1816
Головна проблема єврозони не Греція, а її сусіди
— Казна та Політика
Загроза банкам єврозони, що виходить від дефолту Греції, фігурує в газетних заголовках і провокує падіння котирувань банків регіону. Але побоюватися варто і великих ризиків банківських систем Ірландії, Португалії та Іспанії.
Грецький дефолт є найпомітнішою для всіх загрозою для банків єврозони. Але для платоспроможності європейських банків проблеми Греції занадто великої загрози не представляють (за винятком банківської системи цієї країни), пише у своїй статті для The Financial Times Чарльз Дюма, голова ради директорів і головний економіст компанії Lombard Street Research.
Обсяги капіталовкладень у грецький борг на балансах французьких і німецьких банків цілком контрольовані. Крім того, за їх спиною фінансово стійкі держави.
На противагу цьому, величезна банківська система Італії перевантажена держборгом. Не менше побоювань викликають Ірландія, Португалія та Іспанія, де зайві запозичення накопичуються в приватному секторі і фінансуються у всіх випадках банківською галуззю. Ці надлишкові борги, що становлять основну частину банківських активів, можуть скоро коштуватиме набагато менше за номінал.
Щоб більш повною мірою оцінити навантаження, яке може звалитися на державні ресурси, потрібно додати до чистого держборгу чистий борг домогосподарств і компаній, оскільки обслуговувати їх доведеться в якійсь формі за рахунок доходів країни.
У світлі цього більш широкого визначення Італія виявляється відносно благополучною із сукупним обсягом боргу трохи більше 200% до ВВП. У Греції він становить приблизно 230%, ще гірші справи в Іспанії, Великобританії та Японії. Особливо виділяються Португалія з борговим навантаженням більше 300% до ВВП і Ірландія з 330%.
У своїй книзі "The America Phoenix - And why China and Europe will struggle after the coming slump" ("Американський фенікс - чому Китаю і Європі буде нелегко після майбутнього спаду") Дюма пояснює, чому кредит Португалії, Ірландії і, можливо, Іспанії може зазнати великих ризиків, ніж кредит в Італії, хай і не такою мірою, як у Греції, де особливо гостро стоять проблеми держборгу і дефіциту.
Небезпеки надмірного боргового навантаження в приватному секторі залежать від того, чи належить цей борг на домогосподарства (в основному в Ірландії) або нефінансові компанії (Португалія та Іспанія). В Ірландії борг домогосподарств вдвічі перевищує обсяг доходів після сплати податків.
Так чому ці запозичення скидаються з рахунків, тоді коли кредитами на забудову нерухомості займається Національне агентство з управління активами Ірландії? Відповідь полягає в головній відмінності від американських іпотечних кредитів: ірландські зобов'язання - зі змінною ставкою (як британські, які за коефіцієнтом до обсягів доходів також перевершують американські).
Ірландські домогосподарства зазвичай платять 3,5% за своїми іпотеками, тоді коли ірландські банки мають доступ до фінансового "вікна" ЄЦБ за ставкою репо.
Іншими словами, головним джерелом субсидій у нинішній кризі для Ірландії (і всієї південної периферії єврозони) є ЄЦБ, а не Німеччина, Франція або європейський фонд фінансової стабільності EFSF. Ірландські домогосподарства, готові ризикувати, можуть подумати про збільшення своїх іпотечних кредитів та отримання доходу на різниці в п'ять відсоткових пунктів в результаті вкладень у держоблігації з прибутковістю 8,5%. Це безпрецедентний розворот у співвідношенні ставок.
Але коли єврозона нарешті розбереться з фінансуванням цих перевантажених боргом країн або вони вийдуть з єврозони, їх банки, ймовірно, втратять доступ до ЄЦБ - в результаті ставки виростуть, і велика кількість іпотечних кредитів піде в мінус.
У Португалії у нефінансових компаній борг в 16 разів перевищує показники прибутку до виплати відсотків. Після сплати відсотків за ставкою трохи більше 6% прибутку не залишиться. В Іспанії коефіцієнт боргу до довідсоткового прибутку складає 12, а відповідна відсоткова ставка - 8%. Тому весь нефінансовий сектор в цих країнах "сміттєвий", це визначення застосовне за коефіцієнту від 10%.
Іспанія, як Японія в 1995-1996 роках, і навіть гірше
Коефіцієнт Іспанії, трохи менш зловісний порівняно з португальським, дорівнює показнику Японії в 1995-96 роки. У період з 1996 по 2002 роки Японія мала нульове реальне зростання ВВП і кінець кінцем відновила економічний підйом після масового списання банківських боргів навесні 2003 року.
Але нинішня ситуація в Іспанії в дечому набагато гірша, ніж тоді в Японії. По-перше, у Японії була своя валюта, яка в реальному вираженні за шість років до 2002 року девальвувалася на 20%, що сприяло коригуванню. Іспанія ж пов'язана євро.
По-друге, маючи власну валюту, Японія також могла проводити власну монетарну політику - політику нульових ставок. Іспанські монетарні умови встановлюються ЄЦБ у Франкфурті, і недавня монетарна жорсткість як не можна більш недоречна для Іспанії.
По-третє, Японія проводила самостійну фіскальну політику і допускала великі бюджетні дефіцити, щоб компенсувати витрати на обслуговування боргу в приватному секторі. А Іспанія сьогодні слухає накази від своїх "партнерів" по єврозоні, які вимагають скоротити дефіцити, "як би не було це болісно з політичної точки зору", як висловився міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле у своїй колонці в The Financial Times.
По-четверте, в Японії були (і залишаються) гнучкі зарплати, які можуть в номінальному виразі як підвищуватися, так і знижуватися. За шість років по 1997 рік, коли в країні була рецесія, середня номінальна тижнева ставка зарплати знижувалася на 1,25% на рік, і відтоді вона продовжує падати, хай і повільніше. Іспанія, на противагу цьому, стабільно фіксує інфляцію та індексоване підвищення зарплати. І, нарешті, Японія вирішувала свої проблеми в період зростання глобальної економіки, а Іспанії, на жаль, на це розраховувати не доводиться.
Якщо Іспанія буде залишатися в євро, високі шанси того, що вартість активів буде знижуватися і почнеться банківська криза, супроводжувана в найкращому випадку стагнацією або депресією. Для Португалії ці шанси близькі до 100%.
Наталія Бокарева
За матеріалами: bfm.ru
Поділитися новиною
