3834
Юань порвався непомітно
— Валюта
"Закордон нам допоможе". Крилата фраза Остапа Бендера сьогодні як ніколи актуальна в охопленій борговою кризою Європі. Причому "закордон" має цього разу цілком конкретну адресу. Євросоюз чекає допомоги від Китаю. Нещодавно глава Європейського фонду фінансової стабільності Клаус Реглінг побував у Пекіні, щоб переконати владу КНР вкласти 100 мільярдів доларів до цього фонду. Правда, потім голова КНР Ху Цзіньтао заявив, що Європа повинна розраховувати на себе у вирішенні боргової кризи. Чому європейцям відмовлено в допомозі? Багато експертів переконані: китайський локомотив світового економічного зростання явно починає буксувати. Пекіну доводиться вишукувати ресурси для того, щоб не пустити під укіс власну економіку.
Багач-бідняк
Згідно з опублікованими недавно прогнозами американської інвесткомпанії BlackRock Inc. в найближчі декілька років китайський ВВП (у 2010 році він досяг 10,1 трильйона доларів за паритетом купівельної спроможності і поступається лише ВВП США) буде рости на 7-8 відсотків на рік проти 10,5 відсотка в середньому за останнє десятиліття. Перший заступник голови Банку Росії Олексій Улюкаєв вважає, що гальмування китайської економіки виявиться ще істотнішим - до 5-6 відсотків зростання на рік. Власне, ознаки уповільнення роботи світового складального цеху вже очевидні: за підсумками 9 місяців цього року темпи зростання в Піднебесній склали 9,4 відсотка, в порівнянні з аналогічним періодом 2010-го. Крім того, в III кварталі спостерігалося різке зниження темпів накопичення золотовалютних резервів. У липні - вересні обсяг резервів Народного банку Китаю зріс лише на 4,2 мільярда доларів, у той час як у першому півріччі, за інформацією Державного валютного управління КНР, резерви збільшилися майже на 275 мільярдів доларів.
Підтримати колишні темпи зростання Китай міг би за рахунок залучення нових інвестицій. Але справа в тому, що Піднебесна більше не манить інвесторів подібно магніту. Одна з головних причин - зростання вартості робочої сили. Середня зарплата в КНР в минулому році склала 465 доларів на місяць або 66,5 відсотка від середньої зарплати в Росії (близько 700 доларів), а в цьому може досягти 554 долара. Для довідки: зарплату в Китаї здебільшого отримують міські жителі, число яких в 2009 році складає 622 мільйона осіб. Подорожчання робочої сили укупі зі зникненням інших "дешевих" переваг китайської економіки приводить до того, що інвестори все частіше звертають погляди на інші країни.
І це може змінити саму світову економічну модель, що одержала назву "гонконгський пилосос". Її суть полягала в тому, що із Заходу через Гонконг на "світову фабрику ширвжитку" йшли багатомільярдні інвестиції, а назад на Захід надходили дешеві товари. Розворот вже очевидний. Влада КНР вирішила було компенсувати спад експорту зростанням внутрішнього попиту. Однак китайський приватний сектор і громадяни не в змозі забезпечити його в потрібному обсязі. Останнім часом у країні спостерігається спад на ринку кредитування, у тому числі і споживчого, що також свідчить про уповільнення економіки. За підрахунками МВФ, Китай поряд з іншими економіками, що розвиваються, недотягує навіть до нижньої межі частки споживання розвинених країн. За даними МВФ, у 2011 році на Піднебесну припало 6,2 відсотка світового споживання, в той час як на розвинені ринки - майже 70 відсотків.
Споживати в рази більше китайці навряд чи зможуть. Досить поглянути, наприклад, на ринок нерухомості КНР, рівень цін на якому вже можна порівняти з тим, який спостерігається в багатших країнах. На думку директора Центру досліджень постіндустріального суспільства Владислава Іноземцева, гальмування китайської економіки "може відбутися під впливом двох факторів: уповільнення зростання експорту і перенасичення ринку нерухомості". За його словами, у великих китайських містах до 25-30 відсотків нових будівельних об'єктів або стоять непроданими, або купуються заради подальшого перепродажу. Ціни на житло в Шанхаї досягають 11 тисяч доларів за квадратний метр, що, як вважає Іноземцев, "невиправдано високо за китайськими мірками". Схоже, що платоспроможний попит на нерухомість з боку населення і бізнесу в Китаї практично вичерпався.
Фабрика мрій
Держава намагається компенсувати спад приватних вкладень різким збільшенням казенних інвестицій. КНР починає йти шляхом Росії, розганяючи економічне зростання масштабними інфраструктурними проектами, що фінансуються державою. Однак треба враховувати: характерна для Росії модель держкапіталізму здатна навіть при нинішній хорошій кон'юнктурі нафтових цін забезпечити 4-відсоткове зростання ВВП на рік. Для Китаю такі темпи будуть означати мало не рецесію.
При цьому масштаби китайських "нацпроектів" не рівня російським. Наприклад, будівництво швидкісної залізничної гілки Пекін - Шанхай, запущеної в експлуатацію влітку цього року, влетіло уряду КНР в 33 мільярда доларів. Всього ж на швидкісні залізниці тільки в поточному році Пекін має намір витратити 115 мільярдів доларів.
Те ж саме стосується і макроекономіки. Влада Піднебесної бореться з кризою, накачуючи грошима фінансовий сектор. Головний науковий співробітник Інституту Далекого Сходу РАН Яків Бергер нагадує, що, коли в 2008 році настала криза, КНР зуміла її подолати шляхом закачування в економіку чотирьох трильйонів юанів (586 мільярдів доларів). В результаті в той кризовий рік Китай домігся 9-відсоткового зростання ВВП. Але цей "допінг" аж ніяк не безпечний. Він, зокрема, веде до інфляції.
Китай починає страждати від хвороби, характерної для багатьох більш розвинених країн, - надлишку інвестицій. Простіше кажучи, гроші не знаходять застосування всередині країни - і відбувається відтік капіталу. Китайський бізнес і держава почали активно скуповувати закордонні активи. Як вважає голова Центру стратегічних досліджень Китаю Олексій Маслов, "КНР поступово знижує експорт промислової продукції. У цьому плані темпи зростання китайської економіки, безсумнівно, будуть знижуватися. Вони впадуть до розумних 6-7 відсотків".
Так чого ж чекати світові від китайської економіки? З одного боку, заклики Європи про допомогу цілком обґрунтовані. Сьогодні до 26 відсотків резервів КНР, що становлять понад 3,2 трильйона доларів, розміщено в боргових паперах європейських країн. Підкинути сотню-другу мільярдів європейському стабфонду Пекін в змозі. На думку Владислава Іноземцева, "це той випадок, коли порятунок боржника відповідає інтересам кредитора".
З іншого боку, за свою допомогу Китай, безсумнівно, зажадає хорошу ціну. Скажімо, чому Пекін повинен купувати італійські або грецькі облігації, а німецькі банки - ні. Китай може піти на ризик, але за умови, якщо Німеччина гарантує, що Італія або Греція не збанкрутують. А чого б це раптом Берліну видавати гарантії Китаю за облігаціями інших країн, коли вони навіть своїм банкам не можуть нічого гарантувати?
Але, мабуть, найголовніша причина, яка не дозволяє Піднебесній назватися світовим лідером і потіснити на цьому п'єдесталі США, ЄС і навіть Японію, полягає в тому, що економіка КНР не є самодостатньою. Понад 65 відсотків приросту ВВП припадає на так зване накопичення капіталу. Китай не виробляє в потрібних обсягах інноваційну продукцію з високою доданою вартістю. Боргові проблеми, що запустили в Європі механізм жорсткої економії, рикошетом ударять по китайській "світовій фабриці".
Олександр Чудодєєв
За матеріалами: Україна Криминальна
Поділитися новиною
