1670
Реформа проти олігополії
Споживачі фінансових послуг та інвестори в Україні свято вірять у правильність оцінок міжнародних рейтингових агентств (РА). Проте на розвинених ринках вже кілька років йде активна реформа, покликана відрегулювати роботу агентств таким чином, щоб їх рейтинги можна було безпечно використовувати для регуляторних цілей. При цьому "велика трійка" міжнародних РА втрачає свої позиції, а сам ринок ділять між собою невеликі локальні або глибоко спеціалізовані агентства.
Одна з типових помилок обивателя - "великій трійці" належить весь світ. Безперечно, Moody`s, Fitch і Standard & Poor`s (S&P) займають суттєву частку ринку - в 2010 році ці рейтингові агентства зібрали виручку розміром більше $ 4,5 млрд. Але який загальний обсяг світового ринку рейтингових послуг, точно не знає ніхто. Після введення в дію в країнах ЄС угоди "Базель II", покликаної підвищити якість управління ризиками, і розповсюдження подібної практики на країни Азії на ринок хлинула перша хвиля невеликих локальних РА (2006-2008 роки).
Після ухвалення в Євросоюзі спеціального законодавства, що регулює роботу агентств, а також показового зниження унаслідок високого рівня держборгу рейтингів країн PIGS (Португалія, Італія, Греція, Іспанія), друга хвиля створення РА захлеснула вже всю Європу (2010-2011 роки). За різними підрахунками, локальні гравці, частині з яких вдалося отримати визнання національних регуляторів, в 2010 році отримали виручку від $1,5 до 2 млрд.
Не слід скидати з рахунків і таких гігантів рейтингового бізнесу, які ще в 70-х роках минулого століття були визнані в США, як американське AM Best і канадське Dominion Bond Rating Service. Традиційно A.M. Best вважається "монополістом" у рейтингуванні страхового сектора, особливо перестрахувальників. За різними оцінками, тільки два цих старожила ринку США минулого року зібрали приблизно $0,5 млрд. Слід також відзначити і глибоко спеціалізоване РА Thomas Murray, яке надає рейтинги виключно зберігачам та депозитаріям.
Але головними конкурентами "великої трійки" за розподіл виручки залишаються агентства, які отримали статус в США після реформи інституту NRSRO (Національно визнаних рейтингових і статистичних організацій). До агентств нової хвилі зі статусом належать: Japan Credit Rating Agency, Ltd, Rating and Investment Information, Inc. (обидва - Японія), Egan-Jones Rating Company, Kroll Bond Rating Agency, Inc., Morningstar (раніше Real Point). Ці п'ять агентств торік зібрали приблизно $1,5 млрд, і дана оцінка не враховує доходи, отримані японськими РА у себе на батьківщині, а лише їх заробіток на ринку США. У підсумку частка "великої трійки" на глобальному ринку рейтингових послуг складає від 30% до 40%. Тому статистика, яку так часто показують "незалежні" експерти, де 90% ринку належить "великій трійці", схожа на пропаганду послуг Moody`s, Fitch і S&P.
Ляльководи та їх бізнес-моделі
Як правило, навіть фахівці фінансового ринку в країнах СНД насилу уявляють собі, хто саме стоїть за Moody`s, Fitch і S&P. Всі агентства під брендом Moody`s консолідовані в рамках Moody`s Corp. За 2010 рік ця публічна корпорація отримала виручку в $2,032 млрд , що робить її провідним РА навіть в рамках "великої трійки". Найбільшим акціонером корпорації є Berkshire Hathaway, Inc., яку повністю контролює Уоррен Баффет - найбільш значний світовий інвестор. Berkshire Hathaway, Inc. станом на травень 2011 року належало 12,3% Moody`s Corp., що давало їй право мати свого представника в раді директорів. Більше того, Berkshire Hathaway, по суті, була єдиним акціонером Moody`s Corp., які мали можливість впливати на операційну діяльність компанії. Нагадаємо, що самій Berkshire Hathaway, Inc. належить значний пакет акцій Washington Post - медіахолдингу, у власності якого перебувають не лише друковані ЗМІ, а й близько 40 телеканалів. Ще більш цікавий персонаж у складі ради директорів Moody`s Corp. - 67-річний Евальд Кіст (Ewald Kist), до 2004 року очолював ING Group. Кіст якраз відомий своєю активною роботою над угодою "Базель II" - одним з основних ідеологічних документів, що підтримують попит на рейтинги.
Друге за обсягом виручки РА в світі - Standard & Poor`s - вже багато десятків років не є самостійною юридичною особою. S&P - це рейтинговий підрозділ The McGraw-Hill Companies, одного з найбільших видавничих будинків у США, у видавничому портфелі якого - провідне ділове видання Business Week, а також кілька телеканалів. The McGraw-Hill Companies на 10% належить родині МакГроу (McGraw): її президентом, головним виконавчим директором і головою ради директорів є Гарольд МакГроу Третій (Harold McGraw III). Але найбільший її акціонер (12,2%) - інвестиційна компанія Capital World Investors, яка також володіє трохи меншим пакетом в Moody`s Corp., що ставить її за рівнем впливу на Moody`s майже на одну ступінь з Уорреном Баффетом. Проте Capital World Investors справляє визначальний вплив на The McGraw-Hill Companies, а відповідно і на S&P. Capital World Investors контролює Джеймс Розенберг (James Rothenberg), в минулому - один з найбільш відомих інвестиційних керівників у США.
Агентство Fitch, яке вже багато років в СНД навіть регулятори вперто називають американським, на 60% належить французькій компанії Fimalac, SA, контрольованій французьким бізнесменом Марком Ладрітом де Лашерье (Marc Ladreit de Lacharriere). Якоюсь мірою його можна назвати французьким Уорреном Баффетом, а Fimalac, SA - інвестиційним холдингом, центром якого є Fitch Group. Незважаючи на те, що Fitch залишається найменшим РА "великої трійки", його бізнес добре диверсифікований - приблизно третину доходів рейтинговий холдинг отримує з США, третину - з Великобританії, а ще третину - від бізнесу в інших країнах.
Правда, бізнес на глобальній платформі давався нелегко. У 2010 році одна з дочірніх компаній Fitch Group була позбавлена статусу в Японії. Агентству ставало дедалі важче конкурувати з Moody`s Corp. на розвинених ринках, а на ти, що розвиваються, великих доходів від рейтингів не заробиш. Наприклад, за 2010 рік агентство де Лашерье у всій Латинській Америці отримало дохід в $52,6 млн, в Азійському регіоні - $78,3 млн, на Близькому Сході - приблизно $250 млн. У "великій трійці" Fimalac, SA була єдиною компанією, яка не встигла пов'язати свій рейтинговий бізнес з медіахолдингу. Ситуація змінилася тільки кілька років тому, коли Hearst Corp. наростила свою присутність в Fitch до 40%. Ця корпорація відома видавничими проектами, зокрема журналом Cosmopolitan, але мало хто знає, що в її портфелі більше 10 проектів, пов'язаних з діловими медіа.
Бушівські реформи
Про те, що РА зі статусом в США можуть "не впоратися з кризою", в Білому домі розуміли ще в 2004-2005 роках. Адміністрація Джорджа Буша-молодшого, вже тоді тероризована "великою трійкою" на предмет зростання держборгу, провела через конгрес так званий NRSRO Act 2006. Новий закон зобов'язував регулятора ринку цінних паперів - Комісію з цінних паперів і бірж США (SEC) розробити конкретні вимоги до РА зі статусом NRSRO. У 2008 році після тривалих сперечань з "великою трійкою" нові правила отримання цього статусу набули чинності. На американському ринку до вже наявних РА додалися вищезгадані нами Egan-Jones Rating Company, Japan Credit Rating Agency, Ltd, Rating and Investment Information, Inc., Kroll Bond Rating Agency, Inc., Morningstar (раніше Real Point). Показово, що американський регулятор запустив у країну відразу два найбільших японських РА. У цьому рішенні проглядаються суто прагматичні мотиви: схоже, держчиновникам були потрібні далеко не знання американського ринку японськими фінансовими аналітиками, а інвестори з Японії, що звикли до низьких ставок і читають рейтингові звіти агентств своєї країни з американських корпорацій.
Реформа NRSRO і криза 2008 року найбільше вдарили по S&P. Якщо до цього рейтинговому підрозділу The McGraw-Hill Companies вдавалося утримуватися за обсягами бізнесу на рівні Moody`s Corp., то після кризи відставання стало становити близько $0,3 млрд на рік. Частина бізнесу у формі рейтингування продуктів сек'юритизації була просто знищена кризою, ще частина - поглинена новими РА. Приміром, Egan-Jones Rating Company не тільки не соромиться у висловлюваннях, описуючи на своєму сайті недоліки обслуговування у "великій трійці", але і веде занадто агресивну збутову політику. Серед клієнтів РА виявилися Hewlett-Packard Co, Dell Inc., Fiat Spa, Wal-Mart Stores Inc. Клієнтура з Топ-500 золотого корпоративного фонду США - це вже претензія на частину ринку "великої трійки". Чомусь ефект "елітного клубу", як у випадку з аудиторськими компаніями, на рейтинговому ринку не спрацював.
Не менше здивування на ринку облігацій викликала і поява Kroll Bond Rating Agency, Inc - дочірньої структури найбільшого детективного агентства в світі, пов'язаного зі спецслужбами США. РА очолив Юліус Кролл, один із засновників детективного агентства. Детективи, що вийшли на фондовий ринок, створили агентство, що називається, з нуля, але поки що результатів, які заслуговують на окрему увагу, не досягли. Дуже серйозні позиції може посісти агентство Real Point, перейменоване в Morningstar, яке де-факто є найбільшим постачальником інформації про діяльність інвестиційних фондів в США. У 2011-2012 роках Morningstar і Egan-Jones Rating Company можуть істотно знизити частку ринку "великої трійки", у тому числі за рахунок цінової конкуренції.
Європейські потуги
В Євросоюзі в останні три роки ринок рейтингових послуг перебував на нульовому рівні. Схвалення директиви, що регулює роботу РА, очевидно, лобіювалося в Європарламенті представниками "великої трійки" і фактично обмежило доступ на ринок нових РА. Кілька єврокомісарів погрожували створити ринок з нуля за кілька років, але в континентальній Європі як і раніше домінує "велика трійка". Нові британські, німецькі і французькі агентства балансують на межі виживання і, по суті, не є самостійними юридичними особами, які готові вести рейтинговий бізнес без підтримки материнських структур. Ключова проблема пан'європейського регулятора ринку цінних паперів (ESMA) полягає в тому, що поки, по суті, у нього немає повноцінних суб'єктів керівного впливу, крім дочірніх компаній "великої трійки". Очевидно, ESMA буде активніше вирішувати проблему створення ринку РА в Євросоюзі. Політична влада ЄС на власні очі переконалася, як небезпечно працювати в режимі олігополії і як в один день можуть опускатися рейтинги відразу 3-5 європейських країн.
Однак на Європу чекає дуже затяжний процес будівництва цього специфічного ринку, і, очевидно, ESMA нічого не залишиться, крім як протягом 2-3 років перейняти досвід США щодо регулювання діяльності РА. 14 вересня ESMA опублікувала список наявних в Євросоюзі РА, куди увійшли 11 агентств, у тому числі три, які вже мають статус в США. З 11 РА тільки одне пройшло сертифікацію в Євросоюзі - Japan Credit Rating Agency Ltd, запустити яке в ЄС зважився французький регулятор ринку цінних паперів - Autorite des Marches Financiers. Де-юре ESMA опублікованим списком визнала, що поки рівень розвитку ринку рейтингових послуг в ЄС близький до нуля.
Робота над помилками
Враховуючи вищевикладені обставини, можна сформулювати ряд ключових висновків. У першу чергу, слід зазначити, що останні п'ять років ринок рейтингових послуг не обіцяв великих доходів, а виручка трьох найбільших РА була порівнянна з чистим доходом середнього американського банку. Однак цей бізнес продовжує цікавити інвесторів через просто-таки гігантську концентрацію влади на 1 долар, вкладений в його розвиток. Влада і вплив на фінансовий ринок - це те, що приваблює інвесторів у цей бізнес, і те, чого прагне позбутися будь-який розсудливий державний чиновник високого рангу. Вільний доступ на ринок веде до руйнування олігополії та гарантує створення умов для чесної і прозорої оцінки.
По-друге, потрібно враховувати, що 99% регуляторних ініціатив, пов'язаних з ринком РА, концентрується сьогодні в США і Японії. Європейського досвіду регулювання діяльності РА як такого не існує, а сам ЄС тільки робить перші кроки з побудови власного ринку. Отже, будь-які ідеї на тему впровадження в Україні європейського досвіду можна сприймати як спекуляції.
По-третє, очевидно, що "велика трійка" поступово буде втрачати частку ринку, поступаючись клієнтською базою "молодим" РА. Частка останніх буде збільшуватися не тільки за рахунок агресивного збуту, а й з причини попиту на послуги РА на ринках, що розвиваються, де поки діють застарілі принципи регулювання. Проте з часом вони будуть замінені на сучасні, і головним полем битви серед РА стануть Південно-Східна Азія та Близький Схід.
По-четверте, необхідно розуміти, що альтернативи рейтингів немає, і, як би не лаяли РА, в цілому їх продукти мали сенс навіть у кризу 2008-2009 років. Адже рейтинги - це система ідентифікації ризиків, яка розрахована насамперед на використання портфельними інвесторами. Як показала криза, система дає збої, але працює і, найголовніше, підлягає впливу регуляторів. Тому в світі і не збираються відмовлятися від ідеї використання рейтингів у регулюванні, а навпаки, намагаються реформувати цей ринок.
І, нарешті, головний висновок - Україні не варто поспішати зі своїми законодавчими ініціативами, оскільки наш ринок рейтингових послуг розвинений набагато краще, ніж у деяких країнах ЄС. При цьому буквальне копіювання американського досвіду або зайвий поспіх в питаннях зміни правил отримання статусу та рейтингування можуть призвести до виникнення на нашому ринку несприятливих трендів.
Динаміка виручки трьох найбільших рейтингових агентств світу
Джерело: дані холдингових компаній-власників рейтингових агентств; розрахунки автора
До 2008 року The McGraw-Hill Companies не виділяла в рамках річних звітів S&P як окремий бізнес, тому за 2006-2007 роки оцінка проводилася за даними про консолідовані доходи сегмента The McGraw-Hill Companies "Фінансові послуги на кредитному ринку"
Віталій Шапран, головний фінансовий аналітик РА "Експерт-Рейтинг", спеціально для "Фінанси"
За матеріалами: Коммерсант-Україна
Поділитися новиною
Також за темою
Через брак працівників роботодавці знижують вимоги до кандидатів
10 професій, які найбільше піддаються впливу ШІ
Торік середній розмір аліментів в Україні сягнув 2,5 тисячі гривень
Трамп відповів, коли відновить нафтові санкції проти рф
У Податковій розповіли, хто може не подавати річну декларацію
ЄС ще на пів року продовжив санкції проти рф
