8285
Парадокс другої хвилі кризи: її так чекають, а вона все не починається
— Казна та Політика
Коли в Україні почнеться друга хвиля кризи? Це питання, відверто кажучи, всіх вже ґрунтовно втомило, адже, як відомо, очікування неприємностей найчастіше виявляється гірше від самих неприємностей. Одні експерти кажуть, що міркувати про другу хвилю безглуздо, бо перша ще не спала.
Інші заявляють, що з листопада 2008 року вже нарахували не менше трьох, а то й чотирьох кризових хвиль. Виходить, що саме визначення - "друга хвиля кризи" є дуже умовним, втім, відмовитися від нього навряд чи вдасться, занадто глибоко воно проникло в суспільну свідомість. Ми змирилися з тим, що криза знову обвалить економіку країни, наш фаталізм заснований на сумному досвіді 3-річної давності. У вересні 2008 року влада бадьорилася і переконувала нас, що світова криза для України не страшна, мовляв ми надто слабо залучені в глобальні фінансові процеси. Але якщо для США і Європи криза дійсно найяскравіше проявилася саме у фінансовій сфері, то до нас вона дійшла у вигляді падіння ринків промислових товарів.
Першими "впали" металурги, листопад 2011 року теж почався з новин про зниження виробництва українськими метзаводами. Чи означає це, що Україна знову стоїть на краю прірви, а долар по 8 гривень скоро стане настільки ж недосяжною мрією, як зараз курс 1 до 5?
Металургійний фактор і валютна політика
Чи не першим, хто відверто заявив про прихід кризи в Україну, був Володимир Бойко - генеральний директор Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Ще в кінці серпня 2008 року керівник одного з найбільших вітчизняних метпідприємств повідомив про те, що на вересень комбінат практично не має замовлень. У перших числах листопада 2011 року в ЗМІ з'явилася інформація, що з метою стабілізації цін в поточному місяці ММК ім. Ілліча має намір скоротити обсяг виробництва тонколистового прокату на 50 тис. тонн, або на 28%. В цілому, погіршуватися кон'юнктура почала на світових металургійних ринках у середині поточного року. Проте, не можна забувати і про те, що вже не перший рік українські меткомпанії, що мають у своєму складі гірничо-збагачувальні комбінати, більше заробляють не на експорті сталі, а на постачанні за кордон залізорудної сировини (зрс). Але й тут обстановка не вселяє оптимізму - ціни на ринках зрс так само почали падати. Як добре відомо, услід за скороченням експорту продукції ГМК в Україну приходить девальвація гривні.
Менше надходжень вільно конвертованої валюти - дешевша валюта національна. Якщо не вдаватися в нюанси, то кризи ми найбільше боїмося саме у зв'язку з падінням купівельної спроможності гривні і, як наслідок, скороченням реальних доходів. Металургія ж дає нам абсолютно недвозначний сигнал - криза наближається.
Але Кабмін і Нацбанк ще в змозі утримувати ситуацію під контролем. Прогресуючий дефіцит гривні в українських банках свідчить про те, що нагорі чудово усвідомлюють глибину проблеми і намагаються утримати нацвалюту від падіння. Як зазначив під час круглого столу на тему "Чим загрожує Україні друга хвиля світової кризи?", організованого Інститутом Горшеніна, начальник аналітичного відділу ПАТ "Альфа-Банк" Олексій Блінов, обмінний курс залишається на сьогодні головним питанням для українського уряду. "Україна обрала політику мінімізації курсових коливань, якої дотримується багато років поспіль. У цьому полягає ключова проблема економічної політики, заручниками якої ми всі і є. Якщо курс відпустити в будь-який бік, ми прекрасно розуміємо, до чого це призведе. Згадаймо 2005 рік, коли гривні дозволили зміцнитися, скільки галасу було в країні. Населення, що має заощадження в доларах, вважало себе обділеним, в разі девальвації гривні ситуація ще гірша", - зазначив експерт.
При цьому, за його словами, з березня 2010 року гривня відчувала сильний ревальваційний тиск у зв'язку з припливом в Україну іноземного капіталу. "В результаті ми маємо 15 місяців надлишку валютних надходжень і лише останні 3 місяці відчуваємо їх дефіцит. Таким чином, навіть у випадку збереження несприятливої кон'юнктури на ринках збуту української промислової продукції, уряд може ще кілька місяців утримувати контроль над ситуацією на валютному ринку", - прогнозує Блінов.
У зв'язку з цим експерт порівняв розмови про другу хвилю кризи зі старою притчею про хлопчика-пастуха і вовків. "Про проблеми Греції як про основну причину початку другої хвилі кризи в Європі говорять вже не перший рік. У травні 2010-го американська фондова біржа за тиждень втратила близько 20% своєї капіталізації, що значно більше, ніж ті падіння, які ми спостерігаємо цієї осені. У 2010 році було безліч прогнозів щодо другої хвилі кризи і здебільшого це відбувалося, тому що ми всі психологічно до неї готові. Тоді як в 2008 році країна після 9 років економічного зростання просто забула про те, що економіка циклічна і рано чи пізно бувають спади", - підкреслив фінансовий аналітик.
На думку Блінова, незважаючи на те, що зростання від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу є однією з найбільших проблем української економіки, не можна заперечувати і позитивних тенденцій, про які свідчить даний показник. "Зростання імпорту в Україну відображає позитивні тенденції в українській економіці. Подивіться на обсяги продажу імпортних автомобілів, на зростання зарубіжних інвестицій, яке цього року випереджає зростання ВВП, і ви зрозумієте, що стан справ у нас не настільки поганий, як це здається. Зараз 5% дефіцит рахунку поточних операцій (різниця між припливом і відтоком валютних надходжень) є цілком нормальним і контрольованим. Таким чином, говорити про те, що ми стоїмо перед черговим обвалом, поки не можна", - відзначає експерт.
Ситуація склалася парадоксальна: українці буквально кваплять повернення кризи у всій її вбивчій красі, а вона, наче насміхаючись, все не починається.
Не пожертвувавши частиною, можна втратити все
Експерти не були б експертами, якби їхні прогнози навіть з найважливіших питань не були контраверсійними. Той же О.Блінов відзначив факт, що структурно українська економіка в порівнянні з 2008 роком абсолютно не змінилася. Він переконаний, що відсутність реальних реформ робить дуже складним утримання економіки в тих параметрах, які задає нинішній уряд.
Але якщо Блінов - стриманий оптиміст, то екс-заступник міністра фінансів Ігор Уманський стримувати песимізм не має наміру. Під час круглого столу він категорично заявив, що українська економіка вже почала входити в другу хвилю світової кризи.
На його думку, в середньостроковій перспективі наша економіка, як і світова в цілому, буде відчувати вплив кризових явищ. "Інше питання, наскільки глибокою буде ця криза. Я не думаю, що на сьогодні є підстави говорити про те, що криза буде настільки ж глибокою, як в 2008-2009 роках. Хоча, якщо подивитися на реакцію української влади, то виникає відчуття дежавю. Як і в 2008 році вони продовжують говорити, що у нас все добре, тоді як зовнішньоторговельний баланс погіршується", - зазначив експерт.
Він переконаний, що владі забракне ресурсів для того, щоб утримувати відносну економічну стабільність до виборів 2012 року. "Ресурсів Національного банку при поточних тенденціях вистачить для того, щоб утримувати нинішній курс гривні максимум до кінця поточного року. Планомірну, підконтрольну девальвацію варто було починати ще з червня цього року. Тоді б ми не мали тих шокових наслідків, які ми пережили в кінці 2008 року, а нещодавно пережила Білорусь, і до яких нас, на жаль, знову підводить нинішня влада", - підкреслює Уманський.
Висновки, прямо скажемо, невтішні. Дно падіння економічних показників, позначене кінцем 2008 - початком 2009 року, пробити, звичайно, навряд чи вдасться, але біднішими станемо в будь-якому випадку.
Можливо, нас дещо обрадує нагадування про те, що падіння національної валюти далеко не завжди є злом. Як вважає народний депутат ("Наша Україна") Вікор Матчук, якби Греція мала власну грошову одиницю, яку могла б девальвувати відносно євро, то криза в цій країні була б значно м'якшою. Україна має такий "запобіжник". Матчук переконаний, що спроби НБУ втримати існуючий обмінний курс шляхом створення в країні штучного дефіциту гривні, цілком можуть призвести до зупинки економіки. І в цьому є логіка, адже на сьогодні промислові підприємства не в змозі дозволити собі гривневі кредити, які банки пропонують під 30-40% річних. Тож зменшення зарплат у доларовому еквіваленті може виявитися меншим злом, ніж проблеми з отриманням заробітної плати в принципі.
Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих
На тлі малорадісних роздумів можна виділити думку віце-президента Gorshenin Group Олексія Лещенка, який вважає, що інтеграційні процеси в рамках СНД можуть пом'якшити для України другу хвилю економічної кризи. Він нагадав, що після падіння в 2008-му традиційних для нашої промисловості ринків збуту, Росія та інші країни СНД зберегли інтерес до українських товарів.
Але з ним не згоден виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, який переконаний, що основною загрозою для української економіки залишається ризик початку рецесії в економіках США та Євросоюзу. "Сьогодні в єврозоні найбільші економічні проблеми відчуває Греція, але на черзі - Італія та Іспанія. Але якщо Грецію ще можна врятувати, то Італію та Іспанію врятувати буде неможливо - у цих країн дуже великі економіки", - підкреслив експерт.
Разом з тим, на його думку, Україні не варто орієнтуватися на економіки таких країн, як Китай і Росія. "Так, китайська економіка продовжує демонструвати позитивну динаміку, але юань в останні роки занадто зміцнився, що робить подальше зростання економіки проблематичним", - відзначає Устенко.
Що стосується російської економіки, то вона, за словами експерта, залишається надто залежною від експорту енергоносіїв. "Криза в Європі і США призведе до істотного зниження обсягів експорту російських енергоносіїв. У результаті ті ринки, на які ми можемо орієнтуватися, можуть впасти слідом за провідними світовими економіками", - зазначив директор Фонду Блейзера.
Загалом, вкотре нагадати про те, що ніхто не залишиться осторонь світової економічної кризи, звичайно, не буде зайвим. Хоча певним винятком все ж може виявитися Китай. У 2009 році, незважаючи на падіння всіх і вся, китайцям вдалося продовжити зростання економіки. На сьогодні Пекін готовий допомогти грошима проблемним країнам Єврозони і вже робить це, перевівши чверть своїх золотовалютних резервів у євро. Але ось тут виникає питання, яке начебто не має ні найменшого стосунку ні до кризи, ні до України. Однак, як вважає Устенко, воно рано чи пізно буде поставлене з безкомпромісною гостротою. Річ у тім, що Євросоюз бере позики у Китаю для того, щоб утримати на нинішньому рівні свої найвищі соціальні стандарти. Тобто, за рахунок китайців Греція зможе забезпечити своїм громадянам прийнятний для європейців рівень життя. "Але як бути з тим фактом, що сотні мільйонів китайців живуть менше ніж на 1 долар на день?", - задається питанням Устенко.
Адже ми, по суті, нічим не відрізняємося від китайців, у яких ніхто не питає, чи хочуть вони рятувати Грецію від дефолту, чи бажають урізноманітнити раціон свого харчування. Тільки позичає у нас не Євросоюз, а наша власна влада. Кого в 2008 році рятували за бюджетні мільярди, може, малозабезпечені верстви населення? Звичайно, ні, рятували банки й металургійні холдинги. Влада закривала очі на масові звільнення та невиплату зарплат і все тільки заради того, щоб нашим олігархам не довелося напружуватися розпечатуванням своїх кіпрських схованок. Результат очевидний - якщо в Польщі середня зарплата становить в 2011 році близько 1 тисячі 300 доларів, то в Україні вона недотягує і до 400 доларів. Зате в останньому списку "Форбс" серед найбагатших людей планети - 8 українців, а поляків всього 4 і найбільш забезпечений з них за нашими мірками - міцний середнячок в клубі мільярдерів. Висновок один: замість того, щоб чекати кризу ззовні, потрібно перемогти внутрішню, а це завдання нинішній українській владі не під силу.
Петро Черних
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
Також за темою
Для підготовки України до наступного опалювального сезону треба €5 млрд — Зеленський
Доходи держбюджету за два місяці 2026 року перевищили 302 млрд грн
У січні експорт ІТ-послуг України становив $508 млн, на 25% менше, ніж у грудні
6,4 млрд грн до держбюджету під час аукціону з розміщення ОВДП
Державний борг України став дешевшим і довшим за строками погашення — Мінфін
Строки податкових зобов’язань за 2025 рік: хто і коли має сплатити
