15022
Занепад імперії
— Казна та Політика
Зовнішній борг США ставить державу на роздоріжжя. Тривала економічна криза може призвести до розвалу країни або початку Третьої світової війни. Осторонь не вдасться залишитися нікому. Чи є виходи з цієї ситуації? Боротьба Сполучених Штатів Америки зі світовим тероризмом, що почалася восени 2001 року в Афганістані, а потім в Іраку, легалізувала право сильних військових блоків не лише втручатися у внутрішні справи держав, а й валити неугодні уряди, тим самим ставлячи з ніг на голову цілі регіони.
Остання стадія - боротьба НАТО з режимом Каддафі в Лівії - була настільки мало обґрунтована, що це викликає посмішку навіть у організаторів нападу. А прем'єр-міністр Італії заявив молодій порослі своєї партії, що повстання в Лівії не було народним. За словами Сильвіо Берлусконі, він особисто бачив під час свого перебування в Лівії, що Каддафі любив його народ.
Насторожує і той факт, що, усунувши Каддафі, проамериканська опозиція поставила на місце військового губернатора Тріполі людину, яка, як це добре відомо, є одним з керівників ісламського відділення "Аль-Каїди" в Лівії, Абдельхакіма Бельхаджа. Багато його соратників теж є в терористичному списку ООН і Євросоюзу.
Згадаймо, чим закінчилося втручання США у ситуації в Афганістані та Іраку, обидві ці країни загрузли у громадянській війні, а фактичне управління в них здійснюють терористичні угруповання, а не офіційні уряди. Втручання США принесло анархію в такі країни, як Сомалі, Гвінея, Гаїті, Киргизія та низку інших невеликих країн. За минулу весну і літо додалися до цього списку Туніс, Єгипет, Ємен, швидше за все, те ж саме станеться в Сирії та Ірані.
Таке втручання у внутрішні справи незалежних держав неможливо пояснити в рамках експорту демократії та захисту місцевого населення. Криваві бійні, до яких призвело повалення державних інститутів, не можна виправдати нічим. Скоріше, втручання пов'язане з руйнуванням блоків і окремих держав, які підозрювалися в антиамериканських настроях та підтримці конкурентів на світовій арені.
Багнети, навіть ядерні, вже не працюють...
Можна навести величезну кількість прикладів того, що симпатії до СРСР і антиамериканізм призвели аж ніяк не до становлення демократії з допомогою США, а до диктатури генерала Франко Кастело (Бразилія, 1964), генерала Мухаммеда Сухарто (Індонезія, 1965), генерала Аугусто Піночета (Чилі, 1973) та інших.
Незважаючи на те, що Радянського Союзу вже немає, такі заходи застосовуються до інших конкуруючих політичних режимів. А "боротьба з міжнародним тероризмом" є зручним приводом для того, щоб США влізли в чужі справи. Ось тільки результати досягаються протилежні: замість симпатії до США в 9 випадках з 11 така політика призводить до антиамериканських настроїв у "облагодіяних" країнах. Ці настрої можуть призвести до більш активного втручання американців, а результатом цієї саморозкручуваної спіралі буде велика війна, і навряд чи комусь вдасться залишитися осторонь. Якщо тільки США не розваляться ще раніше.
Передумови до розпаду США. Ще в 1981 році Джоель Гарро стверджував, що відмінності між окремими частинами Північної Америки настільки великі, що США і Канада - це не дві держави, а дев'ять. З ним легко погодитися. У той час як Росія дає можливість окремим областям створювати автономні республіки, багато з них можуть визнавати недійсними на своїй території окремі федеральні закони і приймати власне законодавство, що суперечить конституції держави. А Китай називає зовнішні регіони своїми "автономними районами" і так само дає їм певну свободу. Уряд США практикує однакове ставлення до всіх. Адже Сполучені Штати Америки - це об'єднання 50 штатів, які можуть розпастися на окремі держави так, як це зробив Радянський Союз.
Хто, як було раніше, скаже це в Америці зараз?
Можливо, передумовою до цього стає сам характер американців. У Північну Америку історично стікалися втікачі з Європи. Найактивніші й незадоволені - політики, чия партія зазнала поразки, злочинці, які втікають від правосуддя, прості ремісники і селяни, які бажають втекти від тиранії суспільства і монотонності побуту, а також аристократи, яким набридли громадські умовності й обмеження. Прабатьки американського народу були людьми норовливими, заповзятливими, нетерпимими до влади, але звикли до обману і насильства, можливо, благородними і релігійними, але, в той же час, ханжами і лицемірами.
Причиною розвалу держави може стати і зростаючий політичний розкол серед жителів. Частина американців не задоволені режимом чинного президента і протестують проти втручання уряду в майнові права, інші хочуть підтримувати близьке до соціалістичного законодавство такого роду, як закон про зброю, закон про висловлювання, що розпалюють ненависть, закон про імміграцію. Ці люди готові розширити повноваження уряду, щоб держава отримала ще більше поліцейських прав, підірвавши свободи особистості заради ще більшого, на їхню думку, блага для країни.
Можливий також розкол держави за расовою ознакою. Представникам різних етнічних груп все важче співіснувати, що підтверджує розгул злочинності в містах США. Латини на південному сході країни все більше тяжіють до своїх іспаномовних братів за кордоном, ніж до своєї країни. Американські індіанці, які натерпілись від федерального уряду, мають свої резони для виходу зі складу держави. Сепаратистські рухи набирають силу по всій країні.
Важко сказати, як саме виглядатиме політична карта Північної Америки після передбачуваного розколу, ясно тільки одне: кільком поколінням доведеться пройти через насильство і соціальні потрясіння, поки не з'являться стабільні суспільства.
Кожен рятується сам...
Головна причина, яка викличе розкол США, - стан американської економіки. Свій рух до економічної кризи США почали ще в 1981 році, коли зайнялися будівництвом "чистого капіталізму" За минулі тридцять років вони деіндустріалізували країну до такої міри, що втратили кілька десятків тисяч підприємств і значно знизили рівень життя простих американців. Тепер, коли проблема національного боргу стоїть настільки гостро, державі доведеться зайнятися реіндустріалізацією, в процесі якої неминуче подальше падіння рівня життя населення ще на 20-30%. Якщо цього не зробити, США не зможуть скласти конкуренцію дешевій робочій силі Азії. До того ж жахлива система шкільної освіти призвела до того, що свою перевагу в кваліфікації робітники США давно втратили. А без відновлення промисловості Америці ніколи не вдасться роздати борги, дати роботу населенню і залишатися одним зі світових лідерів. Правління Обами лише відтягло розплату, значить, ціна перетворень буде ще вищою.
Величина національного боргу Америки така велика, що вирішити проблему тільки зменшенням витрат неможливо. Якщо не нарощувати борг і урізати бюджет, доведеться ще більше скорочувати високотехнологічне виробництво, інфраструктурне будівництво. Варто очікувати також і падіння купівельного попиту більшості населення. Тобто ефект буде приблизно тим самим, що і в Греції: падіння економіки, промисловий спад, зростання безробіття, зменшення реальних видатків жителів, зросте напруга в соціально-політичній сфері.
Бараку Обамі ставлять питання...
Крім вищеописаних проблем, наростає проблема кризи капіталізму. Всі попередні кризи тільки відтягували крах колишньої моделі. У 1991 році капіталізм врятувало тільки проникнення долара на територію колишнього СРСР, зараз такого СРСР немає. До того ж США чекають проблеми з Китаєм і всією Азією в цілому. Реіндустріалізація Америки рівнозначна звуженню ринків збуту і протекціонізму Заходу для азіатських країн. На словах процес реіндустріалізації був початий у вересні 2009 року.
Ще одна майбутня проблема - урізання пенсій в США і країнах ЄС. Зараз на пенсію виходить покоління, яке прийшлося на різке зростання народжуваності. Велике демографічне навантаження може розорити більшість розвинених країн. А непопулярні політичні рішення, які у зв'язку з цим доведеться прийняти уряду, викличуть протест з боку народу, кризу демократії і справжню війну між пенсіонерами та молоддю.
Ще одна проблема пов'язана з відсутністю нового технологічного ринку. Свого часу фінансисти задушили на стадії зародження науково-технічну революцію, здатну принести свої плоди на початку цього століття. Замість справжнього розвитку відбувалось переміщення виробництва в Китай, де замість новітніх роботів трудилися численні робітники. Так США самі вигодували небезпечного конкурента в особі Китаю. А тисячі нових технологій, пов'язаних з освоєнням океану та космосу, новими видами енергії, не народилися.
Президент Обама намагався боротися з кризою, лише погіршуючи ситуацію. Варто було допомогти банкам - руйнується система соціального та пенсійного забезпечення. Візьмуться за неї - заваляться знову банки та охорона здоров'я. Накачають банки грошима - державний борг зростає ще більше. Тож ця криза не обмежиться кількома роками.
...А що він може відповісти?..
Багато фінансистів давно говорили, що фінансове благополуччя США - мильна бульбашка. На ділі ВВП Америки в даний час приблизно дорівнює ВВП на початку 1980-х років. Спочатку економіка Америки була спрямована не на розвиток науково-технічної бази і високі темпи економічного зростання, а на прискорення процесу перерозподілу. Ця економіка - економіка кризи. Постійно експлуатується все створене попередніми поколіннями, але практично не створюється нічого свого. Зараз настає агонія цієї системи.
США має лише дві перспективи - встановити диктатуру прихильників НТР або розвалитися. Якщо така диктатура не зможе побороти опір фінансистів, США впадуть у безодню соціально-економічного хаосу, нового середньовіччя. Занадто далеко зайшли кризові процеси.
Можливо, США почнуть війну, знайшовши підходящого противника, перетравлювання якого прискорить перехід до нового технологічного ладу. Ось лише невеликою країною на зразок Афганістану чи Іраку вже не обійтися. Противник має являти собою багату здобич: природні ресурси, великі території, незруйновані екосистеми. Захід чинив так протягом всієї своєї історії. Спочатку це були інки і ацтеки, потім Індія, Китай, Російська імперія і СРСР. І ніщо не вказує на те, що зараз порядок змінився. Якщо ж Америка все-таки впаде в хаос, попереду буде війна за переділ світу. Швидше за все, варто очікувати настання кривавих подій.
Нового Кеннеді і його "Нового курсу" у США поки немає...
Чи можна обійтися без війни? Ще за часів Другої світової війни існувала думка, що війна сприятливо позначається на економіці. Багато хто вважає, що саме війна вивела США з депресії, а не витрати при дефіциті.
Війна справді викликала зростання продуктивності праці, але причиною виходу з депресії вона стала тоді, коли відкрила шлюзи дефіциту. У воєнний час дефіцити нікого не хвилювали. Зростання економіки призвело до того, що національний борг зріс до 120% ВВП. Вироблені в той час машини та інфраструктура вивели країну в лідери продуктивності, до 1970 року борг становив лише 40% ВВП.
Саме війна стала тим останнім засобом, коли політики дозволили уряду влізти в борги і стимулювати таким чином економіку. Але є й інші способи, Кейнс пропонував змусити робочих рити канави, щоб платити їм за це, підвищуючи таким чином купівельну спроможність. А попит сам породить нові робочі місця і збільшить виробництво товарів і послуг.
Приміром, китайці будують величезні будинки й торговельні комплекси, які пустують через відсутність клієнтів. Але так вдалося наповнити гаманці робітників, даючи їм можливість витрачати. При такому підході не потрібна страшна данина війні - смерті і руйнування.
Але є спосіб ще кращий. Замість того, щоб виконувати непотрібну роботу, потрібно справлятися з незадоволеними потребами. Відновлювати інфраструктуру, покращувати енергосистему, освіту, витрачати гроші на дослідження. Такі витрати допомогли б не тільки підвищити купівельну спроможність, а й покращити життя населення в цілому.
Третя світова. Невже це альтернатива?..
Саме перерозподіл частини військових витрат у мирне русло допоможе створити нові робочі місця, поліпшити інфраструктуру при паралельному зменшенні національного боргу, а також збалансувати держбюджет за рахунок збільшення податкової бази і доходів держави.
Крах світової фінансової системи. Західний світ підірвав свою фінансову систему власноруч. Свідомо і в один момент це зробили уряд США і його європейські союзники. Мета ж була сумнівна і незначна - лівійську "революцію" перевели на рейки "самоокупності".
Раніше одним з дієвих інструментів міжнародної політики був шантаж банківськими рахунками. Упевнена хватка банківського балансу могла зробити будь-якого політика більш поступливим. Така політика не практикувалася тільки в банках Старої Європи. Це легко зрозуміти, оскільки в період утворення єдиного європейського простору будь-яка нестабільність мала виключатися. До того ж ЄС взагалі не потрібно було вплутуватися в чужу війну.
Однак ситуація різко змінилася 6 травня 2011 р., коли Держсекретар США Хілларі Клінтон заявила про те, що частина заморожених в країні "активів Каддафі" (близько 3 млрд. дол.) буде використана в інтересах лівійського народу. Уряд Німеччини також вирішив передати частину банківського фонду Лівії в руки повстанців. Таким чином, західні країни просто привласнили гроші і частину їх направили на фінансування збройного повстання в Лівії.
Так Західний світ порушив основні принципи фінансової системи - недоторканність капіталів та їх вільне ходіння. А політичний висновок такий: Захід відкрито заявив про те, що за своїм вибором може не визнавати міжнародну правосуб'єктивність будь-яких країн.
Захід сам убив свою фінансову систему...
Тепер складно говорити про незалежність об'єднаної Європи. А лівійська кампанія загострила напругу всередині країн Європи. Особливо складно пояснити такі дії свого народу буде Франції та Великобританії.
До недавнього часу основними характеристиками банківської системи Старої Європи були стабільність, гарантія вкладів і анонімність. Тепер же вся фінансова система ЄС опиняється під загрозою. Виведення коштів з банків США і Європи вже почалося. Естафета арбітра та центру фінансового світу тепер може відійти до Китаю, лише він має достатню інфраструктуру і фінансове забезпечення.
Мабуть, Західний світ вже готується до нової стратегії, пов'язаної з запереченням принципів національного суверенітету, сподіваючись, що подібна стратегія виправдає всі витрати з її реалізації.
Невідомо, яким чином відреагує на це Росія. Зрозуміло тільки одне: вивести кошти з Європи і США буде складно.
Причиною тому буде відсутність єдиної валюти, яка замінить євро і долар. Юань ще не готовий на цю роль. У Китаї ще не вироблено механізму управління валютним курсом, не визначено його стелю як універсальної грошової одиниці. Керівництво Китаю задоволене існуючим низьким курсом національної валюти, який дозволяє тримати експорт на стабільно високому рівні.
Якщо юань все ж стане світовою грошовою одиницею, Китай очікує настільки потужне фінансове посилення, яке не потрібно навіть його союзникам. Головна ж причина полягає в тому, що важелі контролю над чужими активами, які зараз перебувають в інших руках, перейдуть до Китаю.
Росія не веде системну роботу в цьому напрямку. Навіть експерти досі розглядають ситуацію на рівні 2008 року. Можливо, позиція Росії буде ясна після президентських виборів у березні 2012 року. Або Росію чекає жорстка конфронтація із Заходом, аж до збройних конфліктів, або РФ вже не буде існувати як держава в теперішньому її вигляді.
Це майбутнє...
Свідома відмова США і їх союзників від гарантій недоторканності капіталів і їх вільного плину, які є основними принципами банківської системи Заходу, є наслідком зміни стратегічного курсу. Кінець вільного ринку - це заперечення свобод держав на національний суверенітет і самовизначення.
Зміна світової фінансової моделі - це наслідок появи нової геополітичної моделі світу. Зараз ми можемо спостерігати Кінець Історії. У минуле відходять старі категорії, породжені західною цивілізацією, - демократія, права людини, народний суверенітет. Попереду - Нові Середні віки...
Валерій Бова
За матеріалами: Кіевскій ТелеграфЪ
Поділитися новиною
