963
Якщо ні - то й знижки нема
— Енергетика
З неухильним наближенням холодної пори року тема купівлі Україною енергоносіїв дедалі гарячішає. "Газові" переговори тривають давно, але результату їх не видно. Москва стоїть на своєму, а в Києві згадують то про компроміси, то про альтернативи, то про суди.
Україна тисне на газ
Багатомісячна епопея "Україна і Росія обговорюють можливість перегляду газових контрактів" в 2011 році встигла перетворитися на обов'язковий елемент двосторонніх відносин. З місяця в місяць керівництво двох країн спілкується на "газову" тему, робочі групи працюють, у переговорах "пропонуються варіанти" і "розглядаються аргументи" - але ситуація практично не зрушується з мертвої точки.
Від однієї віп-зустрічі до іншої "сума доданків" майже не міняється: Росія нагадує про непорушність контрактів і переваги колективного митного існування, а Україна час від часу освіжає переговори новими пропозиціями на кшталт президентської ідеї про "3+1". Тим часом зустрічі глав держав стали рідшими, члени Митного союзу почали жорсткіше захищати свої території від українських товарів, а "готовність розглянути" так і не обертається "розглядом".
На помітне охолодження відносин не вплинула і довгоочікувана серпнева зустріч президентів двох країн. Кожна сторона залишилася при своєму. Серйозні зрушення не були помітні і після візиту в Москву "енергетичного" міністра Юрія Бойка. У середині місяця український уряд знову повторив звичну вже заяву про підготовку "відповідної пропозиції". Але потім Кремль своєрідно відзначив День української незалежності.
Офіційне привітання Дмитра Медведєва повністю відповідало риторичним традиціям миру і дружби між братніми народами. Президент РФ запевнив, що дві держави будуть "і далі твердо йти шляхом поглиблення взаємовигідного партнерства, збагачення нашого порядку денного інтеграційними проектами, як на двосторонній основі, так і в рамках існуючих регіональних об'єднань". І в той же день - 24 серпня на одній із зустрічей з журналістами Дмитро Анатолійович поділився своїм уявленням про "взаємовигідне партнерство". По-перше, глава російської держави публічно забракував горезвісний формат ТС "3+1" - до речі, не вперше, але все ж різкіше від звичайного. "Або хай вступають цілком, повністю підписують усе по етапах і стають повноправними членами МС і беруть із цього всі вигоди і несуть усі обов'язки, або тоді це вже інший шлях", - попередив стратегічний партнер. І, по-друге, вустами Медведєва Кремль знову нагадав про те, який тип "газової" співпраці його цікавить: "інтеграційна" знижка в обмін на активи. "З Білоруссю у нас теж були свої проблеми, і дуже серйозні, щодо газового співробітництва, але ми вийшли на нормальний рівень взаєморозуміння. Білорусія сьогодні є членом Митного союзу, і ми домовилися про те, що Росія купує Белтрансгаз фактично на 100%. Це створює нові умови", - розповів Дмитро Медведєв, порадивши Україні йти "ось таким шляхом".
Чергове повернення переговорного процесу на круги своя в Києві сприйняли без ентузіазму. Глава держави заявив про те, що для нього національні інтереси - понад усе. "У нас є своя власна позиція, яка передбачає захист українських національних інтересів. Ми оголосили політику національного прагматизму... тому позиції завжди були є і будуть, але, безумовно, нам треба шукати компроміси", - запевнив Віктор Янукович. А в уряді ще до "святкової" пропозиції Дмитра Медведєва говорили про те, що "білоруський сценарій" Україну влаштувати не може.
Через кілька днів у пресі з'явилася інформація про те, що глава Кабміну готовий розглянути "судовий" варіант розвитку подій. Але раптом 30 серпня Микола Азаров висловився на користь примирення. "Різні гіпотетичні можливості існують, але я все-таки прихильник нормального переговорного процесу на умовах рівноправності, на умовах поваги, і щоб наші партнери прислухалися до наших аргументів, а вони у нас досить серйозні", - пояснив прем'єр. "Час іде, нам необхідно домовлятися, оскільки відсутність домовленостей збільшує навантаження на економіку і на наших людей. Рано чи пізно ми будемо робити якісь дії", - уточнив того ж дня він. А ось російська влада поки проявити розуміння не поспішає. "Вони не хочуть ні того, ні іншого (ні вступати в МС, ні "зробити комерційну пропозицію", - "Подробиці"). Знову "за рибу гроші". Дайте знижку - і все", - обурювався вже 31 серпня Дмитро Медведєв, якого засмучує схильність партнерів до "утриманства".
Занепокоєння українського прем'єра можна зрозуміти. Час справді йде. З одного боку, наближається опалювальний сезон, а як відомо, в четвертому кварталі "газові" розцінки для Україні піднімуться. З іншого - одним з ключових умов продовження співпраці з МВФ є забезпечення бездефіцитного існування "Нафтогазу України", що в умовах дорогого (і дорожчання) газу, а також небажання влади піднімати тарифи для населення, практично неможливо. З третього боку, лідер Кабінету останнім часом проявляє дедалі більшу стурбованість через кризові перспективи. "Не треба плекати жодних ілюзій. Ми - експортно-орієнтована країна, ми дуже залежимо від того, чи будуть купувати за кордоном наші товари, за якою ціною купуватимуть. Це і робочі місця, і рівень зарплати, і приплив валюти в країну", - готується Микола Азаров до другої хвилі світової кризи. А в умовах зменшення попиту на українську продукцію, вплив на її собівартість дорогих енергоносіїв може виявитися критичним. Не дивно, що глава уряду нагадує про свою схильність до "нормального переговорного процесу".
Ми підемо іншим шляхом?
У цій "недопереговорній" ситуації основний предмет інтересу, мабуть, становить список тих самих "досить серйозних" аргументів, про які говорив Микола Азаров. Очевидно, що варіації на тему митного, але не зовсім союзу Росію не приваблюють. З іншого боку, як показала тривала історія з "нафтогазпромівським" експромтом Володимира Путіна, оплачувати знижку передачею в гіпотетичне СП газотранспортної системи в Києві теж не поспішають, а доля, приміром, Чорноморського флоту вже була вирішена в минулому році... Тож що може допомогти Україні в суперечці з Росією?
Сам Микола Азаров 30 серпня згадав два пункти, які були розцінені експертами як потенційні точки тиску. По-перше, за його словами, Україна продовжуватиме шукати альтернативу дорогому газу. Як не дивно, прем'єр у першу чергу згадав не про диверсифікацію поставок і не про "модні" ще недавно тренди - імпортний зріджений і нерозвіданий вітчизняний сланцевий газ, а про "старе-добре" перевірене паливо - про вугілля. По-друге, глава уряду повторив намір бути економним. "Протягом найближчих років скоротити обсяги закупівлі російського газу в 3 рази", - поставив він завдання перед країною.
"Вугільний" порив Миколи Азарова виглядає неоднозначно. Сама по собі думка про перехід на вітчизняні енергоносії виглядає привабливо. Тим більше, що президент днями заговорив про збільшення видобутку чорного палива. Але низка недавніх аварій на шахтах знову показала, що дешева вітчизняна енергія може обійтися дуже дорого. Крім цього вугілля ще й важко назвати екологічним паливом, а це - вважають російські експерти - може викликати несхвалення Заходу. "Якщо Україна зараз заявляє про масштабну програму з розвитку вугільної генерації, це означає, що вона ставить себе поза європейськими програми і фактично стає країною-ізгоєм. Тому ясно, що вугільна генерація - це лише страшилка для Росії", - переконаний в піар-ефекті прем'єрської заяви гендиректор російського Фонду національної енергетичної безпеки Костянтин Симонов.
Ідея про те, щоб з подорожчанням газу купувати його все менше і менше, на перший погляд виглядає закономірно. Але в українських умовах це буде складно реалізувати. Для того, щоб настільки знизити обсяги закупівель, потрібно або значно скоротити споживання газу взагалі (а програми енергоефективності - в тому числі промислової в нашій державі все ще не дуже добре приживаються), або серйозно збільшити видобуток власного. Що, в свою чергу, вимагає і часу, і ресурсів - як технологічних, так і грошових - а залучити їх в умовах можливої другої хвилі кризи буде не так вже й просто, незважаючи на наявність бажаючих... Нарешті, перешкодою економним планам прем'єра може стати суть десятирічних контрактів. Як відомо, підписані в 2009 році домовленості припускають фіксований обсяг закупівель - 52 мільярди "кубів", з яких Україна повинна викуповувати не менше 80 відсотків. В іншому випадку нашу державу очікують солідні штрафи. Але коли Україна запропонувала випробувати схему з скороченням закупівель вже в наступному році, різка реакція росіян не змусила себе довго чекати. "У 2012 році "Газпром" може поставити в Україну і 27, і 26, і 29 мільярдів кубометрів газу. І навіть взагалі не поставляти газ, якщо Україна цього захоче", - не без іронії сказав голова правління корпорації Олексій Міллер, після того, як нагадав, що за умовами контракту Україна повинна "брати і платити" менше 33 мільярдів кубометрів.
Про дієвий аргумент іншого порядку - загрозу відвести "Газпром" до Стокгольмського арбітражу - в Україні заговорили вже давно. Причому якщо раніше цього, здебільшого, вимагали опозиціонери, то тепер нічого поганого в такому варіанті розвитку подій не бачать і представники владного табору. "Ми дійсно з такою ціною на газ не зможемо існувати. Тому ми змушені готувати документи до суду, хоча, я вважаю, що це дуже складний процес, і невідомо, які у нас там будуть результати", - цитує прес-служба ПР слова нардепа - "регіонала" Володимира Зубанова.
Після примирних заяв Миколи Азарова "судові" чутки вщухли було, але ненадовго. Уже 31 серпня широкого поширення набуло повідомлення з посиланням на анонімне джерело інформації в уряді про те, що Україна все-таки готує позов для Стокгольма. В принципі, як неодноразово нагадували опозиціонери, починаючи з "матері" контрактів Юлії Тимошенко, - право на перегляд контрактів в судовому порядку в України є. Не факт, що підсумок процесу буде приємний Україні, не факт, нагадують експерти, що сам похід до суду буде легко організувати, але спробувати Київ може. Тим більше що за останній час домогтися пом'якшення умов своїх контрактів з "Газпромом" (у тому числі і після подачі позову) вдалося італійській і грецькій компаніям. На черзі - доля німецьких претензій...
Поки невідомо, чим "судова загроза" може стати в українському випадку: приводом повторити успіх зарубіжних колег по ціновому нещастю чи просто ще одним аргументом у тривалій суперечці. Цілком імовірно, що наполегливо рекламований в останні місяці "компроміс" буде досягнуто і без застосування подібної "важкої артилерії". На Банковій вважають, що час терпить - до 15 жовтня, коли і повинен початися опалювальний сезон. І судовий варіант поки не виключається. "Перший - це домовитися з колегами - і ми йдемо цим шляхом. Другий шлях - звертатися до суду", - зазначив Сергій Льовочкін. Але не треба забувати і про те, що зговірливість/незговірливість Росії може залежати і від внутрішньої політичної кон'юнктури РФ. Кремль увійшов у передвиборний режим: парламентська кампанія вже офіційно стартувала, а незабаром - і президентська.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
