рамках якої повноваження ВСУ помітно скоротилися. Довгий час загальну увагу привертала "родинно-кримінальна" ситуація, що склалася навколо сім'ї голови Верховного суду Василя Онопенка: справи були порушені проти однієї з його дочок і чоловіка другої - екс-заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука. Робилися і спроби передчасно "обезголовити" Верховний суд. На початку 2011 року пленуму ВСУ належало проголосувати з приводу висловлення недовіри голові - в минулому народному депутату-"бютівцю". Однак 11 березня Василю Онопенку вдалося утриматися на своїй посаді. Відправити його у відставку захотіли тільки 17 суддів проти 28 незгодних з таким рішенням. Принципове з'ясування питання верховенства було відкладено до кінця вересня - саме тоді термін повноважень Онопенка мав закінчитися "природним шляхом".
Однак і у вересні зміна керівного складу легко і безболісно не пройшла. "П'ятирічка" Василя Онопенка закінчувалась 29 вересня, однак заплановані на 30 число вибори нового голови не відбулися. Ще 23 вересня Окружний адміністративний суд Києва заборонив збирати пленум - за позовом одного з членів ВСУ Миколи Пінчука. Відряджений на роботу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів Пінчук скаржився на те, що про підготовку до засідання його не попередили вчасно.
Швидко ситуація із судовою затримкою себе не вичерпала. Доленосний мораторій адміністративного суду, який забороняв проведення пленумів з будь-яким порядком денним, був знятий тільки на початку грудня. Тим часом Василь Онопенко був позбавлений повноважень голови суду номер один майже невідкладно - вже в середині жовтня, а його обов'язки донедавна виконував доповідач у "справі про скасування виборів-2004" Анатолій Ярема. Судячи з того, що відбувалося потім, тривалий "перепочинок" міг знадобитися для узгодження відповідної кандидатури замість Онопенка.
За чутками, на Банковій довгий час розглядали кілька зручних для себе варіантів - від судді ВСУ та голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ігоря Самсіна до нинішнього голови Конституційного суду Анатолія Головіна (на зміну якому тоді міг би прийти Олександр Пасенюк, який нещодавно ввійшов до складу КСУ і лояльний до влади екс-голова Вищого адміністративного суду). З іншого боку, не можна було відкидати і вірогідність переобрання самого Онопенка, який неодноразово вимагав повернути ВСУ його колишні повноваження.
Варто зазначити, що за майже два місяці, які розділили передбачуваний пленум і той, що відбувся, стан справ навколо Верховного суду помітно змінився. Так, пам'ятаючи про заяви Венеціанської комісії, яка критикувала судову реформу, восени був прийнятий і підписаний президентом закон, який повертає ВСУ частину втрачених повноважень - аж до кількісних (було скасовано попереднє рішення про скорочення числа суддів ВС до 20 осіб, тепер їх знову 48, повернулися до роботі і спеціалізовані палати). Однак, на думку юристів, про відновлення колишніх можливостей верховних суддів в повному обсязі мова так і не зайшла. А, тим часом, з "легкої руки" Генпрокуратури розгорнувся ще один скандал: Вища рада юстиції взялася розслідувати скаргу на те, що ВСУ неправомірно пом'якшував вироки, що українською опозицією було сприйнято як приклад тиску на суддів напередодні обрання нового голови...
Ще однією новиною, що додала гостроти обговоренню проблеми верховенства в Верховному суді, стала звістка про те, що проблеми родичів Онопенка з правосуддям остаточно зійшли нанівець. Справу проти Ірини Онопенко було закрито ще в лютому. А в грудні Печерський районний суд столиці вирішив закрити справу і проти обвинуваченого у корупційних діяннях Євгена Корнійчука - за амністією. Чутки про те, що свобода Корнійчука була оцінена у відмову Василя Онопенка балотуватися, сам екс-голова ВСУ заперечував. Проте, незабаром після амністії стало відомо, що Василь Васильович готовий відмовитися від передвиборної боротьби і вже підшукав собі можливого наступника. "Є Петро Пилипович (Пилипчук, - "Подробиці"), я його підтримую. Він прекрасна людина, мій колега, перший заступник. Я думаю, що з точки зору стабілізації ситуації у Верховному суді це було б непогано, тому що мої ідеї - це його ідеї, наші ідеї. Ви ж знаєте, ми все робили разом", - розповідав колишній голова ВСУ. Сам же він вже 23 грудня підтвердив, що готується повернутися в покинуту було заради верховного суддівства політику - правда, очолювана раніше спочатку ним, потім - Євгеном Корнійчуком Українська соціал-демократична партія якраз перейшла під руку "бютівки" Наталі Королевської... "Я офіційно заявив, що я не буду балотуватися (на посаду голови ВСУ) і що маю намір повернутися в законодавчий орган і звідти допомагати моїм колегам реформувати судову систему", - пояснив Василь Онопенко, описуючи свої поки "мажоритарні" наміри.
Для втілення в життя "наших ідей" можливості відкрилися швидко. Двадцять третього грудня "кадровий" пленум ВСУ все-таки зібрався. На порядку денному стояло обрання всієї верхівки Суду - голови, першого заступника і чотирьох заступників - секретарів відновлених палат. Всупереч початковим намірам голосувати всіх претендентів "пакетом" судді не стали. У підсумку, 40 з 47 голосів були віддані за умовного протеже Онопенка - Петра Пилипчука. А ось його першим заступником став Олександр Романюк, якого нерідко відносять до числа прихильників президентського радника - керівника Головного управління з питань судоустрою Андрія Портнова (крім того, заступниками - секретарями палат стали: Валентин Барбара, Віктор Кривенко, Анатолій Ярема і Анатолій Редька)...
Новообраний голова ВСУ тут же пообіцяв захищати ввірений його турботам суд до останнього. "У Конституції зазначено, що Верховний суд є найвищим судовим органом, у зв'язку з цим йому потрібні важелі, повноваження відповідні, і я думаю, що ми будемо відвойовувати ці повноваження, але шляхом внесення таких змін до законодавства", - окреслив плани голова суду. При цьому конфліктувати з правлячим в країні табором Пилипчук не має наміру. Навпаки, забезпечення "судочинства на належному рівні" вимагає серйозної взаємодії. "Самостійно цього нам не вдасться зробити, тому необхідно налагоджувати співпрацю з іншими гілками влади - президентом, Кабінетом міністрів, Верховною радою", - уточнив головний суддя.
З точки зору горезвісної взаємодії Петро Пилипчук (на відміну від свого новообраного першого заступника) дійсно багатьма сприймається як компромісна фігура: авторитетний член ВСУ з солідним стажем (починаючи ще з Верховного суду УРСР) відносно рівновіддалений від "юридичних" центрів впливу в правлячому таборі і користується підтримкою свого попередника. Спокійно до нього ставляться і представники ПР. "Що стосується кандидатури нового голови, Петра Пилипчука, то, на мою думку, це достойний вибір. Петро Пилипович давно працює у ВСУ, користується авторитетом не лише серед суддів Верховного Суду, але і в судовій середовищі взагалі. Хоча очолити суд хотів не тільки він, проте самі судді визначили, хто буде ними керувати. Тим більше, думаю, ніхто сьогодні не може сказати, що Пилипчук має якесь політичне забарвлення або був би кимось заангажований", - ділиться міркуваннями нардеп Сергій Ківалов. Однак при всіх перевагах Пилипчук має серйозний кар'єрний недолік. Петру Пилиповичу - 64 роки. А значить у жовтні 2012 року, з досягненням критичної планки в 65 років йому доведеться достроково скласти повноваження.
Чи залишиться ВСУ (якому, можливо, ще доведеться попрацювати зі справами видних опозиціонерів) знову без голови менш ніж через рік - питання поки відкрите. Банкова виступила з ініціативою переписати норму Основного закону, що не дозволяє суддям працювати після 65 років. І тепер багато чого залежить від того, чи захочуть "редактори" Конституції поспішати з введенням таких змін, чи почекають, поки крісло голови ВСУ знову стане вакантним. А тому вважати, що Верховний суд із його як і раніше "плаваючими" повноваженнями "заспокоївся" на п'ять років, поки все ж таки рано.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
