Знайомі з "Шел" — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Знайомі з "Шел"

Енергетика
2204
"Нове - це добре забуте старе", - розсудили в "Нафтогазі України" і ще раз уклали договір з великою транснаціональною компанією Shell про спільний видобуток газу в Дніпровсько-Донецькій западині (ДДЗ). 5-6 років тому документи такого ж змісту від імені української сторони підписували Олексій Івченко та його підлеглі. Сьогодні попіаритися на співпраці з авторитетним партнером, заодно злегка полякавши Газпром, захотілося і команді Юрія Бойко.
Церемонія підписання договору про спільну діяльність ДК "Укргазвидобування" і групи Shell, яка відбулася 1 вересня, красиво лягла в канву останніх заяв міністра палива та енергетики Юрія Бойка - про збільшення частки власного видобутку газу або прем'єр-міністра Миколи Азарова - про можливий розрив газового контракту з Росією. Але ніхто з них не відзначив, що моментальною протиотрутою диктату Газпрому цей контракт не стане. Першу свердловину партнери планують пробурити не раніше, ніж наприкінці 2012 року. І якщо з нею не пощастить, наступних свердловин може і не бути. І Shell, і НАК поки ухиляються навіть від прогнозів щодо обсягів можливого ​​видобутку в Дніпровсько-Донецькому басейні. Чесно кажучи, якби "черепашки" сподівалися відкрити тут другий Катар або хоча б Ямал, вони поводилися б активніше.
Сьогодні ініціатива виходить з Києва. І це правильно: Україна більше потребує Shell, ніж Shell України. Але відчуття дежавю все одно позбутися важко. Як би не намагалися представники нинішньої влади не помічати те, що було до них. "Це перший значний договір, який дає можливість найближчим часом збільшити видобуток газу в нашій країні, що є дуже важливим завданням, поставленим Президентом перед урядом, і ми його виконуємо", - рапортував 1 вересня Ю. Бойко, жваво привласнивши чужу пальму першості. Пальма, звичайно, порядно зав'янула, але не настільки, щоб викорчувати її з діжки історії.
Справа в тому, що перша угода між НАК "Нафтогаз України" і групою Shell про вивчення надр ДДЗ була підписана ще в травні 2005 року, а в 2006 договір про спільну діяльність уклали вже Shell і ДК "Укргазвидобування". Тоді на європейських інвесторів покладалося не менше надій, ніж зараз. Однак проект не вистрілив - він здувся. Shell від своїх зобов'язань ніби і не відмовилася, але й виконувати їх, тобто ризикувати грошима, не поспішала. У результаті втілення в життя договорів 2005-2006 років звелося до ледачої сейсморозвідки у форматі 2D на декількох родовищах у Харківській та Полтавській областях (навіть не до тривимірної сейсміки) і технічного листування між компанією-інвестором і його українськими партнерами в Нафтогазі та органах влади. Провина вітчизняної бюрократії, недосконалого законодавства та нездорового інвестклімату незаперечна. Але є й інша сторона медалі: скромні дослідження, проведені за останні 5 років, і накладені на геофізичні дані, надані ДК "Укргазвидобування", не переконали Shell, що ДДЗ, неабияк висмоктана в радянські часи, здатна ще чимось здивувати.
За словами експерта Інституту енергетичних досліджень Юрія Корольчука, Shell зовсім не горіла бажанням переукладати старий договір, але її сильно попросили, обіцяли стабільність (принаймні, до кінця президентської каденції Віктора Януковича) й імунітет від зазіхань різних "каральних" органів. Останнє важливо. Адже торік, наприклад, податкова служба виставила українському підрозділу компанії претензії з недосплаченого ПДВ майже на 10 млн грн. Влітку 2011 року суд виніс вирок на користь Shell. Тепер на цій тяганині, можна вважати, поставлена ​​крапка.
В українському офісі Shell підписаний 1 вересня договір воліють називати більш коректно, ніж в Міненерговугілля: не новий, але оновлений. За багатьма пунктами нинішня редакція дійсно перегукується зі старою. Але є і ряд принципових відмінностей. Принаймні, три. По-перше, відсіяні зайві ліцензійні ділянки, на яких повинні вестися роботи. Якщо в 2005 йшлося про 10 таких об'єктів, в 2006 - про 8, то в 2011 обмежилися шістьма: Шебелинською, Західно-Шебелинською, Павловсько-Світловською, Мелеховською, Герсеванівською і Ново-Мечебілівською площами. Більш того, ділянки були не просто відсіяні, а пересіяні. З початкового списку залишилися тільки чотири перших. Ще чотири випали, і серед них досить перспективні Єфремівська і Західно-Хрестищенська.
По-друге, декларовані фінансові параметри помітно набрали у вазі. Сьогодні на етапі пошуково-розвідувальних робіт Shell готова вкласти у спільну справу до 200 млн дол, на наступних етапах - ще 600 млн дол. Раніше йшлося лише про 100 млн дол, а там, мовляв, буде видно. Видно не стало. І на 100 млн від Shell ДДЗ так і не дочекалася. Навіть 10 млн не нашкребли. Та й зараз "черепашина" компанія жодних гарантій не дає. Представники Shell кажуть, що її витрати на пошукові роботи в Україні можуть досягти 200 млн дол. Але це більше припущення, ніж присяга.
Нарешті, по-третє, і це, мабуть, особливо імпонує Shell - інвестор сьогодні отримав велику свободу дій. Принаймні, так зазначено на папері. Переглянута модель управління проектом. Всі оперативні рішення зі спільної діяльності договірного, фінансового, технічного характеру передані під відповідальність Shell. З Укргазвидобуванням їй належить погоджувати лише стратегічні питання. І це певною мірою прорив. Адже досі іноземній компанії без важкою стопки погоджень не можна було ввезти в Україну навіть бурову установку.
Зате місце для очікуваної з нетерпінням першої шелівської свердловини залишається незмінним - Шебелинське родовище на Харківщині. Змінився лише час. Якщо раніше передбачалося розпочати роботи з облаштування свердловини в 2009 році, то тепер, дай Бог, - в 2012-му. Причому справа належить нешвидка. Глибина свердловини може перевищити 6 тис. м. Shell має намір копнути по самому дну родовища, оскільки всі його верхні горизонти вичищені ще в 70-80 роках минулого століття. Зате на нижніх поверхах Шебелинського і сусіднього Західно-Шебелинського родовищ, за оцінками українських геологів, може ще сумарно залягати до 400 млрд куб. м газу.
Наскільки економічно виправданим буде його витяг, ще належить підрахувати. Потрібними технологіями Shell володіє, питання лише в рентабельності їх застосування. "Ми маємо значний досвід завершення газових колекторів (пасток) на великих глибинах і в щільних породах, що буде вирішальним фактором для розкриття нерозвіданого потенціалу Донецько-Дніпровської западини", - зазначає Патрік Ван Дале, генеральний директор компанії Shell Ukraine Exploration and Production. В ідеалі, загальна кількість пошуково-розвідувальних свердловин, достатніх для того, щоб визначити актуальний рівень запасів на площах спільної діяльності, має обмежитися 15-20. Повномасштабна розробка потребуватиме буріння від 500 до 1000 свердловин (глибиною від 3 до 6 тис. м), але загадувати так далеко сьогодні не має сенсу. Давайте дочекаємося хоча б на першу свердловину.
Не менш ефемерними, ніж згадані 1000 свердловин, здаються і плани з видобутку за допомогою Shell сланцевого газу на Юзівській площі (Харківська та Донецька області), а тим більше озвучені українськими чиновниками цифри інвестицій, які вона нібито вже погодилася вкласти в цей проект - від кількох сотень мільйонів до декількох мільярдів. При тому, що конкурс з освоєння даної площі Мінприроди планує оголосити лише цієї осені, а значить, в уряді ніяк не можуть знати, хто стане його переможцем. Та й запаси сланцевого газу ні на Юзівці, ні в Україні взагалі толком ще ніхто не рахував. Адже ніде в Європі видобуток сланцевого газу в промислових масштабах поки не ведеться, тільки в експериментальних. Тому говорити про майбутню продуктивність Юзівської площі на рівні 8-10 млрд куб. м на рік можна скільки завгодно, але це навіть не прогноз, а здогад.
Разом з тим Ю. Бойко анонсує, що найближчими місяцями договори, подібні до укладених з Shell, будуть підписані ще й з Exxon Mobil, ENI, Marathon, Halliburton. Це вже нагадує полювання за автографами. Однак кількість таких іменитих партнерів переросте в якість лише в тому випадку, коли їм буде вигідно і комфортно працювати в Україні. З такими явищами, як бюрократія і корупція, вони можуть миритися в Північній Африці чи на Близькому Сході, де, куди не увіткнеш вишку, всюди нафту б'є ключем, - але не в Україні, яка похвалитися таким вуглеводневим достатком не може. І багато іноземців, що заходять на українські надра, досі своє знайомство зі слов'янськими мовами починають зі слова "відкат".
Можливо, тому за 20 років незалежності жоден великий проект у вітчизняному нафтогазовидобуванні, за який спочатку бралися закордонні інвестори, так і не був доведений до фінішу. Всі партнери сходили ще з першої частини дистанції.
Олег Дорожовець
За матеріалами:
МінПром
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас