5715
Білорусь, якою ти її знав, зникає
— Казна та Політика
Повернення у 90-ті
Сьогодні Республіка Білорусь (РБ) відчуває величезні соціально-економічні потрясіння. За своїм масштабом вони співмірні лише з наслідками розпаду СРСР, коли рухнула планова економічна модель. Те, що відбувається в 2011 році в Білорусі, більш за все нагадує пострадянський розвал 90-их. З початку цього року фінансово-економічна система РБ пішла в рознос: стрімко знецінюється національна валюта, безупинно зростають ціни на товари та послуги, неухильно падають доходи громадян. Від колишньої стабільності, що була предметом гордості багатьох білорусів, не залишилося й сліду.
Ціни в країні ростуть практично щотижня. За даними Національного статистичного комітету (НСК) Білорусі інфляція у вересні 2011 року склала 13,6%, а за підсумками 9 місяців цього року зростання споживчих цін досягло 74,5%. Причому, продовольчі товари з січня подорожчали на 84,2%. Очікується, що за підсумками року зростання цін на товари народного споживання досягне 100-120%. І це при тому, що в 2010 році воно становило всього 9,9%.
Зауважимо, це рекордні як для Європи, так і для країн СНД цифри. Для порівняння, в Україні за підсумками 9 місяців поточного року інфляція склала 5,7%. І якщо навіть таке відносно невелике зростання цін настільки відчутно вдарило по кишені українців, то можна собі уявити глибину падіння рівня життя білорусів. Досить сказати, що з початку року середня зарплата в РБ впала в 2 рази: з $530 до $260.
Білоруський рубль з початку 2011 року знецінився в 3 рази. Якщо в січні за $1 давали 3 тис. руб, то в кінці жовтня $1 коштував вже 8,5 тис. руб. Взагалі, фінансову політику влади під час кризи інакше як дивною назвати важко. Національний банк Білорусі (НББ) фактично власноруч сформував у країні валютний чорний ринок.
До недавнього часу в Білорусі діяло відразу кілька валютних курсів. Офіційний, на рівні 5,5 тис. руб за $1, за яким експортери були зобов'язані продавати НББ 30% своєї валютної виручки. Біржовий, на рівні 7,5-8,5 тис. руб за $1, за яким можна було продати решту 70% виручки, і за яким купували валюту імпортери. І ринковий, на рівні 8,5-9 тис. руб за $1, за яким змушені були купувати валюту в обмінних пунктах прості білоруси.
Лише з 20 жовтня була введена єдина торговельна сесія на Білоруській валютно-фондовій біржі, яка встановлює єдиний валютний курс для всіх економічних гравців. У результаті офіційний і біржовий курси білоруського рубля передбачувано опустилися до ринкового рівня, і сьогодні $1 коштує 8,5 тис. руб. При цьому, на думку багатьох білоруських експертів, зберігається значний потенціал подальшої девальвації "зайчика".
Безальтернативний Бацька
Схоже, що криза далека від свого завершення і попереду білорусів чекають ще більш непрості часи. Найближчим часом у планах влади Білорусі підвищення цін на паливо на 40-45%, збільшення вартості проїзду в громадському транспорті, підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги на 30%, відмова від стримування цін на овочі та фрукти, підвищення вартості навчання у ВНЗ на 20% ...
Більше того, в середині жовтня президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що зараз "у жодному разі не можна затискати ціни", тоді як ще в травні він докоряв уряду: "всяке зростання повинно негайно припинятися"! Зміну своєї позиції президент пояснює як справжній "ринковик": "У нас ціни такого рівня, що вони вже уперлися в неплатоспроможність населення. Далі вже ціни не можуть так зростати". У той же час це свідчення впевненості президента Білорусі в міцності своєї влади й у тому, що він втримає ситуацію під контролем.
Падіння рівня життя громадян закономірно спричинило зростання протестних настроїв у білоруському суспільстві. За даними білоруського Незалежного інституту соціально-економічних і політичних досліджень, в червні 2011 року Олександру Лукашенкові довіряли 35,7%, не довіряли 53,8%.
На початку року цифри були діаметрально протилежні: довіряли білоруському президентові 55%, не довіряли 34,1%.
Очевидно, що криза білоруської економічної моделі підірвала соціальну базу політичного режиму О. Лукашенка. Влада РБ не в змозі більше виконувати колишній соціальний контракт, оскільки на це у них більше немає грошей. За останні кілька місяців сотні тисяч білорусів пережили особисті катастрофи. Люди втратили бізнес, роботу, заощадження. І втратили довіру до чинної влади.
Разом з тим, соціально-економічний колапс в Білорусі поки не привів до якихось серйозних зрушень у політичному житті республіки. У РБ до цих пір не виник політичний суб'єкт, здатний реально конкурувати з Олександром Лукашенком і, тим більше, всерйоз протистояти йому. Політичний простір зачищено, опозиціонери, здебільшого, сидять по тюрмах і закордонах, а "аплодуючі" флешмоби і протести автомобілістів не несуть реальної загрози режиму. Потужний каральний апарат білоруської держави поки непогано справляється з заворушеннями, що виникають.
Легітимні підстави для зміни влади з'являться не раніше, ніж через 4 роки, коли в Білорусі мають відбутися чергові президентські вибори. До того часу небезпеку для режиму може становити, мабуть, тільки стихійне повстання мас, народний бунт. Для того щоб йому гарантовано запобігти, Олександру Лукашенкові потрібні гроші. І чим більше йому вдасться залучити грошей, тим вищі його шанси згладити соціальну напруженість, що росте в країні, і далі утримуватися на вершині білоруської владної піраміди.
У пошуках грошей ...
Фінансова ситуація в Білорусі в 2011 році характеризується хронічним дефіцитом валюти. Девальвація білоруського рубля призвела до ажіотажного попиту на валюту з боку населення. За різними даними, "під подушкою" у білорусів до сьогоднішнього дня накопичено $6-7 млрд. Крім того, імпорт в РБ стабільно перевищує експорт. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі Білорусі за 9 місяців 2011 року склало $4 млрд.
У той же час золотовалютні резерви РБ станом на жовтень цього року нараховували лише $4,7 млрд. Цих коштів явно недостатньо. Як заявила голова НББ Надія Єрмакова, наявні ЗВР "не забезпечують роботу економіки, їх вистачить на 1-2 місяці". Вона пояснила, що, за міжнародними нормами, ЗВР повинні забезпечувати тримісячний запас імпорту. Для Білорусі це $12-15 млрд.
До того ж недоречно приспіла необхідність виплачувати взяті раніше кредити. У 2011 році на погашення та обслуговування зовнішнього держборгу потрібна відносно скромна сума $0,7 млрд. Але далі суми виплат значно збільшуються. У 2012 році на ці цілі буде потрібно вже $1,8 млрд, в 2013 р. - $3,1 млрд, в 2014 р. - $3,2 млрд, в 2014 р. - $2,7 млрд.
Все це говорить про те, що Білорусі найближчим часом знадобиться багато іноземної валюти. Розраховувати Мінськ може лише на 2 джерела - зовнішні позики та продаж держвласності.
Західні канали кредитування поки що для Білорусі перекриті. Після розгону білоруського Майдану в грудні 2010 року Європа і США припинили політичні контакти з Олександром Лукашенком і значною частиною його оточення. Сьогодні Захід все ж готовий кредитувати Білорусь, але на політичних умовах - звільнення політв'язнів, переговори з опозицією, парламентські вибори-2012 за стандартами ОБСЄ.
Консолідовану позицію Заходу озвучив на саміті "Східного партнерства" глава уряду Польщі Дональд Туск. Незважаючи на те, що Білорусь демонстративно проігнорувала саміт, польський прем'єр заявив, що при виконанні політичних вимог Мінськ отримає гранти і кредити в розмірі до $9 млрд, кошти фондів "Східного партнерства" в обсязі до $2 млрд і полегшення візового режиму для білорусів. Таким чином, Олександр Лукашенко зберігає простір для маневру і у разі жорсткого браку коштів може піти на політичні поступки.
Про таку готовність свідчить і нещодавнє звільнення значної частини ув'язнених, причетних до масових протестів в грудні минулого року.
Крім цього, в червні 2011 року Мінськ направив офіційний запит до Міжнародного валютного фонду про надання кредиту на суму від $3,5-8 млрд. Місія МВФ, яка відвідала Мінськ у жовтні, поставила умовою виділення кредиту "жорстку макроекономічну політику в 2012 році" і наголосила при цьому, що "не висуває жодних політичних вимог". Загалом підсумок переговорів для Білорусі цілком успішний - місія знову відвідає Мінськ в найближчому часі.
А ось хто не висуває політичних умов Білорусі, так це Китай. За словами Олександра Лукашенка, Пекін надав Білорусі кредитну лінію на $15 млрд під реалізацію різних проектів, з них $3 млрд. пільгових кредитів під 2-2,5% річних. Ризики тут полягають у тому, що Китай надає пов'язані кредити, тобто китайці заведуть в РБ не тільки свої капітали, але й своє устаткування, а також робочу силу. І в не настільки віддаленій перспективі китайська присутність може стати вагомим чинником білоруського економічного життя.
Однак найбільше Білорусь розраховує на дивіденди від інтеграції до Митного Союзу (МС) і створення Єдиного економічного простору з Росією і Казахстаном. Поки що особливих вигод від вступу в МС Мінськ не отримав, швидше навпаки. У рамках МС з 1 липня були значно підвищені мита на імпорт автомобілів, що спровокувало в першій половині року справжній "автомобільний ажіотаж". Напередодні подорожчання автомобілів і в умовах знецінення національної грошової одиниці білоруси масово брали кредити на придбання авто, що, за оцінками експертів, вимило з валютного ринку не менше $1 млрд.
З іншого боку, Мінськ уже практично домігся ключової мети - здешевлення російських енергоносіїв, що становлять значну частину білоруського критичного імпорту. Як заявив прем'єр-міністр РФ Володимир Путін, ціни на російські нафту і газ для Білорусі з наступного року будуть "навіть нижчими, ніж рівнодохідні ціни в митному просторі". На думку глави уряду РФ російсько-білоруські контракти на постачання нафти і газу будуть підписані президентами в листопаді.
Але обов'язковою умовою підписання цих контрактів є продаж 50% акцій "Білтрансгазу", що залишаються у власності РБ, "Газпрому" за $ 2,5 млрд. Фактично мова йде про встановлення повного російського контролю над білоруською газовою трубою. І це лише перша ластівка у майбутньому великому розпродажі білоруської держвласності. На черзі такі перлини економіки РБ, як "Білоруськалій", "Гродноазот", Полоцький і Мозирський нафтопереробні заводи, МАЗ, БелАЗ, МТС.
Білорусь, мабуть, єдина країна в Європі, де залишився настільки великий держсектор. Олександр Лукашенко довго опирався приватизації ласих шматків білоруської промисловості, проте Росія жорстко пов'язала надання кредитів з приватизацією найбільших підприємств РБ. Зокрема, кредитна лінія антикризового стабфонду ЄврАзЕС на суму $3 млрд на 3 роки відкрита на умовах проведення Мінськом масштабної приватизації держактивів.
Приватизація держсектора РБ сьогодні виглядає практично неминучою в силу того, що вона гарантує такі необхідні країні валютні надходження. Треба сказати, що надалі вони знадобляться ще більше, оскільки білоруський уряд активно бере все нові позики, занурюючи країну в боргову яму, і на обслуговування боргових зобов'язань буде потрібно дедалі більше коштів.
Не варто забувати і про те, що нові власники займуться оптимізацією витрат білоруських підприємств, адаптуючи їх до вимог ринкової економіки і скорочуючи соціальні видатки. Та й вся Білорусь поступово перейде на ринкові рейки, і незабаром це буде зовсім інша країна, ніж та, яку ми знали.
Андрій Кузніченко
За матеріалами: Фiнансовий Захист
Поділитися новиною
