1902
Захист від України: чому договір про зону вільної торгівлі в СНД потрібен тільки Росії
— Казна та Політика
Тепер, коли український уряд через кілька тижнів все ж опублікував підписаний в Санкт-Петербурзі текст договору про зону вільної торгівлі в СНД, можна хоча б попередньо зрозуміти, в чому справжній сенс цього документа.
З'ясувалося, що головним завданням сусідів України було не стільки її участь у ЗВТ, скільки захист від країни - члена СОТ. Заключна стаття договору виглядає досить переконливо. "Якщо участь однієї зі сторін веде до зростання імпорту в обсягах, які завдають шкоди або загрожують завдати шкоди промисловості Митного союзу, то держави - учасники Митного союзу... залишають за собою право ввести мита щодо імпорту відповідних товарів... в розмірі ставки режиму найбільшого сприяння". Це, звичайно, ніяка не зона вільної торгівлі. Це банальний захист ринку від країни з низьким ввізним бар'єром. Так Росія охороняє свою і сусідні нереформовані економіки від будь-яких посягань ззовні на держави Митного союзу. Втім, з боку України ми можемо спостерігати схожий протекціонізм: Київ також залишив понад 30 експортних мит стосовно всіх учасників договору. Казахстан зберіг більше 40 вилучень, Таджикистан - 16, сама Росія - близько 100! Причому серед цих вилучень найголовніше - нафта і газ.
Можливо, саме тому прем'єрам країн СНД і вдалося з такою легкістю домовитися про підписання документа, який ні на що особливо не впливає. ЗВТ виявилася пропагандистською знахідкою, і саме тому головним завданням Росії було змусити підписатися під документом всі країни Співдружності. Коли російський прем'єр Володимир Путін, вже заклопотаний новою пропагандистської пустушкою (горезвісним Євразійським союзом), зняв цю свою вимогу - все взагалі пішло як по маслу.
І все ж підписання договору відбулося занадто пізно, щоб говорити хоча б про якийсь серйозний пропагандистський виграш - про економічний я вже й не згадую. Якби країни СНД домовилися про зону вільної торгівлі відразу ж після вступу України до СОТ, можна було б сказати про реальний захист ринку. Але договір був підписаний за декілька місяців до того, як до СОТ приєднається Росія. У цьому зв'язку всі суперечності торговельного порядку, які існують між Москвою і Києвом, могли б бути врегульовані саме в рамках цієї міжнародної організації - як, власне, це і відбувається в усьому цивілізованому світі.
А так виходить, що Росія охороняє від України ринки Казахстану і Білорусі. Але виникає питання: що ж сама РФ робитиме з російсько-білоруським економічним співробітництвом ще через декілька років? Зрозуміло, що відразу ж після вступу до СОТ багато норм, з якими погодилися російські переговорники, діяти не будуть. Але пройде два, максимум три роки - і Москві доведеться визнати, що пільгові відносини з Мінськом, які дозволили параноїдальному диктатору Олександру Лукашенку збудувати на території Білорусі одну з найбільш неефективних економік європейського континенту, тепер не просто не вигідні Росії, але й суперечать її міжнародним зобов'язанням . Саме тому РФ доведеться задуматися не про те, як захистити Білорусь від України, а про те, як захистити її від самої себе. І ніхто в Росії і Білорусі сьогодні і віддалено не уявляє собі, як будуть вибудовуватися відносини двох частин горезвісної союзної держави у найближчому майбутньому, - проблема, яку не можна порівняти із захистом від іноземної продукції, що надходить на український ринок...
Зона вільної торгівлі в СНД - це не зона економічного сприяння, а скоріше зона політичної інерції, що залишилася нам у спадок від того часу, коли шовіністи в московських кабінетах все ще всерйоз мріяли про відродження своєї деградованої імперії. Але і ніякої трагедії в цьому немає: після того як Україна задовольнила пропагандистські амбіції Володимира Путіна, який повертається в свій кремлівський кабінет, тиск з російського боку щодо рішення Києва підписати договір про асоціацію і ЗВТ з Євросоюзом практично зник. Це якраз той випадок, коли Віктору Януковичу та Миколі Азарову вдалося добитися того, що стільки разів робив з росіянами хитромудрий Лукашенко, який обмінював слова і підписи під порожнечею на конкретні вигоди.
Залишилось тільки звільнити Тимошенко - і європейський ключик у нас у кишені.
Віталій Портніков
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
