2020
Помаранчевий настрій закінчився
Сьогодні сьома річниця Помаранчевої революції. Опозиція з ностальгією згадує минулі часи, а влада побоюється акцій протестів і забороняє на Майдані Незалежності будь-які заходи. Але ніякі заборони не зупинять людей, запевняють опозиціонери.
Народ, та не той
Можна по-різному ставитися до того, що відбувалося 7 років тому. Але одне безперечно - тоді, восени 2004 року Україна могла піти зовсім іншим шляху розвитку. Однак цього не сталося. Виявилося, люди, які активно виступали проти Леоніда Кучми і його оточення, практично нічим не відрізнялися від своїх візаві. Вже через 7 місяців після входження у владу колишні соратники - президент Віктор Ющенко і прем'єр-міністр Юлія Тимошенко розсварилися остаточно. В результаті прем'єр-міністром України при президенті Ющенко встиг побувати навіть Віктор Янукович. Причина - падіння популярності "помаранчевих" і приголомшливий успіх на виборах до Верховної ради в 2006 році Партії регіонів. Такого не очікували навіть самі "регіонали". Крім цього Ющенко не соромився підписувати меморандуми про співпрацю з тим, кого на Майдані 2004-го називали "зеком" і "хамом". Тимошенко не залишилася в боргу, поступово нарощуючи критику колишнього соратника. Коли ж вона повернулася на пост прем'єр-міністра, країна фактично встала: глава Кабміну всіляко заважала ініціативам президента, а глава держави у відповідь блокував ініціативи уряду. У підсумку, ні Ющенко не міг провести свою політику, ні Тимошенко - свою. Масла у вогонь підливала вічно незадоволена всім опозиція, до якої увійшли не тільки "регіонали", але й колишні соратники "помаранчевих" - комуністи, і, до 2007 року, соціалісти. Україна жила в форматі "лебідь, рак і щука". Ускладнила ситуацію і світова економічна криза. В результаті з невеликою перевагою президентом став той, над ким у 2004 році потішалися не тільки супротивники, але і соратники - Віктор Янукович. Сторона, що програла - "бютівці" - звинувачує у такому повороті історії український народ.
Розмови про крах починань Помаранчевої революції її колишні лідери традиційно починають з "анафем" один одному. Але потім плавно переходять до того, що винен у цьому неєвропейському сьогоденні України все-таки народ. "Бажання жити так, як живуть у заможній і вільній Європі, без помітного бажання постійно брати особисту участь у суспільному житті, - ось ключова проблема безхребетної України", - пише з СІЗО Юрій Луценко. "Більшість майданівців не захотіли брати участі в політиці, залишаючи це або зазомбованим адептам вчення про американські валянки, або екзальтованим членам ордена покійної баби Параски. Навіть сьогодні, справедливо проклинаючи аморальних політиканів, деякі готові особисто вплинути на них в рамках постійних колективних зусиль", - зазначає він. У київській міській організації партії "Батьківщина" теж відзначають: "Цього року цей день ми святкуватимемо із сумом і болем у серцях, бо наша пасивність і зрада колишніх союзників привели до влади тих, проти кого українці повстали у 2004 році. Як наслідок - лідери Помаранчевої революції - Юлія Тимошенко та Юрій Луценко - знаходяться за ґратами за сфальсифікованими звинуваченнями".
Головний "зрадник" за версією "бютівців" - Ющенко - теж частково звинувачує у своїх невдачах народ. "Це не проблема знань - провести реформи, це проблема політичної згоди, визначення пріоритетів щодо проведення реформ, а також проблема громадської відповідальності", - заявив Ющенко на з'їзді "Нашої України" в 2010 році.
Погана звичка - заразлива. І моду на звинувачення у всіх своїх невдачах українців переймає й інший учасник Помаранчевої революції, який перебував, щоправда, по іншу сторону від барикад - нинішній президент Віктор Янукович. Судячи з останніх його висловлювань, вести країну в світле майбутнє йому теж заважають українці.
Однак, через 7 років після Помаранчевої революції її лідери не втрачають надії на другий шанс. Тим більше, стрімке скорочення громадянських свобод вже і у сторонніх спостерігачів викликає "дежа-вю": країна немов опинилася в ті роки "кучмізму", коли при владі перебував глава Адміністрації президента Віктор Медведчук. Погіршує ситуацію плачевне економічне становище країни. Здавалося б, чим не передумова для повторення подій осені 2004-го?
Закордон не допоможе
Жовтневі і листопадові протести "чорнобильців" і "афганців" не на жарт налякали українську владу. Голова фракції Партії регіонів у парламенті Олександр Єфремов вже пообіцяв кримінальне переслідування "фіктивним", за його словами, чорнобильцям. А ветеранів війни в Афганістані намагалися залякати за допомогою податкової перевірки. В результаті, "афганці" просто замкнули податківців у своєму офісі...
Після таких проявів народного гніву "регіонали" не тільки не одумалися, але й прийняли, до речі в союзі з опозицією, закон про вибори, який просто блокує проходження в парламент нових політсил. Своє невдоволення вже висловили такі політичні організації як "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка і "Свобода" Олега Тягнибока. Остання має непоганий мобілізаційний ресурс, що показали в тому числі і заворушення у Львові 9 травня. У таких умовах, річниця Помаранчевої революції, тобто - як її сприймають у провладному таборі - річниця "спланованого бунту частини українців проти законної влади", виглядає більш ніж зловісно. І не дає владі розслабитися навіть те, що через 7 років люди розчаровані опозицією і, як показав Податковий майдан, уже не настільки єдині.
Але краще все ж перестрахуватися, очевидно, вирішили у високих кабінетах. Ініціатором заборони на проведення будь-яких акцій на Майдані Незалежності стала структура, яка по праву може отримати приз народної антипатії - Міністерство внутрішніх справ. МВС разом з держохороною звернулися до голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова з проханням заборонити масові акції на Майдані. В міліції пояснили своє прохання "високою ймовірністю виникнення протистояння і конфліктних ситуацій між учасниками акцій, а також конфліктів з нарядами міліції, які можуть призвести до різкого загострення політичної ситуації". Управління Держохорони, в свою чергу, дуже переживає за президента Литви Далю Грібаускайте, яка сьогодні відвідує Київ. "Просимо звернутися до суду з метою заборони проведення 22 листопада 2011 р. акцій протесту біля об'єктів відвідування за програмою візиту і на маршрутах під'їзду до них", - писали "государеві охоронці". У підсумку Окружний адміністративний суд Києва в п'ятницю ввечері прийняв рішення повністю задовольнити позов КМДА і заборонив проведення заходів у річницю Помаранчевої революції. Притому в мерії позов КМДА пояснили не прохання МВС і ДСО, а необхідністю... забезпечити встановлення новорічної ялинки. Саме цього року її вирішили суттєво оновити, а значить, і термін встановлення буде довше на 10 днів - тобто понад місяць, якщо вірити словам голови управління КМДА з питань культури Світлани Зоріної. "Новорічна йолка" виручає президента вдруге.
Проте опозиціонери кажуть, що їхні ніякі заборони не зупинять. Більше того, на візит тієї ж Грібаускайте вони й розраховували, закликаючи президента Литви відвідати Майдан. "Запрошуємо президента дружньої країни відзначити День Свободи разом з українцями 22 листопада на Майдані Незалежності", - йшлося у зверненні оргкомітету з відзначення річниці Помаранчевої революції. При цьому в комітеті зазначили, що звернення до президента Литви з проханням скасувати свій візит до України, яке поширив в інтернеті Денис Олейников, керівник фірми "Просто Принт", є всього лише приватною думкою. "На даний момент Денис перебуває в еміграції, і його звернення - не більш ніж його приватна думка", - пишуть у зверненні до президента Литви опозиціонери. До речі, Олейников, їдучи з України, обіцяв восени, в листопаді запустити нову опозиційну ініціативу і повернутися в Україну. Але поки його не видно. В свою чергу, президент Литви, якщо й відвідає Майдан, то ніяк допомогти протестувальникам не зможе. Не допомогли адже європейські "гнівні оклики" ув’язненої нині Тимошенко...
Колишні "помаранчеві" ігнорують рішення суду, і все-таки будуть відзначати на Майдані річницю "Помаранчевої революції", очевидно сподіваючись на "перезавантаження" революції. А "регіонали" продовжують глумитися над переможеним супротивником. "Я думаю, що багато людей не збереться на цьому святі, тому може вистачити і Європейської площі, може, дійсно, достатньо якогось закутка, де можна це відсвяткувати тим, хто вважає це за свято", - говорить нардеп від ПР Олег Надоша. Чи має він рацію і чи так безпідставні надії опозиціонерів - покаже вечір. Хоча з урахуванням тієї роз'єднаності опозиційних сил і пасивності українців, коли в СІЗО відвозили Тимошенко, "бютівцям" і "нашоукраїнцям" не варто сподіватися на те, що народ "наступить на ті ж граблі", що в і 2004-му, і приведе до влади тих, хто не менше, ніж ПР, відповідальний за нинішній стан справ в Україні. Революція, якщо і відбудеться, вже не буде "помаранчевою".
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
