2024
Робота над помилками-2011
— Енергетика
"Біло-блакитний" президент Віктор Янукович продовжив політику "помаранчевої принцеси" Юлії Тимошенко, за яку її ж критикував і відправив за ґрати. "Розвести" одночасно Європу і Росію не вдалося. На кінець 2011 року Україна не отримала ні дешевого газу, ні асоціацію з ЄС, ні угоди про ЗВТ. Які висновки зробить вітчизняний електорат і, насамперед, олігархат?
Біля розбитого корита
До кінця року ще можуть бути укладені якісь рішення щодо газу, але прийнятий "жорсткий" варіант бюджету на 2012 рік з ціною в 416 доларів за тисячу кубометрів свідчить про одне: Янукович і Азаров намагаються зберегти хорошу міну при не просто поганій, а при дуже поганій грі. Правила "розводу лоха", за яким українська влада намагалася в другій половині року грати й з Європою, й з Росією, виявилися непридатними для серйозних розмов: Брюссель і Москва "розвели" Україну.
Український президент "пішов по похилій" в день арешту Тимошенко. Уже тоді стало зрозуміло, що домогтися одночасно кількох цілей - ізолювати свого головного конкурента, довести до кінця переговори з Євросоюзом і провести такі ж переговори з Росією, отримавши ще й знижку на газ - неможливо. Під Новий рік президенту залишається тільки аналізувати свої ж хибні політичні рішення і "рекомендації" своїх радників.
У "плюс" Віктору Федоровичу можна поставити лише те, що угоду про дешевий газ не укладено на російських умовах. Ще не укладено. Про те, які ці умови, можна лише здогадуватися з реплік самого Януковича, Азарова і голови фракції ПР у Верховній Раді Олександра Єфремова. "Переговори йдуть жорстко", "ми танцювати під дудку не будемо" - стверджують вищі чини держави. Читай: Москва вимагає повного підпорядкування.
Дуель з Путіним
Обдурити Путіна непідписанням якихось ключових документів на саміті з ЄС виявилося неможливо. Путін таку стратегію дрібного шахрайства і торгівлі курсом країни не сприймає. Він як монополіст вимагає все, а пропонує лише те, що вважає можливим.
У російського прем'єра - своя передвиборча кампанія, причому перша, що має хоч якісь риси конкурентної боротьби. В умовах падіння власного рейтингу і нечуваних для нинішньої Росії проявів незгоди Путіну потрібна тріумфальна, або хоча б просто фінансово значуща перемога над Києвом.
Навіть якщо "витік", озвучений Арсенієм Яценюком, на тему драконівських вимог Москви (50% ГТС, вступ до Митного союзу та ЄврАзЕС, допуск "Газпрому" на внутрішній ринок, відмова від Енергетичної хартії) є максимально перебільшеним переліком "страхів" самої української влади, факт провалу нещодавніх нічних переговорів у Москві свідчить про що. Російський прем'єр, який не збирається виходити з образу полковника-мачо, і планує реінтегрувати євразійський простір протягом свого третього президентського терміну, не вважає Януковича, і тим більше Азарова, рівною стороною в переговорах.
Відмовившись свого часу від подачі позову до Стокгольмського арбітражу, зробивши ставку на справу Тимошенко як спосіб шантажу російської сторони, навмисно затягнувши і фактично торпедувавши майже готовий до підписання договір про асоціацію з ЄС, Янукович в результаті не домігся жаданого зниження ціни. Тепер нашій стороні, судячи з усього, крити нічим. Можна тільки в тій чи іншій пропорції здати Москві ГТС і почати рух в євразійському напрямі. Сидіти на багатовекторному шпагаті вже не вийде.
Підсумки Віктора Федоровича
Помилка року. Справа Тимошенко. Перший і другий арешти, недбало і відверто знущально проведений суд, грубість глави держави стосовно європейських протестів з цього приводу, наперед відомі результати апеляції - все це, зрештою, доводить впертість глави держави, його схильність до фобій і впливу свого оточення, а заодно виявляє убогість і кон'юнктурність української опозиції. Доказом "тушкової" суті навіть решти БЮТ стало голосування за новий закон про вибори.
Провал року. Євроінтеграція. Сам прорив у переговорах на цьому напрямку міг би бути занесений в безумовні досягнення Януковича, Клюєва і Грищенка, якби не провал саміту 19 грудня. Мінімум на чотири роки про євроінтеграцію можна забути. Які б не були подвійні стандарти і внутрішні складності самих європейців, Україна мала всі шанси на підписання документів про ЗВТ і навіть про асоціацію. Тепер же противники європейського вектора всередині України можуть відзвітувати в Москву про успіх спецоперації з зупинки євроінтеграційних процесів. Янукович залишився наодинці з Путіним. А Путін, як говорив народний депутат Тарас Чорновіл, є "найстрашнішим сном" для межигірського мешканця.
Проблема року. Ціна на газ. Якщо газове питання вирішиться - а це неминуче станеться у будь-якій формі, стійкості і стабільності нинішньому режиму це не додасть. Українського президента в черговий раз підводить невміння мислити стратегічно, прораховувати наслідки своїх кроків, так само як і прагнення обіграти фінансово і політично більш сильних гравців. Українському олігархату напередодні другої хвилі кризи залишається лише розмірковувати: навіщо було допомагати приходити до влади людині, яка не може виконати свою основну обіцянку правлячому класу?
Загроза року. Соціальні протести. Проти влади виступили пільговики, тобто особи, які належать до прошарку "бюджетозалежних". Саме бюджетники, пенсіонери і пролетарі є електоральною опорою Януковича і ПР. Поки що тактично влада нівелювала ці протести - зокрема, змусивши тих же донецьких чорнобильців повірити чесному слову губернатора Шишацького.
Розчарування року. Базовий електорат президента зневірився особисто в Януковичі як у "батьку", "своєму хлопці", "царі" і "заступнику". Так, надія на першу особу в державі зберігатиметься в нашому менталітеті ще довго, але це вже не буде надія на цю першу особу.
Реформа року - пенсійна. Заради так і не отриманих грошей МВФ вдарили по "святому". Незважаючи на те, що кількісно постраждало не таке вже й велике число пенсіонерів, сам факт цієї реформи образливий і показовий для електорату президента.
Провокація року - інцидент 9 травня у Львові з червоним прапором. Аналогічною провокацією можна вважати і відновлення пам'ятника Сталіну в Запоріжжі. Ці події показують, до яких технологій може вдатися владе напередодні майбутніх виборів. Південний схід знову будуть лякати примарою Тягнибока, а захід і центр - проривом комуністів у владу, на тлі яких Янукович і ПР - менше зло і гаранти єдності держави.
І, нарешті, про хороше. Невже нічого хорошого не було? Чому ж. Не було гіперінфляції, падіння курсу і дефолту. Це і можна вважати головним досягненням влади. Що на тлі подій Греції чи Білорусі цілком показово. Тому головним героєм 2011 року об'єктивно стає глава Національного банку Сергій Арбузов. Він утримав нашу грошову одиницю. Як би неоднозначно це не виглядало для перспектив економіки, з точки зору обивателя відсутність коливань курсу та істотної інфляції є, безумовно, позитивний момент.
Футболом все виправимо?
Природно, Янукович не визнає, що другий рік його правління закінчився фактичним фіаско. На підсумковій зустрічі з пресою, що пройшла 21 грудня на подив буденно, президент виглядав втомленим, і це була не тільки втома фізична (напередодні він спав три години після нічного рандеву з Медведєвим і Путіним щодо газового питання), а й моральна. Янукович помітно роздратований, і, схоже, вперше починає розуміти, в який глухий кут він загнав сам себе. Про глухий кут, в якому опинилася вся країна, говорити навіть якось банально. Нині на кону - благополуччя правління самого Януковича, підсумки виборів 2012 року і навіть 2015-го.
Загалом, з Новим роком, вас, пані та панове! З футбольним роком. Футбол неминучий і непереможний.
Павло Сєров
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
