1430
Нехитрий "КОД"
"Будь-яка опозиція лише тоді чогось варта, якщо вона вміє огризатися". Так, майже за леніним, дипломований історик і практикуючий борець з антинародними режимами Володимир Філенко свого часу обґрунтовував необхідність створення Форуму національного порятунку.
Перевірку на здатність огризнутися нещодавно створений КОД (Комітет опору диктатурі) пройшов відносно успішно. Чи здатний він на більше і чи довго протягне чергове об'єднання противників влади? Більш-менш предметно міркувати про перспективи новоявленого опозиційного руху можна буде тільки після того, як Печерський суд винесе вирок Юлії Тимошенко, а Верховна Рада - новий виборчий закон. Чекати залишилося не надто довго.
Чи існує в країні реальний попит на створення альянсу опозиційних сил? Чи є в ньому настільки гостра потреба? Різні дослідження громадської думки не дають чіткої відповіді на це питання. Самі противники влади переконані, що так. Незважаючи на не надто високий рейтинг опозиційних вождів і партій. Рівень довіри до влади помітно падає, проте рівень довіри до її ворогів не дуже підростає. Виборець цілком очевидно втомився від набридлих осіб, збитих фраз і вічних сварок.
З іншого боку, альтернативи об'єднанню опозиції, за логікою, просто немає. Щоб дати шанс появи нових імен, ідей і надій, треба якщо не зупинити, то хоча б пригальмувати могутню ходу безнадії і безідейності. Справитися з подібним завданням можуть тільки існуючі опозиційні політики і структури. І тільки разом. У країні повинна існувати відчутна альтернатива. Нехай дії політсил часом виглядають безпорадними, а обличчя їх ватажків часом випромінюють відверту розгубленість. Нехай учасники проекту під назвою КОД переслідують різні цілі і мають намір домагатися їх різними засобами. У цій країні і в цій ситуації, по-іншому, напевно, і бути не могло. Дорогого варта навіть просто готовність огризатися разом.
Різношерста опозиція в нинішніх умовах скоріше плюс, ніж мінус. Недовговічний і неміцний альянс Мороза, Тимошенко, Симоненко і Ющенко, який увійшов в новітню історію української держави під назвою "Повстань, Україно!", мав колосальне значення для розвитку вітчизняної політики. Він не лише продемонстрував здатність дуже егоїстичних українських політиків домовлятися. Він дуже багато чого змінив у психології статичної частини протестного електорату. Саме тоді до більшості населення стало доходити, що владу можна повалити. Той опозиційний союз не міг, та й не повинен був існувати довго. Він розвалився, а відчуття вразливості влади залишилося. І в 2004-му це відчуття природним шляхом переросло у впевненість. При мінімальній участі політиків, що б хто з них потім нам не розповідав.
Як відомо, КОД виникла 5 серпня, відразу після взяття під варту Юлії Тимошенко. Суворі санкції, застосовані щодо вождя БЮТ, стали і приводом, і причиною для формалізації об'єднаної опозиції. Версія про те, що деякі учасники процесу бачили в ньому шикарний привід попіаритися, безумовно, має право на життя. Але навряд чи це було єдиним сенсом. Були й інші обставини.
Те, що Тимошенко потрапила за ґрати, чого гріха таїти, неабияк налякало всіх. Як щирих опозиціонерів, так і другорядних. Навіть тих, хто мав власні, надійні канали спілкування з Банковою. Взяттям екс-прем'єра під варту влада однозначно продемонструвала готовність не зупинятися ні перед чим. У подібній ситуації прагнення збитися в тісне коло є абсолютно природним. Гасла гаслами, інтриги інтригами, домовленості домовленостями, а у в"язницю не хочеться нікому. Приходило розуміння того, що там може опинитися будь-хто. Об'єднання не було гарантією безпеки, не могло бути загрозою трону, але воно виявлялося додатковим фактором впливу на події. І це розумів кожен, хто прийняв рішення увійти в КОД. І Турчинов, і Тягнибок, і Яценюк. І будь-хто інший. При всій їх взаємній підозріливості. При очевидній різниці загроз кар'єрі, безпеці та свободі кожного з них.
Як би сумно це не прозвучало для щирих симпатиків Юлії Володимирівни, але якби вона залишилася на волі, КОД не відбувся б. Позиція Тимошенко - об'єднуватися виключно навколо неї - усім була відома і нікому не подобалася. Тож "посадка" найбільш рейтингового опозиційного політика, як не парадоксально, мимоволі послужила противникам режиму добру службу. Без неї їм виявилося простіше змовитися нехай про створення союзу, нехай і трохи недоношеного, але цілком реального. Він не передбачає єдності цілей і завдань, але дає можливість координувати дії і узгоджувати позиції.
Песимісти стверджують: якщо вирок у справі Тимошенко виявиться виправдувальним, КОД помре, так і не народившись. Паростки згоди опозиціонерів виявляться розтоптаними могутньою ходою тендітної переможниці. Всім скажуть "спасибі", і всі будуть вільні. Втім, подібні песимісти скоріше виглядають оптимістами. Так, справа потворна, процес карикатурний, і обвинувальний вирок буде виглядати ляпасом правосуддю. Але воно звикло підставляти щоки. Юлії Володимирівні та її прихильникам має сенс готуватися до гіршого.
Є у лідера БЮТ шанс? Складні відносини з Кремлем змушують офіційний Київ активніше шукати пошук додаткових крапок дотику із Заходом. Звільнення Тимошенко могло б стати демонстрацією готовності української влади йти на поступки. Але одночасно воно ставало б демонстрацією її слабкості. На Банковій, за даними різних джерел, готують ерзац-варіант: засудити і амністувати. Законопроект про "декриміналізацію" кримінальної статті про перевищення влади з'явився, напевно, не випадково. До речі, його поява багато кого щиро тішить. Справа Тимошенко - розтин скриньки Пандори. У нас за перевищення половину політикуму посадити можна. Коли Харківські угоди приймаються при явній відсутності кворуму - це що? То-то.
Одним словом, шанси вийти на свободу у Юлії Володимирівни залишаються. У випадку з амністією влада вбиває двох зайців: йде на поступку Заходу і позбавляє голову БЮТ можливості обиратися. Щоправда, є деякі юридичні нюанси, але кого і коли вони тут зупиняли?
З'явився шанс знайти свободу і у Луценка. Проект закону про його амністування ну зовсім випадково вніс Геннадій Москаль. Зберігається надія на те, що Юрію Віталійовичу змінять запобіжний захід у зв'язку з серйозною хворобою, лікування якої просто неможливо в умовах СІЗО. Сподіватися на милосердя влади нерозумно, розраховувати на здоровий глузд - складно, але інстинкт самозбереження в неї має бути? Залишати людину з таким діагнозом за ґратами не можна, і якщо в Києві цього досі не зрозуміли, то їм можуть підказати з-за кордону. Чи почують? Побачимо. Ходять чутки про те, що спрагу помсти влада задовольнила, термін за вироком Луценка "підженуть" під термін перебування в СІЗО і скоро відпустять. Чи це так, побачимо. Хоча обвинувальний вирок у справі, що розвалюється на очах, буде виглядати політичним замовленням.
Принаймні звільнення Луценка сьогодні виглядає більш ймовірним, ніж звільнення Тимошенко.
Чи означає отримання Юлією Володимирівною свободи неминучий кінець КОД? Не факт.
І не тільки тому, що звільнення екс-прем'єра не є і не може бути головною і, тим паче, єдиною метою такого багатоликого об'єднання як КОД. Більше того, окремі впливові учасники процесу, вважають, були б тільки раді тому, якби найвідоміша ув'язена "сіла" надовго. Справа ще і в іншому. Цілком очевидно, боротьба за свободу Тимошенко з різних причин не стала ідеєю, здатною підняти маси. Розмаїття учасників Комітету опору і різноманіття цілей збільшує шанси опозиції прирости прихильниками. А значить, і шанси країни.
Будь-який вирок у справі Тимошенко стане для КОД випробуванням на міцність. Якщо її звільнять, комітет зобов'язаний продемонструвати здатність не розвалитися. Якщо засудять - швидко і адекватно відповісти владі. Підсумок процесу покаже, наскільки велике почуття страху у одних "комітетчиків", і наскільки велике почуття відповідальності - в інших.
Не виключено, що КОД чекають й інші випробування. Ходять чутки, що наступним кандидатом на "посадку" в списках влади є Турчинов. У обезголовленої партії розпочнеться неминуча боротьба за владу, що підігрівається владою. У цьому випадку, в інтересах учасників КОД збереження організації як повновагої політичної одиниці. Бо, за великим рахунком (не в образу всім іншим) тільки вона, нехай і з дуже великою натяжкою, є повноцінною партією. З кадрами, структурами, фінансами і більш-менш масовою підтримкою. Варіант об'єднання значного числа партій КОД під прапором "Батьківщини", нехай і боязко, але обговорювався. Проговорювався й інший: видні члени інших політорганізацій призупиняють своє членство в рідних партіях і домовляються про спільний похід у Раду за списками "Батьківщини". У подібного плану безліч вад. Сьогодні він виглядає не цілком очевидним з точки зору логіки, абсолютно фантастичним в сенсі реалізації. І в чомусь навіть хибним. Але він обговорюється. Потім, багато хто в КОД вважають: опозиція повинна використовувати будь-який шанс отримати гідне представництво в майбутньому парламенті. Інакше, майбутні президентські вибори виграє влада.
Народ лає політику "за одні й ті ж знайомі обличчя", але вкрай рідко голосує за незнайомі. Протестний електорат лає опозицію за вічні сварки, божиться більше не ходити на вибори, але вочевиь зрадіє, побачивши в бюлетенях не 20 опозиційних партій, а одну. Або хоча б три.
Ні для кого не секрет, що "Свобода" і "Фронт змін" підуть на парламентські вибори самостійно. Незалежно від долі Тимошенко і від долі виборчого закону Тягнибока і Яценюка грати в єдиний список і в єдину партію вони не будуть. Можна довго сперечатися, чи вважати ці дві політсили істинною опозицією. Але безперечно те, що у кожної з них є свій виборець. Який, з різних причин не хоче, не може і не буде голосувати за Партію регіонів. А, значить, за визначенням, є протестним. Незалежно від того, які саме плани виношують Арсеній Петрович і Олег Ярославович. І чим довше і яскравіше вони будуть підкреслювати свою альтернативність владі, тим гірше для цієї самої влади. Яка вочевидь не від Бога.
Сергій Рахманін
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
Також за темою
10 професій, які найбільше піддаються впливу ШІ
Рейтинг гібридних авто з мінімальною витратою палива
Apple готує нову преміальну лінійку Ultra-пристроїв
Анонсовано перший у світі захищений ноутбук на сонячній батареї
Наскільки подорожчав за 10 років популярний автомобіль Toyota Corolla
5 щоденних звичок, які «вбивають» батарею ноутбука
