Трубу - Росії = "труба" Україні


Трубу - Росії = "труба" Україні

Проект міждержавної українсько-російської "газової" угоди, про який багато говорять, але який бачили лічені люди, насправді, як ми можемо оцінити, ознайомившись з ним, є продуктом роботи неформальної, проте наділеної повноваженнями експертної групи, яка в останні місяці невтомно курсувала між Києвом і Москвою. Як стало відомо ZN.UA, проект цього документа в ситуації абсолютної секретності, без прізвищ та імен, переданий на розгляд і затвердження керівництву Росії та України.

Втім, безпрецедентна засекреченість як цього документа, так і "газових" переговорів не означає, що зміст проекту міждержавної "газової" угоди має залишатися невідомим аж до моменту його підписання. Тому ZN.UA ознайомить своїх читачів з основними моментами проекту станом на 4 грудня.

За інформацією ZN.UA, у понеділок, 5 грудня, відбулася двогодинна розмова президента України Віктора Януковича з прем'єром Миколою Азаровим, після якого Микола Янович повернувся в Кабмін надзвичайно роздратованим і знервованим: прем'єр України не хоче брати на себе відповідальність за "здачу "української газотранспортної системи (ГТС). Чи змінить своє ставлення до проекту "газової" угоди Микола Азаров? Чи зможе Віктор Янукович внести зміни до запропонованого плану "здачі" української ГТС? На ці нагальні питання відповідь отримаємо найближчим часом.

Так чи інакше, але в середу, 7 грудня, на засіданні Кабінету міністрів прем'єр М.Азаров дав розпорядження готувати "найбільш жорсткий варіант" державного бюджету-2012. З ціною імпортованого газу не менше 400 дол. за 1000 кубометрів. І вносити такий документ на розгляд Верховної Ради... Це може означати, що на українсько-російському газовому фронті, де анонсувалася близька "мирова угода", виникли деякі ускладнення.

Тепер - безпосередньо про зміст проекту документа. На базі української газотранспортної системи планується створити два спільні з "Газпромом" підприємства в пропорції 50 на 50.

Перше спільне (газотранспортне) підприємство повинно включати безпосередньо магістральні (транзитні) газопроводи та підземні сховища газу (ПСГ) України. За інформацією, отриманою ZN.UA, українська частина переговорної групи була проти включення на цьому етапі українських ПСГ до складу газотранзитного СП. Таким чином, очевидно, намагалися залишити ці сховища хоча б як соломинку (якщо вже не козир) на майбутнє. Концепція змінилася?..

Йдемо далі. Зазначеним документом передбачається, що на другому етапі - вже після початку роботи газотранзитного СП - до складу його акціонерів увійдуть і європейські енергетичні компанії. Можна не сумніватися, що в їх числі будуть виключно дружні "Газпрому" компанії з Німеччини, Франції, Австрії чи Італії. Тому запланований "на потім" розподіл відсотків між засновниками газотранзитного СП (33% - "Газпрому", 33% - єврокомпаніям і 34% - "Нафтогазу") насправді означатиме 66% - "Газпрому" і лише 34% - "Нафтогазу". Отже, виходить, що у "Газпрому" неформально буде повний контроль над газотранзитним СП.

Перше СП також буде наділено винятковим, монопольним правом здійснювати транзит газу територією України до Європи. Закріплення цього виняткового права за газотранзитним СП чітко прописано в проекті газової угоди і, відповідно, робить неможливим участь у транзиті імпортного газу будь-якої іншої, третьої, сторони (чи компанії). За винятком... "дочок" самого газотранзитного СП, заснування яких завбачливо заплановано проектантами цієї угоди. Ну а які власники офшорів стоятимуть за народженням таких "дочок", здогадайтеся самі...

До газотранспортного СП переходять також функції диспетчерського управління магістральними газопроводами і ПСГ України.

До речі, в проекті документа чітко не сказано, де саме мають бути зареєстровані перше і друге СП. Але не виключається, що "батьківщиною" українсько-російського газотранзитного СП можуть обрати іншу, крім України і РФ, країну. Для чого? Про це - трохи пізніше.

Друге СП (назвемо його газорозподільним) планується створити з "Газпромом" на базі внутрішніх газорозподільних мереж України, які на сьогоднішній день орендовані облгазами, але насправді, як і НАК "Нафтогаз України", належать уряду України. Це буде означати, що газорозподільне СП (створюване, нагадаємо, 50 на 50) буде мати в своїх руках "ключі" від кожної квартири, кожного підприємства, "де гроші лежать", бо саме воно буде постачати газу кінцевому споживачу, тобто кожному з нас. Наслідки роботи подібної схеми - такого "РосУкрЕнерго" - економіка України вже відчула на собі...

Зазначимо, що при розстановці сил в газорозподільному СП (50 на 50) теоретично важливо: 1) чий буде менеджмент, 2) як скоро його куплять ті, чиїм він формально не буде?

Можна припустити, що проблем з нинішніми власниками українських облгазів (орендарів, а не власників газорозподільних мереж) буде небагато. Тим більше що ще два роки тому "матрьошка" російських і українських лідерів - Дмитро Фірташ - публічно заявив, що він контролює переважну більшість українських облгазів. Навряд чи на сьогоднішній день ситуація змінилася не на його користь. Та й домовлятися з "Газпромом" йому цілком під силу.

Друге, газорозподільне СП, за задумом авторів цієї карколомної ідеї, буде розподіляти споживачам весь газ (близько 20 млрд. кубометрів щорічно), що видобувається зараз державними підприємствами - підрозділами "Нафтогазу України": ДК "Укргазвидобування", ДАК "Чорноморнафтогаз", ПАТ "Укрнафта" (в останньому, правда, доведеться домовлятися з Коломойським, який через групу "Приват" контролює "Укрнафту", але це вже деталі і навряд чи суттєві на тлі такої "роздачі").

Тим часом мова йде не тільки про традиційний природний газ, а й про майбутній видобуток так званого сланцевого газу спільними підприємствами, державна частка в яких перевищує 51% статутного фонду.

З вищеописаного логічно випливає, що в разі реалізації цих намірів газоекспансійних намірів міністру енергетики та вугільної промисловості України Юрію Бойку вже не потрібно буде подавати в Кабмін проект реорганізації НАК "Нафтогаз України" про розділення його за видами діяльності (видобуток, транзит, розподіл газу). Ця державна компанія, 100% акцій якої належить уряду України, при таких еспешних обставинах буде автоматично реорганізована - під монопольні потреби "Газпрому" і його явних і неявних, але реальних патронів. І це може виявитися не єдиною втратою для України.

Зрозуміло, що створювати названі СП будуть не уряди, а господарюючі суб'єкти двох держав. Але саме міждержавний рівень майбутньої угоди (якщо вона відбудеться в такому чи схожому вигляді) може дати зелене світло фатального розвитку подій.

Зауважимо, що про ціну газу в проекті угоди мова взагалі не йде. Цим питанням, як і розробкою детальних документів на рівні господарюючих суб'єктів України і РФ, займається окрема і ще більш засекречена група експертів.

Причому авторами проекту передбачено, що ця "газова" угода є безстроковою. До того ж встановлюється заборона на її денонсацію. Але раніше укладені корпоративні контракти від 19 січня 2009 року при цьому не анулюються - просто їх дія буде припинена з тим, щоб відновити у випадку, якщо "щось чи хтось піде не так". Це свідчить, на наш погляд, про ступінь "взаємної довіри" сторін, які домовляються "за газ". Разом з тим цей факт є застереженням для влади України: якщо Київ після його підписання захоче або навіть тільки спробує "з'їхати" з нової газової угоди з РФ і "Газпромом", то він все одно зобов'язаний буде виконувати попередній "тимошенківський" контракт про купівлю-продаж газу від 19 січня 2009 року. З усіма його ціновими, штрафними та іншими "принадами".

Тому надзвичайного значення набуває наступний суттєвий пункт можливої угоди. Він передбачає повну юридичну недоторканність створюваних СП. Тобто на них не будуть поширюватися ні можливі зміни податкового законодавства України, ні антимонопольне законодавство, а отже, і вимоги АМКУ (який теоретично повинен взяти під контроль кожного суб'єкта, який зазіхав на більш ніж 25-30% будь-якого ринку товарів і послуг в Україні), ні будь-які тарифні зміни, ні законодавство про державні закупівлі. Отже, можна сказати, що такі функції, як встановлення цін на транспортування і розподіл газу в Україні, а також встановлення цін на газ для різних категорій вітчизняних споживачів, що раніше належали до сфери відповідальності НКРЕ, тепер будуть виконувати керівні органи двох створюваних СП. Вплив парламенту, уряду чи Міненерговугілляпрому на діяльність, зокрема фінансову, створюваних газових СП буде практично неможливим. "Газпром" і його афілійовані структури отримують повний і безумовний правовий захист на території України (практично - на рівні дипломатичного), включаючи недоторканність їх власності та неможливість її примусового вилучення.

Красномовною є і вимога до української сторони не втручатися у визначення розміру прибутку (рентабельності) обох СП.

Одночасно з укладанням нової "газової" угоди Україна-РФ автоматично припиняється дія всіх міждержавних угод, ратифікованих раніше і імплементованих українським парламентом. Крім цього, планується, що в разі виникнення розбіжностей між новим "газовим" договором і зобов'язаннями України за іншими міжнародними договорами (зокрема, за Договором про Енергетичне співтовариство, членом якого Україна стала з 1 лютого поточного року), переважну силу матимуть положення саме нового "газового" договору. Це практично виштовхує Україну з європейського газового простору і ставить хрест на європейській інтеграції нашої держави.

З багатьох причин створення тристороннього газотранспортного консорціуму в нинішній ситуації виглядає не такою вже і дурістю. Але ж умови!

Алла Єрьоменко

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua