1499
З України ліплять Білорусь
— Енергетика
Відносини України і Росії стають все гострішими. Кремль суворий: він пропонує або інтеграцію, або взаємодія "за білоруським сценарієм". Схоже, що відносно Києва Москва почала застосовувати методи, випробувані на Мiнську - як економічні, так і інформаційні.
Митниця не дає добро...
Останніми тижнями тривалі "газово-митні" переговори Росії та України розпалюються практично щодня. Ще в середині літа між двома державами панувало дещо мляве взаєморозуміння: Україна пропонувала дещо компромісні варіанти взаємодії (на кшталт "фірмового" президентського формату "3+1" для Митного союзу), а Росія раз за разом виявляла готовність ці варіанти розглянути і оцінити.
З середини серпня це проміжне взаєморозуміння стало висихати прямо на очах. Довгоочікувана зустріч Дмитра Медведєва і Віктора Януковича не увінчалася скільки-небудь помітним результатом. Навпаки, глава РФ зазначив, що нетрадиційні варіації на тему МС Москву мало цікавлять, та й "газові" контракти 2009 року Кремль цілком влаштовують. Потім сеанс "закріплення матеріалу" російський президент провів якраз у День незалежності стратегічного партнера. "Ми не можемо погодитися на підключення України з якихось там формулами: "три плюс один", "ми двадцять документів підпишемо, а тридцять не будемо". Ні", - наполегливо проголосив Дмитро Медведєв, заодно розбивши надії Києва на порівняно безболісні "газові" переговори. "Якщо говорити про майбутнє, то ми готові розглядати різні варіанти. Але я вам скажу прямо: нехай Україна нас зацікавить, щоб нам було цікаво думати про таку співпрацю на майбутнє", - зазначив глава російської держави.
Регулярне спливання теми Митного союзу в білягазовому контексті пояснюється легко. Свого часу владний в РФ тандем намагався привернути увагу України обіцянками продавати в межах спільного митного простору газ за "внутрішніми цінами" (правда, не уточнюючи про те, що в планах є і намір перевести власних споживачів на "ринкові" правила гри). У свою чергу українські коливання пояснюються бажанням керівництва нашої держави в якнайшвидшому часі підписати Угоду про асоціацію з ЄС, ключовим моментом економічної частини якого є створення Зони вільної торгівлі. Незважаючи на те, що формально митна дружба з одними партнерами не обов'язково викликає необхідність відмовитися від співпраці з іншими, в Росії ідею про українську торгову багатовекторність зустріли з холодком. Починаючи з весни, російські президент і прем'єр не раз згадували: межі МС з нечуйність партнерами можна і прикрити. Уявлення про те, що може чекати на Україну, було отримано вже влітку, коли митні складнощі виникли і в деяких українських металургів, і в постачальників м'ясомолочної продукції. І, судячи з поточної ситуації, на черзі можуть бути проблеми з митними правилами гри ще і для українських труб... Репетиція торгових воєн, треба зауважити, пройшла цілком успішно.
Пильний інтерес до українських товарів часто пояснюють бажанням переконати Україну вступити в МС як не пряником (обіцяючи дешевий газ), так хоча б батогом. "Враховуючи, що у нас зараз розбіжності з Митним союзом, пов'язані зі спробами втягнути Україну в це об'єднання, можна говорити, що продовження загороджувальних заходів для наших нержавіючих труб можливо навіть незважаючи на те, що формальних підстав для цього немає", - цитує "Комерсант-Україна" нардепа- "регіонала" Олексія Плотнікова. Але й українське керівництво, за прикладом російських колег, висловлюється все більш різко. "Якщо нам вступати в Митний союз, нам потрібно переглянути всі абсолютно угоди з СОТ, це реально? Це абсолютно нереально", - пояснював Микола Азаров 1 вересня. Але якщо Київ настільки не влаштовує "митна" перспектива, то яким чином він розраховує добитися "справедливої ціни" на газ?
Останніми днями купа українських пропозицій постійно збільшується. Керівництво нашої держави озвучує найрізноманітніші варіанти перегляду контрактів: від бажання максимально скоротити споживання російського газу через намір переглянути угоди в Стокгольмському арбітражі до закономірного анулювання контрактів внаслідок реорганізації "Нафтогазу". В Росії ж поки, вочевидь, хотіли б зацікавитися одним варіантом - вже випробуваним на іншій братській державі.
Братський шлях
Про те, що білоруський сценарій розвитку української ситуації для Москви найкращий, Дмитро Медведєв повідомив ще 24 серпня. А 31 серпня, засмутившись тягою Києва до "утриманства", цю тезу повторив. "Вони постійно просять послаблення. Мені здалося, що ми зробили зрозумілу пропозицію: якщо ви хочете знижку на газ, ви повинні стати частиною інтеграційного простору. Або, якщо ви цього не хочете, то ви робите нам комерційну пропозицію, вигідну Росії, наприклад, таку, як пропозиція (Білорусі, - "Подробиці") продати газотранспортну систему", - розповів президент РФ.
У білоруському випадку "вигідну Росії комерційну пропозицію" полягає в тому, що переговори про надання РБ "інтеграційної знижки" (розмір якої поки не відомий) були пов'язані з обговоренням подробиць продажу "Газпрому" 50 відсотків акцій "Белтрансгаза". Варто зауважити, що друга половина акцій корпорації вже належить російському монополісту. Отже, за мрію про "внутрішні ціни" на газ (а саме таке формулювання звучало у промовах білоруського керівництва) Мінськ розплатився контролем над "трубою". Тобто, в його випадку, одного тільки вступу до Митного союзу виявилося недостатньо.
Зговірливість Білорусі неважко зрозуміти: толком стабілізувати економічну ситуацію в країні не вдається з початку року. І все ж не можна не відзначити, що від минулих інструментів впливу Мінську доведеться відмовитися. Нагадаємо, серйозна "газова війна" розгорнулася між двома державами влітку 2010 року. Тоді, через тривалі переговори з приводу нової ціни у Білорусі виникла заборгованість перед "Газпромом". І коли росіяни скоротили обсяги поставок, білоруси виставили рахунок за транзит. Схожим чином (тобто, в міру необхідності згадуючи про те, хто тут газ до Європи качає і за які гроші) час від часу діє навіть нинішнє українське керівництво, не кажучи про попереднє, для якого транзит був одним з основних аргументів. Але якщо Росія продовжить наполягати на варіанті "Як з Білоруссю" (а реакція Олексія Міллера на звістку про реорганізацію "Нафтогазу" - тому хороший натяк), то Україна швидко позбудеться своєї переваги.
Тяга до порівняння "поведінки" Києва і Мінська виглядає все цікавіше і цікавіше. Складається враження, що Кремль, який бажає отримати контроль над українською ГТС, задіює щодо України ті ж прийоми, які раніше були випробувані при приборканні Білорусі. Наприклад, схожим чином реалізується інформаційна кампанія. З одного боку, Дмитро Медведєв дозволяє собі все більш різкі формулювання щодо українського керівництва. З іншого - значно менш лояльним до стратегічних партнерів стає російське телебачення. Увечері 31 серпня на Першому каналі вийшов новинний сюжет, який критикує Київ за погіршення відносин двох держав. Це, звичайно, ще не серіал "Хрещений батько", випущений НТВ в 2010 році (саме між згаданою вище газовою кризою і президентськими виборами в РБ), але вже підозрілий симптом. Нарешті, з третього боку, помітного коригування зазнала і громадська думка. За даними недавнього соцопитування "Левада-Центр", все більше росіян не схвалює дії нинішнього керівництва України: напруженими відносини держав вважають 39 відсотків опитаних, а не довіряють Віктору Януковичу - 49 відсотків.
Хоча про повноцінне формування образу України-ворога поки не йдеться (навпаки, лідери двох країн не втомлюються обмінюватися компліментами), можна зазначити, що випереджальні заходи вже вжиті. І крім власної газової незговірливості, Києву зараз додає проблем ще й передвиборна специфіка російської ситуації. "Просто так дарувати мільярди доларів, вкотре даючи знижку на газ, не пояснюючи своїм виборцям, чому, не пояснюючи виборцям, що натомість отримала Російська Федерація, влада не буде. Не слід забувати, що в Росії теж вибори. Причому і парламентські, і президентські, то є і взимку і навесні", - пояснює директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов. А частина українських експертів припускає, що, претендуючи на голоси виборців, Дмитро Медведєв і Володимир Путін можуть тільки посилювати "українську" позицію. І виборці, найімовірніше їх у цьому підтримають. Згідно з соцдослідженнями ВЦІОМ, 57% відсотків росіян у принципі "швидше проти" того, щоб Росія продавала Білорусі газ за цінами, нижчими за ринкові. А 43 відсотки опитаних не схвалюють конкретно недавнє рішення про включення "інтеграційного коефіцієнта" (при цьому тільки 11 відсотків вважає, що Лукашенка треба підтримати, тому що він "свій", а 40 відсотків переконані, що білоруський лідер допомоги не заслуговує).
Цілком можливо, що передвиборна логіка Росії та справді вимагатиме від України ритуальних жертв, які дозволили б ідентифікувати зміну гніву на милість як допомогу своїм. Або ж Київ знайде в собі сили чинити опір тиску. Треба зауважити, що спочатку положення України було не в приклад кращим, ніж у практично ізольованої від Заходу Білорусі. Потепління, яке намітилось між Мінськом і Брюсселем з Вашингтоном, не пережило непрості президентські вибори. І нехай Олександр Лукашенко зараз намагається відіграти назад і обіцяє випустити всіх політв'язнів - виправити ситуацію буде дуже нелегко. А в України, тим часом з'явилася своя проблема, яка тягне на ахіллесову п'яту. Відносини з Європою все більше ускладнюються. І хто знає, куди можуть привести нашу державу гучні процеси над опозиційними політиками...
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
